Постанова

від 18.05.2021 по справі 540/2246/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2246/19 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Херсонської міської ради, треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Херсонської міської ради, треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.11.2018 року № 1733 в частині надання громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 1000 кв. м (6 колонка 29 строки додатку до рішення).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що земельна ділянка площею 581 кв. м, яку ОСОБА_4 мають намір отримати в оренду, віднесена до земель загального користування, а тому не може бути відведена для обслуговування житлового будинку.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, ухваленим у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, задоволений адміністративний позов ОСОБА_3 .

Визнане протиправним та скасоване рішення Херсонської міської ради від 30.11.2018 року № 1733 в частині (6 колонка 29 строки додатку до рішення) надання громадянам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 1000 кв. м.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської міської ради судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської міської ради витрати на правничу допомогу у сумі 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянти зазначили про неврахування судом першої інстанції того факту, що на час прийняття рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, земельна ділянка орієнтованою площею 1000 кв.м. мала статус приватної власності.

Також апелянти звертають увагу на те, що ОСОБА_3 зазначає, що є співвласником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . При цьому доказів на підтвердження цієї обставини не надає.

ОСОБА_3 та Херсонська міська рада своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи, у зв`язку із перебуванням адвоката у судовому засіданні по цивільній справі у місцевому загальному суді.

Апеляційний суд зазначає про відсутність правових підстав для відкладення апеляційного розгляду справи на підставі поданої представником позивача заяви, оскільки ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 року апеляційний розгляд справи був призначений у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Суд встановив, що ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона 22.01.2010 року у справі N2-4776/09 визнана мирова угода, укладена між ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 35-39).

Виділено у власність ОСОБА_5 в порядку поділу в натурі домоволодіння АДРЕСА_1 , що перебуває у спільній частковій власності, житловий будинок з підвалом, що позначений на схематичному плані під літерою Л , має загальну площу 248,5 кв. м, в тому числі житлову - 84,7 кв. м, допоміжну (підсобну) -163,8 кв. м.

Виділено у власність ОСОБА_5 житловий будинок з підвалом, що позначений на схематичному плані під літерою Л , має загальну площу 248,5 кв. м, в тому числі житлову - 84,7 кв. м, допоміжну (підсобну) - 163,8 кв. м, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та надати зазначеному житловому будинку наступну адресу: АДРЕСА_1 .

Право спільної часткової власності ОСОБА_5 у домоволодінні АДРЕСА_1 - припинено.

На підставі висновку експертного дослідження № 320 від 21.01.2010 року про визначення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , який був складений судовим експертом Салтиковим О.С. за сумісною заявою сторін:

- виділено ОСОБА_5 в користування земельну ділянку в натурі по АДРЕСА_1 , площею 278 кв. м, у межах, що позначені у Додатку № 1 до висновку експертного дослідженні № 320 від 21.01.10 року;

- виділено ОСОБА_3 в користування земельну ділянку у натурі по АДРЕСА_1 , площею 195 кв. м, у межах, що позначені у додатку № 1 до висновку експертного дослідженні № 320 від 21.01.10 року;

- виділено ОСОБА_6 в користування земельну ділянку у натурі по АДРЕСА_1 , площею 160 кв. м, у межах, що позначені у додатку № 1 до висновку експертного дослідження № 320 від 21.01.10 року;

- виділено ОСОБА_7 в користування земельну ділянку у натурі по АДРЕСА_1 , площею 289 кв. м, у межах, що позначені у додатку № 1 до висновку експертного дослідженні № 320 від 21.01.10 року.

Встановлено, що доступ до земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюватиметься ними наступним чином:

- ОСОБА_5 - на проїжджу частину вул. Тираспольська та провулок по лівій межі;

- ОСОБА_3 - на проїжджу частину вул. Тираспольська та провулок по правій межі;

- ОСОБА_8 - на проїжджу частину провулків по правій та лівій межі;

- ОСОБА_7 - на проїжджу частину провулків по правій та по лівій межі.

Зобов`язано ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_6 у користуванні частиною земельної ділянки шириною 1 м та довжиною 4,5 м площею 4,5 кв. м для доступу до зовнішньої частини стіни будинку, що належить ОСОБА_6 та її обслуговування (проведення поточного та капітального ремонтів, складання будівельних матеріалів та встановлення рештувань на період такого ремонту), оскільки зазначена стіна опиняється на земельній ділянці співвласника ОСОБА_3 .

Зобов`язано ОСОБА_6 не перешкоджати ОСОБА_7 у користуванні частиною земельної ділянки шириною 1 м та довжиною 7,5 м площею 7,5 кв. м для доступу до частина стіни будинку, що належить ОСОБА_7 та її обслуговування (проведення поточного та капітального ремонтів, складання будівельних матеріалів та встановлення решетувань на період такого ремонту), оскільки зазначена стіна опиняється на земельній ділянці співвласника ОСОБА_6 .

Зобов`язано ОСОБА_3 протягом шести місяців від дати визнання судом мирової угоди 22.01.2010 р., за власні кошти розібрати (знести) частину належної йому нежитлової будівлі - сараю, оскільки межа, яка за варіантом розділу земельної ділянки, зазначеного у п.4. Мирової угоди, і є спільною для ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , проходить скрізь цей сарай.

Зобов`язано ОСОБА_6 протягом трьох місяців з дати визнання судом мирової угоди 22.01.2010 р., за власний рахунок здійснити перенесення на земельну ділянку, що виділяється йому за п. 4 цієї Мирової угоди, зовнішніх газових мереж, під`єднаних до його будинку, оскільки їх розміщення на земельній ділянці, що за умовами Мирової угоди виділена ОСОБА_5 , створює їй перешкоди у користуванні цією земельною ділянкою.

Встановлено, що визначення меж земельних ділянок в натурі можливе за допомоги існуючих меж фактичного користування сторонами, з урахуванням коригувань, розміри яких визначені п.4. Мирової угоди та позначені у додатку № 1 до висновку експертного дослідження № 320 від 21.01.10 р.

02.10.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до виконавчого комітету Херсонської міської ради із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 1000 кв. м та в оренду 580 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 .

30.11.2018 року рішенням XXV сесії Херсонської міської ради VII скликання №1733, вирішено надати дозвіл громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність, спільну сумісну власність та в оренду забудованих земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), під благоустрій прибудинкової території та під будівництво індивідуального гаражу за списком згідно з додатком (т. 1 а.с. 10-15).

Так, відповідно до додатку до рішення міської ради від 30.11.2018 р. №1733 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (№ 29) наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою стосовно земельної ділянки із земель комунальної власності, за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема яка може бути надана у власність площею 1000 кв. м та у оренду - 581 кв. м.

Також, відповідно до матеріалів справи (а.с. 18) 28.11.2018 року позивач та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 звернулися з клопотанням до Херсонської міської ради, зареєстрованим за вхідним номером 114-29536-15, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 160 м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка є прилеглою ділянкою до житлового будинку по АДРЕСА_1 і необхідна для його обслуговування.

13.12.2018 року Департамент містобудування та землекористування Херсонської міської ради листом № 114-29536-15 повідомив ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про те, що питання винесене на розгляд сесії, але запитувана земельна ділянка площею 160 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), прилеглої до житлового будинку по АДРЕСА_1 , є існуючим проїздом, а тому її відведення саме під будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території загального користування не відповідає затвердженій містобудівній документації.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що міська рада надавши дозвіл на розробку проекту землеустрою третім особам в цій справі, фактично відмовила у наданні такого дозволу позивачу. Також суд першої інстанції встановивши неможливість дійти висновку про місце розташування земельних ділянок про які просив позивач та треті особи, відповідно до об`єктів нерухомості та відповідно одна одної, неможливість з`ясування питання чи накладаються ці ділянки одна на одну, допустив припущення стосовно того, що земельна ділянка, у надані дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно якої було відмовлено позивачу, можливо входить до земельної ділянки, дозвіл на розроблення проекту землеустрою стосовно якої був наданий третім особам оскаржуваним рішенням міської ради.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (надалі Закон №280/97-ВР в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин - 30.11.2018 р.) визначено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Земельний кодекс України є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктами а , б ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За змістом частин 1, 3, 4 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до змісту ч.6 цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями ч.7 вказаної статті ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За змістом частин 8, 9 ст. 118 ЗК проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

У разі надання земельних ділянок державної власності у постійне користування підприємствам, установам, організаціям комунальної власності одночасно здійснюється передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і навпаки.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Зі змісту положень статті 79-1 ЗК України випливає, що метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.

Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з`ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність (оренду), зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити.

Таким чином, наведеними нормами встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами (клопотаннями) для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ст.118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Апеляційний суд звертає увагу, що у постанові від 30 травня 2018 року у справі №826/5737/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що надання дозволу уповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.

Враховуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що оскаржуваним рішенням відповідача від 30.11.2018 року № 1733 (6 колонка 29 строки додатку до рішення) не порушено прав та інтересів позивача, оскільки за своєю правовою природою воно не породжує виникнення у осіб, яким надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки права власності на таку ділянку (право оренди), а зазначений дозвіл є всього лише наслідком виконання дотримання особою порядку звернення за таким дозволом.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Отже, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, який ґрунтується на припущеннях, що суб`єкт владних повноважень в даному випадку вчинив протиправні дії шляхом обмеження прав позивача за рахунок розширення прав третіх осіб.

Проте, апеляційний суд зазначає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не стосуються предмету спору, який виник в цій справі, оскільки розташування земельних ділянок, відсутність або наявність документів на підтвердження права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельних ділянках та ін. доводи, стосуються вже питань, які мають бути в подальшому враховані (перевірені) міською радою при вирішенні питання під час прийняття рішень щодо надання земельних ділянок у власність та в оренду.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст. 19 Конституції України ст.ст. 2-12, 72-77, 242, 257, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 540/2246/19 - скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Херсонської міської ради, треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 18.05.2021 року.

Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.