Постанова

від 21.07.2021 по справі 360/1210/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року справа №360/1210/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 360/1210/21 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В., повний текст складений у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним рішення № 4/103 четвертої сесії Троїцької селищної ради 8 скликання від 23.02.2021 року, яким відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425487000:01:001:0547, у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, у межах населеного пункту з місцем розташування: с. Тимонове, Троїцького району, Луганської області, контур 347;

- зобов`язання прийняти у встановлений законом спосіб рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425487000:01:001:0547, у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, у межах населеного пункту з місцем розташування: с. Тимонове, Троїцького району, Луганської області, контур 347.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року позов задоволений частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення четвертої сесії Троїцької селищної ради 8 скликання № 4/103 від 23.02.2021 року Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області на найближчому пленарному засіданні повторно розглянути заяву позивача від 18.12.2020 року, зареєстровану за вхідним номером 933, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована в межах с. Тимонове, контур № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425487000:01:001:054 для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду;

- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с. 176-182).

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в частині відмови у зобов`язанні відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, прийняти нову постанову в цій частині, якою задовольнити позов через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального права. Вважає неефективним обраний судом спосіб захисту порушеного права, посилаючись на висновки Верховного Суду в постановах від 19.05.2019 року у справі № 821/925/18, від 28.02.2018 року у справі № 826/7631/15 (а.с. 188-194).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення норм процесуального права. В обґрунтування доводів посилався на те, що суд невірно визначив дискреційні повноваження селищної ради, як органу місцевого самоврядування. Вважає правомірним спірне рішення № 4/103 від 23.02.2021 року, яке прийнято на виконання рішення № 3/108 від 26.01.2021 року, яке є обов`язковим для виконання, цьому факту суд не надав належної оцінки (а.с. 202-207).

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив відмовити у її задоволенні.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідачем подано заяву про розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

09.09.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 26).

Рішенням 67 сесії Тимонівської сільської ради 7-го скликання Троїцького району Луганської області № 67/8 від 24.09.2020 року Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться в межах АДРЕСА_1 (пасовища чисті) (а.с. 27).

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою на підставі договору № 18/11 від 26.11.2020 року (а.с. 13-25).

18.12.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою, зареєстрованою за вхідним номером 933, в якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати в приватну власність, що розташована в межах с. Тимонове, контур № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425487000:01:001:054 для ведення особистого селянського господарства (а.с. 76).

Рішенням 3 сесії Троїцької селищної ради 8-го скликання Про тимчасову заборону передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів Троїцької селищної ради № 3/108 від 26.01.2021 року відповідачем введено тимчасову заборону на надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в межах населених пунктів Троїцької селищної ради на термін проведення інвентаризації земель Троїцької селищної ради (а.с. 74).

Рішенням 4 сесії Троїцької селищної ради 8-го скликання Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 № 4/103 від 23.02.2021 року позивачу відмовлено у передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,2073 га, кадастровий номер 4425487000:01:001:0547 розташовану в межах АДРЕСА_1 , враховуючи рішення 3 сесії Троїцької селищної ради 8-го скликання Про тимчасову заборону передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів Троїцької селищної ради № 3/108 від 26.01.2021 року, відповідно до ст.ст. 12, 79-1, 107, 118, 121, 125, 126, Перехідних положень ЗК України, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 25 Закону України Про землеустрій (а.с. 10, 75).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.12.2020 року земельна ділянка кадастровий номер 4425487000:01:001:0547, розташована у АДРЕСА_1 , цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 11).

Згідно ч. 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За змістом п. 34 ч. 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Згідно рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Згідно п.п. а-в статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом статті 15 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать: а) здійснення нормативно-правового забезпечення у сфері земельних відносин; б) забезпечення проведення земельної реформи; в) розробка та забезпечення реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель; г) забезпечення здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель; ґ) забезпечення проведення державної експертизи документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених законом, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин; д) розроблення економічного механізму регулювання земельних відносин; е) участь у розробленні заходів щодо розвитку ринку земель; є) міжнародне співробітництво в галузі земельних відносин; ж) вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Згідно статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

За змістом статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (п. а частини третьої статті 22 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (абз. 1 ч. 1, ч. 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Згідно ч. 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

За змістом ч. 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 статті 118 ЗК України).

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. б частини першої статті 121 ЗК України).

Згідно ч. 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Статтею 118 ЗК України встановлено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідач у спірному рішенні, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилався на заборону передачі земельних ділянок у зв`язку з відсутністю затвердженої містобудівної документації та з метою інвентаризації земель, тобто визначив підставу, яку не передбачено ч. 7 статті 118 ЗК України, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що така відмова не ґрунтується на вимогах закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі № 820/2303/17, від 05.03.2019 року у справі № 808/2200/18, від 28.05.2020 року у справі №813/1949/16.

Перелік законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Підстава для відмови, яка була зазначена відповідачем, нормами Земельного кодексу України не передбачена.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.12.2019 року у справі № 813/4498/16, від 04.05.2020 року у справі №813/2061/17.

Статтею 50 Закону України від 22.05.2003 року № 858-IV Про землеустрій визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

В рішенні відповідача відсутні посилання на недостатність у наданих позивачем матеріалах будь-яких документів, передбачених наведеними положеннями статті 50 Закону № 858-IV для затвердження проекту землеустрою.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами згідно статті 118 ЗК України передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 545/808/17, від 11.06.2019 року у справі № 826/841/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі № 688/2908/16-ц.

В постановах від 21.03.2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 24.04.2018 року у справа № 401/2400/16-ц, від 30.05.2018 року у справі № 826/5737/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування. Відмова особі в наданні земельної ділянки, висловлена шляхом відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що передачі земель у власність передує процедура отримання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження з подальшим вирішенням питання про передачу у власність спірної ділянки позивачу.

Згідно ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідач відмовив у передачі земельної ділянки у власність, не надаючи оцінці наданому проекту землеустрою та не приймаючи обґрунтованого рішення щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України, або відмові у його погодженні.

Отже, спірне рішення відповідача не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому підлягає скасуванню.

Крім того, рішенням Тимоніської сільської ради 7-го скликання від 24.09.2020 № 67/8, яким позивачу надано дозвіл на розробку відповідного проекту.

В цій справі суд не надає оцінку рішенню № 3/108 від 26.01.2021 року, оскільки воно не є предметом оскарження в цій справі, підстава для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як наявність рішення ради про заборону передавати у власність земельні ділянки, не визначена у статті 186-1 ЗК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування рішення четвертої сесії Троїцької селищної ради 8 скликання № 4/103 від 23.02.2021 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 .

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача прийняти у встановлений законом спосіб рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425487000:01:001:0547, у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, у межах населеного пункту з місцем розташування: с. Тимонове, Троїцького району, Луганської області, контур 347.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду справи, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановлені судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.08.2018 року у справі № 820/2605/17, від 24.12.2019 року у справі 823/59/17.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під час розгляду справи оцінка правомірності оскаржуваного рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведені у спірному рішенні.

Відповідачем у рішенні № 4/103 від 23.02.2021 року не наведено конкретного і чіткого формулювання підстав відмови у задоволенні заяви позивача, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов`язання Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області на найближчому пленарному засіданні повторно розглянути заяву позивача від 18.12.2020 року, зареєстровану за вхідним номером 933, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована в межах с. Тимонове, контур № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425487000:01:001:054 для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 360/1210/21 за позовом ОСОБА_1 до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії- залишити без змін.

Повний текст постанови складений 21 липня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: Е.Г. Казначеєв

Г.М. Міронова