Рішення

від 18.05.2021 по справі 243/2639/21

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/243/1230/2021

Справа № 243/2639/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Сидоренко І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Зубкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Макіїввугілля , про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ДП Макіїввугілля про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 30 березня 2000 року рішенням Центрально-Міського районного суду міста Макіївки визнано незаконним та скасовано наказ по ДВАТ Шахта ім. Батова ДХК Макіїввугілля від 20 червня 1998 року, стягнуто з ДВАТ Шахта ім. Батова ДХК Макіїввугілля на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у сумі 1147,59 грн, середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 19324,14 грн, витрати на юридичну допомогу у сумі 150,00 грн, а всього 20621,73 грн та державне мито в дохід держави в сумі 1023,59 гривень.

На підставі наведеного судового рішення видано виконавчий лист, який за інформацію Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень перебував на виконанні у Центрально-Міському ВДВС м. Макіївка ГТУЮ у Донецькій області, проте 10 листопада 2014 року даний виконавчий документ повернуто стягувачу.

22 липня 2019 року за заявою позивача Костянтинівський міськрайонний суд своєю ухвалою поновив строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на підставі вищевказаного рішення. Станом на теперішній час рішення суду у цивільній справі № 2-48/2000 від 30 березня 2000 року відповідачем залишається невиконаним. Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з позивачем має обчислюватись з 11 квітня 2000 року і подень подачі позову, що становить 7680 днів. Відповідно до рішення суду від 30 березня 2000 року за розрахунком відповідача, середньоденна заробітна плата становить 18,66 гривень.

Тому, просить суд стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 143308,80 гривень, а також завдану моральну шкоду у розмірі 50000,00 гривень.

В судове засідання позивач та його представник у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача ДП Макіїввугілля , будучи повідомленим у встановленому законом порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, у зв`язку з чим суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України дійшов до висновку, про можливість ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Макіїввугілля , про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено, що всі люди народжуються вільними й є рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Кожна людина має всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст. 2).

Згідно зі статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Це основоположні міжнародні правові норми з питань рівності прав людини, на які орієнтується всі правові держави світу.

Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов`язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких: Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював у ДВАТ Шахта ім. Батова ДХК Макіїввугілля .

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 березня 2000 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ДВАТ Шахта ім. Батова ГХК Макіїввугілля , ДВАТ Шахтоуправління ім. Леніна ГХК Макіїввугілля про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку, скасування наказу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ по ДВАТ Шахтоуправління ім. Леніна ГХК Макіїввугілля від 20 червня 1998 року та стягнуто з ДВАТ Шахта ім. Батова ГХК Макіїввугілля на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 1147,59 гривень, середній заробіток за час затримки у розмірі 19324,14 гривень та витрати на юридичну допомогу у розмірі 150,00 гривень, а всього 20621,73 гривні.

Вказане рішення суду набуло законної сили 11 квітня 2000 року та на його підставі виконавчий лист № 2-48/2000.

На підставі ухвали Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 серпня 2012 року ОСОБА_1 видано дублікат зазначеного виконавчого листа.

19 листопада 2013 року за вказаним виконавчим листом № 2-48, виданим 30 березня 2000 року, державним виконавцем ЦМВ ДВС Макіївського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову.

За інформацію щодо виконавчого провадження № 41003095, зазначений вище виконавчий лист повернуто 10 листопада 2014 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження , у зв`язку із встановлення заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 травня 2019 року відновлено втрачене провадження у цивільній справі № 2-48/2000.

Отже, станом на теперішній час рішення суду у справі № 2-48/2000 від 30 березня 2000 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ДВАТ Шахта ім. Батова ГХК Макіїввугілля , ДВАТ Шахтоуправління ім. Леніна ГХК Макіїввугілля про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку, скасування наказу задоволено, та визнано незаконним та скасовано наказ по ДВАТ Шахтоуправління ім. Леніна ГХК Макіїввугілля від 20 червня 1998 року,а також стягнуто з ДВАТ Шахта ім. Батова ГХК Макіїввугілля на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 1147,59 гривень, середній заробіток за час затримки у розмірі 19324,14 гривень та витрати на юридичну допомогу у розмірі 150,00 гривень, а всього 20621,73 гривні, - залишається невиконаним, що вказує на не проведення відповідачем повного розрахунку із позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розрахунок середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку проводиться у відповідності до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Так, пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Аналогічна правова позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-195цс14.

Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його, до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За текстом рішення Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області, ухваленого у цивільній справі № 2-48/2000 30 березня 2000 року, відповідно до розрахунку відповідача середньоденна заробітна плата становить 18,66 гривень.

Затримка розрахунку по заробітній платі становить 7680 днів, виходячи з тривалості періоду з 11 квітня 2000 року до 18 березня 2021 року (дати пред`явлення даного позову до суду).

Враховуючи наведене, розмір суми середнього заробітку становить 143308,80 гривень, виходячи з розрахунку: 18,66 гривень х 7680 днів.

Таким чином, суд встановивши наявність порушень з боку відповідача, які виразились у не проведенні повного розрахунку з позивачем, приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ДП Макіїввугілля суми середнього заробітку у розмірі 143308,80 гривень.

Що ж стосується позовної вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає за належне зазначити про наступне.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майно шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність вини останнього в заподіюванні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому моральну шкоду та з чого він при цьому виходить.

Відповідач вчинив неправомірні дій щодо позивача, які перебувають в причинному зв`язку з наслідками у вигляді моральної шкоди , у зв`язку з чим позовні вимоги підлягаю задоволенню частково, зважаючи на те, що розмір такої шкоди, визначений ОСОБА_1 необґрунтовано завищений, не наведено підстав та обставин, а так само належних та переконливих доказів для визначення завданої моральної шкоди саме в такому розмірі.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує: тривалість часу, протягом якого відбулось порушення прав та інтересів позивача; розмір суми, яка повинна була бути виплаченою відповідачем ОСОБА_1 ; ступінь погіршення соціального, матеріального та психологічного стану позивача, у зв`язку з такими порушеннями його законних прав та інтересів.

Зважаючи на викладене суд вважає за необхідне знизити розмір суми моральної шкоди, визначений позивачем з 50000,00 гривень до 15000,00 гривень, оскільки такий розмір компенсації завданої моральної шкоди буде достатнім для відновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1 , яких останній зазнав внаслідок протиправної діяльності відповідача.

При цьому суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач в судове засідання не з`явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Відповідно до частини 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, Конституцією України, ст.ст. 116,117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» , Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» , суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Макіїввугілля , про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Макіїввугілля , ЄДРПОУ: 32442295, адреса: 02088, м. Київ, вул. Промислова, 10, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , суму середнього заробітку за час затримки при звільненні у розмірі 143308 (сто сорок три тисячі триста вісім) гривень 80 копійок, моральну шкоду у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, а також витрати по оплаті судового збору у розмірі 580 (п`ятсот вісімдесят) гривень 17 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити у зв`язку з відсутністю підстав.

Повний текст рішення виготовлено 20 травня 2021 року.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко