Ухвала

від 17.05.2021 по справі 536/1990/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 квітня 2021 року

м. Київ

справа №536/1990/18

провадження № 61-7568ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., розглянувши питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, головного державного виконавця Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Маліннікова Матвія Володимировича, старшого державного виконавця Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Носа Олександра Петровича, Державної казначейської служби України, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Кременчуцького районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області, головного державного виконавця Кременчуцького районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Маліннікова Матвія Володимировича, старшого державного виконавця Кременчуцького районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Носа Олександра Петровича, Державної казначейської служби України, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просив стягнути з бюджету України на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 30 750,32 грн та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн, а всього 130 750,32 грн

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 листопада 2020 року задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 листопада 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8248,36 грн втрати від інфляції та 1 210,48 3 % річних. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

30 квітня 2021 року Кременчуцький районний відділ державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) (далі - Кременчуцький РВДВС) подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року .

Вивчивши касаційну скаргу, подані матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до Закону України Про державний бюджет України на 2021 рік станом на 01 січня 2021 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270 грн.

Так, у справі заявлена ціна позову у розмірі 130 750,32 грн , яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270*100=227 000).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Проте, таких доводів касаційна скарга не містить.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначена справа є малозначною в силу закону та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки Кременчуцький РВДВСподав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, головного державного виконавця Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Маліннікова Матвія Володимировича, старшого державного виконавця Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Носа Олександра Петровича, Державної казначейської служби України, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук