Постанова

від 24.05.2021 по справі 902/1223/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року Справа № 902/1223/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Крейбух О.Г. , суддя Тимошенко О.М.

без виклику сторін у справі

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський", с.Війтівка, Бершадського району Вінницької області

на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 02.03.21р. суддею Колбасовим Ф.Ф. год. у м.Вінниці, повний текст складено 10.03.21р.

у справі № 902/1223/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Феміда-1", м.Київ

до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський", с.Війтівка, Бершадського району Вінницької області

про стягнення 151684,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.03.2021р. у справі №902/1223/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Феміда-1" до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський" про стягнення 151684,10грн. - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Феміда-1" 147000,00грн. - основного боргу, 323,98грн. - пені, 2420,00грн. - інфляційних втрат, 1934,00грн. - 3% річних, 2275,07грн. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В стягненні 6,12грн. пені - відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Птахокомбінат Бершадський" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення 323,98грн. пені, 2420,00грн. інфляційних втрат, 1934,00грн. 3% річних, а у стягненні 2275,07грн. судового збору - змінити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- зазначає, що відповідно до ч.2, 3 ст.653 ЦК України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов`язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов`язань. Тобто вказані положення передбачають зобов`язання суду з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Однак з доказів, надісланих позивачем разом з позовною заявою як того вимагають ст.91, п.2 ст.164 ГПК України відповідачем вбачається інший ніж визначений в оскаржуваному рішенні період. 02.07.2020р. відповідачем сплачено 10000,00грн; 21.07.2020р. -20000,00грн.; 24.07.2020р. 30000,00грн.; 13.08.2020р. -50000,00грн.; 18.09.2020р. - 100000,00грн.;

- на думку відповідача період прострочення необхідно рахувати з моменту набрання чинності договором про реструктуризацію заборгованості від 29.05.2020р.. Однак суд, вираховуючи розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних виходив з періоду прострочення без урахування договору про реструктуризацію заборгованості, яким по суті змінено строк виконання зобов`язання за основним договором про надання охоронних послуг. Відтак неправильна оцінка судом першої інстанції цієї обставини призвела до неправильного вирішення спору та обчислення сум, які підлягають стягненню з відповідача. У подальшому суд у рішенні, при обчислені пені, інфляційних втрат та 3% річних керувався періодами прострочення, які не визначені належними письмовими доказами. Тому, на думку відповідача, суд без належного обґрунтування письмовими доказами визначив періоди прострочення та присудив до стягнення відповідні суми, зазначені в оскаржуваному рішенні;

- рішення суду про стягнення з відповідача судового збору у сумі 2275,07грн. є необґрунтованим з огляду на те, що постановлена сума визначена судом виходячи з пропорційності задоволення ним позовних вимог, які відповідач оспорює у цій апеляційній скарзі оскільки суми пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідачем вважаються необґрунтованими та оспорюються, відтак це впливає і на суму судового збору, яка підлягає стягненню з нього.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/1223/20 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І..

Листом Північно - західного апеляційного господарського суду №902/1223/20/2208/21 від 01.04.2021р. матеріали справи №902/1223/20 витребувано з Господарського суд Вінницької області.

12.04.2021р. до Північно - західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/1223/20.

Розпорядженням керівника апарату Північно - західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021р. №01-04/207, у зв`язку із перебування у відпустці судді-члена колегії по справі №902/1223/20 - Демидюк О.О. у період з 12.04.2021р. по 30.04.2021р. включно, перебування у відпустці судді-члена колегії по справі №902/1223/20 - Савченка Г.І. у період з 16.04.2021р. по 30.04.2021р. включно, відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №902/1223/20.

Автоматизованою системою документообігу визначено колегію суддів з розгляду справи №902/1223/20 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М..

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.03.21р. у справі №902/1223/20, ухвалено розглянути апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський" на рішення Господарського суд Вінницької області від 02.03.2021р. у справі №902/1223/20 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Також, запропоновано позивачу подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.263 ГПК України протягом 10 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

17.05.2021р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Феміда-1" надійшов письмовий відзив від 14.05.2021р. на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, покликається на те, що в апеляційній скарзі відповідач вказує, що з поданого позивачем розрахунку суми інфляційних втрат, пені та 3% річних неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем. В свою чергу відповідач не надав суду контррозрахунок обчислених сум, що підлягали стягненню. Щодо підписаного сторонами договору реструктуризації від 29.05.20020р., при цьому за своїм предметом договір про реструктуризацію не припинив відносини сторін, що виникли із основного договору про надання охоронних послуг, а лише став новою домовленістю сторін щодо порядку проведення погашення існуючого (визнаного боржником у договорі) боргу. Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В зв`язку з тим, що апеляційну скаргу позивач отримав лише 12.05.2021р. на електронну адресу з Північно-Західного апеляційного господарського суду, оскільки не отримав апеляційну скаргу з додатками від відповідача, у позивача не було змоги надати відзив у строк відповідно до ухвали суду, а тому просить суд поновити строки надання відзиву. Також, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

З огляду викладене, а також приписи ст.119 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає поважними причини пропуску подання відзиву на апеляційну скаргу, а тому поновлює строк на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу та приймає його.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 15.01.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Феміда-1" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Птахокомбінат Бершадський" (замовник) укладено договір №013 про надання охоронних послуг (далі - договір), згідно до п.1.1 якого виконавець зобов`язується надати послугу охорони об`єкту, що визначений договором, а замовник зобов`язується оплатити виконавцю зазначену послугу на умовах цього договору. Виконавець надає послуги з охорони щодо об`єкту також товарно-матеріальних цінностей ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський" з місцезнаходження вул.Соборна, 200, с.Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412 та всі об`єкти згідно дислокації (Додаток 1) до договору, що є невід`ємною його частиною.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що документальним підтвердженням надання виконавцем послуг є акт наданих послуг (приймання-передачі виконаних робіт), який складається щомісячно та затверджується представниками сторін.

У відповідності до п.3.1 договору, вартість наданих послуг охорони складається з загальної вартості видів постів охорони, визначеною дислокацією об`єкту, яка є невід`ємною частиною договору, а саме: щомісячна вартість оплати наданих послуг по охороні становить 341000,00грн. на місяць.

Оплата замовником вартості послуг здійснюється щомісячно до 10 числа місяця, що слідує за звітним. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування суми грошових коштів, визначених договором, на розрахунковий рахунок виконавця, не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дня надання виконавцем рахунка для здійснення оплати за даним договором (п.3.2 договору).

Сплата замовником вартості послуг здійснюється після підписання сторонами Акту наданих послуг, який замовних зобов`язується підписати не пізніше 3 (третього) числа місяця, що слідує за звітним.

Пунктом 5.2 договору встановлено, зокрема, обов`язок замовника належним чином оплачувати надані на підставі даного договору охоронні послуги виконавця, у розмірі й термін передбачений у розділі 4 даного договору.

Належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Феміда-1" взятих за договором зобов`язань щодо надання послуг охорони стверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актом надання послуг №ОУ-0000005 від 31.01.2020р. на суму 187000,00грн. із ПДВ, Актом надання послуг №ОУ-0000006 від 29.02.2020р. на суму 310000,00грн. із ПДВ.

Згідно додаткової угоди №1 від 14.02.2020р. дія договору №013 про надання охоронних послуг було припинено з 29.02.2020р..

Однак, в період дії договору №013 про надання охоронних послуг від 15.01.2020р. Приватне акціонерне товариство "Птахокомбінат Бершадський" не здійснило повну та своєчасну оплату наданих охоронних послуг в зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 357000,00грн..

14.02.2020р. Приватним акціонерним товариством "Птахокомбінат Бершадський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Феміда 1" укладено додаткова угода №1 до договору №013 про надання охоронних послуг від 15.01.2020р..

Відповідно до п.1 додаткової угоди, сторони вирішили за взаємною згодою зупинити надання послуг за договором №013 про надання охоронних послуг від 15.01.2020р. починаючи з 23год. 59хв. 29.02.2020р..

За надані послуги охорони ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський" розрахувалося з ТОВ "Група компаній "Феміда-1" частково, що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача, зокрема: 13.04.2020р. сплачено 20 000,00грн., 04.05.2020р. сплачено 20 000,00грн., 05.05.2020р. сплачено 20 000,00грн., 06.05.2020р. сплачено 20 000,00грн., 12.05.2020р. сплачено 20000,00грн., 14.05.2020р. сплачено 20 000,00грн., 20.05.2020р. сплачено 20 000,00грн..

Також, 27.05.2020р. між сторонами було складено та підписано акт звірки, в якому зафіксовано борг ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський" перед ТОВ "Група компаній "Феміда-1" в розмірі 357000,00грн..

29.05.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Феміда-1" (кредитор) та Приватним акціонерним товариством "Птахокомбінат Бершадський" (боржник) укладено договір реструктуризації заборгованості згідно умов якого ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський" зобов`язалося забезпечити своєчасне погашення боргу в розмірі 357 000,00грн. рівними частинами протягом 4-х місяців, але не пізніше 15.10.2020р.: до 30.06.2020р. 100000,00грн.; до 30.07.2020р. 100000,00грн.; до 30.08.2020р. 100000,00грн.; до 30.09.2020р. 57000,00грн..

Згідно п.3.1 договору про реструктуризацію заборгованості від 29.05.2020р., у разі несвоєчасного внесення плати за договором боржнику нараховується пеня в розмірі 0,5 відсотка від суми що підлягає до оплати, яка нараховується за кожний день прострочення.

Однак, в порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський" здійснено лише часткову оплату боргу.

Зокрема, ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський" сплачено: 02.07.2020р. - 10000,00грн., 21.07.2020р. - 20000,00грн., 24.07.2020р. - 30 000,00грн., 13.08.2020р. - 50000,00грн., 18.09.2020р. - 100000,00грн., що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку ТОВ "Група компаній "Феміда-1", які містяться в матеріалах справи.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Феміда-1" зверталося до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський" з претензією про погашення заборгованості за договором №013 про надання охоронних послуг від 15.01.2020р. та договором про реструктуризацію заборгованості від 29.05.2020р..

Претензію, яку було направлено ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський" 03.08.2020р, останнім отримано 07.08.2020р. (вказане стверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0214100780615, яка міститься в матеріалах справи), однак дана претензія залишена ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський" поза увагою.

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Феміда-1" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський" про стягнення 147000,00грн. основного боргу 330,10грн. - пені, 2420,00грн. - інфляційних втрат та 1934,00грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Феміда-1" посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань в частині проведення розрахунків за отримані послуги охорони згідно договору №013 про надання охоронних послуг від 15.01.2020р. та договору про реструктуризацію заборгованості від 29.05.2020р..

Зокрема, вказує на те, що 15.01.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Феміда-1" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Птахокомбінат Бершадський" укладено договір №013 про надання охоронних послуг відповідно до умов якого відповідачу надано послуги охорони.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 14.02.2020р. дія договору №013 про надання охоронних послуг було припинено з 29.02.2020р..

У період дії договору №013 про надання охоронних послуг сторонами було складено та підписано Акт надання послуг №ОУ-0000005 від 31.01.2020р. на суму 187 000,00грн. із ПДВ, Акт надання послуг №ОУ-0000006 від 29.02.2020р. на суму 310 000,00грн. із ПДВ.

Відповідач порушив умови договору щодо оплати наданих охоронних послуг в зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 357000,00грн..

27.05.2020р. сторонами було складено та підписано акт звірки, в якому зафіксовано борг відповідача перед позивачем в розмірі 357000,00грн..

Також, 29.05.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Феміда-1" (кредитор) та Приватним акціонерним товариством "Птахокомбінат Бершадський" (боржник) укладено договір реструктуризації заборгованості згідно умов якого відповідач зобов`язався забезпечити своєчасне погашення боргу в розмірі 357000,00грн. рівними частинами протягом 4-х місяців, але не пізніше 15.10.2020р..

Як вказує позивач, відповідачем в порушення умов договору №013 про надання охоронних послуг від 15.01.2020р. та договору про реструктуризацію заборгованості від 29.05.2020р. не здійснено розрахунок за надані послуги у встановлені строки та у встановленому розмірі, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Феміді-1" заявлено до суду позов про стягнення з відповідача 147000,00грн. основного боргу 330,10грн. - пені, 2420,00грн. - інфляційних втрат та 1934,00грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.12.2020р. відкрито провадження у справі №902/1223/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

За наслідками судового засідання, яке відбулося 05.01.2021р. відкладено підготовче засідання до 21.01.2021р..

Відповідно до ухвали Господарського суду Вінницької області від 21.01.2021р. відкладено підготовче засідання до 11.02.2021р..

26.01.2021р. від позивача до Господарського суду Вінницької області надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

За наслідками судового засідання, яке відбулося 11.02.2021р. Господарським судом Вінницької області ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу для судового розгляду по суті на 02.03.2021р..

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.03.2021р. у справі №902/1223/20 позов задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

Згідно зі ст.ст.193, 202 ГК України, ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Феміда-1" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Птахокомбінат Бершадський" (замовник) укладено договір №013 про надання охоронних послуг відповідно до умов якого відповідачу надано послуги охорони.

Так, на виконання умов договору №013 про надання охоронних послуг від 15.01.2020р. позивачем надано відповідачу послуги з охорони на загальну суму 497000,00грн., що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін Актом надання послуг №ОУ-0000005 від 31.01.2020р. на суму 187000,00грн. із ПДВ, Актом надання послуг №ОУ-0000006 від 29.02.2020р. на суму 310 000,00грн. із ПДВ.

Також, як свідчать матеріали справи та встановлено судом, згідно з копіями з банківських виписок по рахунку позивача відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості за надані послуги, зокрема: 13.04.2020р. сплачено 20000,00грн., 04.05.2020р. сплачено 20000,00грн., 05.05.2020р. сплачено 20000,00грн., 06.05.2020р. сплачено 20000,00грн., 12.05.2020р. сплачено 20000,00грн., 14.05.2020р. сплачено 20000,00грн., 20.05.2020р. сплачено 20000,00грн..

Крім того, 27.05.2020р. між сторонами було складено та підписано акт звірки, в якому зафіксовано борг відповідача перед позивачем в розмірі 357000,00грн..

Надалі, 29.05.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Феміда-1" (кредитор) та Приватним акціонерним товариством "Птахокомбінат Бершадський" (боржник) укладено договір реструктуризації заборгованості, згідно умов якого відповідач зобов`язався забезпечити своєчасне погашення боргу в розмірі 357000,00грн. рівними частинами протягом 4 - х місяців, але не пізніше 15.10.2020р.: до 30.06.2020р. 100000,00грн.; до 30.07.2020р. 100000,00грн.; до 30.08.2020р. 100000,00грн.; до 30.09.2020р. 57000,00грн..

Однак, відповідачем було порушення умови договору про реструктуризацію заборгованості щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги охорони.

Зокрема, відповідачем сплачено 02.07.2020р. - 10000,00грн., 21.07.2020р. - 20000,00грн., 24.07.2020р. - 30000,00грн., 13.08.2020р. - 50000,00грн., 18.09.2020р. - 100000,00грн., що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи.

Доказів здійснення відповідачем будь-яких інших проплат за договором матеріали справи не містять.

Відтак несплаченими залишаються надані послуги за договором №013 про надання охоронних послуг від 15.01.2020р. на загальну суму 147000,00грн..

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду, що позовна вимога в частині стягнення суми основного боргу за надані послуги охорони в сумі 147000,0грн. є обґрунтованою, підтверджується наявними у справі доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 330,10грн. пені.

Згідно ч.1 ст. 546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до п.3.1 договору про реструктуризацію заборгованості від 29.05.2020р., у разі несвоєчасного внесення плати за договором боржнику нараховується пеня в розмірі 0,5 відсотка від суми що підлягає до оплати, яка нараховується за кожний день прострочення.

Зокрема, перевіривши правильність проведених позивачем розрахунків пені, судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 83,29грн. пені з суми заборгованості 190000,00грн. із зазначенням початку періоду нарахувань з 30.08.2020р. по 30.09.2020р., оскільки судом встановлено, що останній день здійснення чергового платежу згідно графіку встановленого в п.2.2 договору про реструктуризацію заборгованості від 29.05.2020р. припадає на 30.08.2020р. - вихідний день, тому до стягнення підлягає пеня в розмірі 77,86грн. за період з 01.09.2020р. по 30.09.2020р. з суми основного боргу 190000,00грн., яка визначена позивачем.

Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунки пені нараховані за відповідний період, колегія суддів погоджується з їх розрахунками місцевого господарського суду та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 323,98грн. пені нарахованої на заборгованість за вказаний вище відповідний період, а у стягненні 6,12грн. пені слід йому відмовити.

Також, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2420,00грн. - інфляційних втрат та 1934,00грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас, перевіривши здійснений обрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 484,00грн - 3% річних з суми заборгованості 190000,00грн. із зазначенням початку періоду нарахувань з 30.08.2020р. по 30.09.2020р., оскільки судом встановлено, що останній день здійснення чергового платежу згідно графіку встановленого в п.2.2 договору про реструктуризацію заборгованості від 29.05.2020р. припадає на 30.08.2020р. - вихідний день, тому до стягнення підлягає 3% річних в розмірі 367,21грн. за період з 01.09.2020р. по 30.09.2020р. з суми основного боргу 190 000, 00грн., яка визначена позивачем.

Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунки інфляційних втрат, а також 3% річних, нарахованих за вказаний вище період, колегія суддів погоджується з їх розрахунками місцевого господарського суду та вважає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 1934,00грн. 3% річних та 2420,00грн. інфляційних втрат нарахованих на заборгованість за вказаний вище відповідний період.

В апеляційній скарзі відповідач покликається на те, що з поданого позивачем розрахунку суми інфляційних втрат, пені та 3% річних неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, однак як вбачається з матеріалів справи відповідач не надав суду контррозрахунок обчислених сум, що підлягали стягненню.

При цьому стосовно доводів апеляційної скарги про підписання між сторонами договору реструктуризації від 29.05.2020р. слід зазначити, що за своїм предметом такий договір про реструктуризацію не припинив відносини сторін, що виникли із основного договору про надання охоронних послуг, а лише став новою домовленістю сторін щодо порядку проведення погашення існуючого (визнаного боржником у договорі) боргу.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Вінницької області від 02.03.2021р. у справі №902/1223/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський", с.Війтівка, Бершадського району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 02.03.2021р. у справі №902/1223/20 - без змін.

2. Справу №902/1223/20 повернути до Господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "24" травня 2021 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.