Рішення

від 20.05.2021 по справі 360/1210/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1210/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмову провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15.03.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення №4/103, четвертої сесії Троїцької селищної ради 8 скликання від 23.02.2021, яким ОСОБА_1 відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425487000:01:001:0547, у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, у межах населеного пункту з місцем розташування: с. Тимонове, Троїцького району, Луганської області, контур 347;

- зобов`язати Троїцьку селищну раду Луганської області прийняти у встановлений законом спосіб рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425487000:01:001:0547, у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, у межах населеного пункту з місцем розташування: с. Тимонове, Троїцького району, Луганської області, контур 347.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням 67 сесії VII скликання Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області від 24.09.2020 № 67/08 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться в межах с. Тимонове, контур 347. Розробка проекту була замовлена ФОП ОСОБА_2 , який його і виготовив у відповідності до чинного законодавства України.

18.12.2020 позивачем подано до Троїцької селищної ради заяву з проханням прийняти відповідне рішення про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

23.02.2021 четверта сесія VIII скликання Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області рішенням № 4/103 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, площею 1,2073 га, кадастровий номер 4425487000:01:001:0547, без зазначення у резолютивній частині рішення про будь які причини такої відмови лише вказавши в описовій частині рішення: Беручи до уваги рішення 3 сесії, 8 скликання Троїцької селищної ради № 3/108 від 26.01.2021, про тимчасову заборону передачі земельних ділянок в межах населених пунктів Троїцької селищної ради, яким введена тимчасова заборона на передачу у власність земельних ділянок в межах населених пунктів Троїцької селищної ради, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за розробленими проектами землеустрою, у зв`язку з відсутністю затвердженої містобудівної документації по населених пунктах Троїцької селищної ради, враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього середовища .

Вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425487000:01:001:0547 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, у межах населеного пункту з місцем розташування: с. Тимонове, Троїцького району, Луганської області, контур 347.

З посиланням на норми Конституції України та Земельного кодексу України, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню оскаржуване рішення, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач позов не визнав, про що 05.04.2021 до суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 66-73).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що рішенням Троїцької селищної ради № 4/103 від 23.02.2021 позивачу відмовлено в передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,2073 га, кадастровий номер 4425487000:01:001:0547 розташованої в межах с. Тимонове, контур 347, Троїцького району Луганської області.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Тобто, за змістом положень ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно вимог ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Селищна рада в межах своїх повноважень розглянула заяву позивача від 18.12.2020, прийняла відповідне рішення з дотриманням вимог чинного законодавства України, в тому числі склала текст рішення відповідно до вимог Постанови КМУ від 17.01.2018 № 55 Деякі питання документування управлінської діяльності , яким затверджена Типова інструкція з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну (далі - Інструкція).

В п.п. 37 п. 6 цієї Інструкції міститься визначення терміну рішення, в тому числі місцевого самоврядування, а саме управлінське рішення - будь-яке завдання, визначне посадовою особою або колегіальним органом в межах повноважень та спрямоване на досягнення поставлених цілей. В пункті 41 цієї Інструкції зазначені вимоги до тексту рішення, а саме: 41. Текст документа містить інформацію, для фіксування якої його створено. Інформація в тексті документа викладається стисло, грамотно, зрозуміло та об`єктивно. Документ не повинен містити повторів, а також слів і зворотів, які не несуть змістового навантаження. Під час складання документів вживається діловий стиль, для якого характерний нейтральний тон викладення, позбавлений образності та емоційності.

Текст документа оформляється у вигляді суцільного зв`язного тексту, анкети чи таблиці або шляхом поєднання цих форм.

Суцільний зв`язний текст документа містить граматично і логічно узгоджену інформацію про управлінські дії. Така форма викладення тексту документа використовується під час складання положень, порядків, правил, розпорядчих документів і листів.

Текст, як правило, складається з вступної, мотивувальної та заключної частин. Вступна частина містить підставу, обґрунтування або мету складення документа, мотивувальна - обґрунтування позиції установи, в заключній - висновки, пропозиції, рішення, прохання. .

За таких обставин селищна рада категорично не погоджується з висновками і твердженнями позивача, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення № 4/103 від 23.02.2021 відсутні причини відмови, тому що всі свої причини відмови позивачу селищна рада виклала в описовій та мотивувальній частині, як то передбачено вищезазначеною Інструкцією, отже, ці доводи позивача безпідставні.

Відповідно до Проекту роздержавлення та приватизації земель КСП Тимоновское (далі мовою оригіналу) Земли общего пользования населенных пунктов (площади, улицы, дороги, пастбища, парки, сельские леса, кладбища, места утилизации отходов), а а также земли, переданные для размещения зданий государственной власти, не когут передаваться в коллективную и частую собственность . Цей Проект чинний, ніким не скасований і використовується землевпорядними організаціями при впорядкуванні земель села Тимонове. Таким чином, при розробці проекту землеустрою, позивач зобов`язаний був врахувати приписи цього нормативного документу.

Отже, проект рішення № 4/103 від 23.02.2021 був предметом розгляду постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього середовища і на розгляд ради винесений проект рекомендований комісією, що є в межах повноважень цієї комісії відповідно до закону.

За пропозицією постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього середовища, з метою ефективного та раціонального використання майна територіальної громади Троїцької селищної ради та комплексного вирішення майнових та містобудівних проблем, 26.01.2021 Троїцькою селищною радою прийнято рішення № 3/108 Про тимчасову заборону передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів Троїцької селищної ради , яким тимчасово заборонена передача земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в межах населених пунктів Троїцької селищної ради на забудованих землях, пасовищах та сінокосах (протокол № 2 від 19.01.2021). При наданні рекомендацій комісія брала до уваги Проекти роздержавлення та приватизації земель колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Троїцького району, у яких зазначено, що присадибні землі можуть передаватися у приватну власність, а землі загального користування населених пунктів (площі, вулиці, дороги, рілля, пасовища, сінокоси, парки, ліса, кладовищ, місця утилізації відходів), а також землі, які передані для розміщення будівель державної влади не можуть передаватися в приватну власність та у зв`язку з відсутністю затвердженої містобудівної документації по населених пунктах Троїцької селищної ради, у зв`язку з чим Троїцька селищна рада вирішила:

1. Ввести тимчасову заборону на надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в межах населених пунктів Троїцької селищної ради на термін проведення інвентаризації земель Троїцької селищної ради.

2. Ввести тимчасову заборону на передачу у власність земельних ділянок в межах населених пунктів Троїцької селищної ради за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за розробленими проектами землеустрою.

Отже, рішення № 3/108 від 26.01.2021 є обов`язковим до виконання на території Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області.

Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Таким чином, при розгляді заяви позивача про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,2073 га, кадастровий номер 4425487000:01:001:0547 розташованої в межах с. Тимонове, контур 347, селищною радою виконано приписи Конституції України, Земельного кодексу України, рішення № 3/108 від 26.01.2021, Проекти роздержавлення і приватизації земель КСП Тимоновское .

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

15.04.2021 до суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) позивачем надано відповідь на відзив в якому викладено обставини, аналогічні викладеним у позові (арк. спр. 171-173).

Ухвалою суду від 22.03.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 59-60).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , 09.09.2020 звернулась до відповідача із заявою від про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (арк. спр. 26).

Рішенням 67 сесії Тимонівської сільської ради 7-го скликання Троїцького району Луганської області № 67/8 Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться в межах с. Тимонове, контур НОМЕР_2 (пасовища чисті) (арк. спр. 27).

На підставі договору 18/11 від 26.11.2020 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою (арк. спр. 13-25).

Рішенням 3 сесії Троїцької селищної ради 8-го скликання Про тимчасову заборону передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів Троїцької селищної ради № 3/108 від 26.01.2021 відповідачем введено тимчасову заборону на надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в межах населених пунктів Троїцької селищної ради на термін проведення інвентаризації земель Троїцької селищної ради (арк. спр. 74).

18.12.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою, зареєстрованою за вхідним номером 933 в якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати в приватну власність, що розташована в межах с. Тимонове, контур № НОМЕР_2 , кадастровий номер 4425487000:01:001:054 для ведення особистого селянського господарства (арк. спр. 76).

Рішенням 4 сесії Троїцької селищної ради 8-го скликання Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 № 4/103 від 23.02.2021 позивачу відмовлено у передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,2073 га, кадастровий номер 4425487000:01:001:0547 розташовану в межах с. Тимонове, контур № НОМЕР_2 , Троїцького району Луганської області (арк. спр. 10, 75).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.12.2020 земельна ділянка кадастровий номер 4425487000:01:001:054 розташована с. Тимонове, контур № НОМЕР_2 , Троїцького району Луганської області, цільове призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид - для ведення особистого селянського господарства (арк. спр. 11).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною третьою статті 24 Закону № 280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною першою статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону № 280/97-ВР).

У Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (часина перша статті 3 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За приписами статті 5 Земельного кодексу України, земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Пунктами а - в статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 15 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать: а) здійснення нормативно-правового забезпечення у сфері земельних відносин; б) забезпечення проведення земельної реформи; в) розробка та забезпечення реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель; г) забезпечення здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель; ґ) забезпечення проведення державної експертизи документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених законом, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин; д) розроблення економічного механізму регулювання земельних відносин; е) участь у розробленні заходів щодо розвитку ринку земель; є) міжнародне співробітництво в галузі земельних відносин; ж) вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно з частиною першою статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до пункту а частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 1 Закону України Про землеустрій визначено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Абзацом першим частини першої та частиною другою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом «в» частини третьої цієї статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом б частини першої статті 121 Земельного кодексу України закріплено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки як заборона передачі земельних ділянок у зв`язку з відсутністю затвердженої містобудівної документації та з метою інвентаризації земель частиною сьомої статті 118 Земельного кодексу України не передбачено.

З урахуванням того, що відповідачем не зазначено підстав відмови передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, суд вважає таку відмову суб`єкта владних повноважень у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, такою, що не ґрунтується на вимогах закону.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 820/2303/17, від 05.03.2019 у справі № 808/2200/18, від 28.05.2020 у справі №813/1949/16.

Водночас, суд наголошує, що перелік законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Підстава для відмови, яка була зазначена відповідачем, нормами Земельного кодексу України не передбачена.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №813/4498/16 та від 04.05.2020 у справі №813/2061/17.

Статтею 50 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV Про землеустрій визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

- завдання на розроблення проекту землеустрою;

- пояснювальну записку;

- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

- розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- кадастровий план земельної ділянки;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

- матеріали погодження проекту землеустрою.

Отже, в оскаржуваному рішенні відповідача відсутні посилання на недостатність у наданих позивачем матеріалах будь-яких документів, передбачених наведеними положеннями статті 50 Закону № 858-IV для затвердження проекту землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 326/3524/16.

Суд наголошує, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14, постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 11.06.2019 у справі № 826/841/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц.

Так, у постановах від 21.03.2018 (справа № 536/233/16-ц), від 24.04.2018 (справа №401/2400/16-ц), від 30.05.2018 (справа № 826/5737/16) та від 19.06.2018 (справа №922/864/17) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування. Відмова особі в наданні земельної ділянки, висловлена шляхом відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що передачі земель у власність передує процедура отримання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження з подальшим вирішенням питання про передачу у власність спірної ділянки позивачу.

Натомість, відповідач розглянувши заяву позивача від 18.12.2020 відмовив у передачі земельної ділянки у власність, не надаючи оцінці наданому проекту землеустрою та не приймаючи обґрунтованого рішення щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України, або відмові у його погодженні.

Таким чином, суд встановив, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому підлягає скасуванню.

Крім того, відповідач залишив поза увагою рішення Тимоніської сільської ради 7-го скликання від 24.09.2020 № 67/8, яким позивачу надано дозвіл на розробку відповідного проекту.

Суд не надає оцінку рішенню № 3/108 від 26.01.2021, оскільки воно не є предметом оскарження в цій справі, а така підстава для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як наявність рішення ради про заборону передавати у власність земельні ділянки не визначена у статті 186-1 ЗК України.

Згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, з урахуванням застосування належного способу захисту суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення четвертої сесії Троїцької селищної ради 8 скликання № 4/103 від 23.02.2021 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про зобов`язати Троїцьку селищну раду Луганської області прийняти у встановлений законом спосіб рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425487000:01:001:0547, у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, у межах населеного пункту з місцем розташування: с. Тимонове, Троїцького району, Луганської області, контур 347, суд зазначає.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду справи, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановлені судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №820/2605/17 та від 24.12.2019 у справі 823/59/17.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Вказана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі №804/1469/17, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18 та від 12.09.2019 у справі № 0640/4248/18.

Під час розгляду справи оцінка правомірності оскаржуваного рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведені у спірному рішенні.

Суд зазначає, що відповідачем у рішенні № 4/103 від 23.02.2021 не наведено конкретного і чіткого формулювання підстав відмови у задоволенні заяви позивача.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, суд вважає необхідним здійснити такий захист шляхом зобов`язання Троїцьку селищну раду на найближчому пленарному засіданні розглянути заяву 18.12.2020, зареєстрованою за вхідним номером 933 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована в межах с. Тимонове, контур № НОМЕР_2 , кадастровий номер 4425487000:01:001:054 для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 12.03.2021 № 0.0.2047371596.1 (арк. спр. 56).

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача і заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, лише з коригування обраного судового захисту, суд присуджує позивачу понесені і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Троїцької селищної ради (місцезнаходження: 92100, Луганська область, Сватівський район, смт. Троїцьке, вул. Центральна, буд. 69, ідентифікаційний код 04335772) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення четвертої сесії Троїцької селищної ради 8 скликання № 4/103 від 23.02.2021 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 .

Зобов`язати Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області на найближчому пленарному засіданні повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2020, зареєстровану за вхідним номером 933, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована в межах с. Тимонове, контур № НОМЕР_2 , кадастровий номер 4425487000:01:001:054 для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива