Постанова

від 17.05.2021 по справі 914/2505/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р. Справа №914/2505/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді О.В. Зварич

суддів Т.Б. Бонк

В.М. Гриців,

секретар судового засідання М.С. Кіра,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Віолла-Плюс (надалі ПП Віолла-Плюс ) б/н та дати (вх. №01-05/2610/20 від 23.09.2020 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 31.08.2020 року (суддя Н.Є. Березяк; повний текст рішення складено 09.09.2020 року)

у справі № 914/2505/19

за позовом : ПП Віолла-Плюс

до відповідача : Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

про визнання договору оренди продовженим

та за зустрічним позовом : Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

до відповідача : ПП Віолла-Плюс

про виселення із нежитлових приміщень,

за участю:

від позивача (за первісним позовом): не з`явився;

від відповідача (за первісним позовом): не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

03.12.2019 року ПП Віолла-Плюс звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-11470-18 від 26.10.2018 року продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю належного повідомлення про припинення договірних відносин. Відтак, договір оренди № Ш-11470-18 від 26 жовтня 2018 року, на думку позивача, вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, у відповідності до п. 4.7 договору. Також зазначає у позові про добросовісне користування орендованим приміщенням та своєчасну сплату орендної плати.

21.01.2020 року Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подало до господарського суду Львівської області зустрічний позов до ПП Віолла-Плюс про зобов`язання звільнити та повернути шляхом виселення нежитлові приміщення загальною площею 22,9 м 2 , що знаходяться адресою: м.Львів, вул. Б.Грінченка, 13а.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 26.10.2018 року № Ш-11470-18 припинив свою дію внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено, проте ПП Віолла-Плюс безпідставно ухиляється від повернення об`єкта оренди.

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.08.2020 року у справі №914/2505/19 (суддя Н.Є. Березяк) повністю відмовлено у задоволенні первісного позову. Зустрічний позов задоволено повністю. Зобов`язано ПП Віолла-Плюс звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради нежитлові приміщення загальною площею 22,9 кв.м, що знаходяться адресою: м. Львів, вул. Б. Грінченка, 13а.

Покликаючись на положення ст.764 Цивільного кодексу України та ч.2 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , суд зазначив у рішенні, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення цього договору оренди і упродовж місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Суд встановив, що орендодавець протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору повідомив орендаря про припинення договору та дійшов висновку про те, що спірний договір є припиненим внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено. Матеріалами справи підтверджено порушення ПП Віолла-Плюс зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди у зв`язку із закінченням терміну дії договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

23.09.2020 року ПП Віолла-Плюс подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 31.08.2020 року у справі №914/2505/19, в якій просить зазначене судове рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити первісний позов повністю відмовити в задоволенні зустрічного позову. Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що відповідач (за первісним позовом) не надав суду доказів належного повідомлення Підприємства про припинення дії договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 26.10.2018 року № Ш-11470-18. Стверджує, що повідомлення Управління № 2302-вих-5047 від 31.102019 року про припинення договірних відносин не відповідає вимогам Закону України Про оренду державного та комунального майна , оскільки орендар повинен бути повідомлений не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. В даному випадку таке повідомлення має місце після спливу 5 днів після закінчення дії договору. Звертає увагу на наявність у Підприємства переважного права перед іншими особами на укладення договору. Водночас, суд не встановив причин відмови орендарю у продовженні договору оренди.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 26.10.2018 року № Ш-11470-18 припинив свою дію 26.10.2019 року у зв`язку із закінченням терміну його дії, продовження цього договору не відбулося. З огляду на припинення дії договору оренди у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, у ПП Віолла-Плюс виник обов`язок повернути орендоване приміщення. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 31.08.2020 року у справі №914/2505/19, апеляційну скаргу ПП Віолла-Плюс - без задоволення.

Сторони у справі не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників.

Представник скаржника В.С. Шокало, який діє на підставі ордеру серії ВС № 1035314 від 20.03.2021 року, в клопотанні (вх. № 01-04/3511/21 від 14.05.2021 року) просить відкласти розгляд справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів, порадившись, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи №914/2505/19, беручи до уваги таке.

Відповідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Необґрунтоване затягування строків розгляду справи свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі Фрідлендер проти Франції , рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі Красношапка проти України ).

Суд враховує, що ПП Віолла-Плюс виклало свою процесуальну позицію в апеляційній скарзі, розгляд справи в суді апеляційної інстанції вже відбувався за участю керівника ПП Віолла-Плюс Козового А.Р. Крім того, суд двічі відкладав розгляд справи за клопотанням представника скаржника В.С. Шокало. Скаржник мав можливість забезпечити участь в цьому судовому засіданні іншого свого представника відповідно до вимог ст. 56 ГПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що правові підстави для відкладення розгляду справи №914/2505/19 відсутні.

Відповідач (за первісним позовом) не повідомив про причини неявки в судове засідання.

Представник відповідача (за первісним позовом) ознайомлений з датою, часом та місцем розгляду справи в судовому засіданні 05.04.2021 року.

Оскільки, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, суд прийшов до висновку, що в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників сторін у справі.

Обставини справи

26.10.2018 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) та ПП Віолла-Плюс (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за №Ш-11470-18, відповідно до якого орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 28.09.2018 року № 468-О та договору оренди від 22.07.2015 року № Ш-9703-15 (зі змінами) передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (далі об`єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП Львівелектротранс (надалі балансоутримувач). Об`єктом оренди є приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б. Грінченка, 13а, загальною площею 22,9 м 2 з індексом приміщення - 13 відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 29.04.2006 року, інвентаризаційна справа №1038 (а.с.42-45, т.1).

Згідно з п. 2.1 договору об`єкт оренди орендар буде використовувати для торгівлі.

Термін договору оренди визначений на 1 рік з 26 жовтня 2018 року до 26 жовтня 2019 року включно (п. 4.1 договору).

Відповідно до п.4.5 договору орендар, який належно виконує свої обов`язки за цим договором, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк. Орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди нерухомого майна через скерування на адресу Управління комунальної власності департаменту економічної політики заяви з документами у порядку, визначеному відповідними нормативними документами міської ради.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено (п.п. 4.12.1 п. 4.12 договору).

Розділом 5 договору врегульовано розмір орендної плати та порядок розрахунків.

Права, обов`язки орендодавця та орендаря визначено розділами 6, 7 договору.

У відповідності до п.п. 9.1-9.3, 9.5 договору повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди протягом 5 днів з часу закінчення терміну оренди. Об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з часу настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1 цього договору. Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з часу підписання акта здачі-приймання.

Згідно з п. 9.6 договору у разі припинення або розірвання договору орендар повинен повернути орендодавцю об`єкт оренди в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану об`єкта оренди з вини орендаря.

Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за № Ш-11470-18 від 26.10.2018 року підписаний сторонами.

В матеріалах справи відсутні докази про внесення змін до договору № Ш-11470-18 від 26.10.2018 року.

10.09.2019 року ПП Віолла-Плюс звернулось до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради із заявою про продовження договору оренди приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б. Грінченка, 13а (а.с.14, т.1).

В матеріалах справи відсутні докази про те, чи надавав орендодавець відповідь на заяву орендаря про продовження договору оренди.

04.11.2019 року Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради надіслало орендарю - ПП Віолла-Плюс повідомлення від 31.10.2019 року №2302-вих-5027 про припинення договірних відносин у зв`язку з закінченням 26.10.2019 року терміну дії договору № Ш-11470-18 від 26.10.2018 року оренди нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Б. Грінченка, 13а. В даному повідомленні орендодавець звернув увагу орендаря на його обов`язок протягом 15 днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення по акту приймання-передачі та провести повний розрахунок по сплаті орендної плати (а.с.48-53).

Вказане повідомлення ПП Віолла-Плюс залишило без відповіді та реагування.

Позивач (за первісним позовом) звернувся до місцевого господарського суду з позовною вимогою до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-11470-18 від 26.10.2018 року продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим договором, посилаючись на добросовісне користування орендованим майном, вжиття заходів щодо продовження договору оренди № Ш-11470-18 від 26.10.2018 року та відсутність письмового повідомлення орендодавця в обумовлені строки про припинення дії договору.

Підставою заявлення Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради зустрічного позову у даній справі слугувало невиконання ПП Віолла-Плюс вимог щодо звільнення та повернення орендованих приміщень загальною площею 22,9 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Б. Грінченка, 13а у зв`язку з закінченням терміну дії договору оренди нежитлових приміщень № Ш-11470-18 від 26.10.2018 року.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Аналогічно, пункт 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В ході розгляду справи суд встановив, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за № Ш-11470-18 від 26.10.2018 року Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради передало позивачу (за первісним позовом) в строкове платне користування - оренду нежитлові приміщення загальною площею 22,9 кв.м за адресою: м.Львів, вул. Б. Грінченка, 13а, що знаходяться на балансі ЛКП Львівелектротранс .

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунком 4.1 договору визначено термін його дії до 26 жовтня 2019 року.

Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за № Ш-11470-18 від 26.10.2018 року припинив свою дію у зв`язку із закінченням терміну його дії 26 жовтня 2019 року. Зазначену обставину сторони не оспорюють.

Таким чином, з 26.10.2019 року договірні відносини між сторонами припинились.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Орендовані нежитлові приміщення є комунальним майном, тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною другою статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Істотне значення має зміст заяви орендодавця про припинення або зміну умов договору оренди, надання (надіслання) цієї заяви орендарю протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди та факт її отримання іншою стороною.

У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.

Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року, справа №910/719/19.

В силу положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В матеріалах судової справи № 914/2505/19 наявна копія повідомлення Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №2302-вих-5027 від 31.10.2019 року про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням 26.10.2019 року терміну дії договору оренди нежитлових приміщень № Ш-11470-18 від 26.10.2018 року та з вимогою до орендаря протягом 15 днів повернути орендовані приміщення за адресою: м. Львів, вул. Б.Грінченка, 13а балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Вказане повідомлення надіслане орендарю, на підтвердження чого Управлінням надано копії списку згрупованих рекомендованих поштових відправлень від 01.11.2019 року, фіскального чеку ПАТ Укрпошта від 04.11.2019 року, та вручене орендарю 05.11.2019 року (а.с.49-51, т.1).

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановивши, що: 1) договір оренди припинив свою дію 26.10.2019 року; 2) наявність заяви орендодавця на припинення договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії та відсутність волевиявлення на пролонгацію договору, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обгрунтовано й підставно відмовив у задоволенні первісного позову про зобов`язання укласти спірний договір на новий термін.

Колегія суддів відхиляє покликання скаржника про те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував положень статей 777 ЦК України та 285 ГК України, які регулюють переважне право наймача на укладення договору на новий строк, враховуючи таке.

Положення частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини першої статті 777 Цивільного кодексу України передбачають можливість для добросовісного орендаря реалізувати переважнео право на укладення договору оренди на новий термін перед іншими претендентами на оренду цього ж майна і за інших рівних з ними умов, а не обов`язок орендодавця укласти договір оренди після закінчення терміну його дії та за відсутності волевиявлення на пролонгацію договору.

Аналіз правової конструкції переважне право однозначно вказує, що його суттю є не абсолютне і автоматичне право належного орендаря на укладення договору найму, а надання йому певної переваги перед іншими претендентам на оренду майна, що свідчить про обов`язкову участь такого орендаря в конкурсі разом з іншими учасниками.

Також, оскільки переважне право не передбачає автоматичного продовження договору, воно не скасовує необхідність досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов (цільового використання, ціни тощо). У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється (ч.1 ст.777 ЦК України).

Жодної згоди щодо продовження договірних стосунків сторонами у даному спорі не досягнуто.

Для задоволення позовних вимог про зобов`язання укласти договір, повинна мати місце правова ситуація, в якій одна із сторін зобов`язання, маючи обов`язок укласти договір, ухиляється від його укладення.

Однак, позивач (за первісним позовом) не довів належними та допустимими доказами наявності таких обставин.

Твердження апелянта про те, що підставою для зобов`язання Управління укласти спірний договір є добросовісне виконання орендарем своїх зобов`язань щодо користування майном та сплати орендної плати, суд вважає необґрунтованими, оскільки належне виконання договірних зобов`язань не може слугувати підставою для продовження договірних відносин за відсутності волевиявлення орендодавця після закінчення терміну дії договору.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному судовому рішенні щодо відмови в задоволенні первісного позову.

Приписами частини 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Згідно положеннь п.п. 9.1, 9.3 договору об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з часу закінчення терміну дії договору.

З урахуванням правомірного висновку суду першої інстанції про припинення 26.10.2019 року договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за №Ш-11470-18 від 26.10.2018 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно задоволив зустрічний позов та зобов`язав ПП Віолла-Плюс звільнити шляхом виселення і повернути Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради нежитлові приміщення площею 22,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Б.Грінченка, 13а.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Віолла-Плюс б/н та дати (вх. № 01-05/2610/20 від 23.09.2020 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 31.08.2020 року у справі № 914/2505/19 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя Т.Б. Бонк

Суддя В.М. Гриців