Рішення

від 20.05.2021 по справі 300/921/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2021 р. справа № 300/921/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації про визнання протиправними дій щодо нарахування і виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та зобов`язання до здійснення виплати недоплаченої частини разової допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації (надалі по тексту також - відповідач, Управління) про визнання протиправними дій щодо нарахування і виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та зобов`язання до здійснення виплати недоплаченої частини разової допомоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання до 5 травня одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Проте, відповідачем, на підставі постанови до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", виплачено таку допомогу у розмірі 1 390,00 гривен, що, на переконання позивача, є протиправним. Як стверджує ОСОБА_1 , з 08.12.2016 він набув право на соціальне забезпечення в порядку, передбаченим редакцією Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", яка визначала розмір щомісячної разової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій, що становить п`ять мінімальних пенсій за віком. Оскільки станом на 01.01.2020 розмір мінімальної пенсії встановлено в сумі 1 638,00 гривень, загальна сума щорічної разової допомоги, яка підлягала виплаті позивачу становить 8 190,00 гривень. Таким чином, враховуючи протиправні дії Управляння щодо виплати разової допомоги в меншому розмірі, недоплата якої становить 6 800,00 гривень, ОСОБА_1 просить позов задовольнити в повному обсязі та зобов`язати відповідача здійснити виплату недоплаченої частини разової допомоги.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку (а.с.16), визначеному статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексті також - КАС України).

На виконання пункту 3 ухвали від 19.03.2021 Управління соціального захисту населення Івано-Франківської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 44379468), вважаючи себе відповідачем у даній справі, направило відзив на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 08.04.2021 (а.с.28-30).

В свою чергу, позивач 12.04.2021 подав в суд заяву про поновлення строку звернення до суду (а.с.33-33).

Ухвалою суду від 11.05.2021 зобов`язано Управління соціального захисту населення Івано-Франківської районної державної адміністрації (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , вул. Липова, 7, м. Івано-Франківськ, 77401) подати в суд детальне письмове пояснення, а також засвідчені та оформлені відповідно до вимог статті 94 КАС України копії доказів на підтвердження ймовірної обставини процесуального правонаступництва та повноважень відповідача у справі №300/921/21 (а.с.46-47).

18.05.2021 від Управління соціального захисту населення Івано-Франківської районної державної адміністрації в суд надійшли письмові пояснення, відповідно до змісту якого, пункту 1 розпорядження Івано-Франківської районної державної адміністрації від 05.03.2021 за №7 вирішено припинити юридичну особу публічного права Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 20552084) шляхом приєднання до Івано-Франківської районної державної адміністрації (а.с.63-64).

Разом з цим, розпорядженням Івано-Франківської районної державної адміністрації за №17 від 25.03.2021 "Про утворення юридичної особи публічного права - управління соціального захисту населення Івано-Франківської районної державної адміністрації" в структурі такої адміністрації утворено юридичну особу публічного права - Управління соціального захисту населення Івано-Франківської районної державної адміністрації зі штатною чисельністю 84 одиниці (а.с.53-80).

У коментованому відзиві на позов і письмову поясненні Івано-Франківська районна державна адміністрації не поставила питання про допущення правонаступництва та/або заміни відповідача за правилами статті 52 КАС України (Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації на Управління соціального захисту населення Івано-Франківської районної державної адміністрації).

Із відповідними клопотаннями, в тому числі в порядку статті 48 КАС України, до суду не звертався і позивач ( ОСОБА_1 ).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.03.2021 надіслана відповідачу (Управлінню соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації) за адресою, яка зазначена в адміністративному позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.16, 17, 27): вул. Липова, 7, м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77400 (ідентифікаційний код юридичної особи 20552084).

26.03.2021 поштове відправлення 76501 0140835 3 із даною ухвалою отримано представником Управління (а.с.27).

Суд зазначає, що як станом на 19.03.2021 (день відкриття провадження у справі), 26.03.2021 (день отримання ухвали про відкриття провадження) і 21.05.2021 (день вирішення по суті даної справи), незважаючи на перебування відповідача з 29.03.2021 (через 3 дня з моменту отримання ухвали про відкриття провадження) в стані припинення згідно рішення (1001061270012000696) уповноваженого органу щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації, юридична адреса Управління як значилася так і значиться: вул. Липова, 7, м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77400. Про вказану обставину свідчать відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.05.2021.

Частиною 10 статті 171 КАС України визначено, що ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу.

У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (частина 11 статті 126 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.

За змістом вимог пункту 4 частини 1 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення, серед іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи.

З урахуванням вказаного, а також беручи до уваги те, що судом відправлено ухвалу про відкриття провадження у справу саме за реквізитами адреси, яка міститься у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, то в силу вимог частини 11 статті 126, частини 1 статті 174 і пункту 4 частини 1 статті 251 КАС України коментована ухвала суду вважається врученою відповідачу належним чином.

Управління не повідомило суд про наявність обставини правонаступництва, із відповідними клопотаннями про вчинення процесуальних дій на заміну належним суб`єктом владних повноважень, який повинен відповідати за вимогами ОСОБА_1 до суду не зверталося. А відтак відповідач у справі не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений пунктом 3 ухвали про відкриття провадження від 19.03.2021.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 6 статті 162 КАС України).

Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що засвідчується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 08.12.2016 (а.с.9).

Позивач 23.02.2021 звернувся до Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації із заявою, в якій просив здійснити перерахунок грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком та сплати заборгованості в сумі 6 800,00 гривень (а.с.10).

У відповідь Управління листом від 26.02.2021 за №376/07-20 повідомило позивача про здійснення відповідачем виплати щорічної разової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у розмірі 1 390,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", який становив 1 390,00 гривень (а.с.11).

Позивач, вважаючи протиправними дії Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації щодо нарахування і виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 за №3551-XII (надалі по тексту також Закон №3551-XII).

Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них встановлені статтею 12 вказаного Закону.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 за №367-XIV статтю 12 Закону №3551-XII доповнено частиною 4, згідно з якою: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком".

Фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію коментованого закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів (стаття 17 Закону №3551-XII).

Після доповнення Законом України №52-IV від 04.07.2002 статтю 12 Закону №3551-XII частиною третьою, вказана вище частина 4 отримала цифрове значення частини 5 із тим же правовим змістом.

Надалі, пунктом 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28.12.2007 за №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину 5 статті 12 Закону №3551-ХІІ викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Законом України від 28.12.2014 за №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набрав чинності 01.01.2015, розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України" доповнено пунктом 26 яким, серед іншого, встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На реалізацію приписів цієї норми Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 за №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де, серед іншого, передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків 1 390,00 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 за №3-р/2020 визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, яке передбачає, серед іншого, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зі змісту вказаного рішення, Конституційний Суд України, проаналізувавши положення Конституції України та законодавства України, яке регулює спірні відносини, дійшов висновку, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551-XII, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

У рішенні також зазначено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України, встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, підриває довіру до держави.

Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту (абзаци 2, 3 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18.12.2018 за №12-р/2018).

Водночас, Конституційний Суд України у рішенні від 18.12.2018 за №12-р/2018 уже наголошував, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави (абзац дев`ятий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 18.12.2018 за №12-р/2018).

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з 27.02.2020 ні положення пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ні приписи статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції пункту 20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" не можуть запроваджувати правила призначення та виплати допомоги до 5 травня, зокрема, для учасників бойових дій.

Починаючи з 27 лютого 2020 року позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції статті 12 Закону від 25.12.1998 за №367-XIV, яка передбачала виплату допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п`ять мінімальних пенсій за віком.

При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанови Кабінету Міністрів України, не можуть змінювати приписів закону України, і позбавляти позивача вищевказаного права. Відсутність встановленого механізму їх виплати не звільняє державу в особі уповноваженого органу від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум допомоги.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, за правилами частини 2 статті 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Разом з тим, статтею 7 Закону України від 14.11.2019 за №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01.01.2020 у розмірі 1 638,00 гривень.

Враховуючи внесені рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 за №3-р/2020 зміни у законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд зазначає, що позивачу Управлінням соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації мала бути виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 8 190,00 гривень (1 638,00 х 5).

Попри вказане, як слідує із виписки по картковому рахунку за 15.04.2020 позивачу, як учаснику бойових дій виплачено кошти в сумі 1 390,00 гривень, що суперечить положенню статті 12 Закону №3551-XII в редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 за №367-XIV і рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 за №3-р/2020 (а.с.12-13).

Відтак, сума недоотриманих позивачем коштів складає 6 800,00 гривень.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Коментована норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої витребовується майно.

У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції "майном" визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення Європейського суду з прав людини у справі (надалі по тексту також ЄСПЛ, Суд) "Стретч проти Сполученого Королівства", заява №44277/98 (п.32)), а також право на певні суми соціальних виплат, у тому числі, у разі їх невиплати є втручанням у право на мирне володіння майном (пункт 34 рішення ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України", заяви №68385/10 та №71378/10).

"Законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення ЄСПЛ у справі "Копецький проти Словаччини", заява №44912/98, пункт 52).

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Формер Кінг з Греції та інші проти Греції", заява №25701/94, пункт 79 та пункт 82).

У справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) Суд, встановлюючи наявність порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Дослідивши та проаналізувавши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність "законних сподівань" на отримання позивачем власності у розумінні статті 1 Протоколу 1 Конвенції, оскільки статус учасника бойових дій передбачає право на нарахування та виплату щорічної разової допомоги у розмірі, визначеному положеннями статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що становить 5 мінімальних пенсій за віком. Натомість, відповідач, відмовляючи у здійсненні доплати сум грошової допомоги, фактично звужує право позивача на отримання гарантованої виплати.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації щодо нарахування і виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у неналежному розмірі, всупереч вимогам статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону від 25.12.1998 за №367-XIV є обґрунтованою, відповідає приписам чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Відтак, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у повному обсязі, що становить п`ять мінімальних пенсій за віком.

З огляду на вказане, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналогічно висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 (провадження №Пз/9901/14/20), залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 (провадження №11-349заі20). Зокрема, Верховний Суд:

- визнав протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язав Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

В рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 Верховний Суд визначив ознаки типових справ за вказаною зразковою справою:

"Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:

(а) особа має статус особи з інвалідністю війни, має право на пільги, передбачені статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

(б) відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат);

(в) предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.".

Суд констатує, що дана адміністративна справа (№300/921/21) є типовою справою по відношенні до зразкової справи №440/2722/20 (провадження №Пз/9901/14/20).

За приписами частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, а отже, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору за подання позову з таким характером спору (а.с.9).

З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 20552084) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 20552084) перерахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеного в рішенні від 27.02.2020 за №3-р/2020 у справі №14-247/2018(3393/18), та здійснити виплату недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), місце реєстрації: в/ч 3072, АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання та адреса для листування: АДРЕСА_2 ;

відповідач Управління соціального захисту населення Тисменицької районної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 20552084), вул. Липова, буд. 7, м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77400.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.