Постанова

від 18.05.2021 по справі 692/1188/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року

м. Черкаси

Справа № 692/1188/19 Провадження № 22-ц/821/307/21 Категорія: 305010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Єльцова В.О.

секретаря: Винник І.М.

учасники справи :

позивач: ОСОБА_1

відповідач : Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агромакс

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 7 грудня 2020 року (ухваленого в приміщенні Драбівського районного суду Черкаської області під головуванням судді Чепурного О.П., повний текст рішення виготовлено 11 грудня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агромакс про відшкодування збитків (упущеної вигоди) та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

16 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Драбівського районного суду Черкаської області із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агромакс про відшкодування збитків (упущеної вигоди) та моральної шкоди, посилаючись в обгрунтування заявленого позову на те, що вона є власником земельної ділянки площею 3,01 га, що знаходиться в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області, яку отримала у спадок після смерті батька ОСОБА_2 .

Позивачка вказує, що за життя батько на вказану земельну ділянку 10 вересня 2006 року уклав договір оренди землі з СТОВ Агрофірма Агромакс та додаткову угоду до даного договору 1 вересня 2011 року.

ОСОБА_1 зазначає, що в березні 2016 року звернулася до Драбівського районного суду Черкаської області із позовом до СТОВ Агрофірма Агромакс , третя особа без самостійних вимог:відділ Держгеокадастру у Драбівському районі Черкаської області про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди до нього.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 6 липня 2016 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Апеляційний суд Черкаської області, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вищевказане рішення суду, 18 серпня 2016 року ухвалив рішення, яким розірвав вищевказані договір оренди та додаткову угоду до нього та зобов`язав СТОВ Агрофірма Агромакс повернути належну позивачці земельну ділянку. Після неодноразових звернень, вказує ОСОБА_1 , з листами до СТОВ Агрофірма Агромакс з проханням терміново виконати рішення апеляційного суду Черкаської області від 18 серпня 2016 року, її вимога була проігнорована, у зв`язку із чим позивачка в серпні 2017 року змушена була звернутися до Драбівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області. Внаслідок проведення виконавчих дій 19 жовтня 2017 року СТОВ Агрофірма Агромакс виконало рішення апеляційного суду Черкаської області від 18 серпня 2016 року, про що був підписаний акт про повернення земельної ділянки.

ОСОБА_1 вказує, що затримка у поверненні земельної ділянки спричинила їй, як власнику збитки, оскільки вона мала намір самостійно обробляти належну їй земельну ділянку, засіявши її кукурудзою, і в зв?зку з цим могла б реально одержати дохід. Також вказує на те, що згідно розрахунку, проведеного комісією районної державної адміністрації з визначення розміру завданих збитків, заподіяних громадянці ОСОБА_1 , розмір доходу від реалізації вирощеної кукурудзи на земельній ділянці 3,0098 га, міг скласти 100350,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 посилається на те, що внаслідок порушення її прав відповідачем, вона зазнала моральної шкоди, яка полягає у моральних та душевних стражданнях, які вона пережила, коли змушена була добиватися виконання рішення апеляційного суду Черкаської області і прикладати додаткові суттєві зусилля для відновлення попереднього стану.

Моральну шкоду позивач оцінює у 20000 грн.

З метою відновлення порушених прав, ОСОБА_1 звернулася до Драбівського районного суду Черкаської області із даним позовом та просила постановити судове рішення, яким стягнути із СТОВ Агрофірма Агромакс на її користь збитки (упущену вигоду) в розмірі 65941,68 грн., 20000,00 грн. моральної шкоди, а всього 85941,68 грн., а також понесені нею судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 7 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що позивачкою не надано суду належних доказів в підтвердження того факту, що вона мала намір самостійно обробляти земельну ділянку в період з прийняття вищевказаного рішення та його фактичного виконання, а також не довела факту завдання їй відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 11 січня 2021 року ОСОБА_3 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції винесеним із порушенням норм матеріального і процесуального права, при недостатньо повному з`ясуванні усіх обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при невідповідності висновків суду обставинам справи, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 7 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених нею позовних вимог в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що позивачка мала намір самостійно обробляти належну їй земельну ділянку, про що нею було офіційно повідомлено відповідача. Крім цього вказує, що є необґрунтованим і помилковим посилання суду першої інстанції у своєму рішенні на те, що нею не було надано достатніх доказів для підтвердження реальних намірів та можливостей позивачки здійснити посів кукурудзи та отримати за це дохід. Також посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в стягненні із відповідача на її користь моральної шкоди, спричиненої діями відповідача по невиконанню рішення апеляційного суду Черкаської області та не вчиненням на протязі тривалого проміжку часу дій щодо повернення належної їй земельної ділянки.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 18 серпня 2016 року була задоволена апеляційна скарга ОСОБА_1 , скасовано рішення Драбівського районного суду Черкської області від 6 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до СТОВ Агрофірма`Агромакс , третя особа відділ Держгеокадастру у Драбівському районі про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди до нього і постановлено нове рішення, яким розірвано договір оренди землі б/н від 10 вересня 2006 року та Додаткову угоду до нього від 1 вересня 2011 року та зобов?язано СТОВ Агрофірма`Агромакс повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 3,0 га, кадастровий номер 7120682600:03:002:1871, яка знаходиться в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області. Згідно акту повернення земельної ділянки СТОВ Агрофірма Агромакс 19 жовтня 2017 року повернуло належну ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 3,01 га, кадастровий номер 7120682600:03:002:1871.

Внаслідок тривалого невиконання рішення суду товариством Агрофірма Агромакс ОСОБА_1 було завдано збитків у виді упущеної вигоди, оскільки внаслідок неправомірних дій СТОВ Агрофірма Агромакс позивачка була позбавлена можливості отримати дохід від вирощування на земельній ділянці кукурудзи, орієнтовний розмір якого згідно висновку комісії районної державної адміністрації з визначення розміру завданих збитків міг скласти 100350,00 грн. Також внаслідок неправомірних дій відповідача позивачці була спричинена моральна шкода, розмір якої ОСОБА_1 оцінила в розмірі 20000 гривень.

Позиція Апеляційного суду Черкаської області

Згідно зі ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

При цьому, за загальним правилом встановленим вказаною нормою права, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачкою докази не підтверджують її намірів обробляти самостійно земельну ділянку в період з моменту прийняття 18 серпня 2016 року апеляційним судом Черкаської області рішення та до моменту його фактичного виконання, як не підтверджують і факту завдання позивачці із сторони відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди з визначенням їх конкретного розміру.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи , рішенням апеляційного суду Черкаської області від 18 серпня 2016 року СТОВ Агрофірму "Агромакс було зобов?язано повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 3,0 га, кадастровий номер 7120682600:03:002:1871, яка знаходиться в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області. Одночасно даним рішенням суду було розірвано договір оренди від 10 вересня 2006 року та додаткову угоду до договору по даній земельній ділянці. Згідно акту повернення земельної ділянки СТОВ Агрофірма Агромакс 19 жовтня 2017 року повернула належну ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 3,01 га, кадастровий номер 7120682600:03:002:1871.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Відповідно до пункту д частини 1 статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (стаття 614 ЦК України).

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Позивач також має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Порушення цивільного права, яке потягло за собою завдання особі матеріальних збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, в даній категорії справ, судам в першу чергу необхідно установити факт наявності самовільного зайняття земельної ділянки, яке в причинно-наслідковому зв`язку потягло за собою втрату упущеної вигоди.

У разі встановлення такої обставини для обчислення розміру упущеної вигоди слід застосовувати Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджену постановою КМ України від 25 липня 2007 року № 963.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 393/214/17, провадження № 61-5786св19.

Відповідно до частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Як було зазначено вище, відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Наведене дає підстави для висновку, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).

На підтвердження розміру заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, ОСОБА_1 надала акт комісії з визначення розміру збитків, затверджений розпорядженням районної державної адміністрації 29 серпня 2019 року за № 169, згідно відомостей якого розмір таких збитків міг би скласти 100350 грн., проте, вказаний акт не підтверджує достовірно намірів позивачки здійснити посів саме кукурудзи, не ґрунтується на заяві самої позивачки і не підтверджений іншими об`єктивними доказами в рамках даної справи.

Відповідно до ст. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі (неодержані доходи) лише в разі, якщо вони обґрунтовані.

Наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні.

В порушення вимог ст. 81 ЦПК України, із сторони ОСОБА_1 на адресу суду не було надано об`єктивних, переконливих доказів того, що позивачка мала реальний намір та можливість власного використання землі під певні сільськогосподарські культури, зокрема, під посів кукурудзи, по якій зроблено розрахунок збитків; при цьому, позивачкою не надано доказів на закупівлю посівного матеріалу, укладанні договору на обробіток земельної ділянки, внесення добрив та проведення інших необхідних сільськогосподарських робіт, наявність техніки для вирощування та транспортування.

Наявна в матеріалах справи видаткова накладна № 206 від 4 березня 2019 року про продаж насіння кукурудзи на загальну суму 24750 грн. не може слугувати належним доказом по праві, оскільки оформлена не на позивачку, а на її чоловіка та стосується іншого періоду, аніж той, про який вказує ОСОБА_1 . Крім того, відсутні докази здійснення оплати даного товару. Надану суду товарно-транспортну накладну за 2018 рік на закупівлю аміачної селітри, як доказ, суд також оцінив критично, оскільки з її змісту неможливо встановити факт придбання та оплати товару.

Оскільки по справі відсутня передбачена законом сукупність умов, які створюють склад правопорушення і є підставою для цивільно-правової відповідальності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових передумов для покладення наСТОВ Агрофірма Агромакс обов`язку відшкодувати ОСОБА_1 збитки у вигляді упущеної вигоди в зазначеному позивачкою розмірі.

Що стосується стягнення з СТОВ Агрофірма Агромакс на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, то колегія суддів звертає увагу на те, що остання пов`язувала завдання моральної шкоди саме з неповерненням їй у визначені строки земельної ділянки після набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У разі порушення зобов`язання, моральна шкода може відшкодовуватись лише у разі, якщо це визначено договором або законом.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права та фактичні обставини справи, встановивши відсутність належних та допустимих доказів на обґрунтування доводів позовної заяви, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Інші доводи, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, висновків судів першої інстанції не спростовують і на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Серявінта інші проти України , заява № 4904/04, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 7 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агромакс про відшкодування збитків (упущеної вигоди) та моральної шкоди - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції - залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

В.О. Єльцов

/повний текст постанови суду виготовлений 19 травня 2021 року/