Рішення

від 21.09.2021 по справі 490/5721/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/5721/17

н\п 2/490/2442/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., прокурора Жимилінської С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки , -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2017 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла заява Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про витребування від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельної ділянки площею 960 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:15:018:0028, нормативною грошовою оцінкою 129 004,80 грн., по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що прокурором міста Миколаєва у листопаді 2014 року пред`явлено до Центрального районного суду міста Миколаєва позов в інтересах держави до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування пунктів 2, 2.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради №19/44 від 21.08.2012, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку від 15.10.2012 серії ЯК № 942617 та зобов`язання повернути земельну ділянку площею 960 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:15:018:0028 по АДРЕСА_1 у власність міської ради (справа №490/3666/14ц).

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.04.2015 у справі №490/13666/14-ц, описку у якому виправлено ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.04.2015, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13.07.2015, позов прокурора міста Миколаєва задоволено у повному обсязі, визнано незаконним та скасовано пункти 2.2.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради №19/44 від 21.08.2012, визнано недійсним державний акт серії ЯК №942617 від 15.10.2012 та зобов`язано ОСОБА_2 повернути у комунальну власність вказану земельну ділянку.

Задовольняючи позов суди погодились з доводами прокурора про незаконність пунктів 2, 2.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради №19/44 від 21.08.2012, оскільки спірна земельна ділянка відповідно до Генерального плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 №35/18, та Правил використання та забудови території міста Миколаєва входить до території зелених насаджень загального користування та перспективної зони ландшафтно-рекреаційного загальноміського значення, в межах яких забороняється будівництво індивідуальних житлових будинків.

Окрім того, зазначена ділянка розташована в 100 метровій прибережній захисній смузі річки Інгул та відповідно до вимог ст. 59, 83, 84 Земельного кодексу України не може надаватись у приватну власність для будівництва індивідуальних житлових будинків.

Таким чином рішеннями судів, які набрали законної сили та на цей час не скасовані, підтверджено незаконність надання ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, у зв`язку з чим задоволено вимогу про її повернення у комунальну власність.

У той же час , після ухвалення Центральним районним судом рішення від 27.04.2015 у справі №490/13666/14-ц, вищевказану земельну ділянку ОСОБА_2 відчужено на користь ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 12.06.2015№769, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ставничою І.О.

Спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади міста Миколаєва не з волі останньої, оскільки була передана органом місцевого самоврядування у приватну власність з порушенням закону, що встановлені судом.

Так, реалізація права в цивільних правовідносинах від імені територіальної громади міста відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це передбачено ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Отже, вибуття спірної земельної ділянки відбулось без волі власника - територіальної громади м. Миколаєва. Тому належним способом захисту порушеного права власності є витребування земельної ділянки від нинішнього власника ОСОБА_1 шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Перебування у власності ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, що незаконно вибула з власності територіальної громади м. Миколаєва, порушує інтереси держави у сфері охорони землі, яка відповідно до ст. 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

При цьому, вказаною статтею Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Незаконне відчуження земельної ділянки у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги грубо порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню дотримання єдиного порядку набуття прав власності на землю, а також охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чулупа О.С. від 18.07.2017 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом.

На підставі розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва Мізюна Р.І. від 10.02.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

10.02.2021 року матеріали справи передано судді.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.02.2021 року справу прийнято до свого провадження суддею Саламатіним О.В. та постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.06.2021 року, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідачка та третя особа, які повідомлялися про дату час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися, про наявність поважних причин, які унеможливлюють явку в судове засідання суду не повідомили, відзив та пояснення не надали.

При цьому, судова повістка направлялася відповідачці за новим місцем її проживання, яку вона зазначила в заяві від 31.10.12019 року - АДРЕСА_2 , та на яку просила надсилати судову кореспонденцію. Натомість судова повістка повернута, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії (№ 12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, судом враховано, що справа слухається з 2017 року, відповідачці відомо про існування вказаного провадження, судові документи направлялися на адресу, яка була зазначена відповідачкою, відзив на позовну заяву нею не надано.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене вище, у суду відсутні підстави, які б унеможливлювали розгляд справи в даному судовому засіданні, за такого, справа розглянута судом за відсутності відповідачки та третьої особи.

В судовому засіданні прокурор позов підтримала з підстав наведених в ньому, просила задовольнити повністю.

Суд, вислухавши пояснення прокурора, дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, встановив таке.

Рішенням Миколаївської міської ради № 19\44 (п.п. 2,2.2 розділу 4) від 21.08.2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 960 кв.м. під прибудинковою територією за рахунок земель міста з віднесенням їх до земель житлової забудови - та передано у приватну власність ОСОБА_2 , що розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд .

15.10.2012 року виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0, 0960 на ім`я ОСОБА_2 .

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.04.2015 у справі №490/13666/14-ц, позов прокурора міста Миколаєва задоволено у повному обсязі, визнано незаконним та скасовано пункти 2.2.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради №19/44 від 21.08.2012, визнано недійсним державний акт серії ЯК №942617 від 15.10.2012 та зобов`язано ОСОБА_2 повернути у комунальну власність вказану земельну ділянку.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 13.05.2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилено, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.04.2015 року, описку у якому виправлено ухвалою цього ж суду від 27.04.2015 року - залишено без змін.

У той же час , після ухвалення Центральним районним судом рішення від 27.04.2015 у справі №490/13666/14-ц, вищевказану земельну ділянку ОСОБА_2 відчужено на користь ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 12.06.2015 №769, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ставничою І.О.

Згідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №90753366 від 29.06.2017 року, земельна ділянка кадастровий номер 4810137200:15:018:0028 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, земельної ділянки, серія та номер: 769, виданий 12.06.2015 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ставничою І.О., належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 129 004,80 грн.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 14.07.2017 року встановлено Рішенням ММР від 21.08.2012 року №19/44 ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 960 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Статтею 330 ЦК України встановлено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд зазначає, що віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Так, діючи від імені територіальної громади міста Миколаєва, Миколаївська міська рада, приймаючи Рішення № 19\44 (п.п. 2, 2.2 розділу 4) від 21.08.2012 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 960 кв.м. під прибудинковою територією за рахунок земель міста з віднесенням їх до земель житлової забудови - та передано у приватну власність ОСОБА_2 , що розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в порушення вимог Законів України Про місцеве самоврядування в Україні , діяла не в інтересах відповідної територіальної громади.

При цьому, реалізація права в цивільних правовідносинах від імені територіальної громади відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це передбачено ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Безвідплатне набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку територіальної громади міста відбулось на підставі рішення Миколаївської міської ради, яке прийнято з численними порушеннями закону та на цей час скасовано Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.04.2015 у справі №490/13666/14-ц. Таким чином, Миколаївська міська рада не мала права відчужувати на користь ОСОБА_2 спірну земельну ділянку, а право власності на неї, останнім було набуто безпідставно.

Отже, вибуття спірної земельної ділянки відбулось без волі власника - Територіальної громади міста Миколаєва. Тому належним способом захисту порушеного права власності є витребування земельної ділянки від нинішнього власника ОСОБА_1 у власність належного власника - Територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

За такого позовні вимоги є обгрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_1 на користь Прокуратури Миколаївської області необхідно стягнути 1935,07 гривень сплаченого судового збору за подану позовну заяву та 1135,00 гривень сплаченого судового збору за подану заяву про забезпечення позову, а всього 3070,70 грн.

Керуючись статтями 4,5, 10-13, 76-89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Миколаївської місцевої прокуратури №1 поданий в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), третя особа - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573) земельну ділянку площею 960 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:15:018:0028, розташовану по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Прокуратури Миколаївської області (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) 3070,70 грн., сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін