Постанова

від 20.05.2021 по справі 540/1892/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1892/20 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Косцової І.П.,

суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправними та скасувати вимоги ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-841-54 від 13.11.2019 року, №Ф-841-54 від 14.01.2020 року, №Ф-841-54 від 11.02.2020 року, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ №0085835205 від 20.11.2019 року та №0022485205 від 04.03.2020 року;

зобов`язати відповідача здійснити коригування відомостей в картці платника ЄСВ, шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати ЄСВ в розмірі 18 466,08 грн.;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі на користь позивача судові витрати та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що в період з 18.02.2009 року по 18.07.2019 року позивач був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, але припинив діяльність 18.07.2019 року, про що в ЄДР юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців міститься запис №24870000000004346. Окрім того, протягом періоду з липня 2017 року по липень 2019 року позивач був найманим робітником, перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТІНГ , ТОВ НЕСС КОНСТРАКШН , ТОВ 2К КЕПІТАЛ , ТОВ БЛАГОДА КЕПІТАЛ та за нього страхові внески сплачувались роботодавцем.

Зазначені обставини, на думку позивача, позбавляли податковий орган нараховувати йому визначені суми податку, формувати оскаржувані вимоги та приймати оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року позов задоволено. Суд визнав протиправними та скасував оскаржувані вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (ненарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, стягнув на користь позивача судовий збір в сумі 840,80 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн.

Скасовуючи оскаржувані вимоги та рішення, суд першої інстанції виходив із того, що при їх винесенні та при обрахунку в них сум ЄСВ відповідач врахував періоди перебування позивача в трудових відносинах, за наслідками яких з нього утримувався та перераховувався до бюджету ЄСВ.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

В апеляційний скарзі Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняте у справі судове рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що сума ЄСВ була сплачена роботодавцем позивача, тому сплата позивачем ЄСВ відповідно до податкової вимоги не призведе до подвійної сплати з однієї особи, а в період з січня 2019 року по квітень 2019 року позивач не перебував у трудових відносинах та за нього не сплачувався ЄСВ.

Крім того апелянтом зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, а стягнута судом сума витрат на правову допомогу є завищеною та не відповідає складності даної справи.

ОСОБА_1 не скористався правом на подання відзиву до апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, Херсонська ДПІ (Херсонський район) з 19.02.2009 року, як платник єдиного соціального внеску, номер взяття на облік 21/07-П5796.

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням здійснена 18.07.2019 року, про що в ЄДР зроблено запис №24870060002004346.

Через наявність у позивача заборгованості з ЄСВ за період з 2017-2019 року відповідач виніс вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-841-54 від 13 листопада 2019 року на суму 18466,08 грн., №Ф-841-54 від 14 січня 2020 року на суму 16320,45 грн., №Ф-841-54 від 11 лютого 2020 року на суму 14408,85 грн.

20 листопада 2019 року відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (ненарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0085835205 в розмірі 4316,37 грн., яким позивачу нараховано штрафну санкцію в розмірі 20% в сумі 1063,80 грн. та нараховано пеню за період з 10.02.2018 року по 30.10.2019 року в розмірі 0,1 % від суми недоїмки всього в сумі 3252,57 грн.

04 березня 2020 року відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (ненарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0022485205 в розмірі 6684,38 грн., яким позивачу нараховано штрафну санкцію в розмірі 20% в сумі 1674,72 грн. та нараховано пеню за період з 10.02.2018 року по 24.01.2020 року в розмірі 0,1 % від суми недоїмки всього в сумі 5009,66 грн.

Законність винесення вказаних вимог та рішень про застосування штрафних санкцій податковим органом є предметом спору у даній справі.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надано оцінки позовній вимозі щодо зобов`язання відповідача здійснити коригування відомостей в картці платника ЄСВ шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати ЄСВ та не наведено мотивів не задоволення вказаної позовної вимоги.

В апеляційній скарзі апелянт не навів будь-яких доводів та заперечень з цього приводу.

Зважаючи на зазначене судова колегія переглядає оскаржуване рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464).

Як зазначено у пункті 2 частини 1 статті 1 згаданого Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положеннями статті 2 Закону №2464 закріплено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Виключний перелік платників єдиного внеску закріплений у частині 1 статті 4 Закону України №2464-VI, а саме: роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Відповідно до абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах з роботодавцем та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом не врегульовано.

З аналізу наведених норм у сукупності вбачається, що платниками єдиного соціального внеску, зокрема, особи, що провадять адвокатську діяльність. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме для досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому ж випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Слід зазначити, що вимога сплачувати єдиний внесок особами, які перебувають на обліку в органах ДПС та які одночасно перебувають у трудових відносинах, як найманий працівник, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

У своєму відзиві контролюючий орган зазначає, що у зв`язку із ненарахуванням та несплатою позивачем єдиного внеску, нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску здійснювалося автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що склало:

- за 2017 рік - 8448,00 грн.

- за 2018 рік - 7371,54 грн.

- за 2 квартали 2019 року по 19 липня 2019 року - 5508,36.

Втім, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач з липня 2017 року по грудень 2018 року та з травня 2019 року по липень 2019 року працював на п`яти підприємствах.

Згідно індивідуальних відомостей ПФУ про застраховану особу ОСОБА_1 , зокрема за періоди з 2017 року по 2019 рік, встановлено сплату страхових внесків за ОСОБА_1 :

ТОВ ПОДІЛЬСЬКИЙ ЕНЕРГОКОНСАЛТІНГ (код ЄДРПОУ 36830374) за період з липня 2017 року по травень 2018 року в належному розмірі;

ТОВ НЕСС КОНСТРАКШН (код ЄДРПОУ 41444303 за період з червня 2018 року по грудень 2018 року в належному розмірі;

ТОВ 2К КЕПІТАЛ (код ЄДРПОУ 41373809) за період з липня 2019 року по серпень 2019 року в належному розмірі;

ТОВ БЛАГОДА КЕПІТАЛ (код ЄДРПОУ 41527997) за період з травня 2019 року по грудень 2019 року в належному розмірі.

Таким чином, у період з липня 2017 року по грудень 2018 року та з травня 2019 року по липень 2019 року страхові внески за позивача сплачувались роботодавцем, тому ОСОБА_2 не мав сплачувати єдиний внесок.

Судова колегія зазначає, що посилання податкового органу на те, що вимога сформована засобами інформаційної системи ДФС в автоматичному режимі, не спростовує необґрунтованості її формування.

Зважаючи на висновки суду про відсутність підстав нарахування єдиного внеску протягом періодів з липня 2017 року по грудень 2018 року та з травня 2019 року по липень 2019 року, оскаржувані вимоги ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі мають бути скасовані в повному обсязі, однак це не позбавляє відповідача права на обрахування ОСОБА_1 єдиного внеску за січень - червень 2017 року та січень - квітень 2019 року, враховуючи викладені висновки суду.

Крім того, зважаючи на встановлену невідповідність нарахованих сум єдиного внеску та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (ненарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0085835205 від 20 листопада 2019 року. та №0022485205 від 04 березня 2020 року підлягають скасування за наслідковим принципом.

Стосовно тверджень апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду для оскарження рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.11.2019 року №0085835205 судова колегія зазначає наступне.

11 серпня 2020 року відповідач подав до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду в частині оскарження рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.11.2019 року №0085835205 з тих підстав, що позивачем отримано дане рішення 05.12.2019 року.

Судова колегія за наслідком дослідження рекомендованого повідомлення відправлення з номером 7550401172586 встановила, що на ньому від руки зазначено ріш. ЄСВ НОМЕР_1 , що не дозволяє ідентифікувати яке саме рішення було направлено. (а.с. 70).

Доводи апелянта, що зазначені цифри є реєстраційним номером облікової картки позивача, не спростовує висновків суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів отримання позивачем рішення від 20.11.2019 року №0085835205 05.12.2019 року.

Крім того судом першої інстанції стягнуто на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Апелянтом зазначено, що вказана сума є завищеною, самі витрати не підтверджені, тому вимога про їх стягнення є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

В свою чергу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, за приписами частини 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Матеріали справи містять договір про надання правової допомоги №АА16 від 09.07.2020 року, додаткову угоду №1 до Договору від 09.07.2020 року та меморіальний ордер №4990553SB від 09.07.2020 року (а.с 28, 24-26, 23).

Таким чином, позивачем належними доказами доведено отримання правової допомоги та сплату коштів за її надання у розмірі 5000 грн.

При цьому, посилання апелянта на неспівмірність вказаної суми судова колегія не приймає до уваги, оскільки заявлена сума не є надмірною та відповідає складності даної справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та скасування рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи, що вказана справа належить до категорії незначної складності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у учасників справи права на касаційне оскарження такого рішення.

Керуючись ст. ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.