Рішення

від 20.05.2021 по справі 640/8858/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 року м. Київ № 640/8858/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури

треті особи : Дисциплінарна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області; ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури (далі також - відповідач, ВКДКА), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дисциплінарна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області (далі також - КДКА Вінницької області), ОСОБА_2 , в якому просить:

- визнати дії Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури при прийнятті рішення №111-022/2019 року про залишення без задоволення скарги на рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 23.11.2018 року неправомірними;

- скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури при прийнятті рішення №111-022/2019 року про залишення без задоволення моєї скарги на рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 23.11.2018 року;

- зобов`язати Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури здійснити повну, об`єктивну та належну перевірку скарги ОСОБА_1 на рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 23.11.2018 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване рішення є незаконним, упередженим та прийнятим без проведення належної перевірки фактів, викладених у скарзі позивача. Позивачем вказано, що ВКДКА не звернула уваги на порушення, допущені під час проведення перевірки Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області та не усунула їх. Також вважає, що без отримання від адвоката належних пояснень по суті скарги та наданих ним, чи від його імені, рішення є необ`єктивним та неупередженим, яке порушує законні права та інтереси позивача. На думку позивача, ні КДКА Вінницької області, ні ВКДА не перевіряли обставини, викладені у скарзі, не вживали належних заходів для відібрання пояснень від адвоката, щодо обставин представлення ним інтересів клієнта в суді, укладення договору на правову допомогу, що вказує на формальний підхід до здійснення перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, в якій встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунула, тому суд визнав подану позовну заяву і додані до неї матеріали достатніми для відкриття провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Залучено до участі у справі Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Вінницької області та ОСОБА_2 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

10.07.2019 року через канцелярію суду Дисциплінарною палатою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури подано пояснення, де зазначено що під час проведення перевірки скарги позивача Дисциплінарна палата КДКА Вінницької області не допустила жодних порушень та з`ясувала обставини, які мали суттєве значення для ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Зауважено, що обов`язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює дисциплінарне провадження стосовно адвоката. Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь. На підставі чого просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідачем 12.07.2019 року через канцелярію суду подано клопотання про витребування доказів у справі (в порядку статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України), а саме: витребувати у кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області засвідчену належним чином копію матеріалів дисциплінарного провадження відносно адвоката ОСОБА_2 , за результатами розгляду скарги на якого було прийнято рішення КДКА Вінницької області від 23.11.2018 року, яке в подальшому було залишено без змін рішенням ВКДКА №ІІІ-022/2019 від 29.03.2019 року, у разі їх відсутності в матеріалах справи на день подання цього клопотання та на час розгляду даної справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019 року клопотання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 12.07.2019 року про витребування доказів задоволено. Ухвалено витребувати у кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області засвідчену належним чином копію матеріалів дисциплінарного провадження відносно адвоката ОСОБА_2 , за результатами розгляду скарги на якого було прийнято рішення КДКА Вінницької області від 23.11.2018 року, яке в подальшому було залишено без змін рішенням ВКДКА №ІІІ-022/2019 від 29.03.2019 року.

12.07.2019 року через канцелярію суду відповідачем подано відзив, в якому зазначено, що ВКДКА проти позову заперечує в повному обсязі, оскільки оскаржене до суду рішення ВКДКА є законним та обґрунтованим, прийнятим в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, що у свою чергу не тягне за собою порушення прав, свобод та/або інтересів позивача, з огляду на що відсутні будь-які правові підстави для задоволення позову. Вказано, що позивач не надає жодних належних та допустимих доказів протиправності оскаржуваного рішення, не додано жодних доказів вчинення адвокатом дій чи вчинків, які б давали підстави вважати, що його дії чи поведінка мають ознаки дисциплінарного проступку, а доводи позивача ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи і невірному тлумаченні норм матеріального і процесуального права. В прохальній частині відзиву відповідач просить здійснити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019 року клопотання відповідача про здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у судовому засіданні повернуто без розгляду.

Позивачем через канцелярію суду 22.07.2019 року подано відповідь на відзив, де позивачем зазначено, що за умови проведення належної перевірки фактів, викладених у її скарзі та встановлення, що апеляційну скаргу було подано не адвокатом ОСОБА_2, а іншою особою, апеляційна скарга була б нерозглянута, а рішення суду першої інстанції не було б змінено, тобто, зміна рішення суду безпосередньо впливає на законні права та інтереси позивача. Зауважено, що ВКДКА не звернула уваги на порушення, допущені під час проведення перевірки Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області та не усунула їх, з огляду на що просить відхилити доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідачем 05.08.2019 року через канцелярію суду подано заперечення на відповідь позивача, де вказано, що позивачем не зазначено жодної процесуальної норми, яку було порушено відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, а з доводів позивача не вбачається, яким саме чином оскаржуване рішення ВКДКА порушує права чи інтереси позивача. Відповідач вважає, що правова оцінка рішенню ВКДКА має надаватись виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану органом адвокатського самоврядування оцінку обставинам, зібраним у ході дисциплінарного провадження на предмет їх достатності/недостатності. В прохальній частині заперечень відповідач просить суд призначити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2019 року клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін повернуто заявнику без розгляду.

12.08.2019 року через канцелярію суду КДКА Вінницької області, відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019 року про витребування доказів надіслано копію матеріалів дисциплінарного провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії адвоката ОСОБА_2 .

Через канцелярію суду 09.03.2021 року позивачем подано заяву щодо стану розгляду справи.

Позивач в прохальній частині позовної заяви просить поновити строк на оскарження рішення, який пропущено з поважних, незалежних від позивача причин, посилаючись на те, що оскаржуване рішення нею отримано 02.05.2019 року, що підтверджується підписом в повідомленні про вручення на пошті. Зазначає, що дата відправки на конверті 23.04.2019 року вказує на несвоєчасне відправлення копії рішення та пропущення строку на оскарження з поважних причин.

Вирішуючи питання щодо поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини третьої статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частинами першою та другою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною третьою статті 39 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України, згідно з якою у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Згідно з матеріалами справи позивачем оскаржується рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №ІІІ-022/2019 від 29.03.2019 року про залишення без задоволення скарги позивача на рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 23.11.2018 року.

Згідно відбитку на копії конверта, що міститься в матеріалах справи, копію зазначеного рішення відповідачем було надіслано на адресу позивача 23.04.2019 року.

Судом встановлено, що з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду 22.05.2019 року, тобто, в межах встановленого законодавством України строку звернення до адміністративного суду.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 18.10.2018 року звернулась до КДКА Вінницької області зі скаргою щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності.

22.10.2018 року Головою Дисциплінарної Палати КДКА Вінницької області надано доручення №253 на проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок члену дисциплінарної палати КДКА Вінницької області Вишневській Олені Семенівні . Зокрема, перевірку провести протягом 30 (тридцяти) робочих днів та в строк до 21.11.2018 року подати скаргу (заяву про дисциплінарний проступок адвоката ОСОБА_2 , довідку та всі матеріали перевірки на розгляд Дисциплінарної палати КДКА Вінницької області.

Згідно листа від 26.10.2018 року №255 адвокату ОСОБА_2 повідомлено про надходження скарги громадянки ОСОБА_1 на дії адвоката, з проханням у відповідності до вимог Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність надати письмові пояснення до 05.11.2018 року.

Відповідно до довідки від 21.11.2018 року №309 Членом дисциплінарної палати КДКА Вінницької області складено висновок, що в матеріалах скарги ОСОБА_1 відсутні підстави для притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, визначені статтею 34 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , а відтак скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Протоколом засідання дисциплінарної палати КДКА Вінницької області від 23.11.2018 року членами дисциплінарної палати вирішено відмовити в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 .

Рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 23.11.2018 року в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 за скаргою ОСОБА_1 відмовлено.

Позивачем, не погоджуючись з таким рішенням, подано до Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури скаргу від 16.11.2019 року на Рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 23.11.2018 року, в якій просила рішення Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 23.11.2018 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 скасувати та направити скаргу на новий розгляд.

Листом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 23.01.2019 року витребувано від кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області матеріали справи відносно адвоката ОСОБА_2 .

13.02.2019 року до відповідача надійшли матеріали провадження за скаргою громадянки ОСОБА_1 на дії адвоката ОСОБА_2 з листом КДКА Вінницької області вих№23 від 08.02.2019 року.

Головою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури вих. №235 від 25.02.2019 року доручено провести перевірку відомостей та фактів, які викладені у скарзі ОСОБА_1 на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 23.11.2018 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 , яка надійшла на адресу ВКДКА.

Відповідач листом вих №295 від 14.03.2019 року повідомив позивача та адвоката ОСОБА_2 про засідання ВКДКА, що відбудеться 29.03.2019 року о 10:00 годин.

ВКДКА 29.03.2019 року винесено рішення №ІІІ-022/2019, згідно з яким, скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 23.11.2018 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 залишено без змін, копію якого направлено на адресу позивача 23.04.2019 року, що підтверджується матеріалами справи.

Як висновується із оскаржуваного рішення, розглянувши доводи скарги, заслухавши доповідача, інших учасників засідання, оцінюючи в цілому всі докази по справі, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає, такі висновки КДКА Вінницької області обґрунтованими та законними, оскільки в діях адвоката ОСОБА_2 не вбачається доведених ознак дисциплінарного проступку. Твердження щодо того, що КДКА регіону не проводила належної перевірки необхідних обставин та фактично перевіряла порядок подачі адвокатом ОСОБА_2 апеляційної скарги не підтверджується наявними матеріалами справи. Зазначено, що ордер адвоката відповідає вимогам та формі, встановленими Положенням про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів. Також доповідачем було здійснено додаткове опитування голови Ради адвокатів регіону, щодо досліджуваного в рамках даної справи ордеру. Внаслідок вищевказаного опитування була отримана інформація про те, що в минулі періоди дійсно видавались ордери на надання правової допомоги саме такої форми та кольору. Тому звернення скаржниці зі скаргою після прийняття судом остаточного рішення не на користь скаржниці оцінюється як зловживання правом на звернення до КДКА, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і зазначене право використовується як засіб тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Зокрема, враховуючи вищевикладене, жодних порушень адвокатом ОСОБА_2 вимог Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , Правил адвокатської етики та інших нормативних документів, які регулюють діяльність адвоката, і є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності - не встановлено. Також, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зазначає, що скаржник не надав жодних доказів порушень ОСОБА_2 законодавства, яке регулює адвокатську діяльність. Зокрема, що ні матеріали справи, ні скарга до ВКДКА не містять доводів, доказів, які б спростували висновки КДКА регіону про відсутність в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Таким чином, ВКДКА прийшла до висновку, що рішення дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 23.111.2018 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 є законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі належним чином проведеної перевірки.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, пояснення третьої особи КДКА Вінницької області, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності адвокатури, здійснення адвокатської діяльності в Україні, порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність регулюється Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі також - Закон № 5076-VI) та Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України 30.08.2014 № 120 (у редакції від 26.06.2019 № 73) (далі також - Положення), у тому числі у редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин (прийняття спірного рішення).

Закон №5076-VI визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до статті 2 Закону № 5076-VI, адвокатура України - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Згідно з частинами першою, третьою статті 4 Закону № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

За приписами статті 20 Закону № 5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: 1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); 2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; 3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; 4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; 5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; 6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; 7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; 8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом; 9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів; 10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань; 11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону №5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний: дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; підвищувати свій професійний рівень; виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

Статтею 23 Закону № 5076-VI закріплені гарантії адвокатської діяльності, а саме професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності (пункт 1 частини першої); забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов`язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом (пункт 2 частини першої); забороняється втручання у правову позицію адвоката (пункт 11 частини першої); не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо при цьому не порушуються професійні обов`язки адвоката (пункт 15 частини першої); забороняється ототожнення адвоката з клієнтом (пункт 16 частини першої); дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку (пункт 17 частини першої).

Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з частинами першою та другою статті 33, частинами першою та другою статті 34 Закону № 5076-VI, адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 5076-VI, дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Згідно з положеннями статті 34 Закону № 5076-VI, підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 36, статті 37, статті 38 Закону № 5076-VI право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.

Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Отже, підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку, що виразився, зокрема, у порушенні правил адвокатської етики, порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.

Накладенню дисциплінарного стягнення передує процедура дисциплінарного провадження, що може бути ініційована будь-якою особою, якій відомо про поведінку адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, шляхом подання відповідної заяви (скарги).

Дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Статтею 38 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність регламентовано ключові засади перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката.

Так, відповідно до статті 38 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.

Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань (абзац перший частини другої статті 38 Закону № 5076-VI).

Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом.

За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи (абзац п`ятий частини другої статті 38 Закону № 5076-VI).

Заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (частина третя статті 38 Закону № 5076-VI).

При цьому, згідно з пунктом 7 Положення, адвокат не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов`язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює дисциплінарне провадження стосовно адвоката. Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.

Дисциплінарна справа стосовно адвоката порушується за наявності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку (пункт 32 Положення).

За приписами частин першої, третьої статті 39 Закону № 5076-VI за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

Таким чином, рішення про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката є колегіальним рішенням, яке приймається більшістю голосів членів палати, що беруть участь у її засіданні та ґрунтується на власній суб`єктивній оцінці кожним таким членом обставин, викладених в заяві (скарзі) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки, наданих на розгляд дисциплінарної палати.

Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки.

Згідно зі статтею 42 Закону № 5076-VI адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури протягом десяти днів з дня отримання заяви (скарги) витребовує матеріали дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та забезпечує розгляд скарги на рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи.

До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належить, зокрема, здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів (пункт 4 частини п`ятої статті 50 Закону).

Відповідно до частин 1, 10, 11 статті 50 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

Установчим документом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується Радою адвокатів України.

Частиною п`ятою статті 50 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність обумовлено, що до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; 5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої, сьомої статі 52 Закону № 5076-VI Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, окрім іншого, розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 Закону, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: 1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; 2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; 4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.

Згідно частини п`ятої статті 52 Закону, в межах наданих повноважень, шляхом голосування, всебічно і повно з`ясувавши всі наявні фактичні обставини, в тому числі, скаргу позивача, а також матеріали, що надійшли з КДКА регіону, було прийнято оскаржуване рішення №III-022/2019 від 29.03.2019 року.

За приписами пункту 38 Положення, скарги на рішення дії чи бездіяльність дисциплінарної палати КДКА розглядаються ВКДКА відповідно до положень Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , цього Положення, Регламенту ВКДКА, інших актів ВКДКА та актів РАУ. Під час прийняття рішення ВКДКА ніхто не має права перебувати в приміщенні, у якому приймається таке рішення ( нарадча кімната ), крім складу ВКДКА, який приймає таке рішення, та працівників Секретаріату ВКДКА . Члени ВКДКА та працівники Секретаріату ВКДКА не мають права розголошувати хід обговорення та прийняття рішення в приміщенні, у якому ухвалювалося таке рішення ( таємниця нарадчої кімнати ). Виключення з правила, встановленого у цій статті Положення, становить необхідність захисту Головою та членами ВКДКА, працівниками Секретаріату ВКДКА своїх прав та інтересів. Копія рішення ВКДКА надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом 7 - 10 робочих днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до пункту 1 Положення Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого рішенням звітно-виборного з`їзду адвокатів України 2017 року 09.06.2017, ВКДКА - це колегіальний орган, що діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України та є національним органом адвокатського самоврядування, на який Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність покладено завдання розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Як висновується з оскаржуваного рішення, розглянувши доводи скарги, матеріали, що надійшли з КДКА Вінницької області, заслухавши доповідача, інших учасників засідання, відповідачем встановлено наступне.

Згідно оскаржуваного рішення, адвокатом ОСОБА_2 не надано письмових пояснень на скаргу позивача незважаючи на те, що копію скарги з додатками було направлено на адресу робочого місця адвоката. Обґрунтовуючи своє рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 , КДКА Вінницької області зазначила, що під час перевірки встановлено відсутність в діях адвоката ОСОБА_2 ознак складу дисциплінарного проступку з огляду на такі ключові положення: Твердження щодо того, що КДКА регіону не проводила належної перевірки необхідних обставин та фактично перевіряла порядок подачі адвокатом ОСОБА_2 апеляційної скарги не підтверджується наявними матеріалами справи. Так, 04.07.2018 року адвокатом ОСОБА_2 через Жмеринський міськрайонний суд 04.07.2018 року була подана до Апеляційного суду Вінницької області апеляційна скарга на рішення Жмеринського міськрайонного суду від 25.05.2018 року у справі №152/34/17, апеляційна скарга підписана адвокатом особисто, з додаванням усіх необхідних документів, оплачена судовим збором та прийнята до розгляду апеляційним судом. Будь-які зауваження щодо форми ордеру, наданого адвокатом ОСОБА_2, або його невизнання, з боку Апеляційного суду Вінницької області відсутні. Як вбачається з приписів Положення про ордер на надання правової допомоги та ведення реєстру ордерів, не встановлено обмежень чи заборон на використання ордерів, форма яких визначалась Положенням, затвердженим Рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 року №36.

Зазначено, що ордер адвоката відповідає вимогам та формі, встановленими Положенням про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів. Також, доповідачем було здійснено додаткове опитування голови Ради адвокатів регіону, щодо досліджуваного в рамках даної справи ордеру. Внаслідок вищевказаного опитування була отримана інформація про те, що в минулі періоди дійсно видавались ордери на надання правової допомоги саме такої форми та кольору. Тому звернення скаржниці зі скаргою після прийняття судом остаточного рішення не на користь скаржниці оцінюється як зловживання правом на звернення до КДКА, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і зазначене право використовується як засіб тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Зокрема, враховуючи вищевикладене, жодних порушень адвокатом ОСОБА_2 вимог Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , Правил адвокатської етики та інших нормативних документів, які регулюють діяльність адвоката, і є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності - не встановлено. Також, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зазначає, що скаржником не надано жодних доказів порушень ОСОБА_2 законодавства, яке регулює адвокатську діяльність. Зокрема, ні матеріали справи, ні скарга до ВКДКА не містять доводів, доказів, які б спростували висновки КДКА регіону про відсутність в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Таким чином, ВКДКА прийшла до висновку, що рішення дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 23.111.2018 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 є законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі належним чином проведеної перевірки.

Суд звертає увагу, що відповідно до змісту адміністративного позову, позивач також наголошує на фактах порушення Дисциплінарною палатою КДКА Вінницької області перевірки підписання адвокатом апеляційної скарги та ордеру адвоката Форманчука С.І. та ігнорування, відсутності відповідей на запитання позивача, викладених у скарзі до КДКА Вінницької області, а також вказує на незаконні висновки КДКА Вінницької області, викладені у рішенні від 23.11.2018 року, що не може бути обставинами розгляду у даній справі з огляду на те, що встановлення факту вчинення адвокатом дисциплінарного проступку або відсутність складу дисциплінарного проступку в діях адвоката, що є підставою для прийняття дисциплінарною палатою кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури або Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідних рішень, є виключним повноваженням органів адвокатського самоврядування.

Аналогічної позиції дійшов Верховний Суд в постанові від 05.06.2019 року по справі № 826/5980/17.

Суд зазначає, що у даному випадку предметом розгляду у цій справі є рішення ВКДКА від 29.03.2019 року, яким залишено без змін рішення дисциплінарної палати КДКА Вінницької області від 23.11.2018 року, прийняте на другій стадії дисциплінарного провадження і мотивовано тим, що відсутні підстави для порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 .

Суд зауважує, що позовна заява у даній справі містить позовні вимоги тільки до ВКДКА, при цьому, жодних позовних вимог до КДКА Вінницької області, зокрема, щодо оскарження рішення КДКА Вінницької області від 23.11.2018 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 позивачем у даній справі не заявлялось.

Крім того, позивач зазначає про порушення її прав, свобод та/або інтересів, посилаючись на те, що за умови проведення належної перевірки фактів, викладених у її скарзі до КДКА Вінницької області та встановлення, що апеляційну скаргу було подано не адвокатом ОСОБА_2, а іншою особою, апеляційна скарга не була б розглянута, а рішення суду першої інстанції не було б змінено, отже, зміна рішення суду безпосередньо впливає на законні права та інтереси позивача.

З системного аналізу наведених правових норм, суд приходить до висновку, що оскаржуване позивачем рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи від 29.03.2019 року не тягне за собою жодних негативних для позивача наслідків, оскільки таке рішення не встановлює факту вчинення конкретного дисциплінарного проступку, так як відмова в порушенні дисциплінарної справи свідчить лише про те, що в процесі перевірки не виявлені ознаки дисциплінарного проступку. Лише за результатами розгляду дисциплінарної справи по суті може прийматися рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи, а тому оскаржуване позивачем рішення КДКА Вінницької області містить лише висновки щодо відсутності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

При цьому, суд зауважує, що позивач не вказує обставин, які б свідчили про порушення відповідачем процедури розгляду її скарги, не наводить жодних процесуальних норм, які б на її думку було порушено відповідачем, а фактично наполягає на перевірці судом в рамках поданого адміністративного позову доводів скарги на дії адвоката ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог статті 70 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом, адвокатів України 2017 року 09.06.2017 року, при застосуванні дисциплінарних стягнень за порушення Правил адвокатської етики, дисциплінарні органи адвокатури України мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності повинні застосовувати дисциплінарні стягнення лише за винні порушення. Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості. Адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному стягненню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням КДКА або ВКДКА про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Адвокат не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов`язок доказування вини адвоката у проступку покладається на особу, яка ініціює питання дисциплінарної відповідальності відносно адвоката.

Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.

Крім того, не допускається зловживання правом на звернення до КДКА, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права, як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.

Таким чином, під час розгляду дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 , відкритої на підставі скарги позивача, обов`язок доведення винуватості адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку було покладено на позивача, як особу, яка ініціює питання дисциплінарної відповідальності адвоката.

Проте, позивачем не було надано жодних достатніх доказів на обґрунтування її доводів щодо вчинення адвокатом дисциплінарного проступку, при цьому, жодним чином не доведено і не обґрунтовано протиправності прийнятого рішення ВКДКА від 29.03.2019 року.

У взаємозв`язку з вищенаведеним, судом не встановлено обставин недотримання Відповідачем закріплених процесуальним законом критеріїв під час прийняття рішення від 29.03.2019 року №ІІІ-022/2019, що виключає підстави ставити під сумнів правомірність такого рішення.

Крім того, суд відхиляє доводи позивача, що оскаржуване рішення не містить оцінки доводів скарг позивача та, що відповідачем був порушений порядок проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, позаяк зазначене спростовується змістом рішення відповідача від 29.03.2019 року, змістом довідки члена дисциплінарної палати, протоколом засідання.

Всім доводам скарги позивача була надана належна оцінка, з граничною повнотою вони викладені в оскаржуваному рішенні.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 38 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність вчинення тих чи інших дій в межах перевірки доводів скарги є саме правом, а не обов`язком перевіряючого.

Окремо суд зауважує, що жодних посилань на порушення процедури розгляду скарги позивач не наводить, судом при розгляду справи такого факту також не встановлено.

При цьому, належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх тверджень позивачем до суду не надано, а також у матеріалах справи не містяться належні докази, які б свідчили щодо порушених зі сторони адвоката ОСОБА_2 прав позивача.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем здійснено всіх необхідних дії щодо проведення перевірки відомостей, викладених у скарзі, відповідно до вимог, передбачених статтями 37, 38 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право звернення до суду та способи захисту встановлені статтею 5 КАС України. До адміністративного суду має право звернутися кожна особа, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо перегляду по суті оскаржуваних рішень відповідного органу, а лише перевіряє, чи прийняте таке рішення з дотримання норм чинного законодавства (в порядку та на підставі наявних повноважень відповідного органу).

Так, відповідно до Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, визначено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріплений частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, прийняття рішення про порушення (відмову в порушенні) дисциплінарної справи, є повноваженням дисциплінарної палати КДКА Київської області, тому суд не може надавати правову оцінку самому рішенню та перевіряти обставини, на підставі яких прийняте це рішення, а лише перевіряє, чи прийняте таке рішення з дотриманням встановленої процедури та чи належить до повноважень цього органу приймати таке рішення

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини від 27.09.2001 у справі Hirvisaari v. рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 28.10.2010 року у справі Trofimchuk проти України зазначено, що хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Оцінюючи подані сторонами докази у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5, 8, 9,73, 77, 243 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити .

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Вища кваліфікаціно-дисциплінарна комісія адвокатури (код ЄДРПОУ 26080214, адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3);

Третя особа: Дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області (код ЄДРПОУ 38512163, 21050, адреса: м. Вінниця, вул. Соборна, 53);

Третя особа: ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №739, видане 05.12.2011 року Вінницькою обласною КДКА, адреса: АДРЕСА_2 ).

Повне рішення складено 20.05.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна