Постанова

від 17.05.2021 по справі 2340/4423/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 травня 2021 року

Київ

справа №2340/4423/18

адміністративне провадження №К/9901/21293/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Черкаській області) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 4 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ватав до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИЛА:

Головним управлінням ДФС у Черкаській області у період із 30 серпня по 19 вересня 2018 року здійснена документальна планова виїзна перевірка діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Ватав (далі - ТОВ Ватав ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 1 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, результати якої оформлені актом від 26 вересня 2018 року №372/23-00-14-0107/36773338.

За висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 3.10 наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року № 433 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності , пункту 5 П(С)БО 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року№ 20, пункту 7 П(С)БО 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, у результаті чого занижено на 623861, 00 грн суму податку на прибуток; підпункту 141.4.4 пункту 141.4 статті 141 ПК України, у результаті чого занижено на 2668,08 грн суму податку на доходи нерезидентів за ІІ квартал 2016 року; пункту 103.9 статті 103 ПК України, у результаті чого не подано розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (додаток ПН до рядка 23 ПН податкової декларації з податку на прибуток підприємств) за півріччя 2016 року ( 2 звіти) та три квартали 2017 року (1 звіт); підпунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, у результаті чого занижено на 496831,00 грн суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) протягом 2015- 2018 років; підпунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, у результаті чого завищено на 1514,00 грн заявлений до відшкодування з бюджету суму ПДВ за серпень 2017 року; підпунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, у результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2018 року на 500275,00 грн; пункту 201.10 статті 202 ПК України, у результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну з податком на додану вартість в сумі 3054,20 грн; підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212, підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 ПК, у результаті чого занижено на 218813,59 грн суму акцизного податку у 2015-2016 роках; пункту 223.2 статті 223 ПК України, у результаті чого не подано податкові декларації з акцизного податку за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року; підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України, у результаті чого реалізовано дизельне пальне без реєстрації платником акцизного податку в березні 2016 року на 42326,38 грн, квітні 2016 року на 189280, 68 грн, травні 2016 року на 82157, 94 грн, в червні 2016 року на 291823, 76 грн, липні 2016 року на 141083, 28 грн, серпні 2016 року на 284898, 12 грн, вересень 2016 року на 197758,00 грн, жовтень 2016 року на 8645,86 грн; пункту 51.1 статті 51, підпункту б пункту 176.2 статті 176 ПК України, у результаті чого подано податковий розрахунок за формою № 1-ДФ з недостовірними відомостями та помилками за ІІІ квартал 2015 року, IV квартал 2015 року, ІІ квартал 2016 року, ІІІ квартал 2016 року.

На підставі висновків акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року: № 0012121401 - про визначення 623 861,00 грн зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем та 71 942,25 грн - штрафні (фінансові) санкції; № 0012101401 - про визначення 387 328,00 грн зобов`язання з ПДВ за основним платежем та 96 832,00 грн штрафні фінансові санкції; № 0012081401 - про зменшення на 500 275,00 грн розміру від`ємного значення ПДВ; № 0012071401 - про зменшення на 1 514,00 грн суму бюджетного відшкодування з ПДВ та визначення 378,50 грн штрафних (фінансових) санкцій; № 0012091401 - про застосування 1527,10 грн штрафу (у розмірі 50%); № 0012181401 - про визначення 218 813,59 грн зобов`язання з акцизного податку на пальне за основним платежем та 54 703,40 грн штрафних (фінансових) санкцій; № 0012141401 - про визначення 1 237 974,02 грн штрафних (фінансових) санкцій з акцизного податку на пальне; № 0012131401 - про визначення 3400,00 грн штрафних (фінансових) санкцій з акцизного податку на пальне.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення ним вимог податкового законодавства України. На його думку, висновки акта перевірки не відповідають нормам податкового законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами, натомість у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи, які спростовують твердження контролюючого органу, що наведені в акті перевірки від 26 вересня 2018 року №372/23-00-14-0107/36773338, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 4 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі податковий орган указує на неправильне застосування норм матеріального права та не відповідність висновків, викладених у рішеннях судів, обставинам справи.

Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , що набрав чинності у зазначену вище дату.

Керуючись частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів перейшла до розгляду цієї справи у порядку письмового провадження.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів знаходить касаційну скаргу податкового органу частково обґрунтованою.

1. Стверджуючи про безпідставність формування витрат по маркетингових послугах, касатор посилається на те, що акти про послуги не містять відомостей про їх обсяг, будь-яких посилань на звіти чи інші додатки, де зазначаються результати таких досліджень. Проведення дослідження кон`юнктури ринку не вплинуло на збільшення доходу товариства у 2016 році. Витрати, згідно з пунктом 7 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Перевіривши зазначені доводи касатора, колегія суддів касаційного суду доходить висновку про їх безпідставність.

Так, відповідно до наказу від 25 грудня 2014 року № 1-аг Про проведення маркетингових досліджень (вивчення, дослідження і аналіз споживчого попиту) директором ТОВ Ватав зобов`язано: 1) провести дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, щодо споживання та критеріїв відбору товарів та продукції підприємства через вивчення та аналіз споживчого попиту в період із 1 січня по 31 грудня 2015 року в областях України, згідно з планом проведення маркетингових досліджень; 2) торгівельному представнику ОСОБА_1 до 31 грудня 2014 року заключити договори з суб`єктами підприємницької діяльності, які будуть займатися маркетинговим дослідженням та узгодити з ними плани проведення маркетингових досліджень.

У грудні 2014 року позивачем укладено договір № 01/31/12-14 Про надання послуг з дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки з ФОП ОСОБА_2 , відповідно до якого Виконавець зобов`язується протягом строку дії даного Договору надавати Замовнику послуги у сфері послуг з дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки щодо споживання та критеріїв вибору продукції птахофабрик - яйця курячі (далі - Послуги), що полягають у наданні даних у певному порядку чи послідовності шляхом вибирання даних (автоматизоване ведення даних), а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані належним чином Послуги відповідно до умов даного Договору і додатків до нього (пункт 1.1 Договору).

До вищевказаного договору було складено додаток №1 до договору № 01/31/12-14 про надання послуг з дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки щодо споживання та критеріїв вибору продукції птахофабрик від 31 грудня 2014 року та додаток № 2 до договору № 01/31/12-14 про надання послуг з дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки щодо споживання та критеріїв вибору продукції птахофабрик від 31 грудня 2014 року. Факт надання послуг та виконання вимог вищевказаного договору підтверджується актами приймання - передачі, річним звітом ФОП ОСОБА_2 , актом звірки, платіжним дорученням.

Також, у грудні 2014 року позивачем укладено договір № 30/12 Про надання послуг з дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки з ФОП ОСОБА_3 , відповідно до якого Виконавець зобов`язується протягом строку дії даного Договору надавати Замовнику послуги у сфері послуг з дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, щодо споживання, та критеріїв вибору кормів для тварин, продуктів мукомельно-круп`яної промисловості (далі - Послуги), що полягають у наданні даних у певному порядку чи послідовності шляхом вибирання даних (автоматизоване ведення даних), а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані належним чином Послуги відповідно до умов даного Договору і Додатків до нього (пункт 1.1 Договору). Факт надання послуг та виконання вимог вищевказаного договору підтверджується актами приймання - передачі, річним звітом ФОП ОСОБА_3 , актом звірки, платіжним дорученням.

Крім того, у грудні 2014 року позивачем укладено договір № 29/12-01 Про надання послуг з дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки з ФОП ОСОБА_4 , відповідно до якого Виконавець зобов`язується протягом строку дії даного Договору надавати Замовнику послуги у сфері послуг з дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки щодо споживання та критеріїв вибору продукції - борошно в асортименті (далі - Послуги), що полягають у наданні даних у певному порядку чи послідовності шляхом вибирання даних (автоматизоване ведення даних), а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані належним чином Послуги відповідно до умов даного Договору і Додатків до нього (пункт 1.1 Договору). Факт надання послуг та виконання вимог вищевказаного договору, підтверджується актами приймання - передачі, річним звітом ФОП ОСОБА_4 , актом звірки, платіжним дорученням.

Згідно з частиною другою статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність.

Статтею 44 ГК України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємницької зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Таким чином, укладені з зазначеними підприємцями договори були направлені на одержання: послуг по просуванню товару (збільшення обсягу реалізації товару); інформаційних послуг; послуг з передпродажної підготовки товару, що зокрема, як встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджується і актами надання послуг, які надавалися виконавцями.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з підпунктом 14.1.108 пункту 14.1. статті 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Наведене свідчить про те, що всі договори, які укладені ТОВ Ватав з вказаними вище ФОП, спрямовані на стимулювання збуту продукції, при цьому предметом цих договорів є послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (яйця, корма та борошно) - такі договори є договорами на надання маркетингових послуг.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів попередні суди дійшли обґрунтованого висновку, що вони оформлені відповідно до вимог Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та відображають зміст і характер вчинених господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Крім того, судами встановлено, що у порівнянні з 2014 роком продаж продукції позивача у 2015 році зріс.

Колегія суддів вважає, що дана обставина не є вирішальною для віднесення до витрат сум оплати за надані послуги. Аналізовані послуги, як встановлено судами фактів, мали пряме та безпосереднє значення для приросту (збереження) активів ТОВ Ватав .

Аналогічна позиція підтверджується ДПА України в Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат (затверджено Наказом Державної податкової служби України від 15 лютого 2012 року №123).

2. На переконання податкового органу, суди помилково не врахували, що придбання ТОВ Спец-Пром-Снаб у позивача за договором від 15 вересня 2015 року № 34 борошна пшеничного, первинні документи стосовно якого підписані від імені покупця ОСОБА_5 , пізніше засудженим за частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України), давало підстави для віднесення суми придбання (459 800,00 грн) до складу інших операційних доходів за 2015 рік, як безповоротної фінансової допомоги.

Так, в акті перевірки податковим органом зазначено, що у вересні 2015 року ТОВ Ватав отримано кошти в сумі 459840,00 грн від ТОВ Спец-Пром-Снаб , які фактично є безповоротною фінансовою допомогою. Відповідач включив їх до складу інших операційних доходів (позивача) за 2015 рік , оскільки директор ТОВ Спец-Пром-Снаб не здійснював господарської діяльності від імені даного підприємства. Також відповідач указував, що ОСОБА_5 надав свідчення, відповідно до яких він, як директор ТОВ Спец-Пром-Снаб , діяльності не здійснював, товарів не купував та не реалізовував, жодних документів фінансово-господарської діяльності не складав та не підписував, тому відповідач дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ Спец-Пром-Снаб не спричинили реального настання наслідків господарських операцій.

Крім того, відповідач в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, посилався на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 8 серпня 2016 року у справі № 761/20573/16-к (провадження № 1-кп/761/968/2016), яким ОСОБА_5 (директора ТОВ Спец-Пром-Снаб ) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 КК України - підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців (у матеріалах справи у деяких документах помилково міститься інформація про засудження згаданої особи за частиною другою статті 205 КК України - фіктивне підприємництво).

Однак, суд не прийняв до уваги посилання контролюючого органу на вищевказаний вирок, пославшись на те, що вирок суду не містить будь-яких установлених обставин, пов`язаних саме з фінансово-господарською діяльністю між позивачем та ТОВ Спец-Пром-Снаб . Крім того, вказаним вироком не було встановлено, що ТОВ Спец-Пром-Снаб не мало господарських операцій з позивачем, обставини господарської діяльності ТОВ Спец-Пром-Снаб із позивачем не досліджувались.

Позивач указував на те, що аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 826/14638/14.

При цьому, Головне управління ДФС у Черкаській області не заперечує факт отримання позивачем коштів від ТОВ Спец-Пром-Снаб .

Водночас, судами встановлено, що реалізація позивачем борошна в/г в кількості 95.8 тон на загальну суму 459840,00 грн, у тому числі ПДВ 76640,00 грн, підтверджується видатковою накладною від 15 вересня 2015 року № 210 та податковою накладною від 15 вересня 2015 року № 21, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 30 вересня 2015 року, а на кошти, які отримані позивачем на розрахунковий рахунок в сумі 459840,00 грн, було нараховане податкове зобов`язання по податку на прибуток за 2015 року та ПДВ за вересень 2015 року.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За визначенням в абзаці шістнадцятому статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно з пунктом 5 П(С)БУ 15 Дохід дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

У відповідності з пунктом 7 П(С)БУ 15 Дохід визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Як вже зазначено, Головне управління ДФС у Черкаській області визнає факт реалізації позивачем товарів та не наводить доводів, що позивач не оподаткував дохід (виручку) від їх реалізації. Доводячи, що товари були реалізовані іншим покупцям, ніж тим, які вказані в регістрах бухгалтерського обліку позивача, Головне управління ДФС у Черкаській області вказує на переслідування позивачем мети занизити оподатковуваний дохід. Цей довід, однак, суперечить фактичним обставинам у справі, оскільки як товари, наявність яких у позивача Головне управління ДФС у Черкаській області не заперечує, так і виручку від їх реалізації позивач відобразив у відповідних регістрах бухгалтерського обліку. Не визнавши достовірними дані бухгалтерського обліку позивача з посиланням на те, що операції із зазначеним контрагентом реально не відбулися з огляду на їх фіктивність, Головне управління ДФС у Черкаській області разом з тим визнає факт сплати цим контрагентом позивачу грошових коштів. Про суперечливість висновків Головного управління ДФС у Черкаській області в оцінці податкового обліку позивача свідчить і та обставина, що в акті перевірки не поставлено під сумнів, що позивач правильно визначив податкові зобов`язання з ПДВ за операціями з реалізації товарів. Операція з постачання товарів (послуг) як об`єкт оподаткування ПДВ передбачає участь покупця (отримувача) товарів (послуг) - платника цього податку, інформація щодо якого зазначається у податковій накладній (підпункт д пункту 201.1 статті 201 ПК). Відтак, оцінка інформації щодо покупця в регістрах бухгалтерського обліку як недостовірної впливає на податковий облік і з ПДВ.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції, що позивач спростував висновок контролюючого органу в акті перевірки про заниження ним оподатковуваних доходів на загальну суму 459 800,00 грн.

3. Крім того, касатор посилається на безпідставне формування позивачем за господарською операцією з придбання пшениці у ТОВ Мрія-К податкового кредиту у сумі 140 000 грн, оскільки первинні документи від продавця підписані директором ОСОБА_6 , вони містять також відтиски печатки товариства, однак дані про таку особу у відповідному держреєстрі відсутні, а особою, яка значилася директором, засновником відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 5 березня 2018 року у кримінальній справі №757/5236/18-к була ОСОБА_7 , яка звільнена від кримінальної відповідальності за частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 КК України та кримінальне провадження стосовно якої закрите. При цьому він посилається на постанову Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 2-а-7075/12/2670 (із посиланням на висновок Верховного Суду України у постанові від 1 грудня 2015 року у справі № 826/15034/14, де констатовано, що статус фіктивного, нелегального підприємства - несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом, між ТОВ Мрія-К (Продавець) та ТОВ Ватав (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 8 вересня 2017 року № 08/09/2017ПКЗ. Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору Продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність Покупцеві, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Загальна кількість товару вказується у видаткових накладних та/або рахунку - фактурі (пункт 2.2 Договору). На виконання умов вказаного договору та на підтвердження придбання товару, вказаного в договорі купівлі-продажу, позивачем отримано видаткові накладні від 9 жовтня 2017 року № 55 (пшениця в кількості 25 тон на загальну суму 105000,00 грн, у тому числі ПДВ 17500,00 грн), від 9 жовтня 2017 року № 56 (пшениця в кількості 25 тон на загальну суму 105000,00 грн, у тому числі ПДВ 17500,00 грн), від 9 жовтня 2017 року № 57 (пшениця в кількості 25 тон на загальну суму 105000,00 грн, у тому числі ПДВ 17500,00 грн), від 9 жовтня 2017 року № 58 (пшениця в кількості 25 тон на загальну суму 105000,00 грн, у тому числі ПДВ 17500,00 грн), від 10 жовтня 2017 року № 59 (пшениця в кількості 25 тон на загальну суму 105000,00 грн, у тому числі ПДВ 17500,00 грн), від 9 жовтня 2017 року №60 (пшениця в кількості 25 тон на загальну суму 105000,00 грн, у тому числі ПДВ 17500,00 грн), від 10 жовтня 2017 року № 61 (пшениця в кількості 25 тон на загальну суму 105000,00 грн, у тому числі ПДВ 17500,00 грн), від 10 жовтня 2017 року № 62 (пшениця в кількості 25 тон на загальну суму 105000,00 грн, у тому числі ПДВ 17500,00 грн). Наведені вище видаткові накладні містять всі необхідні реквізити, а саме: банківські реквізити, договір поставки від 8 вересня 2017 року № 08/09/2017ПКЗ, підписаний директором ТОВ Мрія-К ОСОБА_6 .

Крім того, позивачем включено до податкового кредиту Декларації по ПДВ вартість за жовтень 2017 року в сумі 140000,00 грн на підставі податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі 20 жовтня 2017 року.

Факт здійснення транспортування вищевказаного товару (пшениці) підтверджується товарно-транспортними накладними, а факт здійснення розрахунків за придбаний товар підтверджуються наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Посилання відповідача на наявність кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 , яка надала свідчення про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Мрія-К , як доказу завищення позивачем податкового кредиту - є необґрунтованим, оскільки належне чи неналежне виконання контрагентом обов`язків, покладених на нього законом як на суб`єкта господарювання, як то подача звітності, сплата податків, здійснення господарської діяльності та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, а контролюючий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам, зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення (вироку) у кримінальних провадженнях.

Таким чином, всупереч вимог ПК України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про відсутність реальності його господарських операцій з контрагентами, тобто, фактично, контролюючим органом заміщений обов`язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов`язок доводити податковому органу право на податковий облік певних операцій.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ Мрія-К .

Частиною першою статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов`язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа, була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також була зареєстрована платником податку на додану вартість.

Колегія суддів в даному випадку враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 27 січня 2016 року у справі № 4842/11/2670, а саме: за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року надає змогу не допустити обмеження законного права платника податків на податковий кредит, віднесення певних сум до витрат, за умови реальності господарської операції, у випадку порушення його контрагентом та контрагентами такого контрагента податкової дисципліни. Вказаним Рішенням роз`яснено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, платник податків, який дотримується вимог податкового законодавства під час здійснення господарської операції та ведення бухгалтерського обліку, не повинен нести непомірний тягар стосовно обмеження права на податковий кредит у разі недотримання його контрагентом обов`язків, визначених податковим законодавством щодо сплати податків та ведення податкової звітності.

Та обставина, що відносно ОСОБА_7 було відкрите кримінальне провадження, від кримінальної відповідальності за частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 КК України на підставі статті 49 КК України вона була звільнена, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32018100110000010 від 30 січня 2018 року, закрите, не свідчить про обізнаність позивача з фіктивністю діяльності контрагента. Первинні документи у господарських операціях з цим контрагентом підписані від імені директора ОСОБА_6 , яка значилася такою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент вчинення господарських операцій, і даних про кримінальний характер її дій, відповідач не надав.

4. Також скаржник посилається на те, що судами не враховано, що позивачем у порушення вимог пункту 187.8 статті 187, пункту 190.2 статті 190, пункту 208.3 статті 208 ПК України занижено податкові зобов`язання на загальну суму 24495,00 грн, у тому числі за квітень 2016 року на 21441,00 грн, серпень 2017 року - 3054,00 грн. Судами помилково до даних правовідносин застосовано підпункт а підпункту 195.3.1 пункту 195.3 статті 195 ПК України, яка, на переконання касатора, їх не регулює, та не застосовано статтю 208 Кодексу, що поширює свою дію на транспортно-експедиційні послуги.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю доводів касаційної скарги та правомірністю податкового повідомлення рішення від 12 жовтня 2018 року № 0012071401 . Рішення судів у частині визнання протиправним цього податкового повідомлення-рішення підлягають скасуванню та ухваленню нового про відмову в позові.

Предметом договорів, укладених позивачем з нерезидентами є як перевезення вантажів, так і транспортно-експедиційне обслуговування, для яких встановлено різний режим оподаткування. Відповідно до ПК України: об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (пункт 185.1 статті 185); місцем постачання зазначених у підпункті ж) даного пункту послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання (пункт 186.3 статті 186); до таких послуг належать: надання транспортно-експедиційних послуг (підпункт ж пункту 186.3 статті 186); датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (абзац 3 пункту 187.8 статті 187).

Згідно з пунктом 208.2 статті 208 ПК України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначеною згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 208. 2 статті 208 ПК України), якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкового зобов`язання декларації за відповідний звітний період (пункт 208.3 статті 208).

5. Податковий орган також указує у скарзі на те, що судами не враховано, що позивач всупереч пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкову накладну на суму отриманих послуг від нерезидентів - 18325, 22 грн (ПДВ - 3054, 20 грн), за що нараховано штраф у розмірі 50% суми ПДВ (1527,10 грн).

Як зазначено у пункті 208.1 статті 208 ПК України цією статтею встановлюються правила оподаткування в разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь-якій іншій особі-резиденту - суб`єкту господарювання.

Пунктом 208.2 цієї статті встановлено, що отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим - шостим підпункту в пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За змістом пункту 208.3 статті 208 ПК України, якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов`язань декларації за відповідний звітний період. У наступному пункті статті констатовано: якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то податкова накладна не складається. Форма розрахунку податкових зобов`язань такого отримувача послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Нарешті: пункт 208.5 аналізованої статті встановлює правило, за яким отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил цього розділу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Таким чином, доводи касаційної скарги податкового органу і в цій частині відповідають вимогам закону. Судові рішення в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012091401 підлягають скасуванню та ухваленню нового про відмову в позові.

6. Також скаржник посилається на те, що судами не надано належної правової оцінки тому, що позивачем під час його перевірки не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили правильність списання придбаного дизельного палива. Водночас, згідно з даними бухобліку у позивача відсутні залишки такого на відповідні звітні дати.

Перевірка виявила, що товариство ПДВ, нарахований на вартість переданого дизельного палива, до складу податкових зобов`язань не включило. У порушення вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України товариством занижені податкові зобов`язання на загальну суму 550 506,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1.2.3 висновку акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, які відображені в пункті 3.1.2.1 та п. 3.1.2.2 розділу, у результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 496830,00 грн, у тому числі за березень 2015 року на суму 13883,00 грн, травень 2015 року на суму 95 619,00 грн, червень 2015 року на суму 21 627,00 грн, жовтень 2015 року на суму 121 219,00 грн, грудень 2015 року на суму 13 762,00 грн, лютий 2016 року на суму 17 751,00 грн, квітень 2016 року на суму 21 415,00 грн, вересень 2017 року на суму 73329,00 грн, січень 2018 року на суму 118225,00 грн і зазначено, що позивачем не надано до перевірки первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували списання (реалізацію) придбаного дизельного пального.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що дизельне пальне ТОВ Ватав використане в його господарській діяльності, оскільки у вищевказаний період позивач здійснював перевезення товарів, які придбавались та реалізовувались ним та отримував послуги щодо перевезення товарів фізичною особою-підприємцем.

Так, у 2015 році позивачем дизельне пальне було списано на господарські потреби у кількості 110261,35 л на загальну суму 1877075,32 грн; у період із січня по жовтень 2016 року - у кількості 94977,48 л на загальну суму 1 220 714,18 грн (ПДВ - 244 142,84 грн), що підтверджується бух. рахунком 203 Паливо , бухгалтерськими довідками, актами списання товарів та подорожніми листами.

У зв`язку із вищевикладеними обставинами, суди дійшли висновку про безпідставність твердження контролюючого органу про те, що ТОВ Ватав занижено податкові зобов`язання на загальну суму 550 506,00 грн.

Колегія суддів знаходить обґрунтованими твердження судів попередніх інстанцій про підтвердження позивачем на підставі первинних документів належності списання дизельного палива.

7. Крім того, як указує податковий орган у скарзі, позивачем занижена сума акцизного податку на загальну суму 218 813, 59 грн, оскільки ним реалізоване дизельне пальне без реєстрації платником акцизного податку. Судами податкове повідомлення-рішення № 0012181401 на вказану суму визнано протиправним та скасовано.

Висновок податкового органу сформований на помилкових вихідних про недоведеність списання позивачем на господарські потреби частини придбаного обсягу дизельного палива та його реалізацію.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наведені доводи скаржника спростовуються наданими позивачем та дослідженими судами доказами.

Щодо доводів касаційної скарги про безпідставність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року № 0012181401, колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в порушення вимог підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212, підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 ПК України, ТОВ Ватав занижено акцизний податок на загальну суму 218813,59 грн.

Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України об`єктом оподаткування є операції, зокрема, з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Пунктом 214.4 статті 214 ПК України передбачено, що у разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об`єму, кількості товару (продукції), об`єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК передбачено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Таким чином, обов`язковою умовою реалізації підакцизних товарів є передача права власності на вказаний товар.

Оскільки об`єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації підакцизних товарів (стаття 213 ПК України), а реалізація підакцизних товарів (продукції) включає в себе операції, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, позивач вважає, що податковим органом під час перевірки невірно визначено базу оподаткування, включивши до оподатковуваних операцій з реалізації дизельного пального, без дослідження питання, як списувалось дизельне пальне.

Датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а у разі реалізації товарів фізичними особами-підприємцями, які сплачують єдиний податок, є дата надходження оплати за проданий товар, що передбачено пунктом 216.9 статті 216 ПК України.

Законом України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету міністрів України Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами від 20 грудня 1997 року № 1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Отже, при відпуску дизельного пального здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з пунктом 216.9 статті 216 ПК України.

Пунктом 216.9 статті 216 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань, щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, а у разі реалізації товарів фізичними особами-підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар.

Як вже було зазначено, фактично у 2015 році позивачем не було реалізовано дизельне пальне, його було списано на господарські потреби у кількості 110751,86 л. на загальну суму 1943402,03 грн, за період січень-жовтень 2016 року в кількості 94977,48 л. на загальну суму 1464857,02 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи бух. рахунком 203, бухгалтерськими довідками, актами списання товарів та подорожніми листами.

Судам попередніх інстанцій не надано доказів реалізації позивачем частини придбаного дизельного палива.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками цих судів про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 12 жовтня 2018 року: № 0012121401; № 0012101401; № 0012081401; № 0012141401; № 0012131401, № 0012181401. Водночас, вважає помилковими рішення цих судів в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0012071401; № 0012091401.

За правилами пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року та рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 4 січня 2019 року в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 12 жовтня 2018 року № 0012071401 та № 0012091401 скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

3. В іншій частині Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року та рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 4 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Є. А. Усенко