Постанова

від 17.05.2021 по справі 910/10372/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р. Справа№ 910/10372/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.12.2020 (повний текст складено 09.12.2020)

у справі №910/10372/20 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "ОЛАНВО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс"

про стягнення 175 626,62 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "ОЛАНВО" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором надання послуг №0110/16 від 01.10.2016, у розмірі 164 633,27 грн., яка складається з 153 850,00 грн. - суми основного боргу, 3 932,17 грн. - 3% річних, 6 851,10 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "ОЛАНВО" 142 850 грн. - суми основного боргу, 4 632 грн. 52 коп. - 3% річних, 3 495 грн. 20 коп. - інфляційних втрат та 2 264 грн. 53 коп. - витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 у справі №910/10372/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що в актах №321 від 16.11.2017 та №306 від 30.11.2017, на які посилається позивач, бухгалтерія помилково вказує номер договору, який не має ніякого відношення до робіт зазначених в цих актах і ці види робіт не є предметом договору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 у справі №910/10372/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 у справі №910/10372/20 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

09.03.2021 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи клопотання тим, що повний текст рішення отримано 17.12.2020, а тому останнім днем подання апеляційної скарги є 05.01.2021, а також до клопотання додано: докази сплати судового збору в сумі 1546,64 грн., платіжне доручення № 946 від 01.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 у справі №910/10372/20. Відновлено строк для подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 у справі №910/10372/20. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

20.04.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "ОЛАНВО" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі та вказує, що у вказаних скаржником актах виконаних робіт зазначається саме договір №0110/16 від 01.06.2016, укладений сторонами даного спору і будь-які помилки з цього приводу відсутні.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 910/10372/20 є вимоги про стягнення 164 633,27 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України.

З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

01.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ОЛАНВО" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОДОРТРАНС" (замовник) укладено Договір №0110/16 про надання послуг від 01.10.2016 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов`язався виконати власними силами, наступну роботу: здійснити подрібнення механічним способом негабаритних шматків гірської породи, що знаходиться у кар`єрі визначеному замовником у заявці, а замовник зобов`язався прийняти виконану роботу та оплатити її.

Згідно п. 3.1 Договору вартість подрібнення механічним способом негабаритних шматків гірської породи (вапняку) 800,00 грн. за 1 мото/годину. Ціна вказана з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 Договору зміна вартості робіт може відбуватися під впливом зміни цін на витратні матеріали, запчастини, тощо або в разі зміни цільності гірської породи, що підлягає подрібненню.

Згідно з п. 4.2 Договору обсяги та вартість робіт, виконані виконавцем за календарний місяць визначається в акті здачі-прийняття виконаних робіт, який повинен бути підписаний замовником та виконавцем не пізніше календарного дня поточного місяця, в якому було проведено роботи. Якщо всі роботи за цим договором проведено до закінчення поточного місяця, акт здачі-прийняття виконаних робіт підписується замовником та виконавцем не пізніше двох календарних днів з моменту укладання останнього попереднього акту виконаних робіт.

Відповідно до п.5.1 Договору оплата виконаних робіт здійснюється протягом 2 (двох) банківських днів після оформлення кожного акту виконаних робіт. Акти виконаних робіт складається сторонами не рідше ніж два рази на місяць, кожного 15 та 30 числа.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що ним було надано послуги на суму 623 120,00 грн., з яких відповідачем було сплачено 469 270,00 грн., в зв`язку з чим неоплаченими залишилися послуги на суму 153 850,00 грн.

Судом встановлено, що долученими позивачем до матеріалів справи актами виконаних робіт за період з липня 2017 по жовтень 2017 підтверджується надання позивачем послуг на суму 623 120,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було здійснено оплату на суму 480 270,00 грн., в зв`язку з чим як вірно встановлено судом першої інстанції, неоплаченими залишилися послуги на суму 142 850,00 грн.

Таким, чином, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті наданих позивачем послуг за Договором надання послуг №0110/16 від 01.10.2016.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції керувався тим, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих послуг за Договором в повному обсязі, матеріалами справи підтверджується сума боргу за надані позивачем послуги в розмірі 142 850,00 грн, наявність заборгованості відповідачем не спростована, в зв`язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 142 850,00 грн. суму основного боргу.

Розглянувши апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст.74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Судовою колегією встановлено та матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих послуг за Договором в повному обсязі, матеріалами справи підтверджується сума боргу за надані позивачем послуги в розмірі 142 850,00 грн, наявність заборгованості відповідачем не спростована, в зв`язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 142 850,00 грн. суму основного боргу.

Доводи скаржника щодо неправильного зазначення договору в актах виконаних робіт спростовуються матеріалами справи, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

В зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за Договором позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 4 632,52 грн. - 3% річних, 8 174,10 грн. - інфляційних втрат за загальний період з 04.07.2018 по 13.07.2020 (день звернення з позовом до суду).

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів, перевірено перерахунок суду першої інстанції та встановлено, що він є арифметично вірним, у зв`язку з чим судом першої інстанції законно та правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційні втрат в розмірі 3 495,20 грн. та 3 % річних в розмірі 3 932,17 грн.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення 142 850,00 грн. суму основного боргу, 3 495,20 грн. інфляційних втрат та 3 932,17 грн. 3 % річних. В іншій частині правомірно відмовлено.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 у справі №910/10372/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 у справі №910/10372/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодортранс" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2020 у справі №910/10372/20 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/10372/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала