Рішення
від 21.05.2021 по справі 320/1574/20
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2021 року справа №320/1574/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтезком-Трейд" до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінтезком-Трейд" з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 30.08.2019 №0000011413.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення контролюючого органу було прийнято за результатом проведеної перевірки, в ході якої був зроблений висновок про нереальний (безтоварний) характер господарських операцій позивача з його контрагентами - ТОВ "Каріус", ТОВ "Ватербрік" та ТОВ "Мастерс-К", внаслідок чого ним завищено суму податку на додану вартість за листопад-грудень 2018 року та за березень 2019 року на загальну суму 285771,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу та зазначає, що до перевірки були надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарської операції з надання йому вказаними контрагентами відповідних послуг, а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

Крім того, позивач зазначив, що акт перевірки від 02.08.2019 №697/10-36-14-13/40918774, на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оформлений всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки даний документ не містить підписів всіх уповноважених осіб контролюючого органу, які проводили перевірку ТОВ "Сінтезком-Трейд".

У зв`язку з цим позивач стверджує, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що надані позивачем до перевірки первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ "Каріус", ТОВ "Ватербрік" та ТОВ "Мастерс-К" за листопад-грудень 2018 року та за березень 2019 року.

Так, відповідач зазначив, що надані позивачем до перевірки товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином, оскільки такі документи не містять інформації щодо пунктів навантаження та розвантаження, що посадових осіб та підписів відповідальних осіб.

Відповідач вказав на те, що позивачем не були надані до перевірки документи, які б надавали можливість встановити виробника товару та підтверджували б відповідність ГОСТам (сертифікати чи свідоцтва відповідності/якості).

Також відповідач зазначив, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ТОВ "Каріус" та ТОВ "Мастерс-К" є учасниками кримінального провадження №42017000000004294 від 17.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.3 ст.358, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.2 ст.209 Кримінального кодексу України, а ТОВ "Ватебрік" є учасником кримінального провадження від 28.03.2019 №62019100000000336 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України.

Крім того, відповідач зауважив, що на основі поданої звітності проведено аналіз та встановлено, що господарська діяльність ТОВ "Каріус", ТОВ "Ватербірк" та ТОВ "Мастерс-К" має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; відсутні основні фонди та основні засоби (склади, машини, механізми та обладнання)

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 доручено Дніпропетровському окружному адміністративному суду допитати в якості свідка ОСОБА_1 , внаслідок чого провадження у справі було зупинено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2021 поновлено провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засіданні.

У судове засідання, призначене на 26.01.2021, з`явився представник відповідача.

Позивач у судове засідання, призначене на 26.01.2021, не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно.

26.01.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про проведення розгляд справи без участі позивача та його представника.

Присутній у судовому засіданні 26.01.2021 представник відповідача заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи клопотання сторін, усною ухвалою суду від 26.01.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінтезом-Трейд" (ідентифікаційний код 40918774, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н., м.Вишгород, вул.Набережна, буд.7/1) 27.10.2016 було зареєстровано в якості юридичної особи, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 22.07.2019 по 26.07.2019 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сінтезом-Трейд", за результатами якої було складено акт від 02.08.2019 №697/10-36-14-13/40918774 (т.1, а.с.34-75).

У вказаному акті вказано про те, що за період з 01.11.2018 по 31.01.2019 та з 01.03.2019 по 31.03.2019 ТОВ "Сінтезом-Трейд" задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 612729,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.11.2018 по 31.01.2019 та з 01.03.2019 по 31.03.2019 встановлено його завищення на загальну суму 285771,00 грн., у тому числі по періодах: листопад 2018 року - 71750,00 грн., грудень 2018 року - 147188,00 грн. та березень 2019 року - 66833,00 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість у рядку 10.1 за період з 01.11.2018 по 31.01.2019 та з 01.03.2019 по 31.03.2019 в сумі 545929,00 грн. на підставі таких документів: податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, декларації з податку на додану вартість, договорів, видаткових накладних, залізничних накладних, виписок банку встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників, відображених у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ "придбання з ПДВ на митній території товарів (послуг)" на загальну суму 285771,00 грн., у т.ч. по періодах: листопад 2018 року - 71750,00 грн., грудень 2018 року - 147188,00 грн. та березень 2019 року - 66833,00 грн.

Контролюючий орган зазначив, що в ході перевірки встановлено взаємовідносини з ТОВ "Каріус" за період з 01.11.2018 по 30.11.2018. Вказаним контрагентом позивача не подані такі документи: податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за IV квартал 2018 року, звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації), застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад 2018 року, податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2018 рік та фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік.

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Каріус" на адресу ТОВ "Сінтезком-Трейд" була виписана податкова накладна від 21.11.2018 №247 на суму ПДВ - 71750,00 грн.

Відповідно до товарно-транспортної накладної вказаний пункт навантаження м.Дніпро та пункт розвантаження - м.Київ, без зазначення повної адреси, що не дає змогу встановити маршрут перевезення вантажу, фактичне місце завантаження та розвантаження вантажу.

У зв`язку з цим, на думку відповідача, неможливо встановити місце зберігання, наявності матеріально-технічної бази для розвантаження та навантаження товарно-матеріальних цінностей.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Каріус" не подано повідомлення про об`єкт оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (за формою 20-ОПП) та відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних не орендував приміщення для зберігання товару, документальну реалізацію якого у подальшому було відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ "Сінтезком-Трейд".

ТОВ "Сінтезком-Трейд" не надано до перевірки документи, що б надавали можливість встановити виробника товару та підтверджували б відповідність ГОСТ (сертифікати чи свідоцтва відповідності /якості).

За результатами аналізу даних ЄРПН встановлено, що за період з 01.11.2017 по 30.11.2018 ТОВ "Каріус" оформлено придбання товару, реалізацію якого було відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ "Сінтезком-Трейд" у наступних суб`єктів господарювання: ТОВ "Рітейл-Центр", ТОВ "Адіон Тім", ТОВ "Економікс Лідер", ТОВ "Інфо-Торгруп", ТОВ "Лурес", ТОВ "Трін ГР", ТОВ "Прайм-Сіті", ТОВ "Букінг ЛФК" та ТОВ "Пін-Арк".

За результатами аналізу даних ЄРПН встановлено, що вказані суб`єкти господарювання з дня їх реєстрації на дату підписання акта не придбавали товари, які були реалізовані ТОВ "Каріус" позивачу.

У зв`язку з цим, відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ "Каріус" сформовано податковий кредит та податкові зобов`язання за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 шляхом маніпулювання показниками податкової звітності.

Окрім цього, контролюючий орган зауважив, що ТОВ "Каріус" є учасником кримінального провадження №42017000000004294 від 17.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.3 ст.358, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.2 ст.209 Кримінального кодексу України.

Також контролюючим органом зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ "Ватербрік" за період з 01.12.2018 по 31.12.2018.

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Ватебрік" на адресу ТОВ "Сінтезком-Трейд" були виписані податкові накладні від 03.12.2018 №1, від 05.12.2018 №40 та від 13.12.2018 №75 на загальну суму ПДВ - 147187,50 грн., яка була включена до складу податкового кредиту та відображена в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року.

Відповідач зазначив, що відповідно до товарно-транспортної накладної вказаний пункт навантаження м.Дніпро та пункт розвантаження - м.Київ, без зазначення повної адреси, що не дає змогу встановити маршрут перевезення вантажу.

Згідно з товарно-транспортними накладними від 05.12.2018 б/н та від 13.12.2018 №7813 вказаний пункт навантаження м.Дніпро та пункт розвантаження - не вказаний , що не дає змогу встановити маршрут перевезення вантажу.

У зв`язку з цим, на думку відповідача, неможливо встановити місце зберігання, наявності матеріально-технічної бази для розвантаження та навантаження товарно-матеріальних цінностей.

Також у товарно-транспортній накладній від 05.12.2018 б/н відсутні підписи водія на отримання (прийняття) та передачу товару.

Відповідач зазначив, що договір поставки від 21.07.2018 №2107 та товарно-транспортні накладні від 05.12.2018 б/н. та від 13.12.2018 №7813 не містять інформації щодо конкретного місця поставки товару.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Сінтезком-Трейд" не надано до перевірки документи, що б надавали можливість встановити виробника товару та підтверджували б відповідність ГОСТ (сертифікати чи свідоцтва відповідності /якості).

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 931 заборгованість ТОВ "Сінтезком-Трейд" перед ТОВ "Ватербрік" за товар, придбаний у грудні 2018 року відсутня.

За результатами аналізу даних ЄРПН встановлено, що за період з 01.07.2017 по 30.12.2018 ТОВ "Ватербрік" оформлено придбання товару, реалізацію якого було відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ "Сінтезком-Трейд" у наступних суб`єктів господарювання: ТОВ "Максілек" та ТОВ "Консоурс".

Свідоцтва платника ПДВ у вказаних суб`єктів господарювання анульовані, а остання декларація з ПДВ подана за березень 2019 року.

За результатами аналізу даних ЄРПН встановлено, що за період з дня реєстрації ТОВ "Консоурс" по дату написання акта не придбавав товар, який був реалізований ТОВ "Ватербрік" позивачу.

Відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ "Ватербрік" сформовано податковий кредит та податкові зобов`язання за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 шляхом маніпулювання показниками податкової звітності.

Окрім того, контролюючий орган повідомив, що ТОВ "Ватебрік" є учасником кримінального провадження від 28.03.2019 №62019100000000336 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України.

Також в акті перевірки контролюючий орган зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини з ТОВ "Мастерс-К" за період з 01.03.2019 по 31.03.2019.

Вказаним контрагентом позивача не подані такі документи: податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за I квартал 2019 року, звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації), застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за березень 2018 року, податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2019 року та фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2019 рік.

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Мастерс-К" на адресу ТОВ "Сінтезком-Трейд" була виписана податкова накладна від 22.03.2019 №258 на суму ПДВ - 66833,33 грн. за березень 2019 року.

Відповідно до товарно-транспортної накладної вказаний пункт навантаження м.Дніпро без зазначення повної адреси та пункт розвантаження - Київська обл., смт.Песківка, вул.Н. Сосніної, 2, що не дає змогу встановити маршрут перевезення вантажу.

У зв`язку з цим, на думку відповідача, неможливо встановити місце зберігання, наявності матеріально-технічної бази для розвантаження та навантаження товарно-матеріальних цінностей.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Сінтезком-Трейд" не надано до перевірки документи, що б надавали можливість встановити виробника товару та підтверджували б відповідність ГОСТ (сертифікати чи свідоцтва відповідності /якості).

За результатами аналізу даних ЄРПН встановлено, що за період з 01.11.2017 по 31.03.2019 ТОВ "Мастерс-К" оформлено придбання товару, реалізацію якого було відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ "Сінтезком-Трейд" у наступних суб`єктів господарювання: ТОВ "Зеніт Промгруп", ТОВ "Фінлайк", ТОВ "Дімсан", ТОВ "Торгова група Блейд", ТОВ "Міс Універс", ТОВ "Авалон Продакшн", ТОВ "Дел Лайт", ТОВ "Дейс Альянс".

При цьому, вказані суб`єкти господарювання з дня державної реєстрації по дату складання акта перевірки не придбавали товар, який в подальшому був реалізований ТОВ "Мастерс-К" позивачу.

У зв`язку з цим, відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ "Мастерс-К" сформовано податковий кредит та податкові зобов`язання за період з 01.03.2019 по 31.03.2019 шляхом маніпулювання показниками податкової звітності.

Окрім цього, контролюючий орган зауважив, що ТОВ "Мастерс-К" є учасником кримінального провадження №42017000000004294 від 17.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.3 ст.358, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.2 ст.209 Кримінального кодексу України.

В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що на основі поданої звітності проведено аналіз щодо наявності можливостей проводити господарську діяльність, за результатами якого встановлено, що господарська діяльність ТОВ "Каріус", ТОВ "Ватербірк" та ТОВ "Мастерс-К" мають наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; відсутні основні фонди та основні засоби (склади, машини, механізми та обладнання).

Контролюючий орган зазначив, що ТОВ "Сінтезком-Трейд" при веденні бухгалтерського обліку порушено ст.2, п.2 ст.3, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.1.2 ст.1, п.2.1,2.4,2.15,2.16 ст.2, ст.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме прийнято до виконання первинні документи на операції по розрахунках з ТОВ "Каріус", ТОВ "Ватербрік" та ТОВ "Мастерс-К".

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення відповідачем наступних вимог законодавства:

- пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.2, 198.3, абзац г пункту 198.5, 198.6 статті 198, пункти 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся у сумі 285771,00 грн., у тому числі по періодах: листопад 2018 року - 71750,00 грн., грудень 2018 року - 147188,00 грн., та березень 2018 року - 66833,00 грн.;

- пункти 198.1, 198.2,198.3,198.6 статті 198 та пункти 201.1, 201.7, 201.10.201.11 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 47632,00 грн., у тому числі по періодах: листопад 2018 року - 26561,00 грн. та грудень 2018 року - 21071,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.08.2019 №0000011413, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 357213,75 грн., у тому числі податкове зобов`язання у сумі 285771,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 71442,75 грн. (т.1, а.с.9).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою про його скасування.

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 13.11.2019 №9271/6/99-00-08-05-02, яким спірне рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1, а.с.79-80).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

У позовній заяві позивач зазначив, що контролюючим органом не було дотримано вимог чинного законодавства в частині оформлення акта перевірки від 02.08.2019 №697/10-36-14-13/40918774, з огляду на відсутність у вказаному документі підписів всіх посадових осіб, які проводили перевірку, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Пунктом 86.3 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Аналогічне за змістом положення закріплене пунктом 2 розділу V Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745.

Згідно з пунктом 2 розділу IV Порядку усі додатки, які складені під час перевірки та містять інформацію про діяльність платника податку (крім додатків, що містять інформацію службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та про опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок), відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами контролюючого органу, які здійснили перевірку, та платником податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) та додаються до двох примірників акта (довідки) документальної перевірки та є його (її) невід`ємною частиною.

Як вбачається з матеріалів справи, документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Сінтезком-Трейд" була проведена головним державними ревізорами-інспекторами відділу аудиту платників Бородянського, Вишгородського, Іванківського, Макарівського, Поліського районів, міст Ірпінь та Буча, селищ міського типу Ворзель, Гостомель та Коцюбинське управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Мельник Анною Іванівною та Кропотовою Людмилою Миколаївною.

Дослідивши акт перевірки від 02.08.2019 №697/10-36-14-13/40918774 з додатками, судом встановлено, що у вказаних документах відсутній підпис головного державного ревізора-інспектора Кропотової Л.

Так, на місці, відведеному для підпису зазначено "відпустка".

Проте, суд звертає увагу на те, що Податковий кодекс України та Порядок не містять жодних застережень щодо можливості непідписання посадовою особою, яка проводила перевірку суб`єкта господарювання, акта, складеного за результатами проведення перевірки.

У зв`язку з цим, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що відсутність в акті перевірки та додатків до нього підпису головного державного ревізора-інспектора Кропотокої Л. свідчить про те, що даний документ складений з порушенням вимог чинного законодавства.

Щодо суті виявлених порушень, суд зазначає таке.

21.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каріус" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінтезком-Трейд" (Покупець) було укладено договір поставки №2111/11, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар за цінами згідно рахунків, які є Специфікацією або інших додатків до нього договору, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору ціна, номенклатура, загальна кількість товару визначається в рахунках, які оформлюється шляхом їх підписання уповноваженими представниками.

