Рішення

від 18.05.2021 по справі 674/163/19

ДУНАЄВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 674/163/19

Провадження № 2/674/16/21

РІШЕННЯ

іменем України

18 травня 2021 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Шклярука В.М.,

з участю секретаря судового засідання Проценко Л.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дунаївці, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди (ціна позову 5400,99 грн.),-

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з уточненими до початку розгляду справи по суті позовами до відповідача ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди, мотивуючи тим, що є власниками земельних ділянок на території Нестеровецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, однак весною 2018 року останні були самовільно засіяні відповідачем. Не зважаючи на вимоги припинити незаконне землекористування восени 2018 року відповідачем було зібрано врожай, привласнено його, а земельні ділянки зорано під посів. В грудні 2018 року позивачі звернулись до ГУ Держеокадастру у Хмельницькій області із заявами про здійснення контролю, на підставі чого було складено акти перевірки, якими підтверджено самовільне зайняття землі ОСОБА_3 . Крім того, такими діями відповідача було завдано шкоду.

А тому звертаються до суду та просять зобов`язати ОСОБА_3 звільнити належні їм земельні ділянки шляхом відновлення межових знаків, що існували до їх самовільного зайняття, та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шкоду заподіяну в наслідок самовільно зайнятої земельної ділянки в розмірі 2815,26 грн та 2585,73 грн відповідно.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, однак в матеріалах справи наявна заява їх представника - адвоката Кармаліти Т.В. про розгляд справи за її відсутності, за відсутності представника позивачів за довіреностями ОСОБА_4 та за відсутності позивачів. Позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Стасишин А.Л. у судове засідання не з`явились, однак у справі наявна їх заява про розгляд справи за їх відсутності.

Крім того, до справи долучено відзиви ОСОБА_3 на позовну заяву, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 дійсно є номінальним власником земельної ділянки, яку успадкувала після смерті своєї баби, однак ділянкою не користувалась, оскільки проживає у іншій місцевості, натомість з 2002 року землею від її імені та в своїх інтересах користувалась колишня дружина відповідача - ОСОБА_4 та відповідно члени її сім`ї, в тому числі і відповідач, який маючи у власності сільськогосподарську техніку впродовж 16 років обробляв землю, засівав її та збирав врожай, а виручені кошти витрачав в інтересах сім`ї. Будь-яких письмових угод про користування земельними ділянками з позивачами, як власниками, не укладались, вимог щодо припинення використання землі від позивачів не поступало.

Крім того, стосовно позовних вимог ОСОБА_2 відповідач зазначив, що остання дійсно є власником земельної ділянки, виділеною їй як колишньому члену колгоспу "Дружба", та якою користувалась більше 20 років. Протягом цього ж часу відповідач, будучи членом сім`ї позивачки ОСОБА_2 , також обробляв земельну ділянку зі згоди власниці за допомогою власної сільськогосподарської техніки та добросовісно використовував за її цільовим призначенням, а виручені після збору врожаю кошти витрачав в інтересах членів сім`ї, між якими існувала усна домовленість про спільне використання ділянки. Однак, не зважаючи на те, що у жовтня 2017 року шлюб між подружжям ОСОБА_5 було розірвано, вимог щодо припинення користування відповідачем, як колишнім членом сім`ї, земельною ділянкою з боку власниці не надходило.

Також вказав, що дійсно в листопада 2018 року колишня дружина відповідача - ОСОБА_4 дійсно попередила останнього про припинення використання обох земельних ділянок в зв`язку з намірами ОСОБА_1 передати її у користування іншій особі та намірами ОСОБА_2 самостійно використовувати землю, після чого відповідач, зорав їх, не змінюючи при цьому цільового використання, погоджуючись в майбутньому не користуватись ділянками,

Крім того, зазначив, що додані до позову акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства не містять доказів самовільного зайняття земельних ділянок відповідачем, оскільки межі таких на місцевості відсутні, про що і зазначено у цих актах.

А тому, вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд ухвалив проводити розгляд даної справи у відсутності сторін по наявних матеріалах.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані заяви та відзиви, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,5700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6821887100:04:003:0561, яка розташована на території Нестеровецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, за межами населеного пункту, ділянка № 35 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-680623050218 від 15.03.2018.

Також встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,4420 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6821887100:04:003:0554, яка розташована на території Нестеровецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, за межами населеного пункту, ділянка № 38 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6805851302017 від 15.12.2017.

Із матеріалів позовних заяв вбачається, що весною 2018 року належні позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки були засіяні відповідачем ОСОБА_3 , а восени цього ж року останнім було зібрано з ділянок врожай та зорано їх під посів, проти чого відповідач не заперечив.

Встановлено, що в грудні 2018 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до ГУ Держеокадастру у Хмельницькій області із заявами про здійснення контролю, на підставі яких було складено акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 15.01.2019 №6-ДК/4/АП/09/01/-19 (щодо земельної ділянки ОСОБА_1 ) та від 15.01.2019 №6-ДК/3/АП/09/01/-19 (щодо земельної ділянки ОСОБА_2 ), із яких вбачається, що на день перевірки земельні ділянки розорані, межові знаки на місцевості відсутні, ОСОБА_3 використання ділянок не заперечив, що свідчить про їх самовільне зайняття.

Відповідно до наданої позивачами технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої на їх замовлення, встановлено, що межові знаки пред`явлені та передані на зберігання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно.

Так, із позовних заяв вбачається, що на день звернення до суду відповідач ОСОБА_6 продовжує самовільно використовувати належні позивачам земельні ділянки без правомірних на те підстав, чим останнім завдана шкода.

У ч.ч.1, 2 ст.2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Статтею 79-1 ч.1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 2 ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п.б ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Таким чином, підставою для подання позову є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Враховуючи наведені обставини та зазначені норми земельного законодавства, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки в судовому засіданні не вдалось встановити наявність порушень земельного законодавства у діях відповідача щодо самовільного використання спірних земельних ділянок.

Так, суд критично відноситься до посилань позивачів щодо будь-якого неправомірного використання ОСОБА_3 земельних ділянок, оскільки доказів на підтвердження вказаного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано, крім того, у судовому засіданні встановлено, що на день звернення до суду відповідач спірними земельними ділянками не користувався, оскільки йому було відомо про намір позивачів розпоряджатись ними іншим шляхом, будь-які докази на підтвердження наявності межових знаків у відповідних місцях до використання землі ОСОБА_3 та знищення їх останнім, а також відомостей на підтвердження завдання діями відповідача заявленої у позовних вимогам шкоди, позивачами не долучено.

За таких обставин, судом не встановлено порушень прав позивачів як землекористувачів, і будь-які докази для обґрунтування заявлених вимог ні позивачами, ні їх представниками суду не надані, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та спростовуються встановленими в судовому засіданні обставинами справи, в зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ст.141 ЦПК України, в разі відмови позивачу в задоволенні позовних вимог судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 79-1, 152 ЗК України, ст.ст.391 ЦК України, ст.ст.2, 11, 81, 84, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди (ціна позову 5400,99 грн.) відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Дунаєвецький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники провадження:

позивачка - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

позивачка - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання: с.Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області, РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя В. М. Шклярук