Рішення

від 29.12.2020 по справі 320/3281/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2020 року 320/3281/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланберрі" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланберрі" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2019 №0001300402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство не порушувало вимог Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Клевер Макс" та правомірно сформувало податковий кредит за результатами здійснення господарських взаємовідносин із зазначеним контрагентом. Так, позивач вказує, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій ТОВ "Ланберрі" з ТОВ "Клевер Макс" є безпідставними та не підтверджені належними доказами, оскільки товариством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує, що господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, та були надані податковому органу під час перевірки.

Позивач також зазначив, що його контрагент на момент відображення у податковому обліку здійснених операцій був зареєстрованим в якості платника податку на додану вартість, а договір, вчинений із ТОВ "Клевер Макс", не є безтоварним і не був визнаний недійсним у судовому порядку.

При цьому, позивач зауважив, що посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента трудових та матеріальних ресурсів не є підставою для беззаперечного висновку про відсутність реальних правових наслідків проведених господарських операцій.

Крім того, позивач звертав увагу на те, що порушення податкового законодавства з боку контрагента не впливає на результати діяльності ТОВ "Ланберрі" та не може бути підставою для притягнення товариства до відповідальності, оскільки він не може нести відповідальність за можливі дії інших суб`єктів господарювання та/або його керівних органів.

У зв`язку з зазначеним, позивач зазначив, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договору, укладеного між ТОВ "Ланберрі" та ТОВ "Клевер Макс", а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважає незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Головне управління ДПС у Київській області при проведенні перевірки ТОВ "Ланберрі" та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції ТОВ "Ланберрі" з ТОВ "Клевер Макс" вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань.

Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагент позивача не мав можливості фактично здійснювати господарські операції на користь ТОВ "Ланберрі", оскільки згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено джерело походження товару (робіт) та не підтверджено легальність руху таких послуг в "ланцюгу" постачання до контрагента позивача. Внаслідок цього, відповідач вважає, що контрагент позивача здійснював продаж товару (робіт) без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про безтоварність проведених фінансово-господарських операцій та про їх лише документальний характер, який суперечить нормам цивільного, податкового законодавства України.

Також, відповідач зауважив на відсутність реальних правових наслідків здійснених господарських операцій позивача з його контрагентом, оскільки в останнього відсутні достатні трудові та матеріально-технічні ресурси для проведення відповідних господарських операцій, а надані первинні документи містять недоліки.

З урахуванням викладеного контролюючий орган вважає, що позивач протиправно сформував податковий кредит по господарським операціям із вказаним контрагентом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 зупинено провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 поновлено провадження у справі та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланберрі" (код ЄДРПОУ 32037398, місцезнаходження: 08704, Київська область, м. Обухів, масив "Стожари", сектор 3, квартал 7, будинок 4) зареєстроване в якості юридичної особи 13.06.2002 та як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

У період з 21.11.2019 по 04.12.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі наказу від 19.11.2019 №700, направлень від 21.11.2019 №714, №713 та відповідно до п.п.78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Ланберрі" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2019 року.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області складено Акт від 11.12.2019 №294/10-36-04-02/32037398 (надалі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Ланберрі" вимог п. 198.1, п. 198.5, п.198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит у податковій декларації за вересень 2019 року на суму ПДВ 100944,00 грн. (по взаємовідносинах з ризиковим контрагентом ТОВ "Клевер Макс"), у відповідності до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) у сумі 100944,00 грн.

Такі висновки контролюючий орган пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Ланберрі" та ТОВ "Клевер Макс". На думку відповідача, контрагент позивача не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з поставки товарів.

В обґрунтування правомірності таких висновків відповідач в Акті перевірки зазначив, що відповідно до баз даних податкового органу кількість працюючих у ТОВ "Клевер Макс" складає 1 особа. Основним видом діяльності ТОВ "Клевер Макс"відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Так, відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України податковим органом було виявлено, що 1920,00 м. куб. тріски ТОВ "Клевер Макс" придбало у ТОВ "Системи Інноваційних Технологій" (вид діяльності - друкування іншої продукції, кількість працюючих - 1). В свою чергу, ТОВ "Системи Інноваційних Технологій" придбало 1920,00 м. куб. тріски в серпні 2019 року у ТОВ "Хайсет" (основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля).

Як було встановлено податковим органом, відповідно до даних Системи автоматизованого співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України ТОВ "Хайсет" придбання тріски не здійснювало протягом всього періоду діяльності.

Крім того, враховуючи дані Системи автоматизованого співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, решту тріски в кількості 183,00 м. куб. ТОВ "Клевер Макс" придбало у ТОВ "Кріалайф Еверідж" (основний вид діяльності оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами). ТОВ "Кріалайф Еверідж" в свою чергу придбало тріску у ТОВ "Вітара Імпекс" (вид діяльності: діяльність приватних охоронних служб).

Для ТОВ "Вітара Імпекс" поставку тріски здійснило ТОВ "Імона Груп" (вид діяльності: роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах).

Як було встановлено податковим органом, відповідно до даних Системи автоматизованого співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України ТОВ "Імона Груп" придбання тріски не здійснювало протягом всього періоду діяльності.

На підставі цих даних, податковий орган дійшов до висновку, що операції по взаємодії з ТОВ "Клевер Макс" не можливо підтвердити щодо реальності здійснення поставки у зв`язку із відсутністю трудових ресурсів, майна, яке економічно потрібно для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів.

Таким чином, на думку податкового органу, в ході проведеної перевірки ТОВ "Ланберрі" достовірність даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року, під час здійснення господарських операцій з ТОВ "Клевер Макс" встановлено складання первинних документів без фактичного надання товарів, послуг.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2019 №0001300402, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2019 року в сумі 100944,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, матеріали справи свідчать, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкової дисципліни заснований на твердженні про нереальність здійснення господарських операцій за перевірений період між позивачем та ТОВ "Клевер Макс".

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Згідно з пунктом 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15 Положення №88).

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі №820/3119/17.

Відтак, досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Клевер Макс", на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2019 між ТОВ "Ланберрі" та ТОВ "Клевер Макс" укладено договір поставки №06/09, відповідно до якого останній здійснював поставку тріски.

Згідно пунктів 2.1, 4.1 даного договору поставки, загальна кількість товару, що поставляється за цим договором, становить кількість товару по всіх підписаних Сторонами видаткових накладних; відвантаження всієї кількості Товару здійснюється погодженими партіями, а саме загальною кількістю 2100 куб.м.

На виконання умов даного договору ТОВ "Клевер Макс" поставило на адресу ТОВ "Ланберрі" тріску в кількості 2103 кубічних метрів на загальну суму 605664,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 05.09.2019 №КМ-0000096 на суму 24480,00 грн., в т.ч. ПДВ 4080,00 грн.; від 05.09.2019 №КМ-0000097 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 06.09.2019 №КМ-0000098 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 06.09.2019 №КМ-0000099 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 09.09.2019 №КМ-0000100 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 09.09.2019 №КМ-0000101 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 10.09.2019 №КМ-0000102 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 10.09.2019 №КМ-0000103 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 11.09.2019 №КМ-0000104 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 11.09.2019 №КМ-0000105 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 12.09.2019 №КМ-0000106 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 12.09.2019 №КМ-0000107 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 13.09.2019 №КМ-0000108 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 13.09.2019 №КМ-0000109 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 16.09.2019 №КМ-0000110 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 16.09.2019 №КМ-0000111 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 17.09.2019 №КМ-0000112 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 17.09.2019 №КМ-0000113 на суму 24480,00 грн., в т.ч. ПДВ 4080,00 грн.; від 18.09.2019 №КМ-0000114 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 19.09.2019 №КМ-0000115 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 20.09.2019 №КМ-0000116 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 23.09.2019 №КМ-0000117 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 24.09.2019 №КМ-0000118 на суму 21024,00 грн., в т.ч. ПДВ 3504,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору поставки, оплата партії Товару здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника за фактично прийняту вагу відповідно до підписаної Сторонами видаткової накладної в строк 15 (п`ятнадцять) робочих днів з дати поставки Товару.

Судом встановлено, що за поставлену тріску позивач оплатив ТОВ "Клевер Макс" грошові кошти в сумі 605664,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку з 01.09.2019 по 01.10.2019 та з 01.10.2019 по 08.10.2019.

За фактом продажу тріски ТОВ "Клевер Макс" зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, а саме: від 05.09.2019 №9 на суму 24480,00 грн., в т.ч. ПДВ 4080,00 грн.; від 05.09.2019 №10 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 06.09.2019 №11 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 06.09.2019 №12 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 09.09.2019 №13 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 09.09.2019 №14 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 10.09.2019 №15 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 10.09.2019 №16 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 11.09.2019 №17 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 11.09.2019 №18 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 12.09.2019 №19 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 12.09.2019 №20 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 13.09.2019 №21 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 13.09.2019 №22 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 16.09.2019 №24 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 16.09.2019 №25 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 17.09.2019 №26 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 17.09.2019 №29 на суму 24480,00 грн., в т.ч. ПДВ 4080,00 грн.; від 18.09.2019 №31 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 19.09.2019 №32 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 20.09.2019 №33 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 23.09.2019 №34 на суму 26784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн.; від 24.09.2019 №38 на суму 21024,00 грн., в т.ч. ПДВ 3504,00 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, вказані податкові накладні відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суму ПДВ за вказаними податковими накладними, виданими ТОВ "Клевер Макс", було включено позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу на те, що з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між витратами ТОВ "Ланберрі" на придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Клевер Макс" та здійсненням ним господарської діяльності.

У той же час, відповідач не надав суду докази на спростування таких доводів позивача.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов`язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного договору ТОВ "Клевер Макс" було зареєстровано в якості юридичної особи та був платником податку на додану вартість.

При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Клевер Макс" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання зазначеного вище договору.

Відповідач також не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідач так само не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ "Клевер Макс" спеціальної податкової правосуб`єктності на момент укладення і виконання зазначеного вище договору.

Крім того, в Акті перевірки відсутні посилання на випадки ухиляння ТОВ "Клевер Макс" від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов`язань, винесення вироків посадовим особам підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угоди з метою неправомірного отримання податкових вигод.

Також, відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем так і його контрагентом сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Клевер Макс" тріски.

В той же час, відповідач не надав суду жодних доказів на спростування встановлених судом в ході розгляду справи обставин.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у ТОВ "Клевер Макс", оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб`єктів господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, контролюючим органом не здійснювалась належна перевірка первинно-бухгалтерських документів ТОВ "Клевер Макс"; не перевірялась наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб`єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "Клевер Макс" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти здійснення господарських операцій, їх оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Стосовно встановлення під час перевірки інформації про обрив ланцюга по ланцюгу постачання, суд зазначає, що недотримання контрагентами ТОВ "Клевер Макс" та самим ТОВ "Клевер Макс" бухгалтерської та податкової дисципліни щодо придбання ними ТМЦ (тріски), які в подальшому було поставлено позивачу, не може слугувати беззаперечним доказом безтоварності господарської операції, за умови належного підтвердження позивачем первинними документами факту придбання цього товару (робіт, послуг) у ТОВ "Клевер Макс". При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності (наприклад, постанови Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №804/15820/15 (85836075), від 22.11.2019 у справі №817/2887/14 (85836029)).

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, невиконання ними своїх податкових обов`язків, підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нездійснення господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Таких підстав відповідачем не зазначено, судом під час судового розгляду не встановлено.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Наявні у матеріалах справи документи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

На думку суду, недостатність адміністративно-господарських можливостей контрагента для виконання ним господарської операції може слугувати підставою для обґрунтованого сумніву щодо реальності господарської операції лише в сукупності з іншими фактами, які б свідчили про безтоварний характер господарської операції, зокрема, відсутність належним чином оформлених первинних документів, відсутність економічного змісту господарської операції, відсутність зміни майнового стану учасників господарської операції. Втім, наданими позивачем доказами підтверджується зворотне.

При цьому, суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У той же час, будь-яких доказів того, що відповідачем було здійснено належну перевірку господарських відносин ТОВ "Клевер Макс" з його контрагентами, податковий орган не надав.

Таким чином, факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не інформацією, яка наведена в базах даних податкового органу.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій між ТОВ "Ланберрі" та ТОВ "Клевер Макс". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цим контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладеного правочину не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Більш того, під час перевірки відповідачем не досліджувались докази, які б свідчили, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи були підписані неуповноваженими особами або підроблені, як-то висновків почеркознавчих експертиз; зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ТОВ "Клевер Макс", у яких останні заперечували б факт складання первинних документів чи свою причетність до господарської діяльності очолюваних (контрольованих) ними підприємства.

Відповідно до частини п`ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима-С" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Так, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з ТОВ "Клевер Макс", за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що також не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи.

Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість. У свою чергу, відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а (ЄДРСР №73604829) зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення об`єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, та лише у питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, - а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційного характеру під час розгляду даної справи.

При цьому суд зазначає, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітні документи, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, первинні документи, які виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду.

Водночас, під час розгляду даної адміністративної справи суду не пред`явлено вироків суду щодо керівників ТОВ "Клевер Макс".

Водночас, суд зауважує на тому, що право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податковим органом не надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагента або про допущені ним порушень податкового законодавства.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (послуг) певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право ТОВ "Ланберрі" (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальнику послуг.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Слід зазначити, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред`явлено до суду будь-які належні докази нереальності правочину, укладеного між ТОВ "Ланберрі" та ТОВ "Клевер Макс", а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договору та первинних документів до нього неуповноваженими на те особами.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям із ТОВ "Клевер Макс".

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Клевер Макс" є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ "Клевер Макс" правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.5, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2019 №0001300402.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності своїх рішень.

Водночас позивач довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів у вказаних контрагентів.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б ТОВ "Ланберрі" права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.04.2020 №771.

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2102,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 249, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 27.12.2019 №0001300402.

Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланберрі" (код ЄДРПОУ 32037398) сплачений судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.