Постанова

від 20.05.2021 по справі 400/3257/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3257/20 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Косцової І.П.,

суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України, яка полягає у не направленні його звернення до Президента України від 01.07.2020 року за належністю до адресата в строк, встановлений ч.3 ст.7 Закону України Про звернення громадян ; зобов`язати Міністерство освіти і науки України направити до Президента України його звернення від 01.07.2020 року.

В обґрунтування позову зазначено, що він звернувся до Президента України і просив його подати до Верховної Ради України проект Закону про встановлення порядку видачі дублікатів дипломів. Офіс Президента України направив його звернення до відповідача. Відповідач розглянув звернення ОСОБА_3 та надав йому відповідь. На думку ОСОБА_3 , відповідач не мав права розглядати його звернення, оскільки рішенням від 30.10.2019 року Міністерство припинило розгляд його звернень щодо видачі дублікату диплома. На думку позивача, відповідач повинен був повернути звернення до Офісу Президента України для належного розгляду по суті.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

При прийнятті рішення по суті спору суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем у встановлений Законом строк надано відповідь на звернення позивача, яка підписана компетентною особою, а відтак, звернення ОСОБА_3 по суті задоволено.

Оскільки відповідачем запропоновано форму вирішення проблеми заявника та отримання ним дублікату диплома, жодних прав ОСОБА_3 не порушено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

В апеляційний скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняте у справі судове рішення та постановити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що з 30.10.2019 року Міністерством припинено розгляд його звернень щодо видачі дублікату диплома, а тому відповідач протиправно розглянув звернення позивача. Крім того, апелянт зазначає, що повноваження щодо вчинення відповідних дій наявні у Президента України, а тому відповідач повинен був перенаправити звернення за належністю.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство зазначило, що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв`язку з чим просило залишити судове рішення без змін.

Враховуючи, що розгляд справи судом першої інстанції відбувся у порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції розглянув дану справу у письмовому провадженні.

Фактичні обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що протягом 2015-2020 років ОСОБА_4 багато разів звертався до Міністерства освіти і науки України зі зверненнями стосовно видачі йому дубліката диплома замість втраченого диплома про вищу освіту, здобуту в 1981 році у Миколаївському державному педагогічному інституті імені В.Г. Бєлінського.

Міністерством освіти і науки України надавалися з цього приводу відповіді, які позивачем оскаржувались до суду.

30.10.2019 року Міністерством освіти та науки України відповідно до ст.8 Закону України Про розгляд звернень прийнято рішення про припинення розгляду звернень ОСОБА_3 щодо питань, пов`язаних з можливістю, підставами, процедурою, законністю отримання диплома (дубліката диплома) про вищу освіту (бакалавра, або спеціаліста, або магістра), здобуту позивачем у 1981 році.

01.07.2020 року ОСОБА_4 звернувся з питанням видачі дублікату диплома до Президента України та просив його подати до Верховної Ради України проект Закону про встановлення порядку видачі дублікатів дипломів, що видавалися в Українській РСР (а.с. 11).

10.07.2020 року Офіс Президента України скерував зазначене звернення ОСОБА_3 до Міністерства освіти і науки України, яке отримане останнім 14.07.2020 року (а.с 30).

31.07.2020 року Міністерством освіти і науки України надано відповідь на зазначене звернення ОСОБА_3 , в якому позивачу повідомлено, що Міністерством неодноразово надавалися відповідні пояснення з питань, що стосуються видачі дубліката диплома про вищу освіту, здобуту у 1981 році, а також можливості отримання позивачем дубліката диплома відповідно до чинного законодавства. Зокрема, у листі Міністерства від 30.10.2019 №1/11-9517 роз`яснено, що заявникові було надано обґрунтовану відповідь по суті порушених питань, у зв`язку з чим Міністерством прийнято рішення про припинення розгляду звернень ОСОБА_3 щодо питань, пов`язаних з можливістю, підставами, процедурою, законністю отримання диплома (дубліката диплома) про вищу освіту (бакалавра, або спеціаліста, або магістра), здобуту ним у 1981 році.

Вважаючи дії відповідача щодо розгляду його заяви по суті та не направлення вказаного звернення до Президента України протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст.1 Закону України Про звернення громадян (далі Закон) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Порядок розгляду заяв (клопотань) врегульовано ст.15 Закону відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Як вже зазначалось, 10.07.2020 року Офіс Президента України скерував звернення ОСОБА_3 до Міністерства освіти і науки України у частині питань, що належать до його компетенції.

Згідно із ч.1 ст.20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Статтею 19 Закону визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Аналіз вказаних норм дає колегії суддів підстави для висновку, що відповідач, надаючи відповідь на звернення позивача листом №3/2342-20 31.07.2019 року, діяв у спосіб, визначений законодавством, у межах наданих йому повноважень та своїми діями не допустив порушення права позивача на отримання достовірної правової інформації.

Дослідивши відповідь на звернення позивача, судова колегія встановила, що вона направлена у строк, передбачений ст.20 Закону, підписана компетентною особою та у ній надано вичерпну інформацію по суті звернення ОСОБА_3 , а відтак, жодних прав ОСОБА_3 відповідачем не порушено.

При цьому колегія суддів відхиляє твердження апелянта, що Міністерство зобов`язано було у силу приписів ч.3 ст.7 Закону направити його звернення за належністю до Президента України, оскільки, як вже зазначалось вище, вказане звернення було отримано з Офісу Президента України та мало бути розглянуте у встановлений законом спосіб та строк.

Фактично апелянт висловлює незгоду з розглядом його заяви відповідачем, а не Президентом України, однак, судова колегія зазначає, що питання правомірності дій Офісу Президента України щодо направлення на розгляд Міністерства освіти і науки України знаходяться поза межами предмету розгляду даної справи та судова колегія позбавлена можливості надавати їм оцінку.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи, що вказана справа належить до категорії незначної складності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у учасників справи права на касаційне оскарження такого рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.