Постанова

від 22.07.2021 по справі 750/684/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 липня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/684/21

Головуючий у першій інстанції - Маринченко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1079/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К.

секретар: Позняк О.М.

Позивач, відповідач: ОСОБА_1

Відповідач-позивач: ОСОБА_2

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, Чернігівської міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Чернігівської міської ради про визнання частко недійсним та скасування рішення, (суддя Маринченко О.А.), ухвалене у м. Чернігів о 12 годині 41 хвилин, повний текст рішення виготовлено 19.05.2021 року,

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, в якому просить визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , серії ЧН № 2009744 від 15 червня 2004 року, виданий на підставі рішення 11 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 30 березня 2004 року. Позовні вимоги мотивовано, тим що рішенням Чернігівської міської ради одинадцятої сесії 24 скликання від 30 березня 2004 року Про надання, вилучення та передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передано у приватну власність, безоплатно, земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , площею 0,1 га в рівних частинах. Про існування цього рішення позивачу стало відомо лише у січні 2021 року. На підставі вказаного рішення було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 009744 від 15 червня 2004 року. Проте, згідно вказаного акту ОСОБА_1 належить 1/6 частина земельної ділянки прощею 0,1000 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 - 5/6 частин. Відповідач знала, що земельна ділянка була виділена їм у рівних частинах, однак не повідомила позивача про ці обставини і здійснила реєстрацію земельної ділянки не в рівних частинах. Оскільки вказаний акт суперечить рішенню Чернігівської міської ради одинадцятої сесії 24 скликання від 30 березня 2004 року Про надання, вилучення та передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок , на підставі якого він і був виданий, він підлягає визнанню недійсним та скасуванню як такий, що є незаконним. Крім того, позивач зазначає, що спірний державний акт ОСОБА_2 показала позивачу лише у 2019 році, коли вони спільно почали розробляти проект технічної документації, погоджувати межі та узаконювати самовільно збудовані прибудови і саме у 2019 році позивач зробив його нотаріально посвідчену копію.

11 лютого 2021 року ОСОБА_2 подала до Деснянського районного суду м. Чернігова зустрічний позов до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, в якому просить визнати частково недійсним та скасувати рішення одинадцятої сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 30 березня 2004 року (пункт 270.132) про передачу у приватну власність, безоплатно для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо передачі земельної ділянки в рівних частинах.

Обгрунтовано зустрічний позов тим, що ОСОБА_2 08 липня 1987 року придбано у власність 5/6 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а 18 червня 1990 року 1/6 частину вказаного житлового будинку придбано ОСОБА_1 . Аналогічні частки співвласників земельної ділянки площею 0,1000 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 вказані і у державному акті про право власності на земельну ділянку, який виданий на підставі рішення Чернігівської міської ради одинадцятої сесії 24 скликання від 30 березня 2004 року Про надання, вилучення та передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок , яким вказану земельну ділянку співвласникам виділено в рівних частинах. Проте, помилка у розмірах часток співвласників земельної ділянки допущена саме в рішенні Чернігівської міської ради, а не в державному акті про право власності на земельну ділянку, а тому визнанню частково недійсним та скасуванню підлягає саме рішення Чернігівської міської ради одинадцятої сесії 24 скликання від 30 березня 2004 року, оскільки остання приймаючи вказане рішення вийшла за межі своїх повноважень та порушила вимоги чинного законодавства в сфері земельних правовідносин.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 лютого 2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання частково недійсним та скасування рішення прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку. Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання частково недійсним та скасування рішення об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, Чернігівської міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Чернігівської міської ради про визнання частко недійсним та скасування рішення відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Чернігівська міська рада, виділивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку в рівних частинах, прийняла оскаржуване рішення не у відповідності до норм закону, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та не на підставі технічної документації, яка розроблялася. А тому, суд прийшов до висновку, що оскаржуваним рішенням Чернігівської міської ради одинадцятої сесії 24 скликання від 30 березня 2004 року порушено право ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою того розміру, що дорівнює частці у її праві власності на домоволодіння (яке виникло у неї раніше, ніж у ОСОБА_1 ). При цьому, ОСОБА_1 було заявлено про застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_2 , останньою не було доведено належними та допустимими доказами того, що про рішення Чернігівської міської ради від 30 березня 2004 року вона дізналася лише у січні 2021 року, а тому за наведених обставин, наявні підстави для відмови ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову, у зв`язку зі спливом позовної давності. Водночас, державний акт на право власності на земельну ділянку виданий у відповідності до положень законодавства, яке діяло станом на момент виникнення спірних правовідносин та розробленої технічної документації, а тому суд вважав, що оскаржуваний державний акт не порушує права ОСОБА_1 на земельну ділянку, у зв`язку з чим підстав для задоволення позову останнього не знайшов.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що матеріали технічної документації і заява ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не містять інформації щодо зазначення певних часток земельної ділянки, а тому земельна ділянка площею 0,1000 га передана сторонами в рівних частках, а рішення Чернігівської міської ради не скасоване та діє і по даний час. Позивач за первісним позовом посилається, що за усною домовленістю між ним і відповідачкою наявною землею вони користувалися спільно та порівну, оскільки була частина земельної ділянки, яка взагалі не мала відношення до об`єктів нерухомості, і саме цією частиною земельної ділянки сторони користувалися навпіл протягом усього строку. ОСОБА_1 вказує, що в процесі своєї життєдіяльності сторони не один раз робили перебудови і переобладнання, їхні частки на сьогоднішній день не є співмірними із тими, що купувалися в минулому, а є набагато більшими, тому придбані частки не були прив`язані до конкретної визначеної земельної ділянки, а лише до території, яка була в наявності. Також позивач за первісним позовом зазначає, що протягом усього часу між ним та ОСОБА_2 будь-які договори про порядок користування спірною земельною ділянкою не укладалися, як і не існують з цього приводу будь-які судові рішення. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що оскільки на даний час розподіл земельної ділянки проведено несправедливо та за відсутності волі і волевиявлення позивача, то державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН №009744 від 15 червня 2004 року повинен бути визнаний незаконним та скасований.

У відзиві на апеляційну ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Відповідачка за первісним позовом вказує, що помилка у розмірі часток співвласників земельної ділянки допущена саме в рішенні Чернігівської міської ради від 30 березня 2004 року про передачу у приватну власність, безоплатно для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах і суд першої інстанції цій обставині дав належну оцінку, зазначивши, що орган місцевого самоврядування при прийнятті рішення про виділення земельної ділянки перевищив межі своїх повноважень. За доводами ОСОБА_2 , частки співвласників у спільній сумісній власності визначені на момент їх придбання і зареєстровані у Чернігівському МБТІ 28 липня 1987 року 5/6 частин за нею та 18 червня 1990 року 1/6 частина за ОСОБА_1 , про що свідчать реєстраційні написи на документі про право особистої власності на жилий будинок. Також відповідачка за первісним позовом вказує, що як на момент придбання часток у власності за договорами купівлі-продажу, на момент звернення до Чернігівської міської ради, на момент винесення рішення Чернігівською міською радою 30 березня 2004 року про передачу у власність земельної ділянки, так і на сьогоднішній день і ОСОБА_2 , і ОСОБА_1 користувалися спірною земельною ділянкою відповідно до часток у праві спільної власності на будинок - 5/6 частин ОСОБА_2 і 1/6 частини ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки ОСОБА_1 фактично рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, рішення не переглядається апеляційним судом в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

По справі встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 08 липня 1987 року ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купила 5/6 частин жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці розміром 910,0 кв.м (а.с.25-26 т.1).

За договором купівлі-продажу від 07 червня 1990 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_1 купив 1/6 частину жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.27-28 т.1).

07 лютого 2003 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до міського голови із заявою про надання земельної ділянки загальною площею 0,1000 га у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться на території АДРЕСА_1 (а.с.20 т.1). Також за їх заявою Виробничим підприємством Ясень було виготовлено технічну документацію по складанню Державного акту на право власності на землю (а.с.18-40 т.1).

Рішенням одинадцятої сесії двадцять четвертого скликання Чернігівської міської ради від 30 березня 2004 року передано у приватну власність, безоплатно, земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 площею 0,1 га, в рівних частках (а.с.17 т.1).

На підставі вищевказаного рішення міської ради 15 червня 2004 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН №009744, згідно з яким співвласниками земельної ділянки є ОСОБА_2 з розміром частки 5/6 та ОСОБА_1 з розміром частки 1/6 (а.с.41 т.1).

Згідно з повідомленням про виявлення технічної помилки у вищевказаному акті невірно вказано кадастровий номер земельної ділянки 7410100000:02:026:5080 замість правильного 7410100000:02:026:0462 (а.с.43 т.1).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.05.2019 власниками земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:026:0462 площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 на підставі державного акту від 15.06.2004 серії ЧН 009744 є ОСОБА_2 (частка у спільній власності 5/6) та ОСОБА_1 (частка у спільній власності 1/6) (а.с. 44-46 т.1).

Суд першої інстанції правильно керувався нормами матеріального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.90, ст.91 ЗК УРСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі. Особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв`язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за особою змін встановленого порядку користування ділянкою.

Відповідно до ч.4 ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття Чернігівською міською радою оспорюваного рішення) при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Згідно із ч.1 ст.126 ЗК України (в редакції, чинній на час видачі оспорюваного Державного акту на право власності на земельну ділянку) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Встановивши, що Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий у відповідності до положень законодавства, яке діяло станом на момент виникнення спірних правовідносин та розробленої технічної документації, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним і скасування.

При цьому суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, що рішення Чернігівської міської ради не скасоване та діє по теперішній час, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки, як правильно встановлено судом, Чернігівська міська рада, виділивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку в рівних частинах, прийняла рішення не у відповідності до норм закону, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та не на підставі технічної документації, яка розроблялася. При цьому матеріали технічної документації містять інформацію про співвласників та розмір їх часток, а саме: ОСОБА_2 - 5/6, ОСОБА_1 - 1/6.

Висновок ОСОБА_1 , що земельна ділянка площею 0,1000 га передана сторонам в рівних частках, є помилковим.

В матеріалах справи відсутні докази, що між сторонами укладався договір про порядок користування земельною ділянкою, а також, що співвласники користувалися земельною ділянкою в рівних частках.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 , що у зв`язку із здійсненням перебудов і переобладнання частки сторін на сьогоднішній день не є співмірними із тими, які купувалися в минулому, оскільки такі зміни не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині не спростовують, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 23 липня 2021 року.

Головуючий: Судді: