Ухвала

від 18.05.2021 по справі 916/1839/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1839/16

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Свічкар В.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Тімур Біч Клаб про перегляд рішення Господарського суду Одеської області за нововиявленими обставинами (вх. №2-5063/17 від 22.09.2017р.) по справі №916/1839/16

за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 (65003, м. Одеса, Одеська область, вул. Отамана Головатого, 89)

в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, Одеська обл., місто Одеса, площа Думська, будинок 1; код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Житар Руслана Валерійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб" (65111, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Генерала Бочарова, будинок 18, квартира 25; код ЄДРПОУ 34599015)

про приведення земельної ділянки до попереднього стану та повернення земельної ділянки

Представники сторін:

від прокуратури - Коломійчук І.О.;

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - Дячук П.М.

ВСТАНОВИВ:

16.05.2018р. до Господарського суду Одеської області на новий розгляд надійшла справа №916/1839/16 за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Фізичної особи - підприємця Житар Руслана Валерійовича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб", про приведення земельної ділянки до попереднього стану та повернення земельної ділянки.

Враховуючи те, що Верховним судом у Постанові від 24.04.2018р. зазначено про передання справи на новий розгляд до Господарського суду Одеської області, однак скасовано рішення суду від 19.10.2017р., яким переглянуто рішення суду від 22.09.2016р. за нововиявленими обставинами, ухвалою від 21.05.2018р. судом прийнято справу №916/1839/16 для розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами до свого провадження.

Суд вважає доцільним стисло викласти рух справи та короткий зміст судових рішень по справі, а також клопотання та доводи учасників процесу.

07.07.2016р. заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №4 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Житар Руслана, в якій просив суд зобов`язати відповідача привести земельну ділянку загальною площею 0,0304 га, вартістю 919189,96 грн., розташовану на узбережжі Чорного моря за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172 "А" на території КП "Гідропарк "Лузанівка" до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованого павільйону-бару "Підводний човен "К-40", загальною площею 99,9 кв.м. та повернути земельну ділянку за належністю територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради шляхом складання акту прийому-передачі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.09.2016р. (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено повністю; зобов`язано фізичну особу-підприємця Житаря Руслана Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) привести земельну ділянку загальною площею 0,0304 га, вартістю 1 645 181,1723 грн., розташовану на узбережжі Чорного моря за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172 "А" на території КП "Гідропарк "Лузанівка" до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованого павільйону-бару "Підводний човен "К-40", загальною площею 99,9 кв.м. та повернути земельну ділянку за належністю територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради шляхом складання акту прийому-передачі. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Житар Руслана Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРЮОФОПГФ 03528552) на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172 витрати на оплату судового збору в сумі 24677 (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 72 коп.

22.09.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб" звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про перегляд рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/1839/16 за нововиявленими обставинами, відповідно до якої заявник просив суд поновити строк на звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами; переглянути за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 22 вересня 2016 року по справі № 916/1839/16; скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22 вересня 2016 року по справі № 916/1839/16.

Ухвалою від 25.09.2017р. поновлено строк на звернення до Господарського суду Одеської області із заявою про перегляд рішення по справі №916/1839/16 за нововиявленими обставинами, прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по справі №916/1839/16.

11.10.20217р. за вх. №21734/17 до суду надійшов відзив прокуратури на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в якому прокурор вказав на відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2017р. (суддя Оборотова О.Ю.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб" про перегляд рішення Господарського суду Одеської області за нововиявленими обставинами від 22.09.2017р. по справі №916/1839/16 в порядку, передбаченому ст.ст. 112-114 Господарського процесуального кодексу України - задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2016р. по справі №916/1839/16 - скасовано. У задоволенні позовних вимог Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача фізичної особи-підприємця Житар Руслана Валерійовича про приведення земельної ділянки до попереднього стану - відмовлено. Стягнуто з прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРЮОФОПГФ 03528552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб" (65111, м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 18, кв. 25, код ЄДРЮОФОПГФ 34599015) витрати по сплаті судового збору у розмірі 27146,00 грн., сплачені за перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокуратури Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб" у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2016р. за нововиявленими обставинами.

Одним із доводів апеляційної скарги було те, що один лише факт скасування заочного рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 08 жовтня 2014 року по справі №523/6532/14-ц не може бути підставою для відмови у позові. Апелянт зазначав, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання прокуратури про зупинення провадження у справі до розгляду апеляційним судом цивільної справи №523/6532/14-ц.

В апеляційній скарзі скаржник вказував, що місцевий господарський суд залишив поза увагою факт скасування Одеським апеляційним господарським судом рішення Господарського суду Одеської області, на підставі якого ФОП Житарь Р.В. набув право власності на спірне нерухоме майно.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2018р. рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2017р. по справі №916/1839/16 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Основним аргументом на користь ухвалення рішення від 19.10.2017р. та постанови від 24.01.2018р. було те, що при прийнятті рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2016 за основу було взято заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси у справі № 523/6532/14-ц, яке у подальшому скасовано, а отже відновлено право власності ТОВ "Тімур Біч Клаб" на будівлю, зареєстроване відповідно до чинного законодавства.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, заступник прокурора Одеської області звернувся з касаційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2017 і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, наголошуючи на залишенні судами поза увагою, що підставою позову, який задоволено рішенням Господарського суду Одеської області від 22.09.2016, було визначено також і використання земельної ділянки за відсутності належних прав на користування нею. При цьому прокурор акцентує, що один лише факт скасування заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08.10.2014 сам по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні позову прокурора, оскільки постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 у справі № 17/391-05-1181 було скасовано рішення Господарського суду від 29.05.2006 та зобов`язано ФОП Житаря Р.В. у строк до 10.09.2006 знести самочинно збудоване ним нерухоме майно та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, а у зустрічному позові ФОП Житаря Р.В. про визнання за ним права власності та усунення перешкод у користуванні майном відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2018р. касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області на Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2018р. та рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2017р. у справі №916/1839/16 задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2017р. (суддя Оборотова О.Ю.) та Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2018р. справі № 916/1839/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

16.05.2018р. здійснено автоматизований розподіл справи №916/1839/16, за результатами якого справу розподілено судді Господарського суду Одеської області ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.05.2018р. прийнято заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 22.09.2017р. вх.№2-5063/17 по справі №916/1839/16 до свого провадження суддею ОСОБА_1.; постановлено розглядати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 22.09.2017р. вх.№2-5063/17 по справі №916/1839/16 за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) в порядку спрощеного позовного провадження; засідання по розгляду заяви призначено на "07" червня 2018р.

06.06.2018р. за вх.№ГСОО2-2810/18 заступником керівника Одеської місцевої прокуратури №4 подано до канцелярії Господарського суду Одеської області клопотання про зупинення провадження у справі №916/1839/16 за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 22.09.2017р. до набрання законної сили судовим рішенням Апеляційного суду Одеської області у цивільній справі №523/6532/14-ц за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24.02.2017р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2018р. клопотання заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 за вх. №ГСОО 2-2810/18 від 06.06.2018р. про зупинення провадження у справі №916/1839/16 по розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 22.09.2017р. задоволено та зупинено провадження у справі №916/1839/16 по розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 22.09.2017р. до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №523/6532/14-ц.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 4.2.7. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 14.06.2018р. (протокол №17-05/2018), приймаючи до уваги прийняття Вищою радою правосуддя рішення №2225/0/15-18 від 10.07.2018р. про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у відставку та припиненням повноважень судді, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області від 17.07.2018р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1839/16 для визначення складу суду.

17.07.2018р. здійснено автоматизований розподіл справи №916/1839/16, за результатами якого справу розподілено судді Господарського суду Одеської області Волкову Р.В.

Ухвалою від 20.07.2018р. прийнято заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 22.09.2017р. вх.№2-5063/17 по справі №916/1839/16 до провадження суддею Волковим Р.В.

23.03.2021р. судом отримано клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб" (вх. №7978/21) про поновлення провадження у справі №916/1839/16.

Ухвалою від 02.04.2021р. поновлено провадження у справі №916/1839/16 з 19.04.2021р., розгляд справи призначено на "19" квітня 2021р.

19.04.2021р. до суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб" (вх. №10696/21) про відкладення розгляду справи.

19.04.2021р. судове засідання з розгляду заяви відкладено на 29.04.2021р.

29.04.2021р. судове засідання з розгляду заяви відкладено на 18.05.2021р.

18.05.2021р. до суду надійшли пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб" (вх. №13385/21), який пояснив, що ні прокуратура, ні Одеська міська рада не здійснювала жодних спроб виконати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006р. по справі №№ 17/391-05-11981. Вказав, що Одеська міська рада фактично визнала існування права власності на будівлю, здійснивши реєстрацію договору купівлі-продажу від 26.09.2006р. між ФОП Житарь Русланом Валерійовичем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 попри існування вже на той момент постанови Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006р., при винесенні якої Одеська міська рада була присутня у судовому засіданні.

Крім того, представник третьої особи звернув увагу суду, що сам факт існування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006р. не є достатньою підставою для знесення спірного об`єкту, якщо рішення суду ніхто не намагався виконати вісім років.

Додатково зазначив, що ні прокуратура, ні Одеська міська рада не здійснювали спроб поновити строк на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006р. та не здійснили реєстрацію вказаної постанови в державному реєстрі прав власності, а саме не здійснили державну реєстрацію скасування права власності ФОП Житарь Руслана Валерійовича на будівлю.

18.05.2021р. судом отримано письмові пояснення прокуратури (вх. №13498/21), відповідно до яких прокурор вказав, що один лише факт скасування заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08.10.2014р. у справі №523/6532/14-ц сам по собі не може бути підставою для відмови у позові прокурора при наявності на розгляді в суді пов`язаної справи. Як відзначив прокурор, виходячи з того, що матеріалами справи встановлено факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки, заява ТОВ Тімур Біч Клаб задоволенню не підлягає.

18.05.2021р. судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Здійснивши ґрунтовний аналіз заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, заслухавши пояснення учасників процесу, господарський суд вважає доцільним зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи №916/1839/16, 26.09.2006р. між Житар Русланом Валерійовичем (Продавець) з однієї сторони та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (Покупці) з другої сторони було укладено договір купівлі-продажу (Т. 1, а.с. 31), згідно умов п.1.1. якого Житар Руслан Валерійович продав, а ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 купили павільйон - бар "Підводний човен "К-40" розташований на території гідропарку Лузанівка (далі - павільйон - бар "Підводний човен "К-40"), загальною площею 99,9 кв.м., розташований на земельній ділянці площею - 304 кв.м., що знаходиться у фактичному користуванні. Адреса об`єкта: АДРЕСА_2 . У власність покупцям передається:

ОСОБА_3 - 1/2 (одна друга) частина павільйону - бару "Підводний човен "К-40";

ОСОБА_2 - 1/4 (одна четверта) частина павільйону - бару "Підводний човен "К-40";

ОСОБА_4 - 1/4 (одна четверта) частина павільйону - бару "Підводний човен "К-40".

03.10.2006р. відбулись збори засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Тімур біч клаб", оформлені протоколом №1 від 03.10.2006р.

Пунктом 1.2. Договору купівлі продажу від 26.09.2006р. було передбачено, що павільйон - бар "Підводний човен "К-40", який відчужується, належить продавцю на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2006р. по справі №17/391-05-11981 від 29.05.2006р., зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 23.06.2006р., реєстраційний номер 15184749, номер запису 3389 в книзі 54неж-22, згідно Витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №11036362 від 23.06.2006р., виданого Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості .

Зі змісту протоколу №1 зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Тімур біч клаб" від 03.10.2006р. вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 було на загальних зборах було прийнято рішення щодо створення та діяльності ТОВ "Тімур біч клаб".

Згідно акту прийому-передачі від 03.10.2006р. до моменту реєстрації засновники ТОВ "Тімур біч клаб" ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 передають до Статутного фонду ТОВ "Тімур біч клаб", а директор ТОВ "Тімур біч клаб", в особі ОСОБА_6 , що діє на підставі Статуту, приймає майно загальною вартістю 963580,00 грн., що становить 100% Статутного фонду ТОВ "Тімур біч клаб".

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №17/391-05-11981 за позовом заступника прокурора Суворовського району, м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Житар Руслана Валерійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Одеської міської ради, про знесення самочинного будівництва та за зустрічним позовом Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Житар Руслана Валерійовича до Виконавчого комітету Одеської міської ради КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" про визнання права власності, зобов`язання вчинити певні дії та усунення перешкод у користуванні майном.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.05.2006р. у справі №17/391-05-11981 у задоволенні позову заступника прокурора Суворовського району, м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради про знесення самочинного будівництва - відмовлено, зустрічний позов СПД Житар Р.В. - задоволено, визнано за фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності Житар Р.В. право власності на павільйон-бар "Підводний човен "К-40" з літньою площадкою розташований на території гідропарку Лузанівка, м. Одеса, на земельній ділянці загальною площею 311,4 м І, зобов`язано Комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" - зареєструвати право власності за фізичною особою-підприємцем Житар Р.В. на павільйон-бар "Підводний човен "К-40" з літньою площадкою розташований на території КП "Гідропарк Лузанівка" у м. Одеса, на загальній ділянці загальною площею 311,4 м І.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2016р. рішення Господарського суду Одеської області від 29 травня 2006 року у справі № 17/391-05-11981 було скасовано, позов заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради - задоволено, фізичну особу - суб`єкта підприємницької діяльності - Житарь Руслана Валерійовича зобов`язано у строк до 10.09.2006р.:

- знести самочинно збудований ним (фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності - Житарь Русланом Валерійовичем ) бар - „Підводна лодка „К-40" загальною площею 93.5 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 311,4 кв.м. на території КП „Гідропарк „Лузанівка" у м. Одеса, за його рахунок;

- звільнити самовільно зайняту ним (фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності - Житарь Русланом Валерійовичем ) земельну ділянку загальною площею 311,4 кв.м., що розташована за адресою м. Одеса КП „Гідропарк „Лузанівка".

Фізичній особі - суб`єкту підприємницької діяльності - Житарь Руслану Валерійовичу в зустрічному позові до Виконавчого комітету Одеської міської ради та Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості", м. Одеса про визнання права власності, зобов`язання вчинити певні дії та усунення перешкод у користуванні майном - було відмовлено.

Крім того, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2016р. по справі №№ 17/391-05-11981 встановлено наступне.

СПД Житарь на підставі договору купівлі-продажу від 05.01.1999 року придбав у власність у ОСОБА_7 металевий павільйон розміром 8,0 х 4,6 м., розташований на території паркової зони пляжу „Лузанівка".

Зазначений павільйон попередній власник, тобто - ОСОБА_7 , як вбачається з вищезазначеного договору, придбав за рахунком - фактурою у „Спецелеватормельпонтаж" і після цього здійснив його реконструкцію, узгодивши її проведення з відповідними державними органами, що підтверджується актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту площею 36,8 кв.м. до експлуатації, висновком Головного управління архітектури та містобудування №1227 від 08.05.1998р. та дозволом Інспекції ДАБК.

Однак, зі змісту цих документів вбачається, що вказаний об`єкт на момент придбання його ОСОБА_7 та після здійснення ним вищевказаної реконструкції та продажу його СПД Житарь, був не капітальною, а тимчасовою спорудою.

З наданих СПД Житарь документів, а саме, висновку Головного управління архітектури та містобудування №1285/02 від 10.12.2002р., проекту реконструкції, технічного висновку та акту форми №Кб-2в, вбачається, що СПД Житарь фактично здійснював не реконструкцію (прибудову, добудову, перепланування...) вищезазначеного об`єкту (придбаної ним тимчасової будівлі), а зніс його і збудував замість нього на земельній ділянці площею 311,4 кв.м нову, при цьому капітальну, будівлю - бар „Підводна лодка"К-40" загальною площею 93,5 кв.м. з літньою площадкою.

З викладеного вбачається, що об`єкт, який придбав у власність СПД Житарь, було ним знесено, тобто знищено, і тому відповідно до ст.349 ЦК України у СПД Житарь припинилось право власності на цей об`єкт.

Матеріали справи свідчать, що територія КП „Гідропарк „Лузанівка", на якій СПД Житарь збудував спірний об`єкт, входить до складу земель комунальної власності міста Одеси.

З матеріалів справи також вбачається, і