Постанова

від 20.05.2021 по справі 924/371/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 924/371/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодр"

на ухвалу Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 (судді Мельник О.В., Василишин А.Р., Розізнана І.В.) у справі № 924/371/19

за позовом Хмельницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодр"

про стягнення 64 623,97 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.08.2019 задоволено позов Хмельницької міської ради, стягнуто з ТОВ "Кодр" 64623,97 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 ТОВ "Кодр" відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі в порядку п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та визнання наведених ним підстав для поновлення строку неповажними.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ "Кодр" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та передати справу до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду справи.

За доводами скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідач не отримував поштової кореспонденції, в тому числі, копії оскаржуваного рішення з об`єктивних причин, які не залежали від товариства, що підтверджується листом 23.11.2020 УДППЗ "Укрпошта"; про існування даної справи та оспорюваного рішення скаржник дізнався 20.11.2020 за допомогою функціоналу Єдиного реєстру судових рішень. Водночас стверджує, що наявні у справі докази ознайомлення з матеріалами справи адвоката не спростовують його доводів, оскільки адвокат Ткачук Б.М. був уповноважений лише на надання юридичного супроводу господарської діяльності товариства, однак, повноважень на представництво інтересів в судовій справі останньому не надавалось, відповідно ним не повідомлено ТОВ "Кодр" про наявність даної справи та оскаржуваного рішення. Договір про юридичний супровід господарської діяльності в подальшому був розірваний. При розірванні договору будь-які відомості про наявну судову справу ТОВ "КОДР" не надавались.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як свідчать встановлені апеляційним судом обставини, оскаржуване відповідачем рішення прийнято судом першої інстанції 02.08.2019, тому строк, встановлений для апеляційного оскарження, закінчився 22.08.2019.

З апеляційною скаргою скаржник звернувся до апеляційного господарського суду лише 09.12.2020, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.

В обгрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач стверджував, що про існування оспорюваного судового рішення дізнався лише 16.11.2020 з Єдиного державного реєстру судових рішень, адже будь-яких судових повісток та відповідного судового рішення у даній справі засобами поштового зв`язку не отримував з вини АТ "Укрпошта".

Апеляційний господарський суд відхилив наведені скаржником доводи, оскільки дійшов висновку, що відповідач був достеменно обізнаний про постановлене господарським судом Хмельницької області рішення від 02.08.2019, адже 04.06.2020 представник відповідача адвокат Ткачук Богдан Миколайович ознайомився у Господарському суді Хмельницької області з матеріалами справи №924/371/19, надавши на підтвердження своїх повноважень ордер серії ХМ №046245 від 04.06.2020.

Посилаючись на такі обставини, суд дійшов висновку, що апелянт не довів, що пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду більше ніж на один рік зумовлений особливими та непереборними обставинами, а не стався внаслідок бездіяльності відповідача, визнав підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, ухвалою від 29.12.2020 залишив апеляційну скаргу відповідача без руху; надав можливість апелянту у 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутись до суду з заявою про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

В заяві про усунення недоліків скарги відповідачем зазначено, що адвокат Ткачук Б.М., який 04.06.2020 звертався до господарського суду Хмельницької області із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи №924/371/19, був уповноважений на надання юридичного супроводу господарської діяльності товариства, однак повноважень на представництво інтересів саме у цій судовій справі останньому не надавались з огляду на те, що відповідачу не було відомо про наявність такої справи. Також скаржник зазначив, що в подальшому договір про юридичний супровід господарської діяльності був розірваний та при розірванні будь-які відомості про наявну судову справу ТОВ "Кодр" не надавались.

Проте суд апеляційної інстанції критично оцінив доводи відповідача про відсутність повноважень адвоката на представництво інтересів у цій судовій справі та зазначив, що наявний у справі ордер може бути оформлений лише на підставі вже укладеного договору та є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката; надання договору про правову допомогу, його копії або витягу разом із ордером законодавство не вимагає, водночас правовідносини, що склались між клієнтом та адвокатом у даній справі не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.

Посилаючись на такі обставин, апеляційний суд зазначив про недоведеність скаржником пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження більше ніж на один рік і чотири місяці з поважних причин; визнав підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження викладені в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги неповажними, та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції послався на п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, згідно з яким суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Однак поза увагою суду апеляційної інстанції залишено імперативну норму ч. 2 ст. 261 ГПК України, яка передбачає, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Зазначений у ч. 2 ст. 261 ГПК України річний строк є присічним, не може бути поновлений та не застосовується лише у двох випадках, вказаних у тій же нормі, відтак саме недоведення скаржником наявності таких випадків у разі пропуску ним вказаного строку є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску.

Отже, у разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених ч. 2 ст. 261 ГПК України, а саме щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження.

Встановивши відсутність винятків, визначених у п.п. 1, 2 ч. 2 статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.

Відтак судом апеляційної інстанції зроблено помилковий висновок про те, що у даній справі відповідач має обґрунтувати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не враховано, що оскільки відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду зі спливом одного року з дня складення повного тексту, він має довести факт його неповідомлення про розгляд справи та/або пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Водночас Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Верховний Суд наголошує, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 43 ГПК України).

Суд касаційної інстанції, переглядаючи ухвалу апеляційного господарського суду та надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі не підпадають під винятки, визначені у п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 261 ГПК України, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем не доведено, а матеріалами справи спростовано, доводи про необізнаність з обставинами існування даної судової справи та оскаржуваного рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись від імені відповідача з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи №924/371/19 від 04.06.2020 адвокатом Ткачуком Б.М. на підтвердження повноважень було подано оригінал ордеру серії ХМ №046245 від 04.06.2020, в якому, зокрема, вказано, що товариству з обмеженою відповідальністю "Кодр" на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 04.06.2020 адвокатом Ткачуком Богданом Миколайовичем надається правова допомога у господарському суді Хмельницької області. На зворотній стороні ордеру адвокат Ткачук Б.М. особистим підписом засвідчив відсутність обмежень повноважень за цим ордером.

Частиною 1 ст. 58 ГПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України, а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру (ч.1-3 ст.61 ГПК України).

Частиною 2 ст. 26 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Типова форма ордеру, виготовлена друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року (діє до 01 січня 2022 року), не передбачає обов`язку вказувати номер справи в межах якої адвокатом надається особі правова допомога.

Водночас, відповідно до п. 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Таким чином, ордер може бути оформлений лише на підставі вже укладеного договору та є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правову допомогу, його копії або витягу разом із ордером законодавство не вимагає.

З огляду на те, що адвокатом надано ордер на надання правової допомоги відповідачу саме у Господарському суді Хмельницької області, водночас дати ордера та договору на правову допомогу співпадають, колегія суддів погоджується з критичною оцінкою відповідних доводів про відсутність повноважень адвоката на представництво інтересів у цій судовій справі.

Правовідносини між клієнтом та адвокатом у даній справі не є тими обставинами, які можуть спростувати обставину обізнаності клієнта зі змістом судового рішення після ознайомлення його уповноваженої особи з матеріалами відповідної справи.

Таким чином не заслуговують на увагу заперечення скаржника проти правильно і обґрунтованого висновку суду апеляційної інстанції про те, що 04.06.2020 адвокат, та відповідно і його клієнт, тобто відповідач, дізналися про судове рішення у даній справі, (чим спростовано наявність випадку передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 261 ГПК України) натомість апеляційна скарга подана останнім лише 09.12.2020 і скаржником не підтверджено виникнення обставин непереборної сили, які спричинили пропуск такого тривалого строку з моменту ознайомлення зі справою, тому колегія суддів дійшла висновку про недоведеність скаржником наявності випадків, у яких не застосовуються приписи ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Водночас колегія суддів зазначає, що саме обставина недоведення скаржником існування виключних випадків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 261 ГПК України є окремою самостійною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження, яка не потребує оцінки поважності або неповажності причин пропуску строку, відтак доводи касаційної скарги про причини неотримання поштової кореспонденції не заслуговують на увагу.

Згідно зі ст. 311 ГПК України суд змінює судове рішення повністю або частково, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що помилкове застосування судом апеляційної інстанції положень ч. 1 ст. 261 ГПК України замість ч. 2 цієї статті не призвело до прийняття невірного по суті рішення, Касаційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає необхідним змінити мотивувальну частину оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції без скасування по суті правильного рішення.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодр" залишити без задоволення.

Ухвалу Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі №924/371/19 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Волковицька Н.О. Случ О.В.