Постанова

від 21.05.2021 по справі 460/408/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року

м. Київ

справа № 460/408/19

адміністративне провадження № К/9901/3681/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми Фіалка до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватної виробничо-комерційної фірми Фіалка на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 (головуючий суддя Ніколін В.В., судді: Большакова О.О., Заверуха О.Б.),

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року Приватна виробничо-комерційна фірма Фіалка (далі - ПВКФ Фіалка , Підприємство, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.02.2019 №000081202, №0000071202, №0000091202.

Обґрунтовуючи позов, ПВКФ Фіалка посилалося на те, що висновки в акті перевірки від 08.01.2019 №13/17-00-12-02/30207687, на підставі якого були прийняті зазначені податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам щодо стану податкового обліку Підприємства з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень 2018 року. Операції між Підприємством та контрагентами-постачальниками, за податковими накладними яких на операції з постачання товарів був задекларований податковий кредит за жовтень 2018 року в загальній сумі 1.548.251,00 грн (ТОВ Спектр-Лімітед , ТОВ Арізона-ЛТД , ТОВ Караванн+ , ТОВ Люкс Поінт , ТОВ Оптимум Торг , ТОВ Оріентал Груп , ТОВ Прєміум Клас , ТОВ Аркада Лімітед , ТОВ ВІП Холдинг , ТОВ Пирамида ЛТД , ТОВ Галілео Плюс , ТОВ Астра Корп , ТОВ Лірейн , ТОВ Оніксс , ТОВ Альмера Компані , ТОВ Відень Груп 2018 , ТОВ Вейстінг Груп , ТОВ Брок-Фінанс-Груп , ТОВ Альпоам , ТОВ Рок-Вінтер ), відбулися, їхні фактичні та фінансові показники підтверджуються первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку, зокрема щодо використання Підприємством придбаних у вказаних контрагентів товарів у власній господарській діяльності. Відсутність певних первинних документів та окремі недоліки в документах, згідно з доводами позивача, не є підставою для висновку про безтоварність господарської операції, оскільки інші документи, які Підприємство надало під час перевірки, свідчать про фактичний рух його активів. Позивач вказував, що контрагенти на час здійснення операцій з постачання йому товарів мали відповідну правосуб`єктність, в тому числі, й податкову, посилався на індивідуальний характер відповідальності платника податків за податкове правопорушення.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 29.07.2019 позовні вимоги задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 05.02.2019 №000081202, №0000071202, №0000091202.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази (первинні документи) щодо операцій з придбання товарів у ТОВ Спектр-Лімітед , ТОВ Арізона-ЛТД , ТОВ Караванн+ , ТОВ Люкс Поінт , ТОВ Оптимум Торг , ТОВ Оріентал Груп , ТОВ Прєміум Клас , ТОВ Аркада Лімітед , ТОВ ВІП Холдинг , ТОВ Пирамида ЛТД , ТОВ Галілео Плюс , ТОВ Астра Корп , ТОВ Лірейн , ТОВ Оніксс , ТОВ Альмера Компані , ТОВ Відень Груп 2018 , ТОВ Вейстінг Груп , ТОВ Брок-Фінанс-Груп , ТОВ Альпоам , ТОВ Рок-Вінтер розкривають зміст таких операцій, дають можливість ідентифікувати осіб, які в них брали участь, та підтверджують їх здійснення. Придбані позивачем у вказаних постачальників товари відповідають видам господарської діяльності ПВКФ Фіалка за КВЕД (43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику , 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи , 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами , 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля , 49.41 Вантажний автомобільний транспорт , 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний) , 42.11 Будівництво доріг і автострад ) та використані в його господарській діяльності. Відхиляючи доводи контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача із зазначеними постачальниками, суд першої інстанції вказав, що наведена в акті перевірки податкова інформація щодо діяльності зазначених суб`єктів підприємницької діяльності не відповідає критеріям належності та достовірності доказу, оскільки не містять посилань на первинні документи чи то на не надання позивачем під час перевірки документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліках ПВКФ Фіалка . За результатами оцінки наданих позивачем видаткових накладних суд першої інстанції вказав, що в графах Відвантажив та Отримав зазначені прізвища та ініціали осіб (директорів), які їх підписали, що спростовує доводи контролюючого органу про відсутність у цих документах інформації про фактичних виконавців господарської операції. У цьому контексті суд також зазначив, що не суттєві недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції. При цьому суд зауважив, що висновок відповідача про завищення Підприємством податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ Кластєр здійснено без аналізу такої операції та первинних документів, виписаних для її оформлення. Щодо посилань відповідача на факт відсутності у контрагентів Підприємства трудових ресурсів, необхідних для реального здійснення господарських операцій, суд вказав, що спірні господарські операції мали місце в ІV кварталі 2018 року, натомість, відповідні доводи контролюючого органу обґрунтовані відсутністю у зазначених контрагентів позивача найманих працівників, окрім керівника (директора), в ІІІ кварталі 2018 року. Відхиляючи як недостовірні надані відповідачем на обґрунтування доводу щодо не підтвердження джерела походження товарів у ланцюгу постачання докази (скріншоти з інформаційних систем контролюючого органу), суд виходив з того, що з їх змісту неможливо встановити ні платника податків, якого такі відомості стосуються, ані податкової звітності, щодо якої здійснювався відповідний пошук документів. Крім того, суд також врахував, що платник не позбавлений права залучати до господарської діяльності працівників за цивільно-правовими договорами. Відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для провадження господарської діяльності (власних або орендованих основних засобів) з огляду на неподання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, які пов`язані із оподаткуванням або через які проводиться діяльність (форма №20-ОПП) та на відсутність відповідної інформації в реєстрах (Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна), на що також посилався відповідач, згідно з висновком суду першої інстанції, не може беззаперечно підтверджувати відсутність таких основних засобів, а може лише свідчити про порушення платником податків податкової дисципліни. Доводи ГУ ДФС, що номенклатура придбаних позивачем товарів відмінна від тих, що придбавалися постачальниками згідно з електронним витягом з Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), суд відхилив, зазначивши, що платник податків не позбавлений можливості придбавати той чи інший товар у постачальників, які не є платниками ПДВ, без відображення інформації щодо господарських операцій в ЄРПН. Відомості про здійснення державної реєстрації контрагентів позивача, про їх місцезнаходження, керівників, місце податкового обліку внесені до відповідного державного реєстру, що свідчить про їх достовірність згідно зі статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 №755-IV та спростовує посилання відповідача на відсутність деяких контрагентів Підприємства за місцезнаходженням.

При виборі норми права, яка підлягає застосуванню, суд першої інстанції врахував висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 12.02.2019 у справі №813/7368/13-а, від 05.02.2019 у справі № 816/652/15-а, від 22.01.2019 у справі №820/313/17 та вказав, що порушення контрагентами-постачальниками податкової дисципліни, як-то: неподання податкової звітності, може мати правові наслідки лише щодо такого платника податків та не позбавляє покупця права на формування податкового кредиту в разі підтвердження сум податкового кредиту належними первинними документами, у відповідності до приписів податкового законодавства.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.12.2019 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким в задоволенні позову відмовив.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи, складені за результатами виконання договірних зобов`язань з контрагентами-постачальниками (ТОВ Спектр-Лімітед , ТОВ Арізона-ЛТД , ТОВ Караванн+ , ТОВ Люкс Поінт , ТОВ Оптимум Торг , ТОВ Оріентал Груп , ТОВ Прєміум Клас , ТОВ Аркада Лімітед , ТОВ ВІП Холдинг , ТОВ Пирамида ЛТД , ТОВ Галілео Плюс , ТОВ Астра Корп , ТОВ Лірейн , ТОВ Оніксс , ТОВ Альмера Компані , ТОВ Відень Груп 2018 , ТОВ Вейстінг Груп , ТОВ Брок-Фінанс-Груп , ТОВ Альпоам , ТОВ Рок-Вінтер ), не відповідають вимогам частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV) та пунктам 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), як такі, що мають формальний характер і не відображають фактичне здійснення поставок товарів позивачу. Апеляційний суд зазначив, що позивач не надав докази щодо оплати вартості товарів, на придбання яких посилається; видаткові накладні, виписані на відпуск товарів, не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України №996-XIV, оскільки, крім підпису, не містять жодної інформації про осіб, відповідальних за здійснення господарської операції. Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо неповноти дослідження контролюючим органом обставин щодо здійснення Підприємством господарських операцій з ТОВ Кластєр , суд апеляційної інстанції вказав, що податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, не здійснено донарахування сум грошових зобов`язань з ПДВ, зменшення від`ємного значення та суми бюджетного відшкодування за наслідками операцій з ТОВ Кластєр . З приводу неприйняття судом першої інстанції наданих ГУ ДФС скріншотів з інформаційних систем ДФС, суд апеляційної інстанції зазначив, що у таких скріншотах чітко відображено коди ЄДРПОУ контрагентів позивача, що дає змогу встановити, кого стосується відповідна інформація; вказані звітний податковий період та відомості щодо поданої звітності, що відповідає критеріям належності та допустимості доказу. Інформація в акті перевірки про відсутність у зазначених постачальників Підприємства найманих працівників ґрунтується, зокрема на дослідженні можливості залучення цими суб`єктами підприємницької діяльності працівників на підставі цивільно-правових договорів, оскільки відповідно до приписів абзацу 2 пункту 164.6 статті 164, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України дохід у вигляді винагороди, отриманий платником податку - фізичною особою відповідно до умов договору цивільно-правового характеру, оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, а також є підставою для подання податковим агентом форми №1ДФ до контролюючого органу за місцезнаходженням. Щодо висновку суду першої інстанції, що платник податків не позбавлений можливості придбавати товар у постачальників, які не є платниками ПДВ, і що в такому випадку відомості щодо господарських операцій в ЄРПН не відображаються, суд апеляційної інстанції зазначив, що такий висновок є необґрунтованим, оскільки відповідно до абзацу 1 підпункту 1 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289), до розділу II Податковий кредит (рядки 10, 11 та 13 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10.1 та 10.2) або без податку на додану вартість (рядок 10.3) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1 та 11.2), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядок 13). Апеляційний суд також врахував, що оскільки контрагенти ПВКФ Фіалка реєстрували податкові накладні із з обсягом постачання менше 500.000,00 грн (суми ПДВ - до 100.000,00 грн), такі податкові накладні не підлягали моніторингу відповідно до пункту 3 Порядку зупинення податкових накладних/розрахунків коригування, в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 21.02.2018 №117, а тому їх реєстрація з метою перевірки достовірності не могла бути зупинена.

ПВКФ Фіалка подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29.07.2019.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач вказує, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку доказам у справі та неправильно встановив обставини у справі щодо придбання Підприємством товарів, суми ПДВ в ціні за які були включені до податкового кредиту в податковій декларації за жовтень 2018 року. Позивач доводить, що правомірність формування ним податкового кредиту за жовтень 2018 року на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних, отриманих від добросовісних контрагентів, підтверджується тим, що контролюючий орган на стадії реєстрації податкових накладних постачальниками не застосував негативних наслідків моніторингу відповідності критеріям ризиковості та показникам позитивної податкової історії платника податків, як-то: зупинення та відмова у реєстрації податкових накладних. Також позивач наголошує на неврахуванні судом апеляційної інстанції принципу індивідуальної відповідальності платника податків, відповідно до якого платник не може нести негативні наслідки у вигляді зменшення суми податкового кредиту за недотримання контрагентом-постачальником норм податкового законодавства.

Вказуючи на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, позивач зазначає, що апеляційний суд судом не повідомив Підприємство належним чином про дату, час і місце судового засідання з апеляційного перегляду справи, призначеного на 23.12.2019, оскільки повістка про виклик в судове засідання була надіслана на електронну адресу позивача за відсутності відповідної заяви Підприємства.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У судовому процесі встановлено, що ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПВКФ Фіалка бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за жовтень 2018 року, за результатами якої складено акт від 08.01.2019 №13/17-00-12-02/30207687 (далі - акт перевірки).

У акті перевірки зафіксовано порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту у сумі 193.841,00 грн, завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 593.856,00 грн, завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 760.554,00 грн, внаслідок неправомірного формування податкового кредиту ПДВ за жовтень 2018 року на такі суми і за такими операціями:

99.972,75 грн за операціями з придбання у ТОВ Альмера-Компані на підставі договору від 17.10.2018 №17/10-25 товару (кутик та швелер);

99.934,09 грн за операціями з придбання у ТОВ ОНІКСС на підставі договору від 22.10.2018 № 22/10-31 товару (блоки газо-бетонні Стоунлайт D-400 300/200/600 );

99.941,36 грн за операціями з придбання у ТОВ ЛІРЕЙН на підставі договору від 19.10.2018 № 18/10-19 товару (прокат плоский з вуглецевої оцинкованої сталі в рулонах, пофарбований, RAL 3005 0.5x1250 мм, прокат плоский з вуглецевої оцинкованої сталі в рулонах, пофарбований, RAL. 8019 МАТ 0.5x1250 мм);

99.995,01 грн за операціями з придбання у ТОВ АСТРА КОРП на підставі договору від 18.10.2018 №18/10-28 товару (труба проф. 100x100x4 міра L=12000,00мм ст. 1-3 сп/пс, труба проф.50x30x2 міра 6000,00 мм ст. 1-3 сп/пс);

99.797,79 грн за операціями з придбання у ТОВ ГАЛІЛЕО ПЛЮС на підставі договору від 19.10.2018 № 19/10-23 товару (труба 15x2.5 міра L=6000,00мм ст. 1-3 см/пс, швелер №2 20П/У, ст3пс5,12м+ндл);

99.991,00 грн за операціями з придбання у ТОВ ПИРАМИДА-ЛТД на підставі договору від 22.10.2018 № 18/10-20 товару (бордюр БР 100.30.15, плити для перекриття ПП 20-2);

99.974,55 грн за операціями з придбання у ТОВ ВІП ХОЛДИНГ на підставі договору від 18.10.2018 № 18/10-27 товару (труба проф.50х30х2 міра L=6000,00 мм ст. 1-3 сп/пс, кутик М\Д 25x25x3;СТЗПС; ГОСТ 535);

99.974,39 грн за операціями з придбання у ТОВ АРКАДА ЛІМІТЕД на підставі договору від 17.10.2018 № 17/10-22 товару (арматура №12 А500с міра L=12000.00мм ДСТУ 3760:2006, штаба 40х4;СТЗПС);

99.828,00 грн за операціями з придбання у ТОВ ПРЄМІУМ КЛАС на підставі договору від 22.10.2018 № 22/10-21 товару (ФБС 24.4.6);

99.928,27 грн за операціями з придбання у ТОВ ОРІЕНТАЛ ГРУП на підставі договору від 19.10.2018 № 19/10-19 товару (прокат плоский з вуглецевої сталі оцинкований в рулонах, пофарбований, О9005 МАТ 0.5*1250 мм);

99.897,16 грн за операціями з придбання у ТОВ ОПТИМУМ ТОРГ на підставі договору від 19.10.2018 № 19/10-32 товару (прокат плоский з вуглецевої оцинкованої сталі в рулонах, пофарбований, О9005 МАТ 0.5*1250 мм);

99.992,10 грн за операціями з придбання у ТОВ ЛЮКС ПОІНТ на підставі договору від 19.10.2018 № 19/10-26 товару (прокат плоский з вуглецевої оцинкованої сталі в рулонах, пофарбований, О9005 МАТ 0.5*1250 мм);

99.980,80 грн за операціями з придбання у ТОВ КАРАВАН + на підставі договору від 18.10.2018 № 18/10-33 товару (прокат плоский з вуглецевої оцинкованої сталі в рулонах, пофарбований, О9005 RAL 0.5*1250 мм);

99.946,30 грн за операціями з придбання у ТОВ АРІЗОНА-ЛТД на підставі договору від 17.10.2018 № 17/10-30 товару (прокат плоский з вуглецевої сталі в рулонах, пофарбований, D9005 МАТ 0.5*1250 мм);

99.979,00 грн за операціями з придбання у ТОВ СПЕКТР-ЛІМІТЕД на підставі договору від 23.10.2018 № 23/10-24 товару (кільце колодязне КС 10-9);

9685,46 грн за операціями з придбання у ТОВ РОК-ВІНТЕР на підставі договору від 18.10.2018 № 18/10-18 товару (труба металева);

9707,32 грн за операціями з придбання у ТОВ АЛЬПОАМ на підставі договору від 16.10.2018 № 16/10-02 товару (труба металева);

9794,77 грн за операціями з придбання у ТОВ БРОК- ФІНАНС ГРУП на підставі договору від 16.10.2018 № 16/10-02 товару (труба металева);

9954,17 грн за операціями з придбання у ТОВ ВЕЙСТІНГ ГРУП на підставі договору від 17.10.2018 № 17/10-11 товару (труба металева);

9977,15 грн за операціями з придбання у ТОВ ВІДЕНЬ ГРУП 2018 на підставі договору від 16.10.2018 № 16/10-03 товару (труба металева).

Заперечуючи право позивача на податковий кредит за вищевказаними операціями з придбання товарів, контролюючий орган вказував на те, що вони не мали реального навантаження (були безтоварними). Операції позивача з ТОВ СПЕКТР-ЛІМІТЕД , ТОВ АРІЗОНА-ЛТД , ТОВ КАРАВАН + , ТОВ ЛЮКС ПОІНТ , ТОВ ОПТИМУМ ТОРГ , ТОВ ОРІЕНТАЛ ГРУП , ТОВ ПРЄМІУМ КЛАС , ТОВ АРКАДА ЛІМІТЕД , ТОВ ВІП ХОЛДИНГ , ТОВ ПИРАМИДА-ЛТД , ТОВ ГАЛІЛЕО ПЛЮС , ТОВ АСТРА КОРП , ТОВ ЛІРЕЙН , ТОВ ОНІКСС , ТОВ Альмера-Компані , ТОВ ВІДЕНЬ ГРУП 2018 , ТОВ ВЕЙСТІНГ ГРУП , ТОВ БРОК-ФІНАНС ГРУП , ТОВ АЛЬПОАМ , ТОВ РОК-ВІНТЕР контролюючий орган оцінив як безтоварні з огляду на такі обставини, встановлені заходами податкового контролю: відсутність у зазначених суб`єктів підприємницької діяльності трудових ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності, позаяк інші наймані працівники, окрім керівників, у ІІІ-му кварталі 2018 року у них не працювали; відсутність реального джерела походження товарів за даними ЄРПН, податкової звітності контрагентів; відсутність відомостей щодо наявних власних або орендованих основних засобів, що підтверджується даними з інформаційної системи Податковий блок , а також неподанням повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (форма № 20-ОПП); дефектність первинної документації (неможливо ідентифікувати посадових осіб, які підписували видаткові накладні; відсутні дані про довіреність на отримання товару у видаткових накладних та у товарно-транспортних накладних; у видаткових накладних не вказано номер та дата договору; в товарно транспортних накладних не вказано адресу пунктів завантаження та розвантаження товару та виконавця вантажно-розвантажувальних робіт; відсутність документи щодо якості та відповідності товарів (продукції).

На підставі акта перевірки ГУ ДФС стосовно Підприємства прийняло податкові повідомлення-рішення від 05.02.2019:

№000081202 про зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 760.554,00 грн;

№ 0000071202 про зменшення бюджетного відшкодування на 593.856,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 148.464,00 грн;

№0000091202 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 290.761,50 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями - на 193.841,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - на 96.920,50 грн.

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних операцій; далі - так само).

Згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996-XIV, відповідно до положень статті 1 якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

За змістом підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України (пункт 198.3 статті198 ПК).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими

документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо фактичний рух активів або зміни в активах відбувся.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, закріплений в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та відповідає сутності податкового обліку, який відповідно до частини другої статті 3 цього Закону ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27.03.2012 у адміністративній справі за позовом ПП Ангара до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування податку на додану вартість.

Відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду не зробила.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції дійшов висновку, що Підприємство правомірно сформувало податковий кредит за жовтень 2018 року з урахуванням сум ПДВ по операціях з придбання товарів у ТОВ СПЕКТР-ЛІМІТЕД , ТОВ АРІЗОНА-ЛТД , ТОВ КАРАВАН + , ТОВ ЛЮКС ПОІНТ , ТОВ ОПТИМУМ ТОРГ , ТОВ ОРІЕНТАЛ ГРУП , ТОВ ПРЄМІУМ КЛАС , ТОВ АРКАДА ЛІМІТЕД , ТОВ ВІП ХОЛДИНГ , ТОВ ПИРАМИДА-ЛТД , ТОВ ГАЛІЛЕО ПЛЮС , ТОВ АСТРА КОРП , ТОВ ЛІРЕЙН , ТОВ ОНІКСС , ТОВ Альмера-Компані , ТОВ ВІДЕНЬ ГРУП 2018 ТОВ ВЕЙСТІНГ ГРУП , ТОВ БРОК-ФІНАНС ГРУП , ТОВ АЛЬПОАМ , ТОВ РОК-ВІНТЕР ), здійснення яких підтверджено належним чином складеними первинними документами (податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості, накладні-вимоги на відпуск, картки рахунку), котрі дозволяють ідентифікувати суть операцій та їх учасників, а також відображають факт використання позивачем придбаних товарів у господарській діяльності.

Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги, що документи, які надав позивач, хоча і є обов`язковими для цілей бухгалтерського та податкового обліків, не вичерпують коло доказів у цій справі, оскільки предмет доказування у ній становлять обставини, що підтверджують або спростовують наявність підстав для врахування позивачем у податковому обліку фінансових показників операцій з придбання товарів у зазначених вище контрагентів-постачальників, а податкові повідомлення-рішення, правомірність яких позивач оспорює, прийняті ГУ ДФС на тій підставі, що господарських операцій між позивачем і зазначеними постачальниками не було і що документи, які надав позивач, є недостовірними.

На відміну від суду першої інстанції, апеляційний суд у відповідності з вимогами частини другої статті 73 КАС щодо предмета доказування в адміністративний справі взяв до уваги, що згідно договорами позивача із зазначеними контрагентами-постачальниками розрахунок за посталений товар покупець повинен здійснити у безготівковому порядку протягом 5 банківських днів з дня отримання товару на складі продавця за кількістю та якістю; також допускається 100% передоплата грошових коштів на розрахунковий рахунок згідно з виставлених рахунків/видаткових накладних. Проте, документів, які б підтверджували сплату постачальникам ціни за товар, позивач не надав.

Статтею 83 ПК визначено перелік матеріалів, які є підставами для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, серед яких, нарівні із документами, визначеними цим Кодексом, податкова інформація (підпункти 83.1.1 та 83.1.2 цієї статті).

Правила збору, отримання, обробки та використання податкової інформації встановлені нормами статей 72-74 ПК. Так, згідно з пунктом 74.3 статті 74 ПК зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Обставин, які б свідчили, що використана ГУ ДФС податкова інформація під час перевірки позивача зібрана (отримана) чи використана з порушенням статей 72-24 ПК, суди попередніх інстанцій не встановили.

У відповідності з частиною першою статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга цієї статті).

Частиною першою статті 73 КАС визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта цієї статті).

Правила оцінки доказів в адміністративному судочинстві встановлені статтею 90 КАС, зокрема, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінка судом апеляційної інстанції документів, які надав позивач, з врахуванням податкової інформації, на яку посилалося ГУ ДФС, відповідає вищенаведеним процесуальним нормам.

Так, суд апеляційної інстанції врахував, що у скріншотах з інформаційних систем ДФС чітко відображено коди ЄДРПОУ контрагентів позивача, що дає змогу ідентифікувати платника податків якого стосуються відомості. З врахуванням цього суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав доведеними ГУ ДФС обставини щодо відсутності джерела походження товарів, які були предметом постачання на адресу позивача згідно з податковими накладними, виписаними вище зазначеними постачальниками. Натомість, доказів, які б спростовували інформацію, яка відображена у наданих відповідачем скріншотах, позивач не надав.

В обґрунтування доводу щодо неможливості підтвердити джерело походження товарів у ланцюгу постачання ГУ ДФС посилалося на інформацію щодо зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН, згідно з якою номенклатура товарів, які придбавалися (виготовлялися) контрагентами позивача, не відповідає номенклатурі товарів, що були предметом постачання на адресу позивача. Оцінка суду першої інстанції цих доводів відповідача як неспроможних обґрунтовано визнана судом апеляційної інстанції помилковою та такою, що не відповідає абзацу 1 підпункту 1 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289).

Враховуючи, що позивач не надав обґрунтованих пояснень щодо обставин, які стосуються порядку транспортування (доставки) товарів (зокрема, щодо виконавців робіт з навантаження, розвантаження), суд апеляційної інстанції при оцінці наданих позивачем документів цілком слушно взяв до уваги, що в товарно-транспортних накладних не зазначена адреса пунктів завантаження та розвантаження товарів і що цей недолік за вказаних обставин не може вважатися несуттєвим, який не впливає на доказову силу документа.

У сукупності з цими обставинами суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав за доказ безтоварності операцій податкову інформацію про відсутність у вище зазначених постачальників матеріальних та трудових ресурсів ( в тому числі, і залучених на підставі цивільно-правових угод), необхідних для здійснення операцій з постачання товарів на адресу позивача.

З приводу посилання позивача на факт реєстрації в ЄРПН податкових накладних, на підставі яких він сформував податковий кредит за жовтень 2018 року в загальній сумі 1.548.251,00 грн як на свідчення визнання контролюючим органом юридичної сили податкових накладних, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит в зазначеній сумі, відповідно до Порядку зупинення податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 21.02.2018 №117, як такі, в яких обсяг постачання становить менш 500 000,00 грн, не підлягали моніторингу. Відтак у контролюючого органу не було правових підстав для їх попередньої перевірки та відмови в реєстрації.

Відхиляючи акт перевірки як належний та достовірний доказ неправомірного формування позивачем податкового кредиту за жовтень 2018 року за операціями з придбання товарів у ТОВ ВІДЕНЬ ГРУП 2018 , ТОВ ВЕЙСТІНГ ГРУП , ТОВ БРОК-ФІНАНС ГРУП , ТОВ АЛЬПОАМ , ТОВ РОК-ВІНТЕР , суд першої інстанції вказав, що в акті перевірки не відображено жодного первинного документа, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку ПВКФ Фіалка , як і не вказано про ненадання таких документів позивачем до перевірки, що суперечить пункту 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745). Згідно з цим пунктом у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що акт перевірки містить податкову інформацію щодо обставин, на підставі яких контролюючий орган виключив із суми податкового кредиту, задекларованої підприємством за жовтень 2018 року, суми ПДВ, зазначені в податкових накладних, виписаних від імені вищезазначених постачальників (сторінки 7-9 акта перевірки від 08.01.2019 №13/17-00-12-02/30207687). Зміст цієї інформації аналогічний інформації щодо операцій з іншими контрагентами, взаємовідносин позивача з якими стосуються висновки в акті перевірки. Зауваження позивача щодо повноти інформації в акті перевірки суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав такими, що не є підставою для визнання акта недостовірним доказом, оскільки у судовому процесі відповідач надав суду відповідні пояснення та докази зафіксованим в акті перевірки обставинам.

Враховуючи наведене у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ГУ ДФС довело правомірність податкових повідомлень-рішень.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що облікові документи, які він надав суду, підтверджують придбання ним товарів у зазначених контрагентів-постачальників, а відтак і його право на податковий кредит. Цей довід позивача знаходиться у площині оцінки доказів, тоді як згідно з частиною другою статті 341 КАС суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції, як суд права, перевіряє правильність застосування судами першої та/або апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не порушив норми статей 72, 73, 90 КАС при оцінці доказів у справі, правильно встановив обставини у справі і дав їм правильну юридичну оцінку. Обставини щодо операцій з постачання, за якими позивач задекларував податковий кредит, які суд першої інстанції вважав встановленими, обґрунтовано визнані судом апеляційної інстанції недоведеними, що, у свою чергу, свідчить про наявність у апеляційного суду відповідно до статті 317 КАС підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо доводу позивача в касаційній скарзі про порушення судом апеляційної інстанції порядку повідомлення про судове засідання з апеляційного перегляду справи колегія суддів зазначає таке.

Так, позивач наголошує на тому, що повістки про виклик в судове засідання, призначене на 23.12.2019, надсилалися на електронну адресу позивача, яка не є офіційною, за відсутності відповідної заяви Підприємства.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 124 КАС судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу.

Відповідно до частини першої статті 129 КАС за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв`язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.

Судом апеляційної інстанції повістку про виклик в судове засідання, призначене на 23.12.2019 о 10:00, надіслано 19.12.2019 на електронну адресу позивача fialka_tm@ukr.net .

Ця електронна адреса зазначена позивачем у заявах до суду, в тому числі, під час апеляційного перегляду справи, а також на бланку Підприємства (поряд з реквізитами юридичної особи (назва, адреса, код ЄДРПОУ, код ІПН, телефон), які є в матеріалах справи.

Вищенаведене свідчить про те, що у суду апеляційної інстанції були обґрунтовані підстави вважати вказану електронну адресу позивача офіційною.

У цьому контексті суд касаційної інстанції враховує, що позивач, посилаючись в касаційній скарзі на порушення порядку повідомлення про участь в судовому засіданні, не вказує на те, що у зв`язку з такими обставинами він був позбавлений можливості надати апеляційному суду додаткові докази, які б могли вплинути на результати апеляційного перегляду справи.

Судове засідання з апеляційного перегляду справи неодноразово відкладалося, в тому числі, за клопотанням представника позивача (а.с. 221, т. 2). Таким чином, позивач був обізнаний щодо перебігу апеляційного провадження у справі і не був позбавлений можливості вживати активних дій з приводу отримання інформації про призначену дату судового засідання, в тому числі, шляхом перевірки вхідної кореспонденції електронної пошти, яку він повідомив суду.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам частин першої - третьої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

За правилом частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 52, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми Фіалка залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак