Ухвала
від 24.05.2021 по справі 915/988/20
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

24 травня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/988/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

Разюк Г.П.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-Бузький кар`єр 2»

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 24 грудня 2020 року (повний текст складено 13.01.2021р.)

та

на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області

від 21 січня 2021 року (повний текст складено 01.02.2021р.)

по справі №915/988/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-Бузький кар`єр 2»

про: стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2020р. у справі №915/988/20 (суддя Адаховська В.С.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-Бузький кар`єр 2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» основний борг у сумі 5062,83 доларів США, що станом на дату подання позову за офіційним курсом НБУ еквівалентні 137423,43 грн., пеню в сумі 5931,44 доларів США, що станом на дату подання позову за офіційним курсом НБУ еквівалентні 161000,63 грн., штраф у сумі 2370,00 доларів США, що станом на дату подання позову за офіційним курсом НБУ еквівалентні 64330,33 грн., 3% річних у сумі 688,03 доларів США, що станом на дату подання позову за офіційним курсом НБУ еквівалентні 18675,61 грн., а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 5721,45 грн. В решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області 21.01.2021р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» про ухвалення додаткового рішення у справі №915/988/20 задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-Бузький кар`єр 2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» 60 012,53 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Південно-Бузький кар`єр 2» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2020р. у справі №915/988/20 в частині стягнення з відповідача вищезазначених сум.

Також, апелянт просить скасувати додаткове рішення від 21.01.2021р. у справі №915/988/20 та відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу у сумі 60 012,53 грн.

Разом з апеляційної скаргою ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю «Південно-Бузький кар`єр 2» заявляє клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2020р. у справі №915/988/20 та додаткове рішення від 21.01.2021р.

Апеляційна скарга надіслана безпосередньо до суду апеляційної інстанції 30.04.2021р., що вбачається з відповідного поштового конверту, в якому апеляційна скарга надійшла до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2021р. вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Південно-Бузький кар`єр 2» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2020р. та на додаткове рішення від 21.01.2021р. у справі №915/988/20 було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Миколаївської області матеріалів зазначеної справи до суду апеляційної інстанції.

19.05.2021р. матеріали справи №915/988/20 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ознайомившись з поданими матеріалами, колегія суддів зазначає, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Положенням ч.2 п.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що документи, які підтверджують сплату судового збору надаються до суду у встановленому порядку та розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог у даній справі є майнова вимога про стягнення 382 161,80 грн., однак апелянт оскаржує суму у розмірі 381 430 грн.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду позовної вимоги майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуючи рішення місцевого господарського суду у даній справі, апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 8 582,18 грн. ((381 430 *1,5%)*150%).

Дослідивши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-Бузький кар`єр 2» , колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що жодного доказу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги апелянтом до останньої не надано.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 261 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм приводить суд до висновку, що існують підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, як безумовні, тобто пов`язані з часом складення повного судового рішення та його отриманням. Такий строк підлягає безумовному поновленню у випадку, коли апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня вручення такого рішення.

А є, в тому числі випадки, коли допускається можливість поновити строк на подання скарги при наявності інших поважних причин, які ускладнювали або унеможливлювали подати у строк встановлений законом скаргу і після отримання повного тексту рішення суду.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення господарського суду від 24.12.2020р., повний текст якого складено 13.01.2021р., відповідачем отримано 20.01.2021р., про свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.01.2021р. за штрихкодовим ідентифікатором 5400142568620, яким на адресу апелянта була направлена копія відповідного рішення суду (т.1 а.с.152).

Отже, кінцевим строком права звернення апелянта на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, з урахуванням положень ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, є 09.02.2021р.

В свою чергу, додаткове рішення від 21.01.2021р. у даній справі, повний текст якого був складений 01.02.2021р. отримано апелянтом 08.02.2021р., що вбачається з поштового повідомлення від 04.02.2021р. за штрихкодовим ідентифікатором 5400142683934 (т.1 а.с.211).

Таким чином, апеляційна скарга відповідачем подана з пропуском 20 денного строку на апеляційне оскарження рішення, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, як зазначалось вище, до апеляційної скарги ТОВ «Південно-Бузький кар`єр 2» додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2020р. у справі №915/988/20 та додаткового рішення від 21.01.2021р.

В обґрунтування вказаного клопотання апелянт зазначає, що до суду апеляційної інстанції ТОВ «Південно-Бузький кар`єр 2» звернулось вдруге. Попереднє звернення відповідача до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2020р. та на додаткове рішення від 21.01.2021р. у справі №915/988/20 було здійснено вчасно.

За твердженням апелянта, 02.03.2021р. він отримав ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021р., якою апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано останньому строк для усунення недоліків, а саме сплати судового збору протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Однак, враховуючи скрутне матеріальне становище ТОВ «Південно-Бузький кар`єр 2» , останнім до Південно-західного апеляційного господарського суду було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2021р. було відмовлено у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернуто апеляційну скаргу відповідачу, про що, за твердженням апелянта, йому стало відомо лише 20.04.2021р.

Разом з цим, апелянт зауважує, що представник відповідача - адвокат Порошина Н.Г. з кінця березня 2021р. перебувала на амбулаторному, а потім - на стаціонарному лікуванні через ускладнення хвороби COVID-19.

На думку апелянта, дані обставини виникли незалежно від волі та поведінки апелянта та вплинули на пропущення строку апеляційного оскарження, який був пропущений з поважних, об`єктивних причин.

Дослідивши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження та перевіривши матеріали справи №915/988/20, судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга ТОВ Південно-Бузький кар`єр 2» подана до суду апеляційної інстанції повторно.

При подачі вказаної апеляційної скарги в перший раз, остання, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021р., була залишена без руху у зв`язку з несплатою судового збору у розмірі 8 582,18 грн.; апелянту було встановлено строк на усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги - 10 днів з дня вручення копії наведеної ухвали.

Копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021р. про залишення апеляційної скарги без руху отримано представником ТОВ «Південно-Бузький кар`єр 2» 02.03.2021р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 24.02.2021р. за штрихкодовим ідентифікатором 6511913206130, що міститься у матеріалах справи. (т.1. а.с. 187).

Відтак, останнім днем строку для виправлення недоліків відповідно до вимог вказаної ухвали суду було 12.03.2021 року.

Проте, у встановлені судом строки, апелянтом вказані в ухвалі недоліки апеляційної скарги не були усунені, докази сплати судового збору до Південно-західного апеляційного господарського суду не надійшли.

Натомість, 12.03.2021р. від ТОВ «Південно-Бузький кар`єр 2» до суду надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв`язку із складною фінансовою ситуацією.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2021р. у справі №915/988/20 відмовлено у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору та, з огляду на неусунення недоліків апеляційної скарги як у визначений судом строк, так і протягом розумного строку, остання була повернена ТОВ «Південно-Бузький кар`єр 2» без розгляду.

Вказану ухвалу місцевого господарського суду апелянт отримав 05.04.2021р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 24.03.2021р. за штрихкодовим ідентифікатором 6519913291499, яке міститься у матеріалах справи. (т.1 а.с. 216).

Таким чином, судова колегія звертає увагу на те, що твердження апелянта про отримання ухвали від 24.03.2021р. щодо повернення апеляційної скарги лише 20.04.2021р. є хибним.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що якість судового процесу залежить не лише від роботи судової системи, але й від поведінки учасників процесу та їх представників.

У зв`язку з чим, апеляційний суд наголошує на тому, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору .

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989р. у справі « Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Судова колегія зауважує, що виходячи з приписів ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", порядок застосування та користування встановленими правами на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження рішення суду регламентується відповідними процесуальними нормами, в даному випадку - нормами Господарського процесуального кодексу України.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

За положеннями ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк лише за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Відтак, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Виходячи зі змісту частин 2 та 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При цьому, поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №918/115/16, від 19.06.2018р. у справі №912/2325/17, від 18.01.2019р. у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020р. у справі №926/1037-б/15, від 13.05.2021р. у справі №916/206/20).

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенцї про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Відповідно до практики Суду держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справах "Делкурт проти Бельгії", "Пелевін проти України"). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення у справах "Мельник проти України", "Мушта проти України").

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.

Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у відповідних відносинах, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника про те, що об`єктивною обставиною пропуску строку на апеляційне оскарження було вирішення питання щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги, щодо наявності поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку із перебуванням апеляційної скарги відповідача у суді апеляційної інстанції за попередньому поданні апеляційної скарги.

Судова колегія звертає також увагу на те, що процесуальний строк пропущений відповідачем виключно через несплату апелянтом суми судового збору, що в свою чергу залежало не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, яка подала апеляційну скаргу, могла і повинна була уникнути при поданні апеляційної скарги .

Відсутність у юридичної особи коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

При цьому, судова колегія відмічає, що сам по собі факт вчасного подання первісної апеляційної скарги у строк, встановлений законом, та її подальше повернення не може свідчити про поважність причин такого пропуску, оскільки при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги.

Окремо, суд звертає увагу, що і у цьому разі, при поданні апеляційної скарги повторно, апелянт знов не сплачує судовий збір, що тягне за собою залишення апеляційної скарги без руху, з наданням відповідного строку на усунення недоліків. Вказані дії відповідача можна розцінювати як зловживання процесуальними правами.

Водночас, статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п.п. 6, 7 ч.2 цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього статтею 2 Господарського процесуального кодексу України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) господарського судочинства, зміст якого розкриває стаття 7 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. А частина 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України чітко регламентує, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відтак, усі учасники господарської справи, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків, повинні діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції зазначає про неповажність підстав, наведених скаржником для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки повернення поданої раніше апеляційної скарги із підстав неподання доказів сплати судового збору, тобто - належного оформлення документів, які вимагаються процесуальним законодавством при зверненні до суду, не може бути визнано об`єктивними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки такі причини є суто суб`єктивними і свідчать виключно про неналежні дії/бездіяльність скаржника щодо оформлення та направлення документів до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020р. у справі №189/1180/19 (2-а/189/150/19, в якій Верховний Суд погодився із судом апеляційної інстанції у тому, що факт попереднього звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк не є підставою для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки надання особі, яка бере участь в справі права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання установленого законом строку на подання апеляційної скарги. Подання первинної апеляційної скарги в установлений законом строк не передбачає зупинення строку на апеляційне оскарження для скаржника і можливості у зв`язку з цим у подальшому свавільно розпоряджатися часом на апеляційне оскарження.

Отже, невиконання вимог Господарського процесуального кодексу України щодо належного подання апеляційної скарги, не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Окремо апеляційний суд зазначає, що з огляду на усе вищенаведене, у даному випадку тимчасова непрацездатність представника ТОВ «Південно-Бузький кар`єр 2» жодним чином не підтверджує неспроможність відповідача подати апеляційну скаргу згідно строків встановлених Господарським процесуальним кодексом України, ти паче, що апеляційна скарга підписана директором Товариства, а не його представником. При цьому, надіслати апеляційну скаргу до суду може не лише юрист, що представляє підприємство у судах, а і керівник, бухгалтер цього підприємства, уповноважений працівник підприємства тощо.

Враховуючи вказане, судова колегія вважає, що в обґрунтування підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження, апелянтом не зазначено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили значний пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження.

Приймаючи до уваги вищевикладене, доводи апелянта, викладені в клопотанні щодо поновлення строку на апеляційне оскарження при повторному поданні апеляційної скарги, з урахуванням вищезазначених положень законодавства, не є обґрунтованими.

Згідно з ч.2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених ст. 258 Господарського процесуального кодексу, застосовуються положення ст. 174 Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до положень ч.3 с. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом ч.1, 2 ст. 174 Господарського процесуального України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідно до положень статті 260 Господарського процесуального кодексу України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Крім того, апеляційна колегія вважає за доцільне роз`яснити апелянту, що згідно з п.4 ч.1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч.6 ст. 260 ГПК України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-Бузький кар`єр 2» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2020р. та на додаткове рішення від 21.01.2021р. у справі №915/988/20 - залишити без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Південно-Бузький кар`єр 2» строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, а саме: надати до суду докази сплати судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі; надати вмотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2020р. та на додаткове рішення від 21.01.2021р. у справі №915/988/20 із зазначенням обставин та надання доказів пропуску строку внаслідок виникнення обставин непереборної сили протягом 7 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Південно-Бузький кар`єр 2» , що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Я.Ф. Савицький

Суддя В.М. Головей

Суддя Г.П. Разюк

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення24.05.2021
Оприлюднено25.05.2021
Номер документу97096383
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —915/988/20

Ухвала від 10.06.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Ухвала від 24.05.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Ухвала від 13.05.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Савицький Я.Ф.

Судовий наказ від 12.04.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Адаховська В.С.

Судовий наказ від 12.04.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Адаховська В.С.

Ухвала від 24.03.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Бєляновський В.В.

Ухвала від 22.02.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Бєляновський В.В.

Рішення від 21.01.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Адаховська В.С.

Ухвала від 13.01.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Адаховська В.С.

Рішення від 24.12.2020

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Адаховська В.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні