Постанова

від 18.05.2021 по справі 490/5721/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.05.21

22-ц/812/1017/21

Провадження № 22-ц/812/1017/21 Головуючий суду першої інстанції Саламатін О.В. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2021 року м. Миколаїв Справа № 490/5721/17

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання - Пасечнюком І.П.,

за участю: прокурора - Волкожа С.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 квітня 2021 року, постановлену під головуванням судді Саламатіна О.В., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за заявою Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради про забезпечення позову по справі за позовною заявою Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2017 року Миколаївська місцева прокуратура № 1 звернулась до суду в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради з позовом до ОСОБА_1 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки.

08 квітня 2021 року Окружна прокуратура м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернулась до суду з заявою про забезпечення позову.

Свою заяву Окружна прокуратура м. Миколаєва мотивувала тим, що 03 липня 2017 року Миколаївська місцева прокуратура № 1 звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки площею 960 кв.м з кадастровим номером 4810137200:15:018:0028.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2017 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом.

Підставою для пред`явлення вказаного позову є порушення вимог законодавства Миколаївською міською радою при наданні безоплатно у приватну власність для будівництва житлового будинку ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:15:018:0028 по АДРЕСА_1 , яка в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 12 червня 2015 року № 769 відчужена на користь ОСОБА_1 .

Зокрема, зазначена ділянка розташована в НОМЕР_1 метровій прибережній захисній смузі річки Інгул та відповідно до вимог статей 59, 83, 84 ЗК України не може надаватися у приватну власність для будівництва індивідуальних житлових будинків.

Тобто, відповідач очевидно протиправно володіє спірною земельною ділянкою.

Крім того, відповідно до Генерального плану міста Миколаєва затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18 червня 2009 року № 35/18 та правил використання та забудови території міста Миколаєва, входить до території зелених насаджень загального користування та перспективної зони ландшафтно-рекреаціного загальноміського значення, в межах яких забороняється будівництво індивідуальних житлових будинків.

Таким чином, законно набути право приватної власності на спірну земельну ділянку не могла жодна фізична або юридична особа.

Отже, ділянка вибула із законного володіння власника протиправно.

Більш того, відповідач у справі в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для прибережної захисної смуги природних ознак ( у безпосередній близькості від урізу води) спірної земельної ділянки знала або, проявивши розумну обачність, могла знати про те, що ділянка вибула з володіння власника з порушенням вимог закону, що свідчить про недобросовісність набувача.

Таким чином, відповідач, як власник земельної ділянки, може розпорядитися нею на власний розсуд - відчужувати іншим особам, здійснювати на ній будівництво об`єктів нерухомості.

Більш того, земельні ділянки на узбережжі річок є привабливими для покупців та на них існує значний попит, про що, зокрема, свідчать пропозиції на сайті olx.ua.

Отже існує очевидна небезпека відчуження цієї ділянки або будівництва на ній об`єктів нерухомості, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави в особі міської ради, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Зокрема при здійсненні забудови спірної ділянки її власник зможе оформити правовстановлюючі документи на відповідні об`єкти нерухомості, що взагалі унеможливить повернення ділянки.

З метою запобігання відчуженню чи обтяженню зобов`язаннями спірної земельної ділянки, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду вбачаються підстави для вжиття заходів до забезпечення позову.

Посилаючись на викладене, Окружна прокуратура м. Миколаєва просила суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- накласти арешт на земельну ділянку площею 960 кв.м із кадастровим номером 4810137200:15:018:0028, розташовану по АДРЕСА_1 ;

- заборонити Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками;

- заборонити ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4810137200:15:018:0028 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, присвоєння нової адреси, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 квітня 2021 року в задоволенні заяви Окружної прокуратури м. Миколаєва про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не доведені наміри відповідача відчужити вищезазначене майно або чинити перешкоди у виконанні рішення суду. Посилання в заяві на можливість відчуження вказаної земельної ділянки на користь третіх осіб або можливість будівництва на ній об`єкту нерухомості, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Не погодившись з ухвалою суду, Окружна прокуратура м. Миколаєва оскаржила її в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою вимоги заяви про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що виходячи зі змісту статей 152-154 ЦПК України під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом передбачених ЦПК України заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Відповідно до пункту 1- 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Тобто, інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є не доведення заявником намірів відповідача чинити перешкоди у виконанні рішення суду, а достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Однак, судом першої інстанції у порушення зазначених норм процесуального права необхідність застосування заходів забезпечення позову пов`язано з доведенням прокурором намірів ОСОБА_1 чинити перешкоди у виконанні рішення суду.

Зазначена ділянка розташована в 100 метровій прибережній захисній смузі річки Інгул та відповідно до вимог статей 59, 83, 84 ЗК України не може надаватися у приватну власність для будівництва індивідуальних житлових будинків, що підтверджено рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2015 року у справі № 490/13666/14-ц.

Також, судовим рішенням у справі № 490/13666/14-ц визнано незаконним та скасовано правовстановлюючі документи ОСОБА_2 на земельну ділянку та зобов`язано останнього повернути її у комунальну власність.

Однак, 12 червня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу спірної ділянки, що унеможливило реальне виконання вказаного судового рішення, котре набрало законної сили.

Саме ці обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із позовом про витребування земельної ділянки від ОСОБА_1 , яка вочевидь протиправно володіє нею.

Отже, предметом даного спору є земельна ділянка, право власності на яку наразі зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 .

З положень статті 182 ЦК України, частини 4 статті 3, частини 1 статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно вбачається, що у разі реєстрації речового права на майно з ним можуть вчинятись будь-які дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення.

Отже, сам факт реєстрації права власності на землю вже свідчить про реальну можливість власника вільно розпоряджатись нерухомим майном, здійснити об`єднання чи поділ земельної ділянки задля уникнення обов`язку повернути її у комунальну власність.

Викладені обставини свідчать про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Натомість негативним наслідком неналежного забезпечення позову є можливість її реалізації під час вирішення спору, що призведе до затягування розгляду справи, оскільки виникає необхідність залучати до участі у справі нових власників та пред`являти додаткові позовні вимоги.

Обрання ж у обраний прокурором спосіб забезпечення позову у достатній мірі унеможливить зміну власників спірних земельних ділянок до моменту закінчення розгляду справи. А це у свою чергу у повній мірі буде відповідати меті забезпечення позову, гарантуванню виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Однак, судом першої інстанції, внаслідок невірної оцінки викладених обставин та приведених у заяві доводів у порушення норм процесуального права та судової практики, постановлено помилкову ухвалу про залишення без задоволення заяви Окружної прокуратури м. Миколаєва про забезпечення позову.

На час розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 367 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом та матеріалами справи встановлено, що відповідно до рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2015 року визнано незаконними та скасовано п.п. 2, 2.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 19/44 від 21 серпня 2012 року про погодження проекту землеустрою та передачу у приватну власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки під прибудинкову територію з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути цю земельну ділянку у комунальну власність.

12 червня 2015 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу передав земельну ділянку ОСОБА_3 .

Згідно з частинами 1,2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зазначені положення Закону та роз`яснення повною мірою не враховані судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор заявив вимогу про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача, оскільки за рішенням суду ця земельна ділянка попереднім власником ОСОБА_2 повинна бути повернута до територіальної громади міста Миколаєва.

В заяві про забезпечення позову прокурор зазначав, що попередній власник спірної земельної ділянки після ухвалення рішення суду першої інстанції про повернення спірної земельної ділянки відчужив її за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 , яка з урахуванням зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для прибережної захисної смуги природних ознак ( у безпосередній близькості від урізу води) спірної земельної ділянки знала або, проявивши розумну обачність, могла знати про те, що ділянка вибула з володіння власника з порушенням вимог закону.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд не звернув уваги на названі вище обставини та доводи прокурора, а саме, що невжиття заходів забезпечення позову з огляду на наявність об`єктивних даних, які свідчать про те, що зазначена земельна ділянка є спірною з 2015 року, було ухвалено судове рішення стосовно цієї ділянки щодо протиправності її відчуження, яке не було виконано саме через відчуження цієї земельної ділянки відповідачу. Всі ці факти свідчать про те, що існує реальна загроза відчудження спірної земельної ділянки її власником, а також з огляду на її цільове призначення й реальна можливість її забудови, що може утруднити в майбутньому виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, суд не оцінив їх належним чином і відповідно не врахував при постановлені оскарженої ухвали.

Негативним наслідком неналежного забезпечення позову при витребування земельної ділянки є можливість реалізації спірної земельної ділянки під час вирішення спору, що призведе до затягування розгляду справи, оскільки виникає необхідність залучати до участі у справі нових власників та пред`являти додаткові позовні вимоги.

З огляду на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання судового рішення за даним позовом в майбутньому у разі відчуження спірної земельної ділянки, колегія суддів вважає за необхідне вжити такі заходи, що зазначені в заяви про забезпечення позову.

Обрання у такий спосіб забезпечення позову у достатній мірі унеможливить зміну власників спірної земельної ділянки, перереєстрацію прав власності та зміну цільового призначення та її забудову до моменту закінчення розгляду справи. А це у свою чергу у повній мірі буде відповідати меті забезпечення позову, гарантуванню виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому співвідносячи негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, а також ураховуючи, що предметом спору з 2015 року є земельна ділянка, що розташована в прибережній захисній смузі, вжиття зазначених заходів забезпечення позову, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Водночас обрані прокурором заходи забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештована спірна земельна ділянка фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися нею та вчиняти дії щодо зміни її цільового призначення та стану. Обрані прокурором заходи забезпечення позову не впливають на матеріальний стан відповідача, як власника майна, та не призводять до понесення додаткових витрат унаслідок їх застосування, доказів завдання відповідачам збитків унаслідок накладення вжиття таких заходів щодо спірної земельної ділянки не надано.

За таких обставин оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Ураховуючи, що при вирішенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви Окружної прокуратури міста Миколаєва про забезпечення позову.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Окружної прокуратури міста Миколаєва задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 квітня 2021 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 960 кв.м з кадастровим номером 4810137200:15:018:0028, розташовану по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ).

Заборонити Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (місцезнаходження: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, 3-й під`їзд) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровий номером 4810137200:15:018:0028, розташовану по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ).

Заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4810137200:15:018:0028 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, присвоєння нової адреси, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 19 травня 2021 року.