Рішення

від 13.05.2021 по справі 916/60/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/60/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.,

за участю представників:

від позивача : не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/60/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА (вул. Дунайська, № 188-А, м. Рені, Одеська обл., 68800, код ЄДРПОУ 43364314)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ЕКСІМ (пр-кт Небесної Сотні, № 47/3, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 41510496);

про стягнення 1 118 819,96 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

11.01.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ЕКСІМ , в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 1 038 984,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору № 2 поставки нафтопродуктів від 27.07.2020р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару.

Так, позивач зазначає, що в межах виконання даного договору ним були здійснені поставки товару відповідачу, а саме: паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО , загалом на суму 6 859 132,71 грн.

Позов також ґрунтується на тому, що відповідачем здійснено часткову оплату товару на суму 5 820 148,71 грн. по платіжним дорученням: № 106 від 30.07.2020р. на суму 299850,00 грн.; № 40147624 від 30.07.2020р. на суму 270300,00 грн., № 40220135 від 31.07.2020р. на суму 99962,00 грн.; № 107 від 05.08.2020р. на суму 129900,00 грн.; № 108 від 05.08.2020р. на суму 458000,00 грн.; № 40437015 від 05.08.2020р. на суму 82000,00 грн.; № 109 від 06.08.2020р. на суму 149900,00 грн.; № 110 від 06.08.2020р. на суму 144800,00 грн.; № 404895125 від 06.08.2020р. на суму 36168,00 грн.; № 111 від 06.08.2020р. на суму 200,00 грн.; № 112 від 10.08.2020р. на суму 95000,00 грн.; № 113 від 11.08.2020р. на суму 280000,00 грн.; № 114 від 11.08.2020р. на суму 65000,00 грн.; № 115 від 12.08.2020р. на суму 325000,00 грн.; № 126 від 18.08.2020р. на суму 237758,76 грн.; № 135 від 19.08.2020р. на суму 300000,00 грн.; № 140 від 20.08.2020р. на суму 400000,00 грн.; № 146 від 21.08.2020р. на суму 461320,95 грн.; № 150 від 25.08.2020р. на суму 500000,00 грн.; № 151 від 25.08.2020р. на суму 300000,00 грн.; № 156 від 26.08.2020р. на суму 209989,00 грн.; № 172 від 03.09.2020р. на суму 295000,00 грн.; № 173 від 04.09.2020р. на суму 500000,00 грн.; № 190 від 01.10.2020р. на суму 100000,00 грн.; № 5 від 04.11.2020р. на суму 80000,00 грн. Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений за договором товар склала 1 038 984,00 грн.

Тому, позивач, посилаючись на умови договору та норми чинного законодавства України просить суд стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість на загальну суму 1 038 984,00 грн.

25.01.2021 року до суду від ТОВ ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА надійшла заява (вх. № 2088/21) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 61 106,94 грн. та збитки, що виникли у зв`язку зі збільшенням офіційного курсу гривні до долара США в сумі 18 729,02 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на п. 6.2. Договору поставки нафтопродуктів № 2 від 27.07.2020р., яким передбачено, що у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати продукції, визначених умовами цього Договору та додатками до нього. Покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання). Сторони погоджуються, що нарахування штрафних санкцій передбачених цим розділом (штраф, пеня) не обмежуються 6-місячним строком, а нараховується і сплачується за увесь час (період) прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, позивач вказує, що згідно п. 6.10. Договору, у разі порушення термінів оплати (якщо поставка продукції здійснювалась не на умовах передоплати) постачальник має право стягнути з покупця завдані збитки, що виникли у зв`язку з несплатою або несвоєчасною оплатою за поставлену продукцію у зв`язку зі збільшенням офіційного курсу гривні до долара США, які обчислюються за визначеною в Договорі формулою. При цьому сторони вживають офіційний курс гривні до долара США встановлений Національним банком України.

Додатково позивач зазначив, що оскільки відповідач не дотримувався встановленого пунктом 5.3. Договору порядку оплати на умовах авансу та розраховувався несвоєчасно, під час розрахунку пені позивач не враховував призначення платежу у платіжних дорученнях відповідача, а відносив наступні оплати в рахунок оплати заборгованості за поставлену раніше продукцію згідно порядку, що визначений п. 6.8. Договору.

Відповідач відзив на позов до суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 року позовна заява вх.№ 63/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.01.2021р. було прийнято позовну заяву (вх.№ 63/21) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/60/21. Справу №916/60/21 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "28" січня 2021 р. об 11:40 год.

25.01.2021 року від позивача до суду надійшла заява (вх. № 2088/21 від 25.01.2021р.) про збільшення позовних вимог, яка в подальшому судом прийнята до розгляду.

Також, 25.01.2021р. до суду надійшло клопотання позивача про проведення підготовчого засідання 28.01.2021р. без участі його представника у зв`язку з неможливістю прибуття у призначене судове засідання.

28.01.2021р. ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання по справі № 916/60/21 відкладено до "23" лютого 2021 р. об 11:00 год. у зв`язку з неявкою учасників справи.

08.02.2021 року за вх.№ 3481/21 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у зв`язку з тим, що представник ТОВ ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА територіально знаходиться у м. Харкові, значним обмеженням можливостей дістатися до Господарського суду Одеської області через постійний брак квитків на залізничний та інший транспорт та поширенням інфекційного захворювання COVID-19 на території України.

15.02.2021 року ухвалою суду задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА (вх.№3481/21 від 08.02.2021р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено Жовтневому районному суду м. Харкова проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника позивача у підготовчому засіданні при розгляді справи №916/60/21, яке призначене Господарським судом Одеської області на "23" лютого 2021 р. о 11:00 год.

23.02.2021 року від відповідача до суду надійшло клопотання (вх. 3 5137/21) про ознайомлення з матеріалами справи та отримання необхідних фотокопій, яке судом задоволено та того ж дня представник відповідача ознайомився з матеріалами справи № 916/60/21, про що у його заяві зроблено відповідну відмітку.

23.02.2021р. у судовому засіданні по справі №916/60/21 оголошено протокольно перерву до 04.03.2021р., про що було відображено в протоколі судового засідання.

04.03.2021р. через канцелярію до суду надійшло клопотання позивача (вх. № 6086/21) пр відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження.

Крім того, 04.03.2021р. відповідачем також надано суду клопотання (вх. № 6093/21) про відкладення судового засідання у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні в Одеському апеляційному суді у справі № 521/4614/19.

04.03.2021р. ухвалою суду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА за вх.№6086/21 від 04.03.2021р. - задоволено. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі №916/60/21 на 18 березня 2021 р. об 11:40 год.

09.03.2021 року за вх.№ 6388/21 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у зв`язку з тим, що представник ТОВ ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА територіально знаходиться у м. Харкові та значним обмеженням можливостей дістатися до Господарського суду Одеської області.

16.03.2021 року ухвалою суду задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА (вх.№6388/21 від 09.03.2021р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено Східному апеляційному господарському суду проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника позивача у підготовчому засіданні при розгляді справи №916/60/21, яке призначене Господарським судом Одеської області на "18" березня 2021 р. об 11:20 год.

18.03.2021р. у судовому засіданні по справі № 916/60/21 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06 квітня 2021р. о 12:20 год., про що було відображено в протоколі судового засідання та повідомлено відповідача відповідною ухвалою суду від 18.03.2021р. в порядку ст. 120 ГПК України.

29.03.2021 року за вх.№ 8548/21 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у зв`язку з тим, що представник ТОВ ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА територіально знаходиться у м. Харкові та значним обмеженням можливостей дістатися до Господарського суду Одеської області.

05.04.2021 року ухвалою суду задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА (вх.№8548/21 від 05.04.2021р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено Другому апеляційному адміністративному суду проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника позивача у підготовчому засіданні при розгляді справи №916/60/21, яке призначене Господарським судом Одеської області на "06" квітня 2021 р. о 12:20 год.

06.04.2021 року ухвалою Господарського суду Одеської області закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/60/21 до судового розгляду по суті. Судовий розгляд по суті призначено на "13" квітня 2021 р. о 12:00 год. та визначено резервну дату судового засідання по суті на 27 квітня 2021 року об 11:00 год.

07.04.2021 року ухвалою суду задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА (вх.№9566/21 від 06.04.2021р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено Жовтневому районному суду м. Харкова проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника позивача у підготовчому засіданні при розгляді справи №916/60/21, яке призначене Господарським судом Одеської області на "13" квітня 2021 р. о 12:00 год.

13.04.2021р. у судовому засіданні по справі № 916/60/21 проголошено протокольно перерву до 27.04.2021р. об 11:00год., про що було відображено в протоколі судового засідання та повідомлено ТОВ АГРО ЕКСІМ відповідною ухвалою суду від 13.04.2021р. в порядку ст. 120 ГПК України.

20.04.2021 року ухвалою суду задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА (вх.№10482/21 від 15.04.2021р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено Жовтневому районному суду м. Харкова проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника позивача у підготовчому засіданні при розгляді справи №916/60/21, яке призначене Господарським судом Одеської області на "27" квітня 2021 р. об 11:00 год.

27.04.2021р. у судовому засіданні по справі № 916/60/21 проголошено протокольно перерву до 06.05.2021р. об 11:40год., про що відповідача повідомлено належним чином ухвалою суду від 27.04.2021р. в порядку ст. 120 ГПК України.

06.05.2021р. ухвалою суду відкладено судове засідання по суті у справі № 916/60/21 на 13 травня 2021 р. о 10:40 год. у зв`язку з неявкою учасників справи.

07 травня 2021 року за вх.№ 12492/21 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів

11.05.2021 року суд ухвалою задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА про участь у судовому засіданні у справі № 916/60/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та встановлено проводити судове засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

В процесі розгляду справи подані учасниками справи всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час розгляду справи по суті позивач виступив із вступною промовою, заявлений позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити.

В судове засідання, призначене на 13.05.2021р., учасники справи не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідач - ТОВ АГРО ЕКСІМ , про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, був обізнаний про розгляд справи № 916/60/21, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

13.05.2021р. в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

27 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО ЕКСІМ (покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 2 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов`язується приймати ці нафтопродукти (в подальшому поіменовані - продукція) та повністю оплачувати їхню ціну (вартість).

Сторонами договору визначено ціну договору, умови оплати, якість товару, умови поставки та приймання товару, відповідальність сторін, строк дії договору та інші умови, сторонами договору досягнуто згоди з основних умов укладеного договору.

Відповідно до п.2.3. договору умови про кількість, асортимент, ціну (вартість), умови оплати та поставки окремої партії продукції узгоджуються сторонами шляхом укладення (підписання) письмових додатків до цього договору або узгодженням постачальником поставки згідно заявки покупця шляхом виставлення рахунку-фактури та наданням документів, шо підтверджують поставку без підписання додатків.

Умовами п. 4.4. договору передбачено, що загальна кількість продукції, шо поставляється (передається у власність) покупця за цим договором, сторонами не обмежується і визначається на підстав фактичного обсягу поставленої (переданої у власність) продукції.

Сторонами договору визначено, що ціна (вартість) конкретної партії продукції узгоджується сторонами у відповідних додатках до цього договору або вказується в рахунках-фактурах та документах, що підтверджують поставку без підписання додатків. Ціна на продукцію, поставка (передача у власність) якої здійснюється відповідно до умов цього договору, встановлюється в національній валюті України - гривні. В ціну продукції включено податок на додану вартість (п.5.1 договору).

Згідно пункту 5.3. договору сторони погодили, що оплата продукції здійснюється на умовах повної передоплати (авансу) продукції (партії продукції), якщо інше не встановлено у додатках до цього договору або не погоджено постачальником іншим чином. Строк (термін) оплати продукції по кожній окремій партії продукції визначається умовами відповідних додатків.

Відповідно до п.п. 5.4. - 5.6 договору оплата продукції проводиться покупцем безготівково в національній валюті України - гривні - шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника. Оплата продукції проводиться покупцем по кожній окремій партії продукції. Сторони можуть в будь-який момент дії нього договору узгодити іншу форму проведення розрахунків, що оформляється додатками (додатковими угодами) до цього договору.

Крім того, згідно пункту 5.7. договору, загальна сума цього договору (тобто загальна вартість (ціна) усієї поставленої за цим договором продукції) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої продукції та узгодженої на неї ціни (відповідно до видаткових накладних та/або актів прийому-передачі, які підтверджують факт передачі продукції покупцю, її кількість та вартість).

Згідно з п. 6.1 договору, за невиконання та/або неналежне виконання умов цього договору винна сторона несе відповідальність в порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором.

Згідно п. 6.2. договору, у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати продукції, визначених умовами цього договору та додатками до нього, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання). Сторони погоджуються, шо нарахування штрафних санкцій передбачених цим розділом (штраф, пеня) не обмежується 6-місячним строком, а нараховується і сплачується за увесь час (період) прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 6.8. договору сплата стороною штрафу та/або пені (неустойки) не звільняє жодну зі сторін від обов`язку погасити свою заборгованість перед іншою стороною за передану у власність (поставлену) за цим договором продукцію та від обов`язку повністю відшкодувати протилежній стороні усі збитки (у тому числі й упущену вигоду), завдані невиконанням (неналежним виконанням) своїх грошових зобов`язань. При цьому кожна із сторін зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати. Неустойка (пеня, штраф) підлягають стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Сторони домовились про таку послідовність погашення (сплати) сторонами своїх грошових зобов`язань за цим договором:

1) пеня;

2 ) штраф;

3) прострочена (несвоєчасно сплачена), та/або частково несплачена, та/або несплачена сума;

4) плата за передану у власність (поставлену) продукцію.

Пунктом п. 6.9. договору сторони домовились про те, що позовна давність за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється сторонами цього договору тривалістю в три роки.

Пунктом 6.10. договору сторони передбачили, що у разі порушення термінів оплати (якщо поставка продукції здійснювалась не на умовах передоплати) постачальник має право стягнути з покупця завдані збитки, що виникли у зв`язку з несплатою або несвоєчасною оплатою за поставлену продукцію у зв`язку зі збільшенням офіційного курсу гривні до долара США, які обчислюються за формулою:

S = ((C*АО)/А1)-С, де

S - завдані збитки, які підлягають оплаті покупцем;

С - вартість поставленої, але не оплаченої або несвоєчасно оплаченої продукції;

А1 - офіційний курс гривні до долара США на дату поставки продукції;

АО - офіційний курс гривні до долара США на дату пред`явлення вимог по відшкодуванню збитків.

При цьому сторони вживають офіційний курс гривні до долара США встановлений Національним банком України.

Положеннями п.п. 9.1., 9.4. договору поставки нафтопродуктів №2 від 27.07.2020р. передбачено, що останній набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим договором. Поставка (передача у власність) продукції за цим договором здійснюється протягом 1 (одного) року з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін письмово не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонгується (продовжується) ще на 1 (один) рік. Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору.

На виконання зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки нафтопродуктів №2 від 27.07.2020р. ТОВ ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА було поставлено ТОВ АГРО ЕКСІМ товар, що підтверджується наступними підписаними між сторонами видатковими накладними: №2 від 28.07.2020р. на суму 670 112,00 грн., №3 від 30.07.2020р. на суму 1 030 968,00 грн., №4 від 06.08.2020р. на суму 1 103 111,71 грн., №7 від 11.08.2020р. на суму 511 184,00 грн., №8 від 12.08.2020р. на суму 519 784,00 грн., №9 від 21.08.2020р. на суму 500 782,00 грн., №10 від 21.08.2020р. на суму 509 207,00 грн., №11 від 25.08.2020р. на суму 509 207,00 грн., №12 від 25.08.2020р. на суму 500 782,00 грн., №14 від 03.09.2020р. на суму 506 185,00 грн., №15 від 04.09.2020р. на суму 497 810,00 грн. Слід зазначити, що факт поставки товару підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів.

Судом встановлено, що зазначені вище накладні на відпуск Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА відповідачу товару та його отримання Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО ЕКСІМ підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток суб`єктів господарювання, містять в собі всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаного договору поставки, господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА було виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату товару: №2 від 27.07.2020р. на суму 670 112,00 грн., №3 від 30.07.2020р. на суму 1 030 968,00 грн., №4 від 06.08.2020р. на суму 1 103 111,71 грн., №7 від 11.08.2020р. на суму 511 184,00 грн., №8 від 12.08.2020р. на суму 519 784,00 грн., №9 від 21.08.2020р. на суму 1 009 989,00 грн., №10 від 25.08.2020р. на суму 509 207,00 грн., №11 від 25.08.2020р. на суму 500 782,00 грн., №13 від 03.09.2020р. на суму 506 185,00 грн., №14 від 04.09.2020р. на суму 497 810,00 грн., які, за твердженням позивача, були надіслані на електронну пошту відповідача.

На підтвердження здійснених відповідачем оплат позивачем надано копії платіжних доручень №106 від 30.07.2020р. на суму 299850,00 грн., №40147624 від 30.07.2020р. на суму 270300,00 грн., №40220135 від 31.07.2020р. на суму 99962,00 грн., №107 від 05.08.2020р. на суму 129900,00 грн., №108 від 05.08.2020р. на суму 458000,00 грн., №40437015 від 05.08.2020р. на суму 82000,00 грн., №109 від 06.08.2020р. на суму 149900,00 грн., №110 від 06.08.2020р. на суму 144800,00 грн., №40489512 від 06.08.2020р. на суму 36168,00 грн., №111 від 06.08.2020р. на суму 200,00 грн., №112 від 10.08.2020р. на суму 95000,00 грн., №113 від 11.08.2020р. на суму 280000,00 грн., №114 від 11.08.2020р. на суму 65000,00 грн., №115 від 12.08.2020р. на суму 325000,00 грн., №126 від 18.08.2020р. на суму 237758,76 грн., №135 від 19.08.2020р. на суму 300000,00 грн., №140 від 20.08.2020р. на суму 400000,00 грн., №146 від 21.08.2020р. на суму 461320,95 грн., №150 від 25.08.2020р. на суму 500000,00 грн., №151 від 25.08.2020р. на суму 300000,00 грн., №156 від 26.08.2020р. на суму 209989,00 грн., №172 від 03.09.2020р. на суму 295000,00 грн., №173 від 04.09.2020р. на суму 500000,00 грн., №190 від 01.10.2020р. на суму 100000,00 грн., №5 від 04.11.2020р. на суму 80000,00 грн.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю АГРО ЕКСІМ взяті на себе згідно договору поставки №2 від 27.07.2020р. зобов`язання в частині проведення з ТОВ ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА розрахунків по оплаті відпущеного товару не виконало, їх вартість в повному об`ємі не оплатило у зв`язку з чим на момент звернення кредитора до суду з відповідним позовом заборгувало постачальнику 1 038 984,00 грн.

Так, матеріали справи свідчать, що ТОВ АГРО ЕКСІМ в порушення приписів договору та ч.1 ст. 530 ЦК України не було здійснено повного розрахунку з позивачем за поставлений товар у визначені строки.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для нарахування ним пені, збитків та його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості та штрафних санкцій. В процесі вирішення судом даного спору позивачем було наголошено про наявність заборгованості відповідача, яка погашалась в порядку надходження грошових коштів від відповідача, тобто незважаючи від вказаного ТОВ АГРО ЕКСІМ призначення платежу.

Під час розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу п. 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч.2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, завтвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 (Правила) визначено, що товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Також згідно п. 11.1. Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Суд встановив, що в даному випадку відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО ЕКСІМ носять договірний характер, укладений між ними договір поставки нафтопродуктів №2 від 27.07.2020р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Відповідно до умов договору поставки, оплата поставленого товару здійснювалась на умовах повної передоплати (авансу) продукції, якщо інше не встановлено у Додатках до договору або не погоджено постачальником іншим чином.

Між тим, будь-яких Додатків до договору поставки нафтопродуктів №2 від 27.07.2020р. або доказів погодження постачальником умов оплати іншим чином позивачем до суду не надано.

Як встановлено судом, на підставі вищезазначених видаткових накладних позивачем було поставлено, а відповідачем без жодних зауважень та заперечень прийнято товар на загальну суму 6 859 132,71 грн.

Суд при ухваленні рішення враховує та бере до уваги те, що підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар. При цьому усі видаткові накладні, за якими відбувалось відвантаження товару, підписані відповідачем та скріплені печаткою. Видаткова накладна - це документ, що засвідчує факт переходу права власності від продавця до покупця, при цьому вказаний документ, містить вартість товару, право власності на яке переходить.

Відповідач набувши право власності на товар, що відчужувався на підставі вищезазначених видаткових накладних, тим самим погодився із такою його ціною.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем згідно зазначених платіжних доручень було здійснено оплату поставленого товару на суму 5 820 048,71 грн., інша частина вартості товару, станом на момент розгляду спору по суті, залишена без оплати, що не спростовано відповідачем.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договорів видаткових накладних.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повної сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1 038 984,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем, відповідно до збільшених позовних вимог та доданого розрахунку, заявлено до стягнення 61 106,94 грн. пені.

Отже, як встановлено судом, пунктом 6.2. договору поставки № 2 від 27.07.2020р. сторони погодили, що у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати продукції, визначених умовами цього договору та додатками до нього, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання). Сторони погоджуються, шо нарахування штрафних санкцій передбачених цим розділом (штраф, пеня) не обмежується 6-місячним строком, а нараховується і сплачується за увесь час (період) прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, означені вимоги заявлено позивачем у відповідності до умов укладеного договору та чинного законодавства України.

При цьому суд зазначає, що пункт 6.2. договору поставки нафтопродуктів №2 від 27.07.2020р. недійсним чи зміненим не визнавався, відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару не виконав, в зв`язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину, а, відтак, сплата пені є його договірним зобов`язанням.

Преамбулою Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши розрахунок пені, наданий позивачем, здійснені відповідачем оплати, а також враховуючи приписи п. 5.3. договору, судом встановлено, що платежі за поставлений позивачем товар (нафтопродукти) здійснювались відповідачем з порушенням строків, визначених п.5.3. договору, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочка оплати за поставлений товар і відповідачу нараховано пеню за несвоєчасну оплату товару.

Згідно п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку встановлено, що він здійснений без урахування вимог статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу та закінчення строку при визначенні періоду прострочки у виконанні зобов`язань з оплати товару.

Зокрема, позивачем не враховано, що згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Крім того, в окремих випадках при визначенні суми заборгованості позивачем не прийняті до уваги дні часткової оплати, які мають враховуватися у зменшення періоду заборгованості.

За результатами здійсненої за допомогою калькулятора штрафів інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, судом встановлено, що розмір пені, перерахований судом у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного судом початку періоду прострочення, обрахований виходячи із сум заборгованості, які існували у періоди між здійсненими відповідачем частковими оплатами товару, та визначеного позивачем періоду прострочення, становить 61456,67 грн. пені, а отже є більшим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

Суд зауважує, що при здійсненні перерахунків він керується закріпленим у ст. 14 ГПК України принципом диспозитивності господарського судочинства, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому суд, здійснюючи перерахунок, не виходить за межі визначених позивачем періодів здійснення нарахувань.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених до стягнення сум, то суд зазначає, що стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі, визначеній позивачем, а саме 61106,94 грн. пені.

Крім того, збільшуючи позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача збитки, що виникли у зв`язку зі збільшенням офіційного курсу гривні до долара США в розмірі 18 729,02 грн.

Згідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов`язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (ст. 524 ЦК України).

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (Правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Між тим, як встановлено судом, пунктом 6.10. договору сторони визначили, що у разі порушення термінів оплати (якщо поставка продукції здійснювалась не на умовах передоплати) постачальник має право стягнути з покупця завдані збитки, що виникли у зв`язку з несплатою або несвоєчасною оплатою за поставлену продукцію у зв`язку зі збільшенням офіційного курсу гривні до долара США, які обчислюються за формулою:

S = ((C*АО)/А1)-С, де

S - завдані збитки, які підлягають оплаті покупцем;

С - вартість поставленої, але не оплаченої або несвоєчасно оплаченої продукції;

А1 - офіційний курс гривні до долара США на дату поставки продукції;

АО - офіційний курс гривні до долара США на дату пред`явлення вимог по відшкодуванню збитків.

При цьому сторони вживають офіційний курс гривні до долара США встановлений Національним банком України.

Водночас, судом також встановлено, що поставка та оплата продукції здійснювалась на умовах повної передоплати (авансу) продукції. Будь-яких доказів укладення Додатків до договору або погодження постачальником інших умов та строків оплати продукції по кожній окремій партії позивачем суду не надано.

Виходячи із визначеного договором правила, враховуючи, що положення п. 6.10 договору застосовуються лише якщо поставка продукції здійснювалась не на умовах передоплати, суд дійшов висновку, що у стягненні 18729,02 грн. збитків, спричинених зміною курсу долара США до гривні, слід відмовити.

Суд зазначає, що відповідач в ході вирішення спору фактично не виконав вимоги закону щодо доведення тих обставин на які він посилається, як на підставу своїх заперечень.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором поставки нафтопродуктів №2 від 27.07.2020 року підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає задоволенню в сумі 1 100 090,94 грн. заборгованості, в т.ч.: 1 038 984,00 грн. сума основної заборгованості та 61 106,94 грн. пеня. В решті позову слід відмовити.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді (Руїс Торіха проти Іспанії).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (Ван де Гурк проти Нідерландів).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (Гірвісаарі проти Фінляндії).

Згідно ж із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Позивачем заявлені до стягнення з відповідача судові витрати, а саме сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7700,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких - витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз зазначених законодавчих норм дозволяє дійти висновку, що практична реалізація принципу судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Заявляючи у позові про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7700,00 грн, позивач надав: попередній (орієнтовний розрахунок) судових витрат; договір надання професійної правничої допомоги № 21/12 від 21.12.2020р.; акт приймання-передачі наданих послуг від 12.04.2021р. з видами послуг адвоката у цій справі та їх вартістю з урахуванням витраченого часу; квитанцію до прибуткового касового ордера № 15 від 12.04.2021р. про сплату вартості послуг у сумі 7700,00 грн.

Зокрема, згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 12.04.2021р. адвокатом на користь позивача в межах укладеного ними договору були надані наступні послуги:

1. вивчення документів, узгодження правової позиції - 2 години х 800 грн = 1600,00 грн;

2. підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ АГРО ЕКСІМ - 2 години х 800 грн = 1600,00 грн;

3. підготовка заяви про збільшення розміру позовних вимог, розрахунку пені та збитків - 2 години х 800 грн = 1600,00 грн;

4. підготовка клопотань у справі - 1 година х 800 грн = 800,00 грн;

5. участь у судових засіданнях - 3 засідання х 700 грн = 2100,00 грн.

Усього: 7700,00 грн.

Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2173 від 30.12.2017р. та ордер серії АХ № 1006321 від 05.12.2020р..

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи викладене, суд погоджується із визначеною позивачем загальною сумою витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням критеріїв, визначених статтею 126 Господарського процесуального кодексу України.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 16810,80 грн. за платіжними дорученнями № 71 від 28.12.2020р. та № 11 від 21.01.2021р.

З урахуванням збільшення позовних вимог до 1 118 819,96 грн. судовий збір повинен становити 16782,30 грн. (1118819,96 х 1,5% = 16782,30).

Отже, надмірно сплачений судовий збір становить 28,50 грн (16810,80 - 16782,30 = 28,50).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Станом на час прийняття рішення у справі клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого ним судового збору до суду не надходило, що унеможливлює вирішення цього питання.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд враховує нормативні приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, оскільки позовна вимога у цій справі задоволена судом частково у сумі 1 100 090,94 грн. із заявлених до стягнення 1 118 819,96 грн., на відповідача покладаються витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7571,10 грн. та судовий збір у сумі 16501,36 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ЕКСІМ (пр-кт Небесної Сотні, № 47/3, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 41510496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙ ПІ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА (вул. Дунайська, № 188-А, м. Рені, Одеська обл., 68800, код ЄДРПОУ 43364314) суму основної заборгованості у розмірі 1 038 984 (один мільйон тридцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., пеню в розмірі 61 106 (шістдесят одна тисяча сто шість) грн. 94 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 501 (шістнадцять тисяч п`ятсот одна) грн. 36 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7571 (сім тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн. 10 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24 травня 2021 р.

Суддя О.В. Цісельський