Постанова

від 17.05.2021 по справі 640/12410/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12410/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Утерке Україна на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року (повний текст складено 01 лютого 2021 року) у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Утерке Україна про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ТОВ Утерке Україна , в якому просив стягнути з відповідача на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 79086,66 грн та пеню у розмірі 2847,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на користь ТОВ Утерке Україна витрати на професійну правничу допомогу в Окружному адміністративному суді м. Києва в розмірі 10000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині часткового задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат, останній подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення у частині та прийняти постанову, якою повністю задовольнити заяву відповідача про розподіл судових витрат та стягнути на його користь понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 55000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань позивача. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, з огляду на не заявлення позивачем відповідного клопотання про їх зменшення, а висновки про неспівмірність заявлених витрат є помилковими.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що не всі надані відповідачу послуги адвокатом можна віднести до правничої допомоги, а тому оплата таких послуг не може бути розподілена та суд не зобов`язаний присуджувати витрати на професійну правничу допомогу, якщо їх розмір є завищеним щодо іншої сторони спору.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження та колегія суддів вважає безпідставним заявлене у відзиві на апеляційну скаргу клопотання позивача про розгляд справи за участі його представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.11.2019 до суду першої інстанції надійшла заява відповідача про розподіл судових витрат, понесених ним на правничу допомогу у розмірі 55000,00 грн, на підтвердження яких було подано копію договір про юридичні послуги від 10.07.2019 №0267-2019. Згідно з п.6 Договору Спеціальні умови оплати послуг сторони домовилися, що фіксований Гонорар за надання професійної правничої допомоги складає, зокрема, у суді першої інстанції - 55000,00 грн. (без ПДВ та Витрат). Погодинні ставки кожної особи, яка працює над Проектом, залежать від рівня її досвіду та посади. Згідно пункту 7, вищевказаний фіксований Гонорар погоджено на наступних умовах: у суді першої інстанції відбудеться не більше трьох засідань у суді апеляційної інстанції - не більше двох засідань; у суді касаційної інстанції - не більше двох засідань (а.с.128-131).

Також, до заяви відповідачем додані: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №405 від 05.11.2019 на суму 55000 грн. без ПДВ., додаток №1 до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №405 від 05.11.2019, рахунок-фактура №12720 від 15.07.2019, платіжне доручення №102193 від 15.08.2019 на суму 66000 грн. з призначенням платежу: "оплата передплата за надання проф.правнич допомоги рахунок 127020 від 15/07/2019.Сума 66000 грн. ПДВ 11000", довідка Шевченківського відділення №20 КРД АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 02.09.2019щодо зарахування коштів (а.с.135-136, 164-166).

При цьому, позивачем було надано заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в яких зазначено про категоричну незгоду з проханням про розподіл судових витрат та стягнення витрfт на професійну правничу допомогу з Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.6 наведеної статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За нормами п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як свідчить зміст ст.139 КАС України, за загальним правилом право на відшкодування витрат зі сплати судового збору мають учасники справи (сторони та треті особи, які не є суб`єктами владних повноважень), якщо відповідне судове рішення ухвалено на їх користь.

Наведена правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №9901/378/19, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Частинами 1-4 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також, за змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем були подані заперечення на заяву відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу, що надало суду першої інстанції право досліджувати розмір таких витрат на предмет їх співмірності відповідно до ч.5, 6 ст.134 КАС України.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Колегія суддів погоджується з необхідністю застосування до спірного питання висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, за якими суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Колегія суддів звертає увагу, що в додатку №1 до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №405 від 05.11.2019 (а.с.136) наведено подібні та дублюючі дії, зокрема в частині відвідування адвокатом Шевченківської районної філії Київського міського центру зайнятості та Київського міського центру зайнятості, дублювання підготовки відзиву одночасно двома адвокатами Савчук М. та Коноваловою А., за відсутності у відзиві інформації про участь у його підготовці Савчук М .

Колегія суддів вважає обґрунтованими посилання суду першої інстанції на правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 28.12.2018 по справі № 826/856/18, що надання таких послуг, як відвідування суду та подання позовної заяви, моніторинг інформації про відкриття провадження по справі та призначення засідань протягом розгляду справи, відправка відповідачу пояснень, дорога до суду, очікування, отримання наручно рішення, відправка апеляційної скарги до суду поштою, моніторинг інформації про склад суду, відкриття провадження та призначення засідання по справі, відвідування апеляційного суду та подання клопотання, відвідування апеляційного суду (дорога до суду, тривале очікування початку судового засідання), підготовка заяви про прийняття додаткового рішення про розгляд судових витрат, збір доказів понесених витрат, відвідування апеляційного суду та подання заяви про прийняття додаткового рішення про розподіл судових рішень - не має впливу на хід розгляду справи та не потребує спеціальних професійних навиків.

Також колегія суддів звертає увагу, що дана справа належить до справ незначної складності, ціна позову складає 81933,66 грн, позов подано суб`єктом владних повноважень - Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, який є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України та до основних завдань якого належить фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні; забезпечення в межах своїх повноважень реалізації заходів щодо зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема створення робочих місць.

За таких обставин, заявлена позивачем до розподілу сума витрат на професійну правничу допомогу на рівні 55000,00 грн не може вважатись співмірною з урахуванням складності справи та з урахуванням ціни позову становить 67% її розміру, що свідчить про завищення розміру гонорару щодо іншої сторони спору.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наявність заперечень позивача на заяву про розподіл витрат на правничу допомогу, з огляду на обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо неспівмірності заявленої до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань позивача витрат на правничу допомогу на рівні 55000,00 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами до 10000,00 грн, яка є співмірною з урахуванням складності справи, ціною позову, виконаних адвокатом послуг.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови в задоволенні вимог по суті позову, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Утерке Україна - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 17 травня 2021 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма