Рішення

від 20.05.2021 по справі 640/30998/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 року м. Київ № 640/30998/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Приватного підприємства Транспортна лізингова компанія

до Державної служби України з безпеки на транспорті

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Сатурн-Авто

про визнання протиправними та скасування постанов,

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Транспортна лізингова компанія (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Сатурн-Авто , в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 17 листопада 2020 року №№ 220725, 220724, 220727, 220726, 220729, 220728.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач не перебував у статусі автомобільного перевізника у межах правовідносин, у зв`язку з якими до нього було застосовано адміністративно-господарські штрафи, оскільки відповідні транспортні засоби на той час були передані позивачем третій особі на підставі договору оренди, водії якої фактично здійснювали перевезення, порушення нормативного регулювання якого і стало підставою для застосування штрафу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

11 лютого 2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки оскаржувані постанови є правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства України, а тому скасуванню не підлягають. Відповідач зазначає, що водії не надали жодних заперечень щодо автомобільного перевізника, який був встановлений під час перевірки згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, тоді як інші документи, зокрема, договір оренди, на момент перевірки були відсутні.

Третя особа у встановлений судом строк не подала до суду пояснення щодо суті позовних вимог.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

30 вересня 2020 року інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області, відповідно до направлення на перевірку від 28 вересня 2020 року № 010821, на окремо визначених ділянках дороги, проводилась перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, під час якої було проведено перевірку транспортних засобів Mercedes-Benz Actros 2643 , державний номерний знак НОМЕР_1 , Carnehl CHKS-H, державний номерний знак НОМЕР_2 , Mercedes-Benz Actros 2643 , державний номерний знак НОМЕР_3 , Carnehl CHKS-H, державний номерний знак НОМЕР_4 , Mercedes-Benz Actros 2643 , державний номерний знак НОМЕР_5 , Carnehl CHKS-H, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належать Приватному підприємству Транспортна лізингова компанія , за результатами якої складено акти від 30 вересня 2020 року №№ 223854, 223825, 223853, в яких зазначається, що водії здійснювали перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм та без оформлення документів, при цьому виявлено порушення статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт . Відповідальність за дане порушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

За результатами перевірки та на основі зазначених актів перевірки заступником начальника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінським С.А. винесено постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 17 листопада 2020 року №№ 220725, 220724, 220727, 220726, 220729, 220728.

Вважаючи протиправними рішення відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року № 2344-III.

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини одинадцятої статті 6 Закону України Про автомобільний транспорт державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За приписами частини третьої статті 6 Закону України Про автомобільний транспорт центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення №103).

Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Тобто, як зазначено в абзаці 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт , суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.

Відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників.

Таким чином, спірним питанням в межах даної справи є встановлення факту чи є позивач перевізником в розумінні Закону України Про автомобільний транспорт .

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт , автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України Про автомобільний транспорт ).

Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Судом встановлено, що 01 квітня 2020 року між Приватним підприємством Транспортна лізингова компанія (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сатурн-Авто (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю у тимчасове платне користування транспортні засоби, які зазначені в акті приймання-передачі транспортних засобів, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове платне користування транспортні засоби і зобов`язується сплатити орендодавцю орендну плату.

Відповідно до акту приймання-передачі транспортних засобів від 01 липня 2020 року № 3, що є невід`ємною частиною зазначеного вище договору, орендодавець належним чином передав в тимчасове користування, а орендар прийняв наступні транспортні засоби, зокрема, Mercedes-Benz Actros 2643 , державний номерний знак НОМЕР_1 , Carnehl CHKS-H, державний номерний знак НОМЕР_2 , Mercedes-Benz Actros 2643 , державний номерний знак НОМЕР_3 , Carnehl CHKS-H, державний номерний знак НОМЕР_4 , Mercedes-Benz Actros 2643 , державний номерний знак НОМЕР_5 , Carnehl CHKS-H, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Отже, судом встановлено, що автомобіль марки Mercedes - Benz Actros 4141 , державний номерний знак НОМЕР_6 та автомобіль марки Mercedes - Benz , державний номерний знак НОМЕР_7 знаходяться в платному користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю Сатурн-Авто .

Таким чином, позивач під час складання актів відповідачем не володів та не користувався вищевказаними автомобілями.

У матеріалах справи відсутня інформація щодо визнання договору оренди нечинним, нікчемним чи удаваним, а тому в силу вимог статей 73-74 Кодексу адміністративного судочинства України вони є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом того, що автомобільний перевізник в даному випадку не є позивач.

Проте, акти перевірки складено відносно позивача, а не особи, якій було передано у тимчасове користування транспортні засоби.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що акти перевірки, які складено без встановлення належного суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, не можуть бути належною підставою у розгляді справи щодо притягнення такого суб`єкта до адміністративно-господарської відповідальності.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Таким чином, позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України Про автомобільний транспорт і не може нести відповідальність, передбачену абзацом 8 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Дана правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 09 серпня 2019 року по справі № 806/1450/16.

Тобто, позивач довів, що ним не вчинено порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке зазначено в актах перевірки від 30 вересня 2020 року №№ 223854, 223825, 2238530, та до відповідальності за яке його притягнуто постановами відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу 17 листопада 2020 року №№ 220725, 220724, 220727, 220726, 220729, 220728.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства Транспортна лізингова компанія - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 17 листопада 2020 року №№ 220725, 220724, 220727, 220726, 220729, 220728.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства Транспортна лізингова компанія (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 2/30, код ЄДРПОУ 36825438) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова