Рішення

від 11.05.2021 по справі 280/1494/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 травня 2021 року (13 год. 05 хв.)Справа № 280/1494/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Лузан К.Ю.,

представника третьої особи - Шостака Д.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстракційний завод до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області Йолкіної Юлії Вікторівни, третя особа: Мелітопольська міська рада Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстракційний завод (далі - позивач) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області Йолкіної Юлії Вікторівни (далі - відповідач), третя особа: Мелітопольська міська рада Запорізької області (далі - третя особа) в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12.11.2020 № 55093162;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та вчити реєстраційні дії з державної реєстрації іншого речового права, право оренди земельної ділянки на земельну ділянку 0,5775 га, кадастровий номер 2310700000:01:032:0080, що розташована у АДРЕСА_1.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення відповідача №55093162 від 12.11.2020 є протиправним та порушує права позивача. Зазначає, що позивач набув право власності на об`єкти нерухомого майна. Право власності майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав. Придбане позивачем майно знаходиться на земельній ділянці, яке знаходилась в оренді у ТОВ Таврійська олійножирова компанія . Позивач зазначає, що в разі набуття права власності на об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Проте, у липні 2019 року позивачем отримано лист Управління комунальною власністю Мелітопольської міської ради Запорізької області №539/01-19 від 10.07.2019, щодо укладання договору оренди земельної ділянки, яким Управління комунальною власністю сповістило про необхідність звернення до управління із заявою на ім`я Мелітопольського міського голови про передачу в оренду сформованої земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна, яке позивач придбав у власність. Позивач звернувся до Мелітопольської міської ради та Управління комунальної власності Мелітопольської міської ради з питання переоформлення землекористування земельної ділянки на ТОВ Мелітопольський олійноекстракційний завод , що знаходиться в оренді у ТОВ Таврійська олійножирова компанія , проте на лист була отримана відповідь, що питання буде винесене на розгляд чергового засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин та комунальної власності територіальної громади. Проте, протягом тривалого часу засідання не відбулось, будь які рішення по даному питанню не приймались, договір оренди укладений не був. Тому позивач звернувся до звертатися до суду за захистом своїх прав. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.01.2020 позов задоволено на підставі того, що за Договорами купівлі-продажу нерухомого майна позивач набув у власність нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, яка знаходилась в оренді у ТОВ Таврійська олійножирова компанія за договором оренди від 22.12.2004, зареєстрованим 25.01.2005 за № 10489. Договір № 10489 припинив свою дію для TOB Таврійська олійножирова компанія (орендаря) в силу закону, а до позивача (нового власника нерухомого майна) перейшло право оренди земельної ділянки в тому ж обсязі та на тих самих умовах, як і у попереднього орендаря. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 13.10.2020 касаційну скаргу Товариства задоволено частково та змінено мотивувальну частину Постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2020 у справі № 908/3146/19. Правова позиція Верховного Суду полягає у тому, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Верховний Суд зробив висновок, що у даному випадку відбулась заміна сторони у Договорі оренди, а саме до позивача перейшли права орендаря за цим договором, які мало TOB Таврійська олійножирова компанія . При цьому договір оренди земельної ділянки щодо TOB Таврійська олійножирова компанія (попереднього власника нерухомого майна) припинився відповідним договором купівлі-продажу. Верховний суд дійшов висновку, що позивач замінив TOB Таврійська олійножирова компанія за Договором оренди та набув права та обов`язки орендаря за цим правочином у тому ж обсязі та на тих самих умовах, що є підставою для реєстрації відповідного речового права позивачем, саме тому суд вважає, що Мелітопольською міською радою права позивача порушені не були. На підставі вказаного рішення Верховного суду позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію права користування земельною ділянкою. Проте, відповідач вважає, що надані позивачем документи для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що стало підставою для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Позивач, вважаючи таке рішення протиправним звернувся до суду із цим позовом. Вважає, що рішення відповідача суперечить правовим висновкам Верховного Суду.

Ухвалою суду від 01.03.2021 відкрито провадження у справі та призначене підготовче засідання на 01.04.2021.

Відповідач 22.03.2021 надав відзив на позовну заяву, у якій зазначає, що необхідною передумовою прийняття рішення про проведення державної реєстрації прав є встановлення фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно на підставі поданих заявником документів. Перелік таких документів затверджений нормою частини першої статті 27 Закону № 1952. Цим переліком, серед іншого, передбачено проведення державної реєстрації прав на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Проте, подані позивачем із заявою на проведення реєстраційних дій документи вказаним вимогам закону не відповідають. Так, відповідачем було встановлено, що предметом договорів купівлі-продажу є комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а не земельна ділянка, за реєстрацією права на яку звернувся позивач. Аналіз поданих позивачем копій судових рішень у господарській справі, на яке позивається позивач, свідчить про те, що у цій справі була вимога про зобов`язання укласти договір оренди земельної ділянки. Судовим рішенням, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог відмовлено, а набуття прав на земельну ділянку кадастровий номер 2310700000:01:032:0080 не встановлено. Вважає, що відповідач правомірно не визнав подані позивачем документи у якості належних та достатніх підстав для проведення державної реєстрації прав позивача. Щодо автоматичного переходу речових прав на землю при купівлі нерухомості відповідач зазначає, що наразі це питання залишається дискусійним і на рівні законодавства не вирішеним. Зазначає, що частиною першою статті 27 Закону № 1952-IV встановлено, що підставою для державної реєстрації права може бути судове рішення щодо набуття такого права, а не окремі правові висновки чи тлумачення, наведені у судових рішеннях з іншого предмету спірних правовідносин. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою від 19.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.05.2021.

Представник позивача та відповідач надіслали на адресу суду клопотання про проведення розгляду справи без їх участі.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та зазначив, що питання щодо розпорядження землями комунальної власності є компетенцією Мелітопольської міської ради. Спірна земельна ділянка відноситься саме до земель комунальної власності. Для реєстрації права користування земельною ділянкою необхідне позитивне рішення сесії ради. Просив відносити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 11.05.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

19.04.2019 за Договорами, посвідченими приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Чудською О.О., позивач (покупець) придбав у TOB Таврійська олійножирова компанія та громадянки ОСОБА_1 нерухоме майно (а.с.25-26, 28-29).

За витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.04.2019 № 164634271 та № 164628244 право власності на нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за № 1799937223107 (а.с.27,30).

Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яка перебувала в оренді у TOB Таврійська олійножирова компанія за Договором № 10489, державна реєстрація якого відбулась 25.01.2005 за № 040526201403, з урахуванням додаткової угоди, зареєстрованої 07.10.2009 у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру" за № 040926200217. Пунктом 8 Договору № 10489 передбачено, що він укладений на 50 років починаючи з дати його державної реєстрації (25.01.2005) (а.с.31-40).

Позивач звернувся до Мелітопольської міської ради та Управління комунальної власності Мелітопольської міської ради з питання переоформлення землекористування земельної ділянки на ТОВ Мелітопольський олійноекстракційний завод , що знаходиться в оренді у ТОВ Таврійська олійножирова компанія , проте на лист була отримана відповідь, що питання буде винесене на розгляд чергового засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин та комунальної власності територіальної громади. Проте, протягом тривалого часу засідання не відбулось, будь-які рішення по даному питанню не приймались, договір оренди укладений не був, що зумовило звернення позивача до Господарського суду Запорізької області із позовом до Мелітопольської міської ради Запорізької області про зобов`язання Мелітопольську міську раду укласти договір оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.01.2020 у справі №908/3146/19 позов задоволений. Визнано укладеним договір оренди земельної ділянки між Мелітопольською міською радою Запорізької області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (орендар) на наступних умовах, редакції, відповідно до вказаного судового рішення (а.с.7-21).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2020 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено (а.с.12-16).

Постановою Верховного Суду від 13.10.2020 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод" задовольнити частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2020 у справі № 908/3146/19 змінено та викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. (а.с.17-21).

У Постанові Верховного Суду зазначено, що у спірних правовідносинах відбулась заміна сторони у Договорі №10489, а саме до ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" перейшли права орендаря за цим договором, які мала TOB Таврійська олійножирова компанія . При цьому договір оренди Земельної ділянки щодо Компанії (попереднього власника нерухомого майна) припинився відповідним договором купівлі-продажу. Враховуючи, що ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" замінив TOB Таврійська олійножирова компанія за Договором № 10489 та набув її права та обов`язки орендаря за цим правочином у тому ж обсязі та на тих самих умовах, що є підставою для реєстрації відповідного речового права ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод".

Позивач 06.11.2020 звернувся із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. До зазначено заяви позивачем надані документи:

документ про сплату державного мита;

довіреність представника;

додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 25.01.2005 №040526201403, зареєстрована у Запорізькій регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.10.2009 за № 040926200217;

договір оренди земельної ділянки від 22.12.2004 посвідченого нотаріально за номером №10489 від 22.12.2004, зареєстрований у Виконавчому комітеті Мелітопольської міської ради, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.01.2005, за номером 040526201403;

договір купівлі-продажу частки комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О. від 19.04.2019р. за номером 1340;

договір купівлі-продажу частки комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О. від 19.04.2019 за номером 1342;

витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 164628244 від 23.04.2019;

витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 164634271 від 23.04.2019;

Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2020 № 908/3146/19;

Постанова Центрального Апеляційного Господарського суду від 02.07.2020 №908/3146/19;

Постанова Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року №908/3146/19 (а.с. 23-24).

За результатами розгляду заяви позивачем відповідачем прийняте рішення від 12.11.2020 №55093162 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав того, що подані документи для проведення державної реєстрації не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (а.с.6).

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав здійснюється у порядку визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-ІV від 01 липня 2004 року (далі - Закон № 1952) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до пункту 1 частини першої Закону №1952, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з приписами частини третьої статті 10 вказаного Закону, державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до п. ч. 1 ст. 24 Закону № 1952, підставою для відмови в державній реєстрації прав є те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Для вирішення спірних правовідносин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі №922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі №920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

При виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі №902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 18.02.2020 у справі № 907/132/19.

Постановою Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №908/3146/19 за позовом ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" до Мелітопольської міської ради встановлено, що у спірних правовідносинах відбулась заміна сторони у Договорі № 10489, а саме до позивача перейшли права орендаря за цим договором, які мало TOB Таврійська олійножирова компанія . При цьому договір оренди Земельної ділянки щодо TOB Таврійська олійножирова компанія (попереднього власника Нерухомого майна) припинився відповідним договором купівлі-продажу.

У вказаному судовому рішенні касаційний суд дійшов висновку що позивач замінив TOB Таврійська олійножирова компанія за Договором № 10489 та набув її права та обов`язки орендаря за цим правочином у тому ж обсязі та на тих самих умовах, що є підставою для реєстрації відповідного речового права за позивачем.

Відтак, з урахуванням викладених вище правових позицій Верховного Суду, з моменту укладання договору купівлі-продажу нерухового майна, до позивача перейшли права орендаря за договором оренди землі, що є підставою для реєстрації відповідного речового права за позивачем.

Суд зазначає, що позивач, звертаючись до відповідача із заявою про реєстрацію права оренди землі надав відповідачу Постанову Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №908/3146/19, у якій викладена вказана правова позиція, проте відповідачем вказане рішення проігнороване та до уваги не прийняте, що зумовило прийняття рішення від 12.11.2020 №55093162 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

З урахуванням вказаного вище, рішення від 12.11.2020 №55093162 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є протиправним та підлягає скасування, оскільки воно суперечить сталій правовій позиції Верховного Суду.

З цих же підстав судом відхилені доводи представника третьої особи, щодо того, що у даному випадку для набуття позивачем права оренди на земельну ділянку є необхідним рішення сесії Мелітопольської міської ради.

Суд також зауважує, що позивач є власником нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, про реєстрацію права оренди якого позивач заявив відповідачу.

Рішення відповідача порушує законні права позивача щодо мирного володіння такого майна.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії").

Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії" "Трґо проти Хорватії").

Отже йдеться про дотримання принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Щодо вимоги позивача про зобов`язати відповідача вчити реєстраційні дії з державної реєстрації іншого речового права, право оренди земельної ділянки на земельну ділянку 0,5775 га, кадастровий номер 2310700000:01:032:0080, що розташована у АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.ст. 9,10 Закону № 1952, прийняття рішень про припинення права власності на нерухоме майно є виключним правом державного реєстратора. Тож зобов`язання відповідача прийняти те чи інше рішення, за результатами розгляду заяви позивача, буде втручанням суду в дискреційні повноваження відповідного органу державного, що є недопустимим.

Для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстракційний завод про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер 42388373 вх. від 06.11.2020), з урахуванням таких висновків суду:

ТОВ Мелітопольський олійноекстракційний завод замінив TOB Таврійська олійножирова компанія за Договором оренди земельної ділянки від 22.12.2004 № 10489 та набув права та обов`язки орендаря за цим правочином у тому ж обсязі та на тих самих умовах, що є підставою для реєстрації відповідного речового права за позивачем.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності оскаржуваного рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстракційний завод (72310, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Гетьмана Сагайдачного, буд.31; код ЄДРПОУ 39376884) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області Йолкіної Юлії Вікторівни (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, буд.5), третя особа: Мелітопольська міська рада Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, буд.5, код ЄДРПОУ 25716722) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області Йолкіної Юлії Вікторівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12.11.2020 № 55093162.

Зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області Йолкіну Юлію Вікторівну повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстракційний завод про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер 42388373 вх. від 06.11.2020), з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мелітопольський олійноекстракційний завод судовий збір у сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 21.05.2021.

Суддя Ю.В. Калашник