Постанова

від 13.05.2021 по справі 495/11321/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2481/21

Номер справи місцевого суду: 495/11321/18

Головуючий у першій інстанції Боярський О.О.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2021 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 495/11321/18

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/2481/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів - Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідачі - 1) Державне підприємство Центр оцінки та інформації , 2) ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Центр оцінки та інформації , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та поновлення реєстраційного запису про право власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, постановлену у складі судді Боярського О.О. 13 жовтня 2020 року про зустрічне забезпечення ,

встановив:

2. Описова частина

2.1 Короткий зміст вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить: 1) визнати противоправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33571839 від 26.01.2017 року 11:27:55. державного реєстратора Кравець Олександр Володимирович, Одеська філія державного підприємства Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень , номер запису про право власності 18714075; 2) поновити запис про право власності номер: 13288903, дата, час державної реєстрації: 12.02.2016 року 14:21:35, державний реєстратор: приватний нотаріус Сминтина Ольга Леонідівна Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області, підстава виникнення права власності договір дарування, серія та номер: реєстр. №41, виданий 12.02.2016 року, видавник приватний нотаріус Сминтина Ольга Леонідівна Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28280740 від 17.02.2016 року 09:35:02, приватний нотаріус Сминтина Ольга Леонідівна Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області, Власник ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки правника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серія та номер НОМЕР_2 , виданий 15.09.2005 року, видавник: Оболонський РУ ГУ МВС України в м. Києві, країна громадянства: Україна, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 248743051208, об`єкт нерухомості: інше комплекс будівель та споруд ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт незавершеного будівництва; об`єкт житлової нерухомості: ні, адреса: АДРЕСА_1 , розмір частки: 34/100, додаткові відомості: ці 34/100 часток складаються з: пляжне бунгало літ. А , загальною площею 245,3 кв. м. житловою площею 123,2 кв. м.. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати (Т. 1, а. с. 2 - 7).

У грудні 2018 року представник позивача - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

В порядку забезпечення позову представник позивача просить накласти арешт на 34/100 об`єкту нерухомості - інше комплекс будівель та споруд ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт незавершеного будівництва), об`єкт житлової нерухомості: адреса: АДРЕСА_1 , розмір частки: 34/100, додаткові відомості: ці 34/100 часток складаються з: пляжне бунгало літ. А , загальною площею 245,3 кв.м. житловою площею 123,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості 248743051208 - до вирішення спору по суті (Т. 1, а. с. 9 - 10).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року задоволено заяву про забезпечення позову представника позивача - ОСОБА_3 ..

Накладено арешт на 34/100 об`єкту нерухомості - інше комплекс будівель та споруд ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт незавершеного будівництва), об`єкт житлової нерухомості: адреса: АДРЕСА_1 , розмір частки: 34/100, додаткові відомості: ці 34/100 часток складаються з: пляжне бунгало літ. А , загальною площею 245,3 кв.м. житловою площею 123,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості 248743051208 - до вирішення спору по суті (т. 1 а.с. 60-62).

10 квітня 2020 року адвокат Серек-Басан Юрій Валерійович, діючий від імені відповідача - ОСОБА_2 , звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про зустрічне забезпечення (Т. 1, а. с. 169 - 171).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання (Т.1, а. с. 183 - 185).

25.08.2020 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Серек-Басан Ю.В. звернувся до суду із клопотанням про застосування зустрічного забезпечення по даній справі.

Клопотання представника відповідача обґрунтовано тим, що ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.12.2018 року за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову було накладено арешт на майно відповідача. Нерухомим майном, на яке було накладено арешт, є - 34/100 об`єкт нерухомості - інше комплекс будівель та споруд ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт незавершеного будівництва), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 245,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості 248743051208.

На теперішній час відповідач по справі внаслідок накладення арешту на його майно позбавлений можливості вільно розпоряджатися своїм майном та зазнає матеріальних збитків у зв`язку з накладеним арештом.

Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 дійшли згоди щодо укладення договору оренди нерухомого майна, а саме 34/100 частки комплексу будівель та споруд ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 245,3 кв.м., строком на три роки, з щомісячною орендною платою у розмірі - 20 000 гривень.

За домовленістю сторін розмір орендної плати за один рік мав бути сплачений під час укладення договору оренди.

24 березня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали Договір авансу. Того ж дня ОСОБА_4 передав представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , аванс у розмірі 20 000 гривень, який після нотаріального посвідчення договору оренди мав зарахуватися у рахунок погашення орендної плати за перший місяць оренди. Сторони домовилися, що нотаріально посвідчать договір оренди до 01.04.2020 року.

З метою оформлення договору оренди нерухомого майна вони звернулися до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Верезуб К.О. Однак, нотаріус відмовив у оформленні договору оренди, посилаючись на те що, на вказаний об`єкт нерухомого майна ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.12.2018 року накладено арешт, що в свою чергу унеможливлює вчинення вищевказаної нотаріальної дії. Вказана обставина підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 61/02-31 від 31.03.2020 року.

За умовами договору авансу у випадку не укладення договору оренди з вини ОСОБА_2 , останній зобов`язується повернути ОСОБА_4 всю суму отриманого авансу та сплатити штраф у розмірі отриманого авансу, тобто - 40 000 гривень.

01 квітня 2020 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_2 з претензією щодо повернення йому 40 000 гривень за порушення умов договору авансу від 24 березня 2020 року та не посвідчення договору оренди з вини ОСОБА_2 ..

Внаслідок забезпечення позову та накладення арешту на майно відповідач позбавлений можливості вільно розпоряджатися своїм майном, він позбавлений можливості отримати за оренду свого майна суму у розмірі 720 000 грн. (240 000 грн. орендна плата за перший рік у момент укладення договору оренди + 480 000 грн. розмір орендної плати за наступні два роки), які за звичайних умов міг би отримати.

У зв`язку з тим, що на теперішній час ОСОБА_2 зазнає матеріальних збитків, пов`язаних із вжиттям заходів забезпечення позову, у разі відмови судом у задоволенні даного позову, останній планує звертатися до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди (Т. 1, а. с. 216 - 218).

2.2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2020 року задоволено частково клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Серек-Басан Ю.В. про застосування зустрічного забезпечення по справі.

Застосовано зустрічне забезпечення позову у справі.

Визначено позивачу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) розмір зустрічного забезпечення - 240 000 грн. та зобов`язано ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) 240 000 грн. внести на депозитний рахунок суду (Код отримувача (код ЄДРПОУ 26302945, Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA418201720355249001000005435).

Зобов`язано ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) надати суду докази внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду протягом 10 днів з дня постановлення ухвали про зустрічне забезпечення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обраний вид забезпечення позову у вигляді арешту майна, впливає на матеріальний стан відповідача, як власника майна, та призводить до понесення ним додаткових витрат внаслідок його застосування (Т. 2, а. с. 7 - 11).

2.3 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній сказі просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2020 року, про зустрічне забезпечення, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування зустрічного забезпечення.

2.4 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права.

Апелянт посилається на те, що: 1) позивачка не отримувала копію заяви про зустрічне забезпечення; 2) суд не дослідив обставини щодо наявності у неї нерухомого майна, достатнього для відшкодування можливих збитків від забезпечення позову; 3) сума зустрічного забезпечення жодним чином не обгрунтована; 4) не доведеним є факт того, що забезпечення позову завдає шкоди відповідачу. Суд не перевірив реальність завдання шкоди. Арешт майна не перешкоджає використанню майна, передачу його в оренду; 5) суд фактично створив умови для ухилення відповідача від відповідальності, неможливості виконання рішення суду в майбутньому; 6) ухала суду не узгоджується з вимогами закону щодо порядку та підстав застосування зустрічного забезпечення (Т. 2, а. с. 134 - 136).

2.5 Узагальнені доводи позивачки в апеляційному суді

Державне підприємство Центр оцінки та інформації та ОСОБА_2 не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

2.6 Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.03.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2020 року про зустрічне забезпечення (Т. 2, а. с. 151).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.03.2021 року призначено розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2020 року про про зустрічне забезпечення (Т. 2, а. с. 152).

13.05.2021 року від адвоката Серек-Басан Юрія Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , надійшло клопотання про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.05.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Серек-Басан Юрія Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , про залишення апеляційної скарги без руху.

У судовому засіданні адвокат Серек-Басан Ю.В., діючий від імені ОСОБА_2 , заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином.

Від представника позивачки надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивачки. Інші учасники справи причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Предметом позову є - скасування рішення та запису про реєстрацію права власності на 34/100 часток комплексу будівель та споруд ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт незавершеного будівництва), розташованого за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №67, розташованого на земельній ділянці площею 0,6005 га., кадастровий номер 5120887700:05:002:0010, що складається з: пляжне бунгало літ. А , загальною площею - 245,3 кв. м., житловою площею - 123,2 кв. м..

3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржена ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав задоволення заяви про зустрічне забезпечення.

3.4 Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за винятком випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, зокрема, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (частина п`ята статті 154 ЦПК України).

Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд, яка викладена в постанові у справі № 753/2380/18-цз від 19 квітня 2019 року, яка згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом.

Як вбачається з матеріалів, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Серек-Басан Ю.В. у заяві про застосування зустрічного забезпечення посилається на те, що внаслідок накладення арешту на майно відповідач позбавлений можливості вільно розпоряджатися своїм майном. Зазнає матеріальних збитків у зв`язку з накладеним арештом, а саме - позбавлений можливості отримати за оренду свого майна суму в розмірі - 720 000 грн. (240 000 грн. орендна плата за перший рік у момент укладення договору оренди + 480 000 грн. розмір орендної плати за наступні два роки), які за звичайних умов міг би отримати. Стверджує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 дійшли згоди щодо укладення договору оренди нерухомого майна, а саме, 34/100 частки комплексу будівель та споруд ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 245,3 кв. м., строком на три роки з щомісячною орендною платою у розмірі - 20 000 гривень.

24 березня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали Договір авансу. Того ж дня ОСОБА_4 передав представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , аванс у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень, який після нотаріального посвідчення договору оренди мав зарахуватися у рахунок погашення орендної плати за перший місяць оренди. Сторони домовилися, що нотаріально посвідчать договір оренди до 01.04.2020 року.

З метою оформлення договору оренди нерухомого майна вони звернулися до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Верезуб К.О. Однак нотаріус відмовив у оформленні договору оренди, посилаючись на те що, на вказаний об`єкт нерухомого майна ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.12.2018 року накладено арешт, що в свою чергу унеможливлює вчинення вищевказаної нотаріальної дії. Вказана обставина підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 61/02-31 від 31.03.2020 року.

ОСОБА_2 та його представник, будучи обізнаними про наявність ухвали суду від 20.12.2018 року про застосування заходів забезпечення позову, усвідомлюючи правові наслідки накладеного арешту на нерухоме майно, через 2 роки після забезпечення позову - у 2020 році, свідомо допускає неможливість його виконання та отримання орендної плати за умовами договору.

За таких обставин суд вважає, що невжиття заходів зустрічного забезпечення не порушить прав заявника, а тому підстави для задоволення заяви відсутні.

Також з матеріалів справи вбачається, що 13.10.2020 року до суду представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Серек-Басан Ю.В. була подана зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору - ДП "Центр оцінки та інформації", про стягнення збитків, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 збитки заподіяні забезпеченням позову по цивільній справі №495/11321/18 у сумі - 240 000 гривен.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу.

Позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Вимоги зустрічної позовної заяви є тотожними вимогам заяви про зустрічне забезпечення позову.

Таким чином, вказані заявником обставини не можуть вважатись підставою для вжиття заходів зустрічного забезпечення позову, оскільки вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.

3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а тому вона підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі Бюрг та інші проти Франції (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гору проти Греції №2) [ВП], § 41 (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про зустрічне забезпечення, колегія суддів вважає, що ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2020 року про зустрічне забезпечення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволені клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Серек-Басан Ю.В. про застосування зустрічного забезпечення.

3.5 Порядок та строк касаційного оскарження

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 353, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про зустрічне забезпечення після її перегляду в апеляційному порядку, не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2020 року про зустрічне забезпечення - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Серек-Басан Юрія Валерійовича про застосування зустрічного забезпечення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 19.05.2021 року

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

С. О. Погорєлова