Постанова

від 18.05.2021 по справі 380/6755/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/6755/20 пров. № А/857/2193/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Білик В.П.;

від відповідача - Рибак Н.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства АВ-ексім на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2020р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства АВ-ексім до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару (суддя суду І інстанції: Хома О.П., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 26.11.2020р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

13.08.2020р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач Приватне підприємство /ПП/ АВ-ексім звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним прийняте відповідачем Галицькою митницею Держмитслужби рішення № КТ-UA209000-0100-2020 від 12.06.2020р. про визначення коду товару; стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.1-2, 16).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2020р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.129-136).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ПП АВ-ексім , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.140-145).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що код товару 8428909000 внесений до попередньо сформованої митної декларації /МД/ та погоджений митним органом, прийнятий за основу.

Зміна коду УКТ ЗЕД на 8479899790 не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відповідач, як регулятор питання ведення Української класифікації товарів, своєчасно забезпечує інформування суб`єктів ЗЕД про зміни класифікаторів товару; прийняте рішення про надання дозволу на ввезення товару на митну територію України за поданою МД не може митним органом відмінятися на протязі трьох років, так як це визначено ч.6 ст.23 Митного кодексу /МК/ України.

Як вбачається із змісту судового рішення, судом не проаналізовано та не встановлено правової позиції митного органу щодо прийняття рішення про зміну коду товару відносно того, який було ним застосовано під час погодження декларанту МД на ввезення товару.

Також суд, не маючи допуску до визначення коду товару, здійснив самовисновок щодо визначення коду товару за посиланням на опис товару згідно кодів товару. Таке рішення не може бути прийнятим поскільки суддя не є спеціалістом у визначенні технічних характеристик товару; не може здійснювати співвідношення у роботі товару; не може трактувати складових частин та їх призначення.

На переконання апелянта, суд не мав права робити висновки щодо правильності визначення коду товару без застосування спеціальної консультації.

Відповідач жодним чином не покликався на докази недостовірності поданих позивачем документів, про можливі зміни в законодавстві, про порушення вимог МК України при заявленні декларантом наміру ввезти товар чи порушення, допущені митним органом, що має юридичне значення для відповідача та підстави щодо зміни коду товару.

Незважаючи на відсутність доказів з боку відповідача, суд безпідставно вказує на правильні дії останнього.

Відповідачем Галицькою митницею Держмитслужби скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.171-175).

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивачем ПП АВ-ексім для ввезення на митну територію України товару мобільна гідравлічна рампа бувша в користуванні, 2012 року випуску, максимальне навантаження - 6000 кг, довжина 8600 см - 1 піт., використовується для навантажувально-розвантажувальних робіт за допомогою навантажувача, країна виробництва України UA було подано попередню МД № 1801 /UA209300/2020/004502 від 05.06.2020р.

09.06.2020р. керівнику Галицької митниці Держмитслужби (митний посту (м/п) Калуш ) направлено позивачем заяву з проханням відповідно до ст.260 МК України надати дозвіл на подання тимчасової декларації з метою вирішення спірних питань при визначенні класифікації товарів згідно з УКТЗЕД мобільна гідравлічна рампа бувша в користуванні, 2012 року випуску, максимальне навантаження - 6000 кг, довжина 8600 см - 1 шт., використовується для навантажувально-розвантажувальних робіт за допомогою навантажувача, країна виробництва України UA , код товару згідно УКТ ЗЕД 8428909000 (а.с.13).

Також ПП АВ-ексім подано до Галицької митниці Держмитслужби МД № UA209300/2020/004591 від 09.06.2020р., у якій до митного оформлення заявлено товар мобільна гідравлічна рампа бувша в користуванні, 2012 року випуску, максимальне навантаження - 6000 кг, довжина 8600 см - 1 шт., використовується для навантажувально-розвантажувальних робіт за допомогою навантажувача, країна виробництва України UA (а.с.37-38).

В графі 33 митної декларації позивачем визначено код товару згідно УКТ ЗЕД 8428909000, відповідно до якого ставка ввізного мита встановлена на рівні 0 %.

Керівником м/п Калуш направлено до Відділу кодування та класифікації товарів Управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Галицької митниці Держмитслужби запит № 004591 від 09.06.2020р., який стосувався класифікації вказаного товару.

У відповідь на вказаний запит його адресат службовою запискою № 1640/7.4-15/44 від 10.06.2020р. повідомив про необхідність надання достовірної технічної інформації про наявність, потужність та місцезнаходження гідравлічних силових компонентів машини (а.с.43).

На виконання вимог листа № 1640/7.4-15/44 від 10.06.2020р. позивачем ПП АВ-ексім надано технічний паспорт від 25.06.2012р. на модель AUSBAU-SHT6-2SL (otp4) та Інструкцію експлуатації мобільної рампи AUSBAU (а.с.44-53).

У розділі Призначення технічного паспорту вказано, що мобільна рампа є сполучним елементом між рівнем землі і кузовом вантажного автомобілю/платформи залізничного вагону.

Відповідно до розділу Застосування така є допоміжним спорудженням при здійсненні завантажувальних і розвантажувальних робіт.

Згідно з п.1 Інструкції експлуатації мобільної рампи AUSBAU , в якій визначено призначення мобільної рампи як міст між рівнем землі і кузовом автомобіля, остання забезпечує прямий доступ навантажувача до кузова. Використовується для здійснення завантажувальних і розвантажувальних робіт з допомогою навантажувача.

Пункт 11 вказаної Інструкції містить заборону використання рампи для підіймання вантажу.

На підставі наведеного Галицькою митницею Держмитслужби прийнято рішення № КТ- ПА209000-0100-2020 від 12.06.2020р. про зміну коду товару, згідно з яким ввезений за МД № UA209300/2020/004591 від 09.06.2020р. товар із зазначеним кодом 8428909000 не відповідає цьому УКТ ЗЕД, а тому зроблено висновок про його належність до коду УКТ ЗЕД 8479899790 (а.с.14-15).

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що характеристики імпортованого товару вказують про його належність до УКТ ЗЕД 847989790.

Також зміна коду товару спірним рішенням не вплинула на розмір митних платежів, які підлягають до сплати за митне оформлення такого товару, а тому зміна митним органом заявленого до митного оформлення товару жодним чином не порушує права позивача як декларанта такого товару.

Окрім цього, позивач не оскаржував картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуск у товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209300/2020/00034, рішення про коригування митної вартості товарів № UA209300/2020/000016/2 від 10.06.2020р.

Наведені висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, між сторонами виник спір щодо класифікації ввезеного товару, при цьому позивачем визначено код УКТ ЗЕД 8428, а митним органом цей товар віднесено до товарної позиції - 8479 згідно з УКТ ЗЕД.

Предметом оскарження є рішення № КТ-ПА209000-0100-2020 від 12.06.2020р. про зміну коду товару.

Відповідно до ст.69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Для цілей митного оформлення класифікація товарів, наданих до митного оформлення, здійснюється згідно з вимогами УКТ ЗЕД - товарної номенклатури Митного тарифу України, затв. Законом України № 584-VІІ від 19.09.2013р. Про Митний тариф України відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД.

Відповідно до Основного правила інтерпретації класифікації товарів (далі-ОПІ) № 1, затв. Законом України № 584-VІІ від 19.09.2013р. Про Митний тариф України , для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарної позиції.

Згідно з ОПІ № 6 для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, категоріях і підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень, положень вищенаведених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації.

З метою забезпечення виконання Закону України Про Митний тариф України та постанови КМ України № 428 від 21.05.2012р. Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України наказом ДФС України № 401 від 09.06.2015р. затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (втратило чинність на підставі наказу Державної митної служби № 256 від 14.07.2020р.).

Згідно з поясненнями до товарної позиції 8428 згідно з УКТ ЗЕД, до цієї товарної позиції включаються інші машини та пристрої для пiдiймання, перемiщення, навантажування або розвантажування (наприклад, лiфти, ескалатори, конвеєри, канатні дороги).

Крім підіймальних та вантажно-розвантажувальних механізмів товарних позицій 8425 - 8427, до цієї товарної позиції включається широкий ряд машин для механічного переміщення матеріалів, товарів і т.п. (підіймання, переміщення по конвеєру, навантаження, розвантаження і т.п.). Вони включаються до цієї товарної позиції, навіть якщо спеціально призначені для застосування в будь-якій окремій галузі промисловості: у сільському господарстві, металургії і т.п. До цієї товарної позиції включаються вантажно-розвантажувальне обладнання не лише для твердих матеріалів, але також аналогічне обладнання для рідин чи газів.

Код 8428909000 згідно з УКТ ЗЕД є товарна позиція - інше.

Відповідно до пояснень до товарної позиції 8479 згідно з УКТ ЗЕД, до цієї товарної позиції включаються машини та механічні пристрої спеціального призначення, в іншому місці не зазначені.

Машини цієї товарної позиції відрізняються від частин машин і т.п., які попадають під загальні положення щодо класифікації частин, у тому відношенні, що вони мають індивідуальні (спеціальні) функції.

З цією метою такі машини і механічні пристрої повинні розглядатися як такі, що мають індивідуальні функції :

(А) Механічні пристрої, обладнані або не обладнані мотором або будь-яким іншим двигуном, функція яких може здійснюватися окремо і незалежно від будь-якої іншої машини або приладдя.

(B) Механічні пристрої, які не можуть виконувати свою функцію доти, поки не будуть змонтовані на будь-якій машині або устаткуванні або не будуть включені до складу більш складного єдиного комплексу, але за умови, що ця функція:

(i) відрізняється від тієї функції, що виконується машиною або пристроєм, на якій вони повинні монтуватися, або ж тим єдиним комплексом, до складу якого вони повинні бути включені; і

(ii) не відіграє ролі єдиної і неподільної частини в робочому процесі такої машини, пристрою або єдиного комплексу.

Код 847989790 згідно з УКТ ЗЕД є товарна позиція - інше.

Із змісту представлених позивачем технічного паспорту від 25.06.2012р. на модель AUSBAU-SHT6-2SL (otp4) та Інструкції експлуатації мобільної рампи AUSBAU слідує, що мобільна рампа є сполучним елементом між рівнем землі і кузовом вантажного автомобілю/платформи залізничного вагону. Така є допоміжним спорудження при здійсненні завантажувальних і розвантажувальних робіт.

Відповідно до п.1 Інструкції експлуатації мобільної рампи AUSBAU призначенням мобільної рампи є міст між рівнем землі і кузовом автомобіля, остання забезпечує прямий доступ навантажувача до кузова. Використовується для здійснення завантажувальних і розвантажувальних робіт з допомогою навантажувача.

Пунктом 11 вказаної Інструкції заборонено використання рампи для підіймання вантажу.

Отже, наведені характеристики та долучені до справи фотографії (а.с.74-79) свідчать про те, що заявлена до митного оформлення мобільна гідравлічна рампа не є машиною, яка призначена для переміщення матеріалів, а є сполучним елементом, який допомагає здійснювати дії по переміщенню товарів.

Тобто, вказана рампа фактично включена до складу більш складного єдиного комплексу, при цьому її функції відрізняються від тієї функції, що виконується машиною або пристроєм для навантажувально-розвантажувальних робіт; остання не відіграє ролі єдиної і неподільної частини в робочому процесі такої машини, пристрою або єдиного комплексу.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що така рампа відповідно до вимог УКТ ЗЕД розглядається у товарній позиції 8479 згідно з УКТ ЗЕД як Машини та механічні пристрої спеціального призначення, в іншому місці не зазначені .

Вказане свідчить про правомірність класифікації митним органом імпортованого позивачем товару за кодом УКТЗД 8479899790.

Водночас, представлений висновок про якісні характеристики товару № СК-59 від 21.07.2015р., складений Київською торгово-промисловою палатою, згідно якого мобільні гідравлічні рамки торгових марок AUSBAU і RAMPLO відповідають коду 8428909000, не може братися до уваги через відсутність в ньому досліджувальної частини, в якій описується процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновку експерта (а.с.82-83).

Зокрема, результати дослідження експерта ТПП не обґрунтовані належним чином, при цьому останнім не наведено будь-яких доводів щодо належності досліджуваного товару до коду 8428909000.

В частині інших доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує те, що відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.259 МК України попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.

Попередня митна декларація подається декларантом або уповноваженою ним особою митному органу, в зоні діяльності якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть пред`явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей.

Пунктом першим ч.3 ст.259 МК України передбачено, що попередня митна декларація повинна містити відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення.

В той же час, положення п.п.2, 3 ч.3 ст.259 МК України стосуються випадків, за яких випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією здійснюється без пред`явлення їх митному органу або після пред`явлення, проте лише за рішенням митного органу, відповідно до ч.4 цієї статті.

Відповідно до ч.14 ст.259 МК України попередня митна декларація, за якою митним органом здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред`явлення їх цьому митному органу відповідно до частини п`ятої цієї статті, або попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої цієї статті, становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку.

В розглядуваному випадку рішення митного органу про випуск товарів, заявлених за попередньою митною декларацією позивача, не приймалось, а митне оформлення товару здійснювалося за МД № UA209300/2020/00034 від 09.06.2020р., поданою в звичайному порядку згідно ст.258 МК України.

З огляду на наведене, твердження апелянта про те, що надання митним органом дозволу на ввезення товару на митну територію України за попередньою декларацією не дає права митному органу змінювати код товару, не відповідає вимогам законодавства, оскільки згідно наведеної норми попередня митна декларація подається з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей.

Аргументи апелянта щодо застосування до спірних правовідносин норми ст.23 МК України слід відхилити з огляду на наступне.

Статтею 23 МК України визначено порядок прийняття митним органом попереднього рішення.

Відповідно до зазначеної статті за письмовими зверненнями декларантів або уповноважених ними осіб митні органи приймають попередні рішення щодо застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи. Такі рішення виносяться до початку переміщення товарів через митний кордон України.

Попереднє рішення є обов`язковим для виконання будь-яким митним органом.

Форма попереднього рішення та порядок його прийняття визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Попередні рішення можуть прийматися з питань:

класифікації товарів (у тому числі комплектних об`єктів, що постачаються в розібраному стані декількома партіями протягом тривалого періоду) згідно з УКТ ЗЕД;

визначення країни походження товарів;

надання у випадках, передбачених цим Кодексом, дозволу на поміщення товарів в окремі митні режими.

Строк прийняття попередніх рішень з питань класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД та надання дозволу на поміщення товарів в окремі митні режими становить 30 днів з дня отримання митним органом відповідного звернення. Цей строк може бути продовжений керівником митного органу або уповноваженою ним особою, але не більше, ніж на 15 днів, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Попереднє рішення про визначення країни походження товару приймається в строк, що не перевищує 150 днів з дня отримання митним органом відповідного звернення за умови, що декларантом або уповноваженою ним особою повідомлено всі необхідні для прийняття такого рішення дані про товар.

Строк дії попереднього рішення становить три роки з дати його винесення, якщо факти та умови (у тому числі правила визначення походження товарів), на основі яких було прийнято це рішення, залишатимуться незмінними.

Митний орган, який прийняв попереднє рішення, може його відкликати. Попереднє рішення підлягає відкликанню, якщо воно:

1) було прийняте на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації, та/або внаслідок ненадання підприємством всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняттю зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення;

2) вступило в суперечність із законодавством України з питань митної справи внаслідок змін в останньому;

3) прийняте з порушенням вимог цього Кодексу.

Якщо попереднє рішення відкликано митним органом з причини, зазначеної у пункті 1 частини сьомої цієї статті, декларант або уповноважена ним особа несе передбачену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність за негативні наслідки застосування такого рішення з моменту його прийняття.

Якщо попереднє рішення відкликано митним органом з причин, зазначених у пунктах 2 і 3 частини сьомої цієї статті, декларант або уповноважена ним особа не несе відповідальності за негативні наслідки застосування такого рішення з моменту його прийняття і до моменту його відкликання.

Попереднє рішення вважається відкликаним з дня прийняття рішення про його відкликання. Письмове повідомлення про відкликання негайно направляється особі, за зверненням якої воно було прийняте.

За необхідності внесення змін до попереднього рішення таке рішення відкликається, а на його заміну приймається нове з обов`язковим посиланням у ньому на відкликане рішення та зазначенням причин його відкликання. Нове попереднє рішення не пізніше наступного робочого дня після його прийняття надсилається особі, за зверненням якої було прийнято відкликане рішення.

Попередні рішення, за винятком інформації, що є конфіденційною відповідно до цього Кодексу, є загальнодоступними та оприлюднюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано доказів його звернення до митного органу з метою прийняття попереднього рішення щодо застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, зокрема, щодо класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, що ввозилися позивачем за МД № UA209300/2020/00034 від 09.06.2020р.

Подання митному органу попередньої митної декларації на товари, які у майбутньому будуть ввезені позивачем на митну територію України, в розумінні ст.23 МК України не є зверненням для прийняття митницею попереднього рішення щодо класифікації товару, оскільки в силу вимог ст.259 МК України попередня митна декларація подається з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей.

Також безпідставним є твердження апелянта про відсутність повноважень у митного органу на зміну коду товару, з огляду на те, що встановлення коду товару здійснює спеціальний орган або суб`єкт, який має спеціальний дозвіл на виконання певних робіт.

Відповідно до ст.68 МК України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ведення УКТ ЗЕД передбачає:

відстеження та облік змін і доповнень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвітньою митною організацією;

підготовку пропозицій щодо внесення змін до УКТ ЗЕД;

деталізацію УКТ ЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру;

забезпечення однакового застосування всіма митними органами правил класифікації товарів;

прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках;

розроблення пояснень і рекомендацій до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублікування;

своєчасне ознайомлення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД;

здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.

Статтею 69 МК України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто, у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Отже, з аналізу наведених норм права слідує, що класифікацію товарів за УКТЗЕД здійснює декларант або уповноважена ним особа. В свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише у разі виявлення порушення правил класифікації з боку декларанта.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) ЄСПЛ вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, неповноти дослідження обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишені без задоволення.

Враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтовував свої твердження щодо допущених порушень зі сторони позивача під час визначення коду товарів УКТ ЗЕД, а відтак й покладених в основу спірного рішення № КТ-UA209000-0100-2020 від 12.06.2020р. про визначення коду товару, заявлений позов є безпідставним, через що не підлягає до задоволення з вищевикладених підстав.

За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ПП АВ-ексім .

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства АВ-ексім на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2020р. в адміністративній справі № 380/6755/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Приватне підприємство АВ-ексім .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 19.05.2021р.