Рішення

від 14.05.2021 по справі 750/684/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/684/21

Провадження № 2/750/675/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Маринченко О.А.,

секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, Чернігівської міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, третя особа - Виконавчий комітет Чернігівської міської ради, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Чернігівської міської ради про визнання частково недійсним та скасування рішення, треті особи: Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області,

в с т а н о в и в:

26 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, в якому просить визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серії ЧН № 2009744 від 15 червня 2004 року, виданий на підставі рішення 11 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 30 березня 2004 року.

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що рішенням Чернігівської міської ради одинадцятої сесії 24 скликання від 30 березня 2004 року Про надання, вилучення та передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 передано у приватну власність, безоплатно, земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , площею 0,1 га в рівних частинах. Про існування цього рішення позивачу стало відомо лише у січні 2021 року. На підставі вказаного рішення було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 009744 від 15 червня 2004 року. Проте, згідно вказаного акту ОСОБА_1 належить 1/6 частина земельної ділянки прощею 0,1000 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 - 5/6 частин. Відповідач знала, що земельна ділянка була виділена їм у рівних частинах, однак не повідомила позивача про ці обставини і здійснила реєстрацію земельної ділянки не в рівних частинах. Оскільки вказаний акт суперечить рішенню Чернігівської міської ради одинадцятої сесії 24 скликання від 30 березня 2004 року Про надання, вилучення та передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок , на підставі якого він і був виданий, він підлягає визнанню недійсним та скасуванню як такий, що є незаконним. Крім того, позивач зазначає, що спірний державний акт ОСОБА_3 показала позивачу лише у 2019 році, коли вони спільно почали розробляти проект технічної документації, погоджувати межі та узаконювати самовільно збудовані прибудови і саме у 2019 році позивач зробив його нотаріально посвідчену копію.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

11 лютого 2021 року ОСОБА_3 подала до Деснянського районного суду м. Чернігова зустрічний позов до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, в якому просить визнати частково недійсним та скасувати рішення одинадцятої сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 30 березня 2004 року (пункт 270.132) про передачу у приватну власність, безоплатно для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо передачі земельної ділянки в рівних частинах.

Обгрунтовано зустрічний позов тим, що ОСОБА_3 08 липня 1987 року придбано у власність 5/6 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а 18 червня 1990 року 1/6 частину вказаного житлового будинку придбано ОСОБА_1 . Аналогічні частки співвласників земельної ділянки площею 0,1000 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 вказані і у державному акті про право власності на земельну ділянку, який виданий на підставі рішення Чернігівської міської ради одинадцятої сесії 24 скликання від 30 березня 2004 року Про надання, вилучення та передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок , яким вказану земельну ділянку співвласникам виділено в рівних частинах. Проте, помилка у розмірах часток співвласників земельної ділянки допущена саме в рішенні Чернігівської міської ради, а не в державному акті про право власності на земельну ділянку, а тому визнанню частково недійсним та скасуванню підлягає саме рішення Чернігівської міської ради одинадцятої сесії 24 скликання від 30 березня 2004 року, оскільки остання приймаючи вказане рішення вийшла за межі своїх повноважень та порушила вимоги чинного законодавства в сфері земельних правовідносин.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 лютого 2021 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання частково недійсним та скасування рішення прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку. Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання частково недійсним та скасування рішення об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

22 лютого 2021 року відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Зокрема, у відзиві зазначено, що ОСОБА_3 08 липня 1987 року придбано у власність 5/6 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а 18 червня 1990 року 1/6 частину вказаного житлового будинку придбано ОСОБА_1 , а тому частки співвласників у спільній власності визначені на момент їх придбання і зареєстровані у Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації. ОСОБА_1 набув у власність свою частку будинку вже після ОСОБА_3 та з моменту набуття не оскаржував розмір набутої земельної ділянки та порядок її використання. Враховуючи норми земельного законодавства розмір земельної ділянки співвласників будинку повинен пропорційно відповідати частці у власності на будинок. На момент придбання часток житлового будинку за договорами купівлі-продажу, звернення до Чернігівської міської ради, винесення Чернігівською міською радою спірного рішення, а також на сьогоднішній день ОСОБА_3 та ОСОБА_1 користувалися спірною земельною ділянкою відповідно до часток у праві спільної власності на будинок. При зверненні для складання 07 лютого 2003 року державного акту на право власності на земельну ділянку сторони погодили зовнішні межі земельної ділянки, про що свідчать їх підписи в акті встановлення та погодження меж земельної ділянки. Будь-які заяви ОСОБА_1 про зміну часток у користуванні земельною ділянкою не подавалися, а відповідна угода між співвласниками не укладалася і на момент звернення сторони користувалися земельною ділянкою відповідно до часток у власності, а тому вважає, що державний акт про право власності на землю видано з дотриманням норм чинного законодавства, а позивачем у свою чергу не доведено його право на інший розмір земельної ділянки, ніж закріплений в акті. Крім того, у відзиві ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання державного акта про право власності недійсним через 16 років після його видачі, не зазначивши у позовній заяві поважних причин пропуску строків позовної давності та не звернувся з клопотанням про поновлення таких строків, хоча про розмір часток у акті був обізнаний та не оскаржував зазначений акт.

В установлений судом строк відповідач Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області подало відзив на первісний позов, в якому зазначило, що не є належним відповідачем у даній справі.

Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради також надіслало заяву, в якій вказало, що не є належним відповідачем у справі.

04 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на зустрічний позов, в якому зазначив, що заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог, просить у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі та застосувати до зустрічного позову строки позовної давності і не визнавати причини пропуску строку на оскарження рішення Чернігівської міської ради поважними. Зокрема, зазначає, що своїм рішенням Чернігівська міська рада не порушила прав та законних інтересів сторін щодо передачі їм земельної ділянки в рівних частинах, а виконала вимоги закону щодо безоплатної передачі землі в рівних частинах. Також вказує, що ОСОБА_3 пропустила строки позовної давності, в межах яких вона могла звернутися до суду із зустрічним позовом, оскільки була обізнана про рішення Чернігівської міської ради від 30.03.2004 та державний акт про право власності на земельну ділянку від 15.06.2004, оригінали яких мала в себе з 2004 року, а тому погодилася з ними своєю мовчазною згодою і лише після звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання недійсним державного акту про право власності на землю, ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання частково недійсним рішення Чернігівської міської ради. В свою чергу, оскільки оригінали документів знаходилися саме у ОСОБА_3 , яка не показувала їх ОСОБА_1 , то він лише після звернення до компетентних органів після подання ОСОБА_3 позову по іншій справі, дізнався про наявність рішення Чернігівської міської ради та державного акту про право власності на земельну ділянку, що підтверджується листами Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради та листами Чернігівської міської ради від 23.12.2020.

Ухвалами суду від 17 березня 2021 року, які занесені до протоколу судового засідання, було залучено до участі у справі в якості співвідповідача за первісним позовом та за зустрічним позовом - Чернігівську міську раду.

02 квітня 2021 року відповідач за первісним та за зустрічним позовом - Чернігівська міська рада подала до суду відзиви на первісну позовну заяву та зустрічну позовну заяву.

У відзиві на первісну позовну заяву зазначено, що рішення Чернігівської міської ради, яким передано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 в рівних частинах для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд не скасоване та діє по теперішній час. Першочерговим є прийняття саме рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність земельної ділянки, а вже потім заповнення державного акта на право власності на землю у відповідності до прийнятого рішення. В свою чергу, державний акт на право власності на земельну ділянку не відповідає пункту 270.132 рішення Чернігівської міської ради від 30.03.2004 (11 сесії 24 скликання).

У відзиві на зустрічну позовну заяву зазначено, що рішення Чернігівської міської ради від 30.03.2004 прийняте на підставі заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та технічної документації по складанню державного акту на право власності на землю загальною площею 0,1000 га, яка розроблена сертифікованим інженером-землевпорядником. Складання державного акту на право власності на земельну ділянку здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Матеріали технічної документації та заява ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не містять інформації щодо зазначення певних часток земельної ділянки, а тому земельна ділянка площею 0,1000 га передана сторонам в рівних частках. Рішення Чернігівської міської ради не скасоване та діє і по даний час.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 квітня 2021 року закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду по суті на 14 травня 2021 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечували.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечували, підтримали зустрічний позов.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області проти задоволення первісного позову заперечував, щодо зустрічного позову поклався на розсуд суду.

Представники Чернігівської міської ради, Виконавчого комітету Чернігівської міської ради та Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи по суті повідомлені завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань не подали.

Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , його представника, відповідача ОСОБА_3 , її представника, представника Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, допитавши свідка ОСОБА_6 та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

08 липня 1987 року ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_3 купила 5/6 частин жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 910 кв.м., що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 08 липня 1987 року, посвідченого державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори Пилипенко Н.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1-3233 (а.с. 25-26).

Відповідно до реєстраційного напису на документі про право особистої власності на зазначений в цьому документі жилий будинок, 5/6 частин вказаного жилого будинку зареєстровані в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за ОСОБА_3 28 липня 1987 року (а.с. 26 на звороті).

07 червня 1990 року ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_1 купив 1/6 частину жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 910 кв.м., про що свідчить копія договору купівлі-продажу від 07 червня 1990 року, посвідченого державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори Тарасенком В.Г., зареєстрованим в реєстрі за № 2-4764 (а.с. 27-28).

Відповідно до реєстраційного напису на документі про право особистої власності на зазначений в цьому документі жилий будинок, 1/6 частина зазначеного жилого будинку зареєстрована в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за ОСОБА_1 14 червня 1990 року (а.с. 28 на звороті).

У подальшому сторони у своїх частках у праві спільної часткової власності здійснили переобладнання і прибудови.

07 лютого 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до міського голови ОСОБА_9 із заявою про надання їм земельної ділянки загальною площею 0,1000 га у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться на території АДРЕСА_1 (а.с. 204).

Також, 07 лютого 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до виробничого підприємства Ясень для виготовлення технічної документації для складання державного акту на право власності на землю, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 205).

Зі змісту технічної документації вбачається, що технічна документація, яка була виготовлена Виробничим підприємством Ясень складається із заяви замовника до міської ради, заяви замовника до Виробничого підприємства Ясень , інформації про суб`єкт та об`єкт власності, пояснювальної записки, схеми розташування земельної ділянки, договорів купівлі-продажу, копії інвентарної справи, схеми обміру та прив`язки меж земельної ділянки, акту встановлення та погодження меж, планів зовнішніх меж та матеріалів вирахування площі (а.с. 203).

Так, в інформації про суб`єкт власності (фізичні особи) зазначено, що співвласниками об`єкту власності є ОСОБА_3 (розмір частки 5/6) та ОСОБА_1 (розмір частки 1/6) (а.с. 206-207).

Згідно інформації про об`єкти власності (земельні ділянки) адреса ділянки - АДРЕСА_1 , її площа - 0,1000 га, функціональне призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власниками та користувачами є - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 206-207).

Крім того, 07 лютого 2003 року було складено акт встановлення та погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , підписаний, зокрема, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та затверджений головою вуличкому № 5 Деснянського району м. Чернігова і завідувачем відділу земельних ресурсів міської ради (а.с. 216 на звороті).

Рішенням Чернігівської міської ради одинадцятої сесії двадцять четвертого скликання від 30 березня 2004 року Про надання, вилучення та передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок передано у приватну власність громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 безоплатно земельні ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в рівних частинах (а.с. 199).

15 червня 2004 року на підставі рішення Чернігівської міської ради від 30 березня 2004 року 11 сесії 24 скликання ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 009744, яка розташована по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Згідно списку співвласників земельної ділянки, доданого до акта, співвласниками вказаної земельної ділянки є: ОСОБА_3 (розмір частки у спільній власності 5/6) та ОСОБА_1 (розмір частки у спільній власності 1/6). У вказаному акті зазначено кадастровий номер земельної ділянки 74101:00000:02:026:5080 (а.с. 229).

Згідно із повідомленням про виявлення технічної помилки в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 009744 кадастровий номер: 74101:00000:02:026:5080 зазначено невірно. Дана земельна ділянка зареєстрована з кадастровим номером 7410100000:02:026:0462 відповідно до Державного акту серії ЧН 009744, підтвердженням є витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ - 7412369802019 (а.с. 43).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ - 7412369802019 від 23.05.2019 власниками земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:026:0462 площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 на підставі державного акту від 15.06.2004 серії ЧН 009744 є ОСОБА_3 (частка у спільній власності 5/6) та ОСОБА_1 (частка у спільній власності 1/6) (а.с. 44-46).

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

На час укладення сторонами договорів купівлі-продажу частин жилого будинку діяв Земельний кодекс Української РСР від 08 липня 1970 року.

Так, згідно із частинами першою, другою статті 90 Земельного кодексу Української РСР від 08 липня 1970 року на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

Стаття 91 Земельного кодексу Української РСР від 08 липня 1970 року передбачала, що особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв`язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою. Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов`язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок. Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в порядку, встановленому статтею 167 цього Кодексу.

Судом у судовому засіданні встановлено, що між сторонами договір про порядок користування земельною ділянкою не укладався, судами рішення про порядок користування земельною ділянкою не приймалися.

На час прийняття Чернігівською міською радою рішення від 30 березня 2004 року набрав чинності Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року.

Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України в редакції від 01 січня 2004 року, яка діяла на момент прийняття Чернігівською міською радою спірного рішення, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно із частиною першою, другою, третьою статті 116 Земельного кодексу України в редакції від 01 січня 2004 року громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 120 Земельного кодексу України в редакції від 01 січня 2004 року, яка діяла на час прийняття Чернігівською міською радою спірного рішення, при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.Тобто, за загальним правилом, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Згідно із частиною першою, другою статті 118 Земельного кодексу України в редакції від 01 січня 2004 року, яка діяла на час прийняття Чернігівською міською радою спірного рішення, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до частини шостої-десятої статті 118 Земельного кодексу України в редакції від 01 січня 2004 року громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Частиною першою статті 125 Земельного кодексу України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, було визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 126 Земельного кодексу України в редакції від 01 січня 2004 року право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Також, статтею 377 Цивільного кодексу України в редакції на час прийняття міською радою рішення, передбачалося, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені в статті 152 Земельного кодексу України.

Так, частиною першою, другою статті 152 Земельного кодексу України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З наведеного вбачається, що Чернігівська міська рада, виділивши ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельну ділянку в рівних частинах, прийняла оскаржуване рішення не у відповідності до норм закону, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та не на підставі технічної документації, яка розроблялася.

А тому, суд приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням Чернігівської міської ради одинадцятої сесії 24 скликання від 30 березня 2004 року порушено право ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою того розміру, що дорівнює частці у її праві власності на домоволодіння (яке виникло у неї раніше, ніж у ОСОБА_1 ).

При цьому, ОСОБА_1 було заявлено про застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Згідно із частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18).

ОСОБА_3 не було доведено належними та допустимими доказами того, що про рішення Чернігівської міської ради від 30 березня 2004 року вона дізналася лише у січні 2021 року.

Частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За наведених обставин, наявні підстави для відмови ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову, у зв`язку зі спливом позовної давності.

Водночас, державний акт на право власності на земельну ділянку виданий у відповідності до положень законодавства, яке діяло станом на момент виникнення спірних правовідносин та розробленої технічної документації, а тому суд вважає, що оскаржуваний державний акт не порушує права ОСОБА_1 на земельну ділянку, у зв`язку з чим підстав для задоволення позову останнього не знаходить.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, Чернігівської міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити повністю.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Чернігівської міської ради про визнання частково недійсним та скасування рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області, місцезнаходження: пр-т Миру, 14, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 39764881.

Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, місцезнаходження: вул. Коцюбинського, 82, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 35306237.

Чернігівська міська рада, місцезнаходження: вул. Магістратська, 7, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 34339125.

Виконавчий комітет Чернігівської міської ради, місцезнаходження: вул. Магістратська, 7, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 04062015.

Повний текст рішення складено 19.05.2021.

Суддя