Пунктом 1.3 договору факт прийняття товару покупцем є видаткова накладна, яка за цінами, загальною кількістю, номенклатурою зазначена у рахунках.

Згідно з пунктом 2.1 договору товар поставляється на умовах EXW відповідно до правил "Інкотермс" в редакції 2010 року. Датою постачання вважається дата видаткової накладної.

Відповідно до пунктом 5.1 договору ціна товару визначена на умовах п.2.1 і вказана у рахунках або інших додатках до договору, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 5.2 договору загальна сума цього договору визначається на підставі фактично поставленого товару та узгодженою на нього ціною відповідно до рахунків та/або інших додатків до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 6.1 договору оплата товару буде здійснюватися в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Строки та умови оплати визначаються окремо у кожному рахунку та специфікації до даного договору.

Пунктом 8.1 договору встановлення договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2018 (т.1, а.с.81-82).

На виконання умов вказаного договору, ТОВ "Каріус" було поставлено позивачу товар по видатковій накладній від 21.11.2018 №76 на загальну суму 430500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 71750,00 грн. (т.1, а.с.85).

Перевезення вантажу здійснювалось від ТОВ "Каріус" до ТОВ "Сінтезком-Трейд" здійснювалось за участю ТОВ "Компанія "Вестер Груп" на підставі товарно-транспортної накладної від 21.11.2018 №21/11-1 (т.1, а.с.94).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Каріус" було виставлено позивачу рахунок на оплату від 21.11.2018 №94 на суму 430500,00 грн. (у т.ч. - 71750,00 грн.) (т.1, а.с.83).

Судом встановлено, що позивач повністю розрахувався перед вказаним контрагентом за отриманий товар, про що свідчать платіжні доручення від 21.11.2018 №712 на суму 80500,00 грн. та від 21.11.2018 №711 на суму 350000,00 грн. (т.1, а.с.84).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Каріус" була виписана позивачу податкова накладна від 21.11.2018 №247 на суму 430500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 71750,00 грн.) (т.1, а.с.86), сума ПДВ за якою була включена позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2018 року, про що свідчить податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2018 року від 15.12.2018 (Додаток 5. Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (т.2, а.с.30-34).

21.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватербрік" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінтезком-Трейд" (Покупець) було укладено договір №2107, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товарно-матеріальні цінності (товар), а покупець зобов`язався прийняти поставлений товар та сплатити його вартість.

Згідно з пунктом 1.2 договору предметом поставок є товари, які зазначені у видаткових накладних, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 2.1-2.4 договору поставка товару здійснюється за заявкою покупця, яка подається, виходячи з власних виробничих потреб в закупівлі товарів.

Заявка оформлюється у вигляді усного або письмового замовлення за довільною формою.

Поставка товару покупцю здійснюється у строк 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання постачальником оформленого замовлення при наявності товару на складі.

Товар постачається згідно накладних, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства та замовлення покупця, узгодженого з постачальником.

Відповідно до пункту 2.8 договору право власності на товар переходить до покупця виключно з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

Згідно з пунктом 2.11 договору датою поставки товару є дата отримання відповідної партії товару покупцем, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі або видатковою накладною.

Пунктом 3.1 договору визначено, що загальною сумою цього договору є сумарна вартість фактично поставлених за весь строк цього договору товарів згідно з видатковими накладними.

Відповідно до пункту 4.1 договору оплата поставленого товару здійснюється у вигляді 100% оплати покупцем по факту поставки його загальної вартості постачальнику, але не пізніше 15 днів з моменту поставки його товару постачальником.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня його укладання і діє до 31.12.2019 включно (т.1, а.с.103-108).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Ватербрік" було поставлено, а ТОВ "Сінтезком-Трейд" прийнято товар на загальну суму 883125,00 грн., про що між сторонами складені та підписані видаткові накладні від 03.12.2018 №5903 на суму 477477,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 79579,50 грн.), від 05.12.2018 №6405 на суму 297444,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 49574,00 грн.) та від 13.12.2018 №7813 на суму 108204,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 18034,00 грн.) (т.1, а.с.111, 130,160).

Перевезення вантажу від ТОВ "Ватербірк" до ТОВ "Сінтезком-Трейд" здійснювалось за участю ТОВ "Компанія "Вестер Груп" на підставі товарно-транспортних накладних від 05.12.2018 б/н та 06.12.2018 №Р34, 13.12.2018 №78/3 (т.1, а.с.138,148 та 167).

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі розрахувався перед вказаним контрагентом за отриманий товар, про що свідчать платіжні доручення від 07.12.2018 №732 на суму 57000,00 грн., від 06.12.2018 №730 на суму 54000,00 грн., від 10.12.2018 №734 на суму 36477,00 грн., від 08.12.2018 №733 на суму 110000,00 грн., від 20.12.2018 №749 на суму 147444,00 грн., від 14.12.2018 №742 на суму 150000,00 грн., від 20.12.2018 №751 на суму 36204,00 грн. та від 20.12.2018 №750 на суму 72000,00 грн. (т.1, а.с.109-110, 129 та 159).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Ватербрік" були виписані позивачу податкові накладні від 03.12.2018 №1 на суму 477477,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 79579,50 грн.), від 05.12.2018 №40 на суму 297444,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 49574,00 грн.) та від 13.12.2018 №75 на суму 108204,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 18034,00 грн.) (т.1, а.с.112,131 та 161), сума ПДВ за якими була включена позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2018 року, про що свідчить податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2018 року від 18.01.2019 (Додаток 5. Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (т.2, а.с.36-40).

21.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастерск-К" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінтезком-Трейд" (Покупець) було укладено договір №21/03/19, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товарно-матеріальні цінності (товар), а покупець зобов`язався прийняти поставлений товар та сплатити його вартість.

Згідно з пунктом 1.2 договору предметом поставок є товари, які зазначені у видаткових накладних, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 2.1-2.4 договору визначено, що поставка товару здійснюється за заявкою покупця, яка подається, виходячи з власних виробничих потреб в закупівлі товарів.

Заявка оформлюється у вигляді усного або письмового замовлення за довільною формою.

Поставка товару покупцю здійснюється у строк 3 робочих днів з дня, наступного за днем отримання постачальником оформленого замовлення при наявності товару на складі.

Товар постачається згідно накладних, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства та замовлення покупця, узгодженого з постачальником.

Відповідно до пункту 2.8 договору право власності на товар переходить до покупця виключно з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

Згідно з пунктом 2.9 договору датою поставки товару є дата отримання відповідної партії товару покупцем, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі або видатковою накладною.

Пунктом 3.1 договору визначено, що загальною сумою цього договору є сумарна вартість фактично поставлених за весь строк цього договору товарів згідно з видатковими накладними.

Відповідно до пункту 4.1 договору товар оплачується покупцем на протязі 30 днів з моменту поставки постачальником.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня його укладання і діє до 31.12.2019 включно (т.1, а.с.162-174).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Мастерс-К" було поставлено, а ТОВ "Сінтезком-Трейд" прийнято товар на загальну суму 401000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 66833,33 грн.), про що між сторонами складено та підписано видаткову накладну від 22.03.2019 №2203-1 (т.1, а.с.179).

Перевезення вантажу від ТОВ "Мастерс-К" до ТОВ "Сінтезком-Трейд" здійснювалось за участю ТОВ "Компанія "Вестер Груп" на підставі товарно-транспортної накладної від 22.03.2019 №2203-1 (т.1, а.с.181).

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі розрахувався перед вказаним контрагентом за отриманий товар, про що свідчать платіжні доручення від 04.04.2019 №828 на суму 111000,000 грн., від 05.04.2019 №829 на суму 50000,00 грн., від 08.04.2019 №831 на суму 90000,00 грн., від 09.04.2019 №832 на суму 60000,00 грн. та від 09.04.2019 №835 на суму 90000,00 грн. (т.1, а.с174-178).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Мастерс-К" було виписано позивачу податкову накладну від 22.03.2019 №258 на суму 401000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 66833,33 грн.) (т.1, а.с.182), сума ПДВ за якою була включена позивачем до складу податкового кредиту за березень 2019 року, про що свідчить податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2019 року від 20.04.2019 (Додаток 5. Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (т.2, а.с.42-45).

Відповідно до пунктом 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 185.1 статі 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов`язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 13.01.2021 у справі №810/1811/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 94129747).

Як вбачається з акта перевірки від 02.08.2019 №697/10-36-14-13/40918774 контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за листопад-грудень 2018 року та березень 2019 року на загальну суму 285771,00 грн.

Так, в акті перевірки відповідач наголосив на тому, що надані позивачем до перевірки не підтверджують реальність господарських операцій, проведених з ТОВ "Каріус", ТОВ "Ватербрік" та ТОВ "Мастерс-К" за вказаний період.

Відповідно до абз.10 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, договори, видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб`єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб або податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Судом під час дослідження господарської мети при здійсненні господарських операцій з вказаними вище контрагентами встановлено.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із видів господарської діяльності позивача за КВЕД 2010 є код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

28.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінтезком-Трейд" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" (Покупець) було укладено договір поставки №02/31/17, за умовами якого постачальник зобов`язався продати та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити вартість металопродукції на умовах, викладених у договорі.

Пунктом 1.2 договору визначено, що ціна, загальна кількість, асортимент, розгорнута номенклатура товару, що постачається за цим договором, визначається в Специфікаціях або рахунках-фактурах постачальника, які є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з пунктом 2.2 договору покупець здійснює прийом товару: за кількістю - згідно видаткових (товарнотранспортних) накладних; за якістю - відповідно до вимог ГОСТ, ТУ та інших, діючих на території України стандартів.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017 (т.1, а.с.95).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Сінтезком-Трейд" було поставлено, а ТОВ "Метал Холдінг Трейд" прийнято товар (труби) на загальну суму 1015763,52 грн., про що між сторонами були складені та підписані видаткові накладні від 22.11.2018 №32 на суму 548859,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 91476,60 грн.), від 14.12.2018 №35 на суму 466903,92 грн.(у т.ч. ПДВ - 77817,32 грн.) (т.1, а.с.96, 168).

Перевезення вантажу від ТОВ "Сінтезком-Трейд" до ТОВ "Метал Холдінг Трейд" здійснювалось за участю ТОВ "Компанія "Вестер Груп" на підставі товарно-транспортних накладних від 22.11.2018 №Р32 та від 14.12.2018 №Р35 (т.1, а.с.97 та171).

Судом встановлено, що ТОВ "Метал Холдінг Трейд" розрахувалось перед позивачем за отриманий товар, про що свідчать платіжні доручення від 23.11.2018 №5336 на суму 50000,00 грн., від 26.11.2018 №5352 на суму 50678,30 грн., від 30.11.2018 35474 на суму 50000,00 грн., від 28.11.2018 №5416 на суму 60000,00 грн., від 17.12.2018 №1220 на суму 50000,00 грн., від 14.12.2018 №5259 на суму 40000,00 грн., від 19.12.2018 №5328 на суму 30000,00 грн., від 18.12.2018 №5291 на суму 50000,00 грн., від 21.12.2018 №1436 на суму 30000,00 грн., від 20.12.2018 №5343 на суму 40000,00 грн., від 26.12.2018 №5391 на суму 30000,00 грн., від 22.12.2018 №5360 на суму 30000,00 грн., від 28.12.2018 №5446 на суму 30000,00 грн., від 27.12.2018 №5418 на суму 30000,00 грн. (т.1, а.с.100-101, 123-127).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Сінтезком-Трейд" були виписані ТОВ "Метал Холдінг Трейд" податкові накладну від 22.11.2018 №3 на суму 548859,60 грн.(у т.ч. ПДВ - 91476,60 грн.) та від 14.12.2018 №4 на суму 466903,92 грн. (у т.ч. ПДВ - 77817,32 грн.) (т.1, а.с.98-99, 169).

19.04.2018 між Публічним акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", від імені якого виступала філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат "Публічного акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінтезком-Трейд" (Постачальник) було укладено договір поставки №562-2, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця труби сталеві (код 44160000-9 відповідно до ДК 021:2015), а покупець зобов`язався його прийняти та сплатити за нього грошову суму на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товар, що буде поставлятись покупцю зазначається у Специфікаціях. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару.

Відповідно до пункту 6.2 договору товар вважається переданим постачальником та прийняти покупцем за кількістю: - на підставі накладної на відпуск товару (видаткової накладної); за якістю - відповідно до розділу4 цього договору.

Пунктом 14.1 договору визначено, що договір набирає чинності з 19.04.2018 та діє до 25.12.2018 (т.1, а.с.139-144).

Також між сторонами було підписано Специфікацію №1 до даного договору, в якій визначено найменування, кількість та ціну товару (т.1, а.с.145-146).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Сінтезком-Трейд" було поставлено Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат "Публічного акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" товар по видатковій накладній від 06.12.2018 №34 на суму 487619,92 грн. (у т.ч. ПДВ - 81269,99 грн.) (т.1, а.с.147).

Перевезення вантажу від ТОВ "Сінтезком-Трейд" до Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат "Публічного акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" здійснювалось із залученням ТОВ "Компанія "Вестер Груп" на підставі товарно-транспортної накладної від 06.12.2018 №Р34 (т.1, а.с.148).

Судом встановлено, що Філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат "Публічного акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" розрахувалась перед позивачем за отриманий товар, про що свідчать платіжні доручення від 13.12.2019 №151363 на суму 100000,00 грн., від 20.12.2018 №151805 на суму 100000,00 грн., від 19.12.2018 №151605 на суму 100000,00 грн., від 24.01.2019 №153875 на суму 100000,00 грн., від 22.01.2019 №153799 на суму 100000,00 грн., від 31.01.2019 №154126 на суму 100000,00 грн., від 29.01.2019 №154015 на суму 100000,00 грн., від 17.01.2019 №153143 на суму 60000,00 грн., від 15.01.2019 №153017 на суму 100000,00 грн. та від 14.02.2019 №155128 на суму 120619,92 грн. (т.1, а.с.151-156)

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Сінтезком-Трейд" було виписано вказаному контрагенту податкову накладну від 06.12.2018 №3 на суму 487618,92 грн. (у т.ч. ПДВ - 81269,99 грн.) (т.1, а.с.149-150).

22.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вестер Груп" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінтезком-Трейд" (Клієнт) було укладено договір транспортного перевезення №22-11-17, за умовами якого виконавець зобов`язався за плату і за рахунок клієнта надати транспортне обслуговування, пов`язане з організацією перевезень вантажів клієнта автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні.

Згідно з пунктом 3 договору виконавець здійснює надання таких послуг: організовує перевезення вантажів різними видами транспорту, власними або найманими на території України та іноземних держав; здійснює оформлення рахунків, податкових накладних та актів виконаних робіт на перевезення вантажу і їх розсилання за належністю; надає інші допоміжні та супутні перевезення, транспортно-експедиційні послуги.

Пунктом 4 договору визначено, що за фактом виконання доручення клієнта сторони підписують акт наданих послуг.

Відповідно до пункту 3.3 договору розрахунок між сторонами здійснюється шляхом банківського переказу коштів у національній грошовій одиниці України з поточного рахунку клієнта на поточний рахунок виконавця.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018 (т.2, а.с.27-28).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами були складі та підписані договори-заявки №1 від 21.11.2018, №1 від 27.11.2018, №1 від 04.12.2018, №1 від 13.12.2018, №1 від 20.03.2019 (т.1, а.с.89, 113, 132, 152, 183).

На виконання умов вказаного договору, ТОВ "Компанія "Вестер Груп" були надані транспортно-експедиційні послуги, про що між сторонами були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001413 від 22.11.2018 на суму 16000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2666,66 грн.), №ОУ-0001434 від 04.12.2018 на суму 16000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2666,67 грн.), №ОУ-0001445 від 06.12.2018 на суму 11300,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1883,33 грн.), №ОУ-0001464 від 14.12.2018 на суму 16700,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2783,33 грн.) та №ОУ-0000281 від 26.03.2019 на суму 25000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4166,67 грн.)(т.1, а.с.91, 117, 137 та 166).

Позивач розрахувався перед вказаним контрагентом за надані послуги, про що свідчать платіжні доручення від 29.11.2018 №714 на суму 16000,00 грн., від 30.11.2018 №716 на суму 16000,00 грн., від 11.12.2018 №735 на суму 11300,00 грн., від 21.12.2018 №752 на суму 16700,00 грн., від 25.03.2019 №819 на суму 25000,00 грн. (т.1,а.с.93, 115, 134, 164 та 187).

Судом встановлено, що ТОВ "Сінтезком-Трейд" були виписані ТОВ "Компанія "Вестер Груп" податкові накладні від 22.11.2018 №71 на суму 16000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2666,67 грн.), від 30.11.2018 №86 на суму 16000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2666,67 грн.), від 06.12.2018 №14 на суму 11300,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1833,33 грн.), від 14.12.2018 №33 на суму 16700,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2783,33 грн.), від 26.03.2019 №111 на суму 25000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4166,67 грн.) (т.1, а.с.92, 116, 135, 165,186).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що поставлені ТОВ "Каріус", ТОВ "Ватебрік" та ТОВ "Мастерс-К" за договорами від 21.11.2018 №2111/1, від21.07.2018 №2107 та від 21.03.2019 №21/03/19 позивачу товари були реалізовані ТОВ "Сінтезком-Трейд" іншим суб`єктам господарювання, ТОВ "Метал Холдінг Трейд" та Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат "Публічного акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія".

Судом встановлено, що перевезення поставленого позивачу від ТОВ "Каріус", ТОВ "Ватебрік" та ТОВ "Мастерс-К" товару здійснювалось ТОВ "Компанія "Вестер Груп".

При цьому, як вбачається з товарно-транспортних накладних, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи, вказаний суб`єкт господарювання також був залучений ТОВ "Сінтезком-Трейд" для здійснення перевезення товару від позивача до ТОВ "Метал Холдінг Трейд" та Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат "Публічного акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія".

Отже, матеріали справи свідчать про те, що товари, які були придбані позивачем його контрагентами, ТОВ "Каріус", ТОВ "Ватербрік" та ТОВ "Мастерс-К" були безпосередньо використанні ТОВ "Сінтезком-Трейд" у власній господарській діяльності.

Таким чином, з урахуванням руху активів позивача, установлена спеціальна податкова правосуб`єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ "Каріус", ТОВ "Ватербрік" та ТОВ "Мастерс-К", а їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позивач правомірно включив вартість придбаних товарів до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на доходи підприємств у листопаді-грудні 2018 року та у березні 2019 року, та до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 285771,00 грн.

В акті перевірки відповідач зазначив про те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні, складені за результатами господарських операцій з вказаними контрагентами, не містять повної адреси та інформації щодо конкретного місця поставки товару, що не дає змогу встановити маршрут перевезення вантажу, фактичне місце завантаження та розвантаження вантажу.

Проте , суд ставиться критично до такої позиції контролюючого органу, оскільки такі недоліки в заповненні товарно-транспортних накладних носять оціночний характер та не можуть свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 14.02.2020 у справі №816/294/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -87602452).

Крім того, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна або подорожний лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей .

Більш того, відсутність товарно-транспортних накладних взагалі не може спростовувати факт придбання позивачем товару у контрагентів та реальність відповідних господарських операцій. Так, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи, проте не є документом, що підтверджує факт придбання товару.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача відсутність сертифікатів (свідоцтв) відповідності (якості) товару, оскільки такі документи не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію.

У зв`язку з цим, ненадання позивачем до перевірки сертифікатів (свідоцтв) відповідності (якості) товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 у справі №804/4787/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76493147).

Суд зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 09.02.2018 у справі №804/1940/14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72029288) та від 13.01.2021 у справі №810/1811/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 94129747).

Крім того, суд наголошує, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умовами укладених між позивачем і вказаними вище контрагентами договорів.

Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81366768) та від 21.02.2020 у справі №815/253/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87758646).

Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів позивача, ТОВ "Каріус", ТОВ "Ватебрік" та ТОВ "Мастерс-К" та інших суб`єктів господарювання, з якими ТОВ "Сінтезком-Трейд" безпосередньо не перебуває у господарських відносинах, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з надання позивачу його контрагентами відповідних послуг, які з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ" стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про дотримання позивачем податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на додану вартість за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Каріус", ТОВ "Ватебрік" та ТОВ "Мастерс-К".

Щодо посилань контролюючого органу в акті перевірки на участь ТОВ "Каріус" та ТОВ "Мастерс-К" у кримінальному провадженні №42017000000004294 від 17.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.3 ст.358, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.2 ст.209 Кримінального кодексу України та на участь ТОВ "Ватебрік" у кримінальному провадженні від 28.03.2019 №62019100000000336 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України, як на доказ фіктивності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, то суд не приймає їх до уваги, з огляду на таке.

Суд зазначає, що важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості.

Так, відповідно до частини першої, другої та третьої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Слід зазначити, що презумпція невинуватості відображає право особи, яка формально обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, на незалежний та безсторонній суд, оскільки принцип презумпції невинуватості є одним із елементів справедливого судового розгляду. Крім того, дія цього принципу розповсюджується на весь кримінальний процес, незалежно від результатів розслідування, а не тільки на час судового розгляду.

Визначення поняття презумпції невинуватості закріплено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Minelli v. Switzerland". У цій справі заявник скаржився на порушення презумпції невинуватості за п. 2 статті 6 Конвенції у зв`язку з тим, що національним судом заявнику було призначено сплатити судові витрати та компенсацію, не зважаючи на те, що кримінальне переслідування щодо нього було припинено зі сплином строку давності. Суд ухвалив, що "без доведення попередньої вини обвинуваченого в порядку, встановленому законом, і зокрема, без надання обвинуваченому можливості скористатися правом на захист, судове рішення відносно нього породжує відчуття того, що обвинувачений є справді винним".

У справі "Barberа, Messeguй et Jabardo v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що "п. 2 статті 6 вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. З цього принципу слідує також, що обов`язком обвинувачення є інформування особи про висунуті обвинувачення, щоб вона могла підготувати та належним чином представити аргументи на свій захист".

Зміст презумпції невинуватості у національному законодавстві розкрито у статті 17 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду цієї справи відповідачами не було надано суду вироків у кримінальному провадженні №42017000000004294 від 17.11.2017 за фактами вчинення ТОВ "Каріус" та ТОВ "Мастерс-К" кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.209, ч.3 ст.358, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.2 ст.209 Кримінального кодексу України та вироки суду у кримінальному провадженні №62019100000000336 від 28.03.2019 за фактом вчинення ТОВ "Ватебрік" кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України, у зв`язку з чим суд визнає хибними посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень як на підставу правомірності здійсненого донарахування грошового зобов`язання за спірним податковим повідомленням-рішенням.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про дотримання позивачем податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на додану вартість за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Каріус", ТОВ "Ватебрік" та ТОВ "Мастерс-К".

Отже, враховуючи те, що матеріали справи спростовують висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість за листопад-грудень 2018 року та березень 2019 року на загальну суму 285771,00 грн., суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано та безпідставно.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2019 №0000011413.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 06.08.2019 між адвокатом Федоровим Олексієм Сергійовичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінтезком-Трейд" (Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №06/08/19, за умовами якого адвокат зобов`язався надати клієнту за винагороду послуги із надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 4.1 договору виконані послуги передаються адвокатом клієнту за актом приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 5.2 договору визначено, що клієнт зобов`язаний оплачувати надані послуги з правом правової допомоги адвокатом згідно умов договору (т.1, а.с.194).

06.08.2019 між сторонами було підписано Додаткову угоду №1, пунктом першим якої визначено, що адвокат зобов`язався надати клієнту за винагороду послуг з правової допомоги щодо оскарження результатів документальної позапланової виїзної перевірки, оформлених актом від 02.08.2019 №697/10-36-14-13/40918774, а саме: адміністративне оскарження (підготовка та подання заперечень до акта перевірки, підготовка та подання скарги на податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акта перевірки, до Державної фіскальної служби України), супроводження судової справи у першій, апеляційній та касаційній інстанціях (підготовка та подання процесуальних документів, участь у судових засіданнях).

Відповідно до пункту 3.2 договору за послуги, передбачені пунктом 1 цієї угоди клієнт сплачує адвокату гонорар у сумі 20000,00 грн. авансовим платежем шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок адвоката (т.1, а.с.195).

Судом встановлено, що адвокатом Федоровим Олексієм Сергійовичем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №2 від 06.08.2019 на суму 20000,00 грн. (т.1, а.с.196).

Позивачем в якості доказів понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. додано до матеріалів справи платіжне доручення від 09.08.2019 №901 (т.1, а.с.197).

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5358,22 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 20.12.2019 №980 (т.1, а.с.198).

Отже, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, становить 25358,22 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.08.2019 №0000011413.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтезком-Трейд" (ідентифікаційний номер 40918774, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н., м.Вишгород, вул.Набережна, буд.7/1) судові витрати у сумі 25358,22 грн. двадцять п`ять тисяч триста п`ятдесят вісім грн. 22 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, буд.5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.

Дата ухвалення рішення21.05.2021
Оприлюднено24.05.2021
Номер документу97059497
СудочинствоАдміністративне
Сутьвизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Судовий реєстр по справі —320/1574/20

Ухвала від 01.06.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Ухвала від 12.06.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Ухвала від 14.02.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 23.12.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Постанова від 16.11.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бужак Наталія Петрівна

Постанова від 16.11.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бужак Наталія Петрівна

Ухвала від 04.10.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бужак Наталія Петрівна

Ухвала від 04.10.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бужак Наталія Петрівна

Ухвала від 22.09.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Бужак Наталія Петрівна

Рішення від 21.05.2021

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Дудін С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні