Постанова

від 19.05.2021 по справі 357/2378/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 357/2378/20

провадження № 22-ц/824/7062/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А.,

суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.

учасники справи:

позивач - Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості в особі директора Геращенко Тамари Петрівни

на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2021 року у складі судді Цукурова В.П.

у справі за позовом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості в особі директора Геращенко Т.П. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача незаконно одержану допомогу по безробіттю у розмірі 17 403,72 грн та 2 102 грн судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01 березня 2019 року ОСОБА_1 зареєструвався у Білоцерківському міськрайонному центр зайнятості, як такий, що шукає роботу.

05 березня 2019 року відповідачу надано статус безробітного та встановлено допомогу по безробіттю відповідно до Закону України Про зайнятість населення та Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття .

При проведенні перевірки, позивачем було встановлено факт перебування відповідача у трудових відносинах з ПП Алтай-Груп , що підтверджується цивільно-правовим договором від 19 серпня 2019 року №13. Вказані обставини підтверджуються відповідним актом Білоцерківського МРЦЗ від 05 грудня 2019 року №184.

У наслідок виявлених обставин, позивачем 29 січня 2020 року винесено наказ про повернення ОСОБА_1 виплаченої допомоги по безробіттю за період з 20 серпня 2019 року по 19 січня 2020 року у сумі 17 403,72 грн, який разом з претензією №93/1052/02/01-24 від 31 січня 2020 року передано відповідачу.

Зазначав, що відповідач відмовляється у добровільному порядку повертати допомогу по безробіттю, що слугувало підставою звернення до суду з позовом.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено .

Не погоджуючись з указаним рішенням, 16 березня 2021 року Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості в особі директора Геращенко Т.П. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом не взято до уваги договір про надання послуг від 19 серпня 2019 року №13, укладений між відповідачем та ПП Алтай-Груп , а також дані з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, де зазначено початок трудових відносин - серпень 2019 року, кількість календарних днів трудових відносин - 31.

Стверджує, що ОСОБА_1 неодноразово відвідував кар`єрного радника, проте не надавав жодної інформації щодо своєї зайнятості.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено ані факту невиконання відповідачем своїх обов`язків, ані факту зловживання ними. Відомості про факт виплати відповідачеві 200 грн суд не визнав як достовірні, належні та допустимі, оскільки вони не містять засвідченого підпису відповідальної посадової особи та по своїй суті не містять інформації щодо конкретної дати та способу отримання відповідачем спірних коштів.

Суд зазначає, що на підтвердження правовідносин між відповідачем та ПП Алтай-Груп позивач надає копію не трудового, а цивільно-правового договору, що спростовує його доводи про трудові відносини між відповідачем та підприємством.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Проте, рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним нормам з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 05 березня 2019 року відповідач звернувся до Білоцерківського МРЦЗ із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного та заявою про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.

Відповідно до витягу з наказів про прийняття рішення по особі №105219030100001 - відповідачу 05 березня 2019 року, надано статус безробітного; наказом від 12 березня 2019 року №НТ19032 відповідачу призначено допомогу по безробіттю; наказом від 31 січня 2020 року №НТ200131 припинено реєстрацію безробітних; наказом від 31 січня 2020 року №НТ200131 на підставі акту від 20 серпня 2019 року прийнято рішення про повернення виплат (а.с.44-45).

Згідно Акту №184 від 05 грудня 2019 року про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття встановлено, що в період перебування відповідача на обліку в БЦ МРЦЗ останній надавав послуги ПП Алтай-Груп згідно договору. Дата надання послуг 20 серпня 2019 року. Згідно акту надання послуг №13/8 від 20.08.2019 року відповідач отримав винагороду у розмірі 200 грн (а.с.13).

Відповідно до претензії від 31 січня 2020 року №93/1052.02/01-24 відповідачу було запропоновано повернути незаконно отримані кошти, виплачені Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості в розмірі 17 403,72 грн (а.с.14).

Наказом Білоцерківського міськрайонного центра зайнятості від 29 січня 2020 року №15 на підставі акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості від 05 грудня 2019 року №184 зобов`язано повернути незаконно виплачене матеріальне забезпечення відповідача у розмірі 17 403,72 грн (а.с.15).

Під час розгляду справи судом першої інстанції в якості свідка було заслухано провідного фахівця з питань зайнятості Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_3, яка пояснила суду, що відповідача вона бачить вперше; 07 жовтня 2019 року до неї надійшла службова записка від заступника відділу про розслідування страхового випадку ОСОБА_2 щодо факту перебування відповідача у трудових відносинах з ПП Алтай-Груп . ОСОБА_3 звернулась до керівника ПП Алтай-Груп за отриманням документів для розслідування. Проаналізувавши документи нею було складено акт, з яким керівник ПП Алтай-Груп пізніше ознайомився під підпис. Згідно з актом комісія по розслідуванню страхових випадків колегіально прийняла рішення по даній справі. Директор Білоцерківського центру зайнятості наказом, на підставі вищезазначеного акту, розпорядився повернути матеріальне забезпечення, отримане відповідачем.

Положеннями статті 1 Закону України Про зайнятість населення , безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.

Статтею 2 Закону України Про зайнятість населення визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до статті 4 Закону України Про зайнятість населення до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 45 Закону України Про зайнятість населення реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

За змістом пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Положенням наведеної вище статті Закону передбачено обов`язок застрахованих осіб, які зареєстровані в установленому порядку як безробітні, своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Виходячи із наведених законодавчих приписів, добросовісність безробітного полягає у своєчасному повідомленні Державної служби зайнятості України, в особі відповідного районного центру, про втрату ним права на отримання допомоги по безробіттю.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та ПП Алтай-Груп 19 серпня 2019 року було укладено цивільно-правовий договір, предметом якого є надання послуг із забезпечення охорони майна і товарно-матеріальних цінностей на об`єкті Замовника , прийнятих під охорону, від розкрадання, не допущення проникнення сторонніх осіб на об`єкт за адресою: Київська область, м. Біла Церква, на розі вулиць Пролетарської та Інтендантської 20 серпня 2019 року (а.с.16).

20 серпня 2019 року між сторонами було підписано акт надання послуг №13/08 (а.с.17), відповідно до якого відповідач за виконання послуг із забезпечення охорони майна і товарно-матеріальних цінностей на об`єкті замовника отримав від ПП Алтай-Груп 200 грн.

Згідно даних про особу з ДРЗДСС до Персональної картки №105219030100001 ОСОБА_1 у серпні 2019 року ПП Алтай-Груп відповідачу нараховано 200 грн.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, виконання оплачуваної роботи (надання послуг) ОСОБА_1 за цивільно-правовою угодою є обставиною, що впливає на умови виплати йому допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання відповідачем своїх обов`язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Укладаючи цивільно-правовий договір від 19 серпня 2019 року, ОСОБА_1 мав усвідомлювати умови та наслідки укладення такого договору, метою якого є отримання грошової винагороди за виконану роботу.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що ненадання відповідачем центру зайнятості інформації про те, що він надавав ПП Алтай-Груп послуги із забезпечення охорони майна і товарно-матеріальних цінностей на об`єкті Замовника , прийнятих під охорону, від розкрадання, не допущення проникнення сторонніх осіб на об`єкт 20 серпня 2019 року, за які мав намір отримати кошти, та неповідомлення про укладення цивільно-правового договору від 19 серпня 2019 року є невиконання ним обов`язків зареєстрованого безробітного.

Таким чином, у період перебування на обліку в Київському міському центрі зайнятості відповідач 20 серпня 2019 року надавав послуги за плату, а тому не мав права отримувати передбачені законом соціальні послуги та матеріальне забезпечення на випадок безробіття відповідно до ст.ст.4, 43 Закону України Про зайнятість населення .

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 17 403,72 грн , виплачених на випадок безробіття.

Доводи відповідача, що акт №184 від 05 грудня 2019 року складений з порушенням вимог законодавства, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним за результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

Так, з акту №184 від 05 грудня 2019 року вбачається, що перевірка була проведена за участю директора ПП Алтай-Груп ОСОБА_4 та підписано як посадовою особою, яка проводила перевірку, так і директором підприємства.

Аргументи відповідача, що він не підписував жодних цивільно-правових договорів, а персональні дані відповідача незаконно використані для укладення цивільно-правового договору №13 від 19 серпня 2019 року не заслуговують на увагу суду, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, договір не було розірвано або визнано недійсним (нікчемним) у встановленому законом порядку, рішення суду або вирок відносно використання персональних даних відповідача у матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на викладене, колегія доходить висновку, що суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не з`ясував належним чином обставин щодо працевлаштування ОСОБА_1 у період перебування на обліку як безробітної особи та отримання виплат по безробіттю, неправильно застосував норми матеріального права та помилково вважав, що цивільно-правовий договір не підтверджує існування між сторонами правовідносин з надання послуг та отримання за надані послуги доходу, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення.

На підставі викладеного, колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 102 грн та за подання апеляційної скарги у сумі 2 270 грн, а всього - 4 372 грн.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості в особі директора Геращенко Тамари Петрівни - задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2021 року - скасувати.

Позов Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості одержану допомогу по безробіттю у сумі 17 403,72 грн.

Стягнути з з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги 4 372 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.В. Желепа

О.Ф. Мазурик