Постанова

від 18.05.2021 по справі 911/2137/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2021 р. Справа№ 911/2137/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Тищенко О.В.

Станіка С.Р.

секретар судового засідання Макуха О.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області

від 30.10.2020 (повний текст рішення складено 04.11.2020)

у справі №911/2137/20 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури

в інтересах держави

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Київській області

2. ОСОБА_1

3. Фермерського господарства Добролад

про визнання недійсними та скасування наказів, договорів

оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок

В С Т А Н О В И В:

Керівник Бориспільської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) та Фермерського господарства Добролад (далі - ФГ Добролад , відповідач-3) про визнання недійсними та скасування наказів, договорів оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок В обґрунтування своїх вимог зазначив, що отримання відповідачем-2 спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства шляхом видання спірних наказів відбулося в порушення ст.ст. 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2 , 7, 8, 14 Закону України Про фермерське господарство , у позаконкурсному порядку, відтак просив визнати недійсними накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області: № 10-19371/15-16-сг від 16.09.2016 про затвердження ОСОБА_1 документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:05:003:0002 площею 4,9339 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області; № 10-19372/15-16-сг від 16.09.2016 про затвердження ОСОБА_1 документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:05:001:0008 площею 8,6525 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області; № 10-19373/15-16-сг від 16.09.2016 про затвердження ОСОБА_1 документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:01:003:0008 площею 10,1651 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області; № 10-19374/15-16-сг від 16.09.2016, яким ОСОБА_1 затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3225582100:01:002:0043 площею 15,00 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області; № 10-19375/15-16-сг від 16.09.2016 про затвердження ОСОБА_1 документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:05:003:0001 площею 18,6478 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області; № 10-19370/15-16-сг від 16.09.2016 про затвердження ОСОБА_1 документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:05:001:0009 площею 35,0000 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, а також визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, а саме, укладеного 03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:05:003:0002 площею 4,9339 га на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33895747; укладеного 03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:05:001:0008 площею 8,6525 га на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33872044; укладеного 03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:01:003:0008 площею 10,1651 га на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33891989; укладеного 03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:01:002:0043 площею 15,0000 га на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33894187; укладеного 03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:05:003:0001 площею 18,6478 га на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33873487; укладеного 03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:05:001:0009 площею 35,0000 га на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33874582.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.10.2020 у справі №911/2137/20 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № 10-19371/15-16-сг від 16.09.2016, яким ОСОБА_1 затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3225582100:05:003:0002 площею 4,9339 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № 10-19372/15-16-сг від 16.09.2016, яким ОСОБА_1 затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3225582100:05:001:0008 площею 8,6525 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № 10-19373/15-16-сг від 16.09.2016, яким ОСОБА_1 затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3225582100:01:003:0008 площею 10,1651 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № 10-19374/15-16-сг від 16.09.2016, яким ОСОБА_1 затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3225582100:01:002:0043 площею 15,0000 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № 10-19375/15-16-сг від 16.09.2016, яким ОСОБА_1 затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3225582100:05:003:0001 площею 18,6478 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № 10-19370/15-16-сг від 16.09.2016, яким ОСОБА_1 затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3225582100:05:001:0009 площею 35,0000 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:05:003:0002 площею 4,9339 га на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33895747. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:05:001:0008 площею 8,6525 га на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33872044. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:01:003:0008 площею 10,1651 га на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33891989. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:01:002:0043 площею 15,0000 га на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33894187. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:05:003:0001 площею 18,6478 га на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33873487. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225582100:05:001:0009 площею 35 га на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33874582. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь Київської обласної прокуратури 8 408, 00 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури 8 408, 00 грн. судового збору. Стягнуто з Фермерського господарства Добролад на користь Київської обласної прокуратури 8 408, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, апелянт стверджував про відсутність у прокурора повноважень на звернення з даним позовом до суду, вказуючи на те, що інтереси держави при виділенні спірних земельних ділянок не було порушено, адже згідно відповіді Відділу в Яготинському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області 5-ть з 6-ти земельних ділянко входять до складу земель колективної власності КСП Дружба згідно державного акту на право колективної власності, які не підлягають поділу та повинні використовуватись сумісно, тобто вказані земельні ділянки не відносяться до земель державної власності. При цьому, апелянт просив поновити строк на подання додаткових доказів та дослідити їх в судовому засіданні, зазначаючи, що відповідь Відділу в Яготинському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо цих земель ним отримано лише 04.12.2020, тобто після ухвалення судового рушення. Також апелянт акцентував увагу на тому, що Земельний кодекс України не містить жодних положень, які б прямо чи опосередковано вказували на заборону отримання громадянами земельних ділянок для ведення фермерського господарства поза процедурою земельних торгів більше одного разу чи на будь-які обмеження щодо кількості земельних ділянок, які можуть надаватись громадянам у користування для ведення фермерського господарства. Крім цього, апелянт вказував про безпідставне стягнення з ФГ Добролад судового збору з огляду на те, що жодних позовних вимог до нього не заявлено.

В судове засідання апеляційної інстанції 18.05.2021 з`явились представник прокуратури, особисто відповідач-2 (апелянт) та його представник, представники відповідачів 1 та 3 не з`явились не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення їм відповідної ухвали про оголошення перерви, яку на наявним в матеріалах повідомленням про вручення поштового відправлення 12.04.2021 отримано уповноваженим представником відповідача-1, направлена відповідачу-3 ухвала згідно даних офіційного сайду Укрпошта станом на 11.05.2021 за штрих кодовим ідентифікатором 0411634107916 з 13.04.2021 знаходиться в точці видачі/доставки. При цьому, апеляційним судом враховано, що ОСОБА_1 (апелянт), який особисто з`явився в дане судове засідання, є керівником відповідача-3, отже обізнаний про дату, час та місце розгляду даної справи.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 18.05.2021 представники відповідачів 1 та 3, явка яких в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явилися не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності цих учасників за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-2 (апелянт) та його представник в судових дебатах в даному судовому засіданні підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник прокуратури в судових дебатах в даному судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, відповідача-2 (апелянта) та його представника, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, в березні 2015 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Київській області із заявами про отримання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду шести земельних ділянок орієнтованими площами 10 га, 15 га, 25 га і 35 га в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району (за межами населеного пункту) для ведення фермерського господарства, за результатами розгляду яких Головним управлінням Держаземагенства у Київській області прийнято накази № 10-2444/15-15-сг від 25.02.2015, № 10-2440/15-15-cг від 25.03.2015, № 10-2445/15-15-cг від 25.03.2015, № 10-2441/15-15-cг від 25.03.2015, № 10-2443/15-15-cг від 25.03.2015, № 10-2442/15-15-cг від 25.03.2015 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № 10-19371/15-16-сг від 16.09.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, надано гр. ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 4,9339 га строком на 7 років (кадастровий номер 3225582100:05:003:0002) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № 10-19372/15-16-сг від 16.09.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, надано гр. ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 8,6525 га строком на 7 років (кадастровий номер 3225582100:05:001:0008) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № 10-19373/15-16-сг від 16.09.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, надано гр. ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 10,1651 га строком на 7 років (кадастровий номер 3225582100:01:003:0008) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № 10-19374/15-16-сг від 16.09.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, надано гр. ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 15,0000 га строком на 7 років (кадастровий номер 3225582100:01:002:0043) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № 10-19375/15-16-сг від 16.09.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, надано гр. ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 18,6478 га строком на 7 років (кадастровий номер 3225582100:05:003:0001) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № 10-19370/15-16-сг від 16.09.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, надано гр. ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 35,0000 га строком на 7 років (кадастровий номер 3225582100:05:001:0009) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області.

03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 16.09.2016 № 10-19371/15-16-сг зобов`язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 4,9339 га з кадастровим номером 3225582100:05:003:0002, яка знаходиться на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, строком на 7 років.

03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 16.09.2016 № 10-19372/15-16-сг зобов`язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 8,6525 га з кадастровим номером 3225582100:05:001:0008, яка знаходиться на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, строком на 7 років.

03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 16.09.2016 № 10-19373/15-16-сг зобов`язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 10,1651 га з кадастровим номером 3225582100:01:003:0008, яка знаходиться на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, строком на 7 років.

03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 16.09.2016 № 10-19374/15-16-сг зобов`язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 15,0000 га з кадастровим номером 3225582100:01:002:0043, яка знаходиться на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, строком на 7 років.

03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 16.09.2016 № 10-19375/15-16-сг зобов`язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 18,6478 га з кадастровим номером 3225582100:05:003:0001, яка знаходиться на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, строком на 7 років.

03.02.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 16.09.2016 № 10-19370/15-16-сг зобов`язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 35 га з кадастровим номером 3225582100:05:001:0009, яка знаходиться на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, строком на 7 років.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор зазначав, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на час прийняття спірних наказів відповідача-1 в користуванні ОСОБА_1 вже перебували земельні ділянки, надані йому для ведення фермерського господарства, а тому останнім було реалізовано право на отримання земельних ділянок в оренду для вищезгаданих цілей в позаконкурсному порядку.

Зокрема, на підставі розпорядження Яготинської районної державної адміністрації № 515 від 29.12.2012 ОСОБА_1 передано в оренду наступні земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 3225582100:05:001:0004 площею 3,0664 га в адміністративних межах Капустинської сільської ради для ведення фермерського господарства та 29.12.2012 року укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 15 років з встановленою орендною платою в розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки;

- 3225582100:01:003:0005 площею 15,2980 га в адміністративних межах Капустинської сільської ради для ведення фермерського господарства та 29.12.2012 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 15 років з встановленою орендною платою у розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки;

- 3225582100:05:001:0005 площею 1,6139 га в адміністративних межах Капустинської сільської ради для ведення фермерського господарства та 29.12.2012 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 15 років з встановленою орендною платою у розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки;

- 3225582100:05:001:0003 площею 5,2148 га в адміністративних межах Капустинської сільської ради для ведення фермерського господарства та 29.12.2012 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 15 років з встановленою орендною платою у розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки;

- 3225582100:01:003:0007 площею 22,8943 га в адміністративних межах Капустинської сільської ради для ведення фермерського господарства та 29.12.2012 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 15 років з встановленою орендною платою у розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки;

- 3225582100:01:003:0006 площею 7,5193 га в адміністративних межах Капустинської сільської ради для ведення фермерського господарства та 29.12.2012 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 15 років з встановленою орендною платою у розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

На виконання Закону України Про фермерське господарство після оформлення права оренди на вищевказані земельні ділянки загальною площею 89,9917 га ОСОБА_1 у вересні 2013 створено Фермерське господарство РОДОЛАД , керівником якого визначено ОСОБА_1 .

Таким чином, на час звернення до ГУ Держгеокадастру в Київській області в березні 2015 із заявами про отримання в оренду спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 був керівником Фермерського господарства РОДОЛАД та мав в оренді земельні ділянки загальною площею 89,9917 га, отримані шляхом реалізації права на отримання земель на позаконкурсній основі та відповідно займався фермерським господарством.

Відповідно до інформації з Єдиного державну реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником та керівником Фермерського господарства ДОБРОЛАД (ідентифікаційний код 41757575, дата державної реєстрації фермерського господарства - 24.11.2017).

Оскільки ОСОБА_1 отримав в 2012 році у користування земельні ділянки в адміністративних межах Капустинської сільської ради на позаконкурсній основі для створення та ведення фермерського господарства та заснував ФГ РОДОЛАД , в якому був керівником, надання йому на позаконкурсній основі для ведення фермерського господарства інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовано в іншому місці на території Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, на переконання прокурора, суперечить Закону України Про фермерське господарство та Земельному кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство; якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах, а у разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Положеннями ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Як передбачено згаданою нормою, в клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення; до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки); Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу, що визначено такою нормою, може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку; забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із ст. 151 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою ст. 134 цього Кодексу.

В силу ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в чинній на момент видачі спірних наказів редакції) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Фермерське господарство згідно ч. 1 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду,для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

За змістом до ч. 2 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України (ч. 1 ст. 2 Закону України Про фермерське господарство ).

Як встановлено положеннями ст. 7 вказаного Закону (у чинній на момент видачі спірних наказів редакції), для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації; для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

В заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства; до заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Відповідно до ч. 2 цієї норми заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності (ч. 3 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство ).

За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради; це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). Земельні ділянки, розмір яких перевищує розмір, встановлений у частині 5 цієї статті, передаються громадянам у приватну власність для ведення фермерського господарства на підставі цивільно-правових угод.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації (ч. 1 ст. 8 Закону України Про фермерське господарство ) фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Таким чином, за змістом ст. ст. 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою ст. 7 цього Закону умов і обставин. В свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності у нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. В іншому випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 525/1225/15-ц від 24.04.2019.

У вказаній постанові також сформульовано правову позицію, відповідно до якої з урахуванням вимог ст.ст. 7, 12 Закону України Про фермерське господарство , ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 наведено чіткий, недвозначний і саме правовий висновок про незаконність повторного та наступного безконкурентного отримання земельної ділянки для цілей ведення фермерського господарства, адже в обох справах йшлося саме про повторне отримання земельної ділянки на умовах оренди саме для ведення фермерського господарства, суд зобов`язаний застосувати зазначені висновки під час розгляду цієї справи.

Проте, як встановлено матеріалами справи, на момент подачі до Головного управління Держземагенства у Київській області заяв про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок та на момент укладання договорів оренди вказаних земельних ділянок, ОСОБА_1 вже був керівником Фермерського господарства РОДОЛАД , зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 04.09.2013 (код ЄДРПОУ 38784776), яке мало в оренді земельні ділянки загальною площею 89,9917 га, отримані у 2012 році ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Таким чином, отримання у 2017 році в оренду спірних земельних ділянок ОСОБА_1 , який на той момент був діючим засновником та керівником створеного Фермерського господарства РОДОЛАД та отримав у 2012 році для ведення фермерського господарства земельні ділянки в оренду, в порушення встановленого загального порядку отримання в користування земельних ділянок фермерським господарством не у процедурі проведення земельних торгів, суперечить вимогам вищевказаних норм, які визначають підстави та умови отримання земельної ділянки фізичною особою для ведення фермерського господарства та загальні умови надання у користування земельних ділянок.

Такий спосіб отримання земельної ділянки відповідно до правових висновків Верховного Суду, позбавляє процедуру отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства ознак конкуренції, що мала б сприяти розвитку фермерського господарства, як однієї із прогресивних форм здійснення громадянами підприємницької діяльності в галузі сільського господарства України.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на наведене та те, що відповідачами у даній справі не доведено законності дій щодо затвердження проектів землеустрою та відповідно надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства у відповідності до вимог Закону України Про фермерське господарство , апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 16.09.2016 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду : № 10-19371/15-16-сг, № 10-19372/15-16-сг, № 10-19373/15-16-сг, № 10-19374/15-16-сг, № 10-19375/15-16-сг, № 10-19370/15-16-сг.

Крім цього, позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними договорів оренди, укладених на підставі вищезазначених наказів.

Зміст правочину (ч.ч.1-5 ст. 203 ЦК України) не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлено ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин згідно ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Оскільки оспорювані договори оренди землі, укладені на підставі наказів про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, які визнаються судом недійсними, підлягають задоволенню й вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 03.02.2017, укладених між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 , щодо земельних ділянок: з кадастровим номером 3225582100:05:003:0002 площею 4,9339 га; з кадастровим номером 3225582100:05:001:0008 площею 8,6525 га; з кадастровим номером 3225582100:01:003:0008 площею 10,1651 га; з кадастровим номером 3225582100:01:002:0043 площею 15,0000 га; з кадастровим номером 3225582100:05:003:0001 площею 18,6478 га; з кадастровим номером 3225582100:05:001:0009 площею 35 га.

З приводу підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором та процесуальної дієздатності прокурора у даній справі, слід зазначити, що за змістом ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, які визначено законом.

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

Згідно Рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України містять відсилання до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, в даному випадку це Закон України Про прокуратуру , за змістом ч. 3 ст. 23 якого прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором в порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

З огляду на наведене, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави, ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави .

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 висловлено позицію, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

В кожній окремій справі, суд зобов`язаний з`ясувати, що мається на увазі під виключним випадком для представництва інтересів держави в суді прокурором і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Слід зазначити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 236 ГПК України, апеляційним судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц щодо застосування норм права з приводу того, що повноваження органів влади, зокрема, й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, а тому суд згідно із принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтованою прокурором в суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру ).

Велика Палата Верховного Суду 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За приписами ст. ст. 13, 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, яка перебуває під особливою охороною держави, в зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким чином, в основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства.

Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Водночас інтерес держави (національний, суспільний інтерес) у вказаній сфері суспільних відносин полягає у дотриманні розпорядником та суб`єктом господарювання відповідно конституційних обов`язків здійснювати повноваження щодо реалізації прав на землю Українського народу та користуватися природними об`єктами права власності народу виключно відповідно до вимог Закону.

У даному випадку порушення суспільного інтересу, як вказує прокурор, полягає в тому, що в зв`язку з укладенням спірних договорів оренди держава позбавлена можливості визначити орендаря, який запропонував би найкращі, в порівнянні з іншими учасниками, пропозиції, в тому числі щодо розміру орендної плати та інших зобов`язань, зокрема, інвестиційного характеру, які покладаються на переможця у випадку його перемоги на конкурсі.

В силу положень ст.5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 10.09.2014 № 442 утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України, шляхом перетворення.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) (п. 1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення).

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (пп. 1 п. 3 Положення).

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; за проведенням землеустрою; виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (п. 4 Положення).

Звертаючись з даним позовом до суду в інтересах держави, прокурор зазначив про відсутність повноважень Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів щодо пред`явлення позовів про визнання недійсними організаційно-розпорядчих актів органів державної влади та місцевого самоврядування.

Як встановлено матеріалами справи, листом від 08.08.2018 за № 34-04-10488 Бориспільська місцева прокуратура повідомляла Головне управління Держгеокадастру в Київській області про намір пред`явити позов в зв`язку з наявністю факту порушення порядку отримання земельних ділянок ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства на території Капустинської сільської ради Яготинського району.

Проте, з моменту інформування Держгеокадастру про згадане, останнім жодних дій щодо усунення вказаних порушень не виконано, відповідді на лист органів прокуратури не надано.

З огляду на наведене, прокурор належним чином обґрунтував наявність порушень інтересів держави та необхідність їх представництва в суді прокуратурою в інтересах держави з урахуванням конкретних, встановлених в даній справі, обставин та суб`єктного складу сторін.

Посилання апелянта (відповідача-2) на відсутність у прокурора підстав та повноважень на звернення з даним позовом до суду, адже інтереси держави при виділенні спірних земельних ділянок не було порушено, а згідно відповіді Відділу в Яготинському районні Головного управління Держгеокадастру у Київській області 5-ть з 6-ти земельних ділянок входять до складу земель колективної власності КСП Дружба на підставі державного акту на право колективної власності, які не підлягають поділу та повинні використовуватись сумісно, тобто не відносяться до земель державної власності, відхиляються апеляційним судом як безпідставні та необґрунтовані,оскільки з наданої відповідачем-2 копії плану зовнішніх меж земель (а.с. 87, т. 2), переданих у колективну власність КСП Дружба , не вбачається належності спірних ділянок до земель колективної власності.

З приводу наданих відповідачем-2 (апелянтом) апеляційному суду листа Відділу в Яготинському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області №27-10-0.40/103-20 від 03.12.2020, відповідно до якого земельні ділянки з кадастровими номерами 3225582100:05:003:0002, 3225582100:05:001:0008, 3225582100:01:002:0043, 3225582100:05:003:0001, 3225582100:05:001:0009 входять до складу земель колективної власності КСП Дружба згідно Державного акту на право колективної власності на землю, зареєстрованого за № 6-1 від 26.12.1995, які згідно Схеми поділу земель колективної власності КСП не підлягають поділу і повинні використовуватись сумісно. Земельна ділянка з кадастровим номером 3225582100:01:003:0008 відноситься до земель державної власності (землі запасу), а також Державного акту на право колективної власності слід зазначити, що в силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких встановлено положеннями ст.ст. 13, 14, 74 ГПК України, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладено виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ст. 80 цього Кодексу чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи, зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позовну заяву.

За змістом ч. 4 згаданої статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 5 цієї статті у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Отже, всі докази, які підтверджують заперечення відповідача мають бути подані останнім одночасно з відзивом на позовну заяву, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

За приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, системний аналіз ст.ст. 80, 269 ГПК України свідчить, що докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів вчасно, а саме, з відповідним відзивом на позовну заяву.

Відсутність доказів як на момент подання позову, а тим більше на момент ухвалення судом оскаржуваного рішення, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів в порядку ст.269 ГПК України незалежно від причин неподання відповідачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція наведенав в постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/10002/19.

Оскільки вищезгадані докази, які подані відповідачем до апеляційного суду, не були подані ним суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву і суд першої інстанції не надавав їм оцінки, більше того, листа Відділу в Яготинському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області №27-10-0.40/103-20 від 03.12.2020 не було на момент розгляду справи місцевим судом та ухвалення оскаржуваного рішення (30.10.2020), адже його датовано 03.12.2020, апеляційний суд не приймає ці докази до уваги.

На вимогу апеляційного суду відповдіачем-1 - Головним управління Держгеокадастру у Київській області не надано жодних пояснень щодо форми власності спірних земельних ділянок з огляду на наявні в матеріалах справи інформаційні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта та надані апелянтом копії листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області №27-10- 0.40-60/103-20 від 03.12.2020, а також Державного акту на право колективної власності на землю, які входять до складу земельної колективної власності КСП Дружба .

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а також з приводу невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Твердження апелянта (відповідача-2) про безпідставне стягнення з ФГ Добролад (відповідача-3) судових витрат по сплаті судового збору з огляду на те, що жодних позовних вимог до нього не заявлено, не заслуговують на увагу, адже спірні земельні ділянки були отримані відповідачем для ведення фермерського господарська саме ФГ Добролад й останнього правомірно визначено відповідачем у даній справі, відтак в силу приписів ст. 129 ГПК України в зв`язку із задоволенням позову судом першої інстанції вірно покладено судовий збір порівну на трьох відповідачів.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2020 у справі №911/2137/20 - без змін.

Матеріали справи № 911/2137/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.05.2021

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді О.В. Тищенко

С.Р. Станік