Постанова

від 27.04.2021 по справі 911/1769/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2021 р. Справа№ 911/1769/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 27.04.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс"

на рішення Господарського суду Київської області

від 10.12.2020 (повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.12.2020)

у справі №911/1769/20 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс"

до 1. Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Джамбо"

2. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_1

про стягнення 520674,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Джамбо", Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення 520674,60 грн, а саме:

- стягнення з Приватного підприємства Виробнича комерційна фірма "Джамбо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" збитків, заподіяних в результаті ДТП, яка сталася 22.03.2017 за участю транспортного засобу "MAN", державний реєстраційний № НОМЕР_1 з причіпом "SCHMITZ", державний реєстраційний № НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 та транспортного засобу "MAN", державний реєстраційний № НОМЕР_3 з причіпом "KOGEL", державний реєстраційний № НОМЕР_4 , яким керував водій ОСОБА_2 , в розмірі 420674,60 грн, з яких: 164408,87 грн. у рахунок відшкодування прямих матеріальних збитків, 5250 грн. та 1800 грн витрат, понесених у вигляді оплати за здійснення експертного дослідження та визначення розміру матеріального збитку, 5000 грн. витрат за надання адвокатом послуг з професійної правничої допомоги та 244215,73 грн упущеної вигоди;

- стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" у рахунок страхового відшкодування 100000 грн.

Також позивач просив стягнути з Приватного підприємства Виробнича комерційна фірма "Джамбо" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" пропорційно вищезазначених сум витрати на оплату судового збору у розмірі 7810,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статей 15, 16, 22, 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 3, 6. 36-1 Закону України Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з посиланням на те, що відповідач-1 зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків; відповідач-2 зобов`язаний здійснити страхове відшкодування у межах ліміту відповідальності страховика за договором про обов`язкову цивільно-правову відповідальність від 03.06.2016 (страховий поліс №АІ/9646001).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - ОСОБА_1 .

22.07.2020 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про застосування строку позовної давності.

03.08.2020 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про застосування строку позовної давності.

09.09.2020 через канцелярію місцевого господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (а.с.191 т.1), в якій позивач просив суд:

- стягнути з Приватного підприємства Виробнича комерційна фірма "Джамбо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" 444141,21 грн, з яких: 164408,87 грн. у рахунок відшкодування прямих матеріальних збитків; витрати, понесені у вигляді оплати за здійснення експертного дослідження та визначення розміру матеріального збитку у розмірі 5250 грн. та 1800 грн.; витрати за здійснення економічної експертизи у розмірі 5000 грн.; витрати за надання адвокатом послуг з професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн.; упущену вигоду у розмірі 262682,34 грн.

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" у рахунок страхового відшкодування 100000 грн;

- стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 пропорційно вищезазначених сум витрати на оплату судового збору у розмірі 7810,12 грн.

Дана заява обґрунтована тим, що після звернення з позовною заявою на підтвердження правильності визначення розміру упущеної вигоди позивачем замовлено проведення економічної експертизи станом на день її складання, отримано висновок №32/08-20 від 07.09.2020, відповідно до якого станом на 07.09.2020 розмір упущеної вигоди (неотриманого прибутку) від простою транспортних засобів - автомобіля НОМЕР_3 та напівпричіпа НОМЕР_4 за період з 22.03.2017 (дата ДТП) по 07.09.2020 становить 262 682,34 грн, у зв`язку з чим позивач просив збільшити на 23846,61 грн. загальний розмір первісно заявлених до відповідача-1 позовних вимог за рахунок збільшення розміру упущеної вигоди з 244215,73 грн до 262682,34 грн та збільшення суми судових витрат за проведення експертизи на 5000,00 грн.

24.09.2020 через канцелярію місцевого господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (а.с.39 т.2), в якій позивач просив суд:

- стягнути з Приватного підприємства Виробнича комерційна фірма "Джамбо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" 458870,70 грн, з яких: 179138 грн. 36 коп. у рахунок відшкодування прямих матеріальних збитків, витрати, понесені у вигляді оплати за здійснення експертного дослідження та визначення розміру матеріального збитку у розмірі 5250 грн. та 1800 грн., витрати, понесені за здійснення економічної експертизи у розмірі 5000 грн., витрати за надання адвокатом послуг з професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн. та упущену вигоду у розмірі 262 682,34 грн.;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" у рахунок страхового відшкодування 100 000 грн.;

- стягнути з Приватного підприємства Виробнича комерційна фірма "Джамбо" та Відповідача 2 пропорційно вищезазначених сум витрати на оплату судового збору у розмірі 8031 грн. 06 коп.

Вказана заява обґрунтована тим, що позивачем було замовлено перерахунок розміру спричиненого збитку, заподіяного власнику КТЗ Kogel SN24 держ. № НОМЕР_4 станом на дату звернення до суду на 10.06.2020. За результатами проведеного дослідження, розмір матеріального збитку становить 52067,35 грн., що на 14729,49 грн. більше первісно заявленої суми матеріального збитку, спричиненого пошкодженням напівприцепу. У зв`язку з цим, позивач просив збільшити на 14729 грн. 49 коп. загальний розмір первісно заявлених до відповідача-1 позовних вимог про стягнення матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортних засобів.

Місцевим господарським судом прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх. №20319/20 від 24.09.2020); розгляд справи здійснювався з урахуванням вищевказаної заяви.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.12.2020 у справі №911/1769/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" у рахунок страхового відшкодування 100000 грн, суд виходив з того, що пропуск потерпілою особою визначеного пунктом 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строку звернення до страховика є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Приватного підприємства Виробнича комерційна фірма "Джамбо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" матеріальних збитків та упущеної вигоди, суд виходив з недоведеності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні ДТП. При цьому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності через визнання судом необґрунтованими та недоведеними позовних вимог.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2020 у справі №911/1769/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, стягнути з Приватного підприємства Виробнича комерційна фірма "Джамбо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" 462470,70 грн, з яких: 179138 грн. 36 коп. у рахунок відшкодування прямих матеріальних збитків, витрати, понесені у вигляді оплати за здійснення експертного дослідження та визначення розміру матеріального збитку у розмірі 5250 грн. та 1800 грн., витрати, понесені за здійснення економічної експертизи у розмірі 5000 грн., витрати за надання адвокатом послуг з професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн, 3600 грн витрат, понесених за здійснення експертизи експертом Вартаняном Ю.Н. та упущену вигоду у розмірі 262 682,34 грн.;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" у рахунок страхового відшкодування 100 000 грн;

- стягнути з відповідачів пропорційно вищезазначених сум витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви та судового збору за подання апеляційної скарги.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві та заявах про збільшення позовних вимог, відповіді на відзив.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" на рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2020 у справі №911/1769/20; призначено апеляційну скаргу до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства. Також у відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 просив здійснити розгляд справи за відсутності представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група".

16.02.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

02.04.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява, в якій викладено уточнення розрахунків сум, заявлених позивачем до стягнення.

Суд апеляційної інстанції не враховує подані позивачем 02.04.2021 уточнені розрахунки сум, заявлених позивачем до стягнення з відповідачів при розгляді апеляційної скарги у даній справі, якими змінено вимоги апеляційної скарги, з огляду на порушення останнім встановленого частиною 1 статті 266 ГПК України порядку зміни та доповнення апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційної інстанції 27.04.2021 представники відповідачів, третя особа не з`явились.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідачів, третьої особи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2020 у справі №911/1769/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, стягнути з Приватного підприємства Виробнича комерційна фірма "Джамбо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" 463549,34 грн, з яких: 179138 грн. 36 коп. у рахунок відшкодування прямих матеріальних збитків, витрати, понесені у вигляді оплати за здійснення експертного дослідження та визначення розміру матеріального збитку у розмірі 5250 грн. та 1800 грн., витрати, понесені за здійснення економічної експертизи у розмірі 5000 грн., 3600 грн витрат, понесених за здійснення експертизи експертом Вартаняном Ю.Н., витрати за надання адвокатом послуг з професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн, та упущену вигоду у розмірі 262 682,34 грн, 500 грн різниці за рахунок франшизи; стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" у рахунок страхового відшкодування 99500 грн;

- стягнути з відповідачів пропорційно вищезазначених сум витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 7810,12 грн та судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 12583,14 грн.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

22 березня 2017 року трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "MAN", державний реєстраційний № НОМЕР_1 з причіпом "SCHMITZ", державний реєстраційний № НОМЕР_2 , який належить Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма "Джамбо" та яким керував водій ОСОБА_1 та транспортного засобу "MAN", державний реєстраційний № НОМЕР_3 з причіпом "KOGEL", державний реєстраційний № НОМЕР_4 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" та яким керував водій ОСОБА_2 .

Станом на дату скоєння ДТП автомобіль "MAN 18.463 FLT", державний номер НОМЕР_1 , був застрахований ПП виробничо-комерційною фірмою "Джамбо" в ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі договору про обов`язкову цивільно-правову відповідальність від 03.06.2016 (страховий поліс №АІ/9646001). За умовами укладеного договору було узгоджено страхове відшкодування у розмірі 100000 грн, франшиза - 500 грн.

Постановою Баришівського районного суду Київської області від 03 серпня 2018 у справі №355/400/17, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 08.11.2019, провадження у справі щодо ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

13 січня 2020 року до ПАТ "СК "Українська страхова група" звернулось ТОВ "Техавтотранс" з заявою про виплату страхового відшкодування від 10 січня 2020 року за шкоду, завдану транспортному засобу "MAN", державний реєстраційний № НОМЕР_3 з причіпом "KOGEL", державний реєстраційний № НОМЕР_4 .

04 лютого 2020 року ПАТ "СК "Українська страхова група" на адресу ТОВ "Техавтотранс" було направлено листи № 03/0819 та № 03/0823, якими повідомлено про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.

Вважаючи вищевказану відмову необґрунтованою, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача-2 Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 100000,00 грн. страхового відшкодування.

Крім того, позивач зазначив, що внаслідок ДТП належні позивачеві автомобіль "MAN F2000", державний номер НОМЕР_3 та напівпричіп "KOGEL SN24", державний номер НОМЕР_4 були пошкоджені.

Згідно звіту №2504 про визначення вартості матеріального збитку від 25.04.2017, здійсненому експертом А.І. Волошиним, за участю представника відповідача - 2 (ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група") Кривун О.О., загальна вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобілю "MAN F2000" (Позивачеві), державний номер НОМЕР_3 становить 227071,01 грн.

Згідно звіту №2504(1) про визначення вартості матеріального збитку від 26.04.2017, здійсненому експертом Волошиним А.І., також за участю представника ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" - Кривун О.О., загальна вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ "KOGEL SN24", державний номер НОМЕР_4 становить 37337,86 грн.

За здійснення експертного дослідження позивачем сплачено ДП "Центр Експертних досліджень" 5250,00 грн., за визначення розміру матеріального збитку сплачено ФОП Кохан О.А. 1800,00 грн.

В подальшому позивачем було замовлено перерахунок розміру спричиненого збитку заподіяного власнику КТЗ Kogel SN24 держ. № НОМЕР_4 станом на дату звернення до суду на 10.06.2020; за результатами проведеного дослідження, розмір матеріального збитку становить 52067,35 грн.

10.01.2020 позивач звернувся з пропозицією до відповідача - 1 (ПП ВКФ "Джамбо") щодо досудового врегулювання питання про відшкодування матеріальних збитків, спричинених ДТП, однак, не отримавши задоволення своїх вимог, звернувся до суду з даним позовом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача-1 упущену вигоду (неотриманий прибуток) за період з 23.03.2017 по 10.06.2020 у розмірі 262 682,34 грн.

Згідно з відомостями у ЄДРПОУ ТОВ "Техавтотранс" зареєстрований як господарюючий об`єкт, який за видом своєї діяльності здійснює перевезення автомобільним вантажним транспортом.

За твердженням позивача, не отримуючи дохід через неможливість використання пошкоджених транспортних засобів у господарській діяльності по перевезенню вантажів, ТОВ "Техавтотранс" продовжує отримувати збитки у вигляді упущеної вигоди через вимушений простій.

У відповідності до висновку економічної експертизи №32/08-20 від 07.09.2020, станом на 07.09.2020 розмір упущеної вигоди (неотриманого прибутку) від простою транспортних засобів - автомобіля НОМЕР_3 та напівпричіпа НОМЕР_4 за період з 22.03.2017 (дата ДТП) по 07.09.2020 складає 262 682,34 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення з Приватного підприємства Виробнича комерційна фірма "Джамбо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" 458870,70 грн, з яких: 179138 грн. 36 коп. у рахунок відшкодування прямих матеріальних збитків, витрати, понесені у вигляді оплати за здійснення експертного дослідження та визначення розміру матеріального збитку у розмірі 5250 грн. та 1800 грн., витрати, понесені за здійснення економічної експертизи у розмірі 5000 грн., витрати за надання адвокатом послуг з професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн. та упущену вигоду у розмірі 262 682,34 грн.; стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" у рахунок страхового відшкодування 100 000 грн.

Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з угод або внаслідок заподіяння шкоди, що передбачено статтею 11 ЦК України.

Згідно з приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

За загальним правилом відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

В спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищеної небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд, шляхом пред`явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди.

Положеннями статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 750/8676/15-ц.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, останній стає відповідальною особою, адже внаслідок укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за завдану застрахованою ним особою шкоду. Він бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоди, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

У Законі України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7). Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з постанови Київського апеляційного суду від 08.11.2019, відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується даними схеми дорожньо-транспортної пригоди від 22 березня 2017 року, на якій зображено напрямок руху транспортних засобів, механічні пошкодження та розташування транспортних засобів після зіткнення; поясненнями водія ОСОБА_2 про механізм та обставини дорожньо-транспортної пригоди; даними висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №5483/1256/18-52 від 26 червня 2018 року, згідно якої, У даній дорожній обстановці з технічної точки зору причинний зв`язок між діями водія автомобіля МАН-1 з напівпричіпом ОСОБА_2 і виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди - відсутній. Водночас у даній дорожній обстановці з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди знаходяться (перебувають) дії водія автомобіля МАН-2 з напівпричіпом ОСОБА_1 , які не відповідають вимогам п.п.27.1, 10.2, 10.8.ч.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.

Тобто висновками судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №5483/1256/18-52 від 26 червня 2018 року підтверджено неправомірні дії водія "MAN", державний реєстраційний № НОМЕР_1 з причіпом "SCHMITZ", державний реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Згідно звіту №2504 про визначення вартості матеріального збитку від 25.04.2017, здійсненого експертом Волошиним А.І., за участю представника відповідача - 2 (ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група") Кривун О.О., загальна вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобілю "MAN F2000" (позивачеві), державний номер НОМЕР_3 становить 227071,01 грн.

Згідно звіту №2504(1) про визначення вартості матеріального збитку від 26.04.2017, здійсненому експертом Волошиним А.І., також за участю представника ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" - Кривун О.О., загальна вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ "KOGEL SN24", державний номер НОМЕР_4 становить 37337,86 грн.

При цьому, позивачем сплачено ДП "Центр Експертних досліджень" 5250,00 грн вартості експертного дослідження, та за визначення розміру матеріального збитку сплачено ФОП Кохан О.А. 1800,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №106 від 11.04.2017 та №118 від 20.04.2017 (а.с. 20, 21 т.1).

У відповідності до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, складеного оцінювачем колісних транспортних засобів ОСОБА_3 та ФОП Кохан О.А., вартість матеріального збитку, заподіяного КТЗ "KOGEL SN24", державний номер НОМЕР_4 , визначений за витратним підходом станом на 10.06.2020 складає 52067,35 грн.

Згідно висновку №1610-1 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, складеного 21.10.2020 судовим експертом Вартанян Ю.Н., вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу MAN F 2000 19.414 реєстраційний № НОМЕР_3 внаслідок його пошкодження (з технічної точки зору) на дату огляду 16.10.2020 становить 186519,10 грн.

Згідно висновку експерта за результатми проведення судово-економічної експертизи №32/08-20 від 07.09.2020, складеного судовим експертом Болоніною І.В., розмір упущеної вигоди(неотриманого прибутку) від простою транспортних засобів автомобіля реєстраційний № НОМЕР_3 та напівпричіпа НОМЕР_4 , що належить ТОВ "Техавтотранс" у звязку із пошкодженням їх під час ДТП, за період з 22.03.2017 по 07.09.2020 становить 262682,34 грн.

Станом на дату скоєння ДТП автомобіль "MAN 18.463 FLT", державний номер НОМЕР_1 , був застрахований ПП виробничо-комерційною фірмою "Джамбо" в ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі договору про обов`язкову цивільно-правову відповідальність від 03.06.2016 (страховий поліс №АІ/9646001). За умовами укладеного договору було узгоджено страхове відшкодування у розмірі 100000 грн, франшиза - 500 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем-2 заявлено в межах встановленого ліміту відповідальності (100000 грн), водночас підлягає зменшенню на суму франшизи (500 грн): 100000 грн - 500 грн = 99500 грн.

Відповідно до п. 35.1. ст. 35 Закону № 1961-IV, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пп. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому, у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.

Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону № 1961-IV не містять.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), зазначено, що у системному зв`язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону № 1961-IV, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду при цьому послалася на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц, у якій зроблено висновок про необхідність стягнення страхового відшкодування незважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах річного строку.

Окрім наведеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15 зазначила, що жодним законодавчим актом не передбачено обов`язку потерпілого звернутися попередньо до страховика, та відсутність такого звернення не позбавляє права позивача звернутися до суду для стягнення страхового відшкодування.

Отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права та необґрунтовано відмовив у позові в частині стягнення з відповідача-2 страхового відшкодування з підстав пропуску потерпілою особою визначеного пунктом 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строку звернення до страховика.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" страхового відшкодування в сумі 99500 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 500 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, враховуючи доведеність позивачем наявності складу цивільного правопорушення відповідача-1 для стягнення шкоди в порядку статей 22, 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, враховуючи те, що неправомірні дії водія автомобіля МАН-2 з напівпричіпом ОСОБА_1 призвели до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пошкоджено транспортний засіб "MAN", державний реєстраційний № НОМЕР_3 з причіпом "KOGEL", державний реєстраційний № НОМЕР_4 , чим завдано позивачу збитків, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" про стягнення з Приватного підприємства Виробнича комерційна фірма "Джамбо" збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 453870,70 грн, з яких 127071,01 грн - збитків за пошкоджений автомобіль, 52067,35 грн - збитків за пошкоджений полупричіп, 262682,34 грн упущеної вигоди; витрат по сплаті вартості експертного дослідження, здійсненого ОСОБА_3 у розмірі 5250 грн та 1800 грн, витрат по сплаті вартості економічної експертизи у розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги про стягнення збитків в розмірі 5000 грн - витрат за надання адвокатом послуг з професійної правничої допомоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, на підтвердження понесення позивачем відповідних збитків, останнім додано до позовної заяви копію платіжного доручення №8 від 13.01.2020 (а.с. 47 т.1), у відповідності до якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" перераховано Адвокатському бюро "Зосименко Г.Р. та партнери" 5000 грн - оплата за послуги про надання професійної правничої допомоги згідно договору від 24.12.2019. Натомість в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що позивачем понесено відповідні витрати саме у зв`язку із захистом своїх прав у спірних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції не приймає і не розглядає вимоги позивача щодо стягнення з Приватного підприємства Виробнича комерційна фірма "Джамбо" збитків в розмірі 3600 грн - витрат, понесених за здійснення експертизи експертом Вартаняном Ю.Н., які викладено в апеляційній скарзі, оскільки дані вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Стосовно заяви відповідачів про застосування строку позовної давності, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, оскільки право на пред`явлення позовних вимог у даній справі виникло у позивача в листопаді 2019 р. після ухвалення Київським апеляційним судом постанови, якою залишено без змін постанову Баришівського районного суду Київської області від 03 серпня 2018 у справі №355/400/17, тоді як з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" звернулось 16.06.2020, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №911/1769/20 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Джамбо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" 453870,70 грн, з яких 127071,01 грн збитків за пошкоджений автомобіль, 52067,35 грн - збитків за пошкоджений полуприцеп, 262682,34 грн упущеної вигоди; витрат по сплаті вартості експертного дослідження ОСОБА_3 у розмірі 5250 грн та 1800 грн, витрат по сплаті вартості економічної експертизи у розмірі 5000 грн, 6808,06 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви; стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" 99500 грн страхового відшкодування, 1492,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви; в іншій частині в позові необхідно відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281 - 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2020 у справі №911/1769/20 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Джамбо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" 453870,70 грн, з яких 127071,01 грн збитків за пошкоджений автомобіль, 52067,35 грн - збитків за пошкоджений полуприцеп, 262682,34 грн упущеної вигоди; витрат по сплаті вартості експертного дослідження ОСОБА_3 у розмірі 5250 грн та 1800 грн, витрат по сплаті вартості економічної експертизи у розмірі 5000 грн, 6808,06 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" 99500 грн страхового відшкодування, 1492,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Джамбо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" 10212,09 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавтотранс" 2238,75 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №911/1769/20 повернути Господарському суду Київської області

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 21.05.2021.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир