Постанова

від 18.05.2021 по справі 489/5168/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.05.21

22-ц/812/597/21

Провадження 22-ц/812/597/21 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Постанова

Іменем України

18 травня 2021 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Лівінського І.В., Тищук Н.О.,

із секретарем Біляєвою В.М.,

за участю:

- прокурора Довбня В.Г.,

- представника відповідача Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Суслової М.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва ухваленого 28 вересня 2020 року, під головуванням судді Коваленка І.В., в приміщенні цього ж суду, о 15 год. 35 хв., у справі № 489/5168/19, за позовом заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону, що діє в інтересах держави в особі Державного концерну Укроборонпром (далі - ДК Укроборонпром ), Державного підприємства Український радіотехнічний інститут (далі - ДП УРТІ ) до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі Інгульський ВДВС), Державного підприємства Сетам (далі ДП Сетам ), ОСОБА_1 про визнання недійсним результатів електронних торгів, скасування державної реєстрації та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2019 року заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі ДК Укроборонпром та ДП УРТІ звернувся до суду з позовом до Інгульського ВДВС, ДП Сетам , ОСОБА_1 про визнання недійсним результатів електронних торгів, скасування державної реєстрації та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Позовна заява мотивована тим, що на виконанні в Інгульському ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № 55471378 про стягнення коштів з ДП УРТІ на користь фізичних, юридичних осіб та держави.

06 березня 2018 року головним державним виконавцем Інгульського ВДВС Чмих Л.В. проведено опис та накладено арешт на майно боржника, а саме Ѕ частину нежитлового приміщення першого поверху літ. А - 5 № 3 будівлі, розташованого в АДРЕСА_1 , загальною площею 48,8 кв.м., що є державною власністю та перебувало на балансі ДП УРТІ і належало йому на праві господарського відання.

06 вересня 2018 року було проведено електронні торги з реалізації зазначеного державного нерухомого майна та переможцем визнано фізичну особу ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що вказані електронні торги проведено з порушенням вимог Законів України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , ;Про управління об`єктами державної власності , оскільки майно не підлягало примусовій реалізації та державним виконавцем були порушенні положення Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , а також зазначаючи, що пред`явлення цього позову заступником військового прокурора в інтересах ДК Укроборонпром та ДП УРТІ зумовлене винятково захистом інтересів держави через невжиття останніми дієвих заходів щодо оскарження у суді результатів аукціону та повернення майна у державну власність, прокурор просив визнати недійсними результати електронних торгів з продажу лоту № 299007 - Ѕ частини нежитлового приміщення першого поверху літ. А - 5 № 3 будівлі, розташованої в АДРЕСА_1 , загальною площею 48,8 кв.м, проведених ДП Сетам , скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майна та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Інгульський ВДВС подав до суду заперечення, в яких просив в задоволенні позову відмовити та зазначав, що реалізація спірного нерухомого майна відбулася в рамках зведеного виконавчого провадження та проведена у відповідності до положень чинного законодавства.

ДП Сетам у відзиві на позовну заяву посилався на те, що жодним нормативно - правовим актом не передбачено обов`язку Організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна. Вважає, що дії виконавця, на які посилається позивач, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

У відповіді на відзив, ДК Укроборонпром вказував на безпідставність доводів, викладених у відзиві ДП Сетам .

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2020 року позов заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону задоволено.

Визнано недійсними результати електронних торгів від 06 вересня 2018 року з продажу лоту № 299007 - Ѕ частини нежитлового приміщення першого поверху літ.А-5 № 3 будівлі, розташованої в АДРЕСА_1 загальною площею 48,8 кв.м.

Скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 204 від 28 січня 2019 року, видане ОСОБА_1 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П.

Скасовано запис № 300030297 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на Ѕ частину нежитлового приміщення № 3 першого поверху літ. А- 5, площею 48,8 кв.м, розташованого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 274132248101.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов керувався тим, що на спірне майно, незалежно від його використання у виробничій діяльності та яке було реалізоване на електронних торгах, поширюється дія Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , яким заборонено відчуження об`єктів нерухомості, які є державною власністю, а тому правочин щодо відчуження вищезазначеного нерухомого майна суперечить актам цивільного законодавства, зокрема, наведеному Закону.

Суд першої інстанції вказав на те, що під час передачі спірного майна на реалізацію з електронних торгів Інгульським ВДВС не було враховано наведених вище законодавчих обмежень щодо неможливості відчуження спірного нерухомого майна, що є підставою для визнання електронних торгів недійними.

Крім того, суд першої інстанції посилався й на те, що державним виконавцем під час виконавчого провадження були порушені положення Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , посилаючись на те, що боржником за зведеним виконавчим провадженням є державний орган, а тому стягнення повинно виконуватись органом, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів на підставі вказаного Закону.

В апеляційній скарзі Інгульський ВДВС просить скасувати заочне рішення суду, посилаючись на те, що арешт та реалізація спірного майна з електронних торгів відбулися з дотриманням норм чинного законодавства, тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Звертає увагу, що під час проведення процедури з реалізації арештованого майна шляхом продажу з електронних торгів не було порушено вимог Законів України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , Про управління об`єктами державної власності , Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Також зазначає, що опис та арешт майна боржника прийняті в межах виконавчого провадження щодо виконавчого документа - комісії по трудових спорах про стягнення заборгованості із виплат заробітної плати колишнім працівникам підприємства, у зв`язку із трудовими відносинами, тому дія Закону України Про введення мараторію на примусову реалізацію майна не поширюється на звернення стягнення на майно за вказаним виконавчим провадженням.

У відзиві на апеляційну скаргу від 07 квітня 2021 року Державний концерн Укроборонпром просить апеляційну скаргу Інгульського ВДВС залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, мотивуючи це тим, щовідчуження з електронних торгів майна ДП Український радіотехнічний інститут є незаконним, вимоги апеляційної скарги безпідставні та необґрунтовані.

Відзив на апеляційну скаргу, поданий 07 квітня 2021 року ДП Сетам містить посилання на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позову прокурора, оскільки жодного порушення правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав позивача у результаті проведення торгів судом першої інстанції не встановлено.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року залучено до участі у справі в якості правонаступника Фонд державного майна України замість Державного концерну Укроборонпром .

Відповідно до наказу Генерального прокурора № 45 ш від 19 серпня 2020 року військова прокуратура Миколаївського гарнізону змінила назву на Миколаївську спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається і судом першої інстанції встановлено, що на виконанні в Інгульському ВДВС перебувало зведене виконавче провадження № 55471378 де боржником виступало ДП УРТІ .

До зведеного виконавчого провадження входило 85 виконавчих документів про стягнення з ДП УРТІ заборгованості на загальну суму 4 112 357 грн 15 коп. З яких, 45 виконавчих документів про стягнення заборгованості по заробітній платі на загальну суму 2 251 525 грн 38 коп., а також виконавче провадження №55902061 по виконанню наказу №915/1436/15 виданого 13 листопада 2015 року Господарським судом Миколаївської області про стягнення з ДП УРТІ боргу у сумі 128 909 грн 68 коп. на користь ДК Укроборонпром .

У межах зведеного виконавчого провадження відносно боржника ДП УРТІ головним державним виконавцем 06 березня 2018 року винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якого описано та арештовано Ѕ частка нежитлового приміщення першого поверху літ. А-5 №3, площею 48,8 кв м, будівлі за адресою АДРЕСА_1 .

24 травня 2018 року постановою державного виконавця у виконавчому провадженні призначено суб`єкта оціночної діяльності ПП Ажіо .

06 червня 2018 року, на виконання цієї постанови, директором ПП Ажіо затверджено висновок, згідно якого, загальна ринкова вартість вказаного нерухомого майна визначена у 135 313 грн.

14 червня 2018 року на адресу Фонду державного майна України, ДК Укроборонпром , ДП УРТІ та інших сторін у зведеному виконавчому провадженні №55471378, Інгульський ВДВС надіслав лист за вих. № 36338, в якому повідомив про описане вище майно та його вартість.

Оскільки від сторін виконавчого провадження не надходило заперечень щодо вартості майна, Ѕ частину арештованої нежитлової будівлі було передано на реалізацію.

Майно реалізовувалось через Систему електронних торгів арештованого майна та реалізовано 06 вересня 2018 року ДП Сетам на підставі протоколу № 356398 проведення електронних торгів за 117 451 грн.66 коп.

Згідно з актом головного державного виконавця про проведення електронних торгів від 03 жовтня 2018 року, протоколом № 356398 про проведення електронних торгів, сформованого 06 вересня 2018 року, переможцем торгів майна: Ѕ частини нежитлового приміщення першого поверху літ.А-5 № 3, площею 48,8 кв м, за адресою АДРЕСА_1 , став ОСОБА_1 .

Отже, в результаті реалізації державним виконавцем належного боржнику ДП УРТІ майна, на рахунок органу державної виконавчої служби надійшли грошові кошти, які розподілені наступним чином: 4735 грн 96 коп. та 1 136 грн 62 коп. на рахунок ДП Сетам , як гарантійний внесок та додаткова винагорода; 111579 грн 08 коп. на рахунок Інгульського ВДВС.

Відповідно до свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. від 28 січня 2019 року, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 січня 2019 року № 274132248101, ОСОБА_1 є власником майна, а саме Ѕ частини нежитлового приміщення № 3 першого поверху літ. А-5 площею 48,8 кв м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Як видно з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, власником нежитлового об`єкту, що розташований в АДРЕСА_1 на час проведення його опису, арешту та реалізації, була Держава в особі Верховної Ради України, зазначене нерухоме майно перебувало у повному господарському віддані ДП УРТІ .

Пунктами 1.1, 4.1,4.7 Статуту ДП УРТІ , у редакції, затвердженої наказом Державного концерну Укроборонпром № 97 від 14 березня 2017 року, визначено, що ДП УРТІ є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та передане в управління ДК Укроборонпром .

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Відчуження підприємством майнових об`єктів, що належать до основних фондів, здійснюється виключно на конкурентних засадах за погодженням з Концерном в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , чинного на час виникнення спірних правовідносин, ДП УРТІ включений до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Порядок примусової реалізації арештованого майна, як стадія виконавчого провадження, урегульована Законом України Про виконавче провадження , ЦК України та іншими нормативно-правовими актами, що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження визначено умови, порядок виконання рішення судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільно порядку.

Згідно пункту шостому частини третьої статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За змістом частин першої, другої, п`ятої та шостої статті 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України Про виконавче провадження , у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

За змістом частини першої статті 61 Закону України Про виконавче провадження , реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2018 року № 1859/5, чинного на час проведення електронних торгів, визначено, що електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну; а також передбачено правила, що визначають процедуру підготовки, проведення цих торгів, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів, та правила щодо оформлення результатів торгів.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.

При цьому підставою для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; повідомлення учасників торгів про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.

Законом України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що цей Закон спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%. Встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державного підприємства.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зазначений Закон визначає, зокрема, вид майна, на примусову реалізацію якого встановлюється мораторій.

Конституційний Суд України у пункті 3.3 рішення від 10 червня 2003 року у справі № 1-11/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна (справа про мораторій на примусову реалізацію майна) роз`яснив, що за змістом статті 2 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна мораторій не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що не забезпечує ведення їх виробничої діяльності, а також на продаж об`єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі його санації (стаття 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ).

Оскільки ДП УРТІ є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, і майно, яке є предметом цього спору, перебувало на праві господарського відання у ДП УРТІ , то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на нього поширюється дія вказаного вище Закону.

Як видно із матеріалів справи і таке встановлено судом, 06 вересня 2018 року відповідачем в рамках зведеного виконавчого провадження № 55471378 проведено електронні торги з реалізації Ѕ частини нежитлового приміщення першого поверху Літ.А-5 № 3, площею 48,8 кв м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Доказів про те, що за результатами електронних торгів кошти, що надійшли від продажу спірної частини майна були спрямовані на погашення заборгованості із заробітної плати, матеріали справи не містять.

Розпорядження№№55460965,55461096,55460823,55460935,55460874,55461024, 55460889,55461275,55460839, які були оглянуті в суді апеляційної інстанції за клопотанням представника Інгульського ВДВС, свідчать про те, що на погашення заборгованості по заробітній платі спрямовано 63 898 грн, в той час як вартість спірного нерухомого майна, яке виставлено на торги становила 117 451 грн 66 коп.

Однак зазначені розпорядження не підтверджують, що саме з продажу спірної частки нерухомого майна кошти були направлені на погашення заборгованості по заробітній платі. Неможливо і розмежувати у реалізованому майні частину, яка стосується задоволення вимог, що не підпадають під дію мораторію, оскільки як було встановлено, кошти від реалізації спірної частини майна використані, у тому числі і на погашення грошових зобов`язань перед державою.

Включення до зведеного виконавчого провадження виконавчих документів про стягнення боргів, які підпадають під дію мораторію, призвело до недотримання заборони на примусову реалізацію майна державного підприємства.

Відтак примусова реалізація спірного нерухомого майна в рамках зведеного виконавчого провадження відбулась з порушенням вимог закону.

Встановивши, що укладений за результатами прилюдних торгів договір відчуження спірного нерухомого майна суперечить зазначеному вище Закону, суд першої інстанції вірно вважав, що такий договір відповідно до ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК України слід визнати недійсним.

Крім того, статтею 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходив з того, що включення до зведеного виконавчого провадження виконавчих документів про стягнення боргів, які підпадають під дію мораторію, призвело до недотримання заборони на примусову реалізацію майна державного підприємства внаслідок чого неможливо розмежовувати (відокремити) у реалізованому майні частину, яка стосується задоволення вимог, що не підпадають під дію мораторію. Тому реалізація майна з електронних торгів відбулася з порушенням встановленого мораторію, а відтак, укладена за результатами торгів угода не відповідає вимогам закону.

Аргументи апеляційної скарги про те, що дії державного виконавця щодо визначення складу майна, яке підлягало реалізації з електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження у порядку статті 447 ЦПК України, є безпідставними, оскільки дії державного виконавця щодо визначення складу майна, яке підлягає реалізації з прилюдних торгів, а також щодо його оцінки, безпосередньо формують суттєві умови угод купівлі-продажу, а тому можливість їх окремого оскарження у порядку не усуває тієї обставини, що незаконні дії державного виконавця можуть бути одночасно і підставою недійсності укладеного на прилюдних торгах правочину у зв`язку із недодержанням в момент його вчинення вимог закону.

Враховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод з купівлі-продажу, то така угода може визнаватися недійсною у судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення встановлених законом вимог.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що торги відбулися згідно із законом, а судом першої інстанції не наведено жодних доказів, аргументів про порушення ст. 61 Закону України Про виконавче провадження та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/15 від 29 вересня 2016 року, не можуть бути прийняті до уваги.

Нерухоме майно передається на реалізацію шляхом проведення електронних торгів за ціною та у порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження , при цьому умови, процедура підготовки та порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів визначено Порядком реалізації арештованого майна.

Отже, дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення електронних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, визначення складу нерухомого майна, яке підлягало реалізації, та передача цього нерухомого майна для реалізації на електронних торгах, державним виконавцем були здійснені з порушенням наведених вище правових норм, оскільки до зведеного виконавчого провадження державний виконавець включив виконавчі документи про стягнення із ДП УРТІ боргів, які підпадають під дію Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна . При цьому, не врахував, що ДП УРТІ у період вчинення виконавчих дій був об`єктом права державної власності, що не належить приватизації, і, в порушення ст. 11 Закону Про перелік об`єктів, що не підлягають приватизації вчинив дії, внаслідок яких майно вказаного підприємства було відчужене.

Крім того, оскільки в спірних правовідносинах боржником виступало саме державне підприємство і виконавчі дії вчинялись, власне, з метою стягнення з нього грошових коштів, то і обсяг цивільної дієздатності ВДВС щодо стягнення відповідних коштів з боржника у разі неможливості їх стягнення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, повинен був обмежуватися нормами статті 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , а відтак, дії державного виконавця, спрямовані на реалізацію майна боржника та вчинення з цією метою необхідних правочинів, є такими, що вчинені за відсутності необхідного на їх вчинення обсягу цивільної дієздатності.

Посилання апелянта на неправильне застосування судом першої інстанції Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , Закону України Про управління об`єктами державної власності та Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , щодо віднесення ДП УРТІ до підприємств, майно яких підлягало відчуженню, та правомірності дій державного виконавця щодо реалізації такого майна, теж є безпідставними.

Як зазначалося вище, що відповідно до норми частини дев`ятої статті 11 Закону України Про управління об`єктами державної власності ,нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Зазначені обмеження не поширюються на рішення органів управління господарських товариств, Фонду державного майна України або уповноважених органів управління про передачу об`єктів соціальної сфери, гуртожитків та об`єктів незавершеного капітального будівництва до комунальної власності.

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п.4.1 Статуту).

Відповідно до Додатку 2 до Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації від 07 липня 1999 року , що був чинний у період виникнення спірних правовідносин, до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації входило ДП УРТІ .

Ураховуючи те, що ДП УРТІ у період вчинення оскаржуваних дій був об`єктом права державної власності, що не належить приватизації, і, відповідно до абзацу першого, частини дев`ятої, статті 11 Закону України Про управління об`єктами державної власності щодо нерухомого майна цього підприємства не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути відчуження такого майна.

Посилання Інгульського ВДВС в апеляційній скарзі на те, що на позивача ДП УРТІ зазначена норма не розповсюджується, є помилковим, оскільки це підприємством відноситься до підприємств які не підлягають приватизації, але підлягають корпоратизації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, наявність можливості корпоратизації не виключає підприємство з категорії тих підприємств, що не підлягають приватизації. Можливість корпоратизації підприємства не змінює вимогу законодавства щодо заборони відчуження майна підприємств, які не підлягають приватизації (але підлягають корпоратизації).

За таких обставин колегія суддів вважає, що застосування судом першої інстанції норм Закону України Про управління об`єктами державної власності , яка станом на час вчинення державним виконавцем дій щодо звернення стягнення на спірне нерухоме майно без винятків забороняла відчуження майна ДП УРТІ , є достатнім для висновку про заборону відчуження майна, що було описано та передане державним виконавцем з метою реалізації.

Твердження апелянта про те, що правомірність дій державного виконавця щодо звернення стягнення на спірне нерухоме майно підтверджена судовими рішеннями, колегія суддів відхиляє.

Встановлено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду м. Одеси від 12 грудня 2019 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі ДК Укроборонпром , ДП УРТІ до Інгульського ВДВС про визнання протиправною постанови державного виконавця від 06 березня 2018 року про опис та арешт майна боржника - ДП УРТІ .

Та обставина, що під час складання постанови про опис та арешт майна боржника дії державного виконавця відповідали вимогам Закону України Про виконавче провадження , не свідчить про законність їх відчуження під час дії мораторію, адже сам по собі опис та арешт майна боржника не є завершальною стадією відчуження майна, а тому мораторій не поширюється на підготовчі дії у процедурі звернення стягнення на майно боржника (правова позиція Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року справа №454/3018/15).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення апелянтом норм закону, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин, відповідно до статті 375 ЦПК України відсутні підстави для скасування рішення суду.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, а заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий

Судді :

Повний текст судового рішення виготовлено 20.05.2021 р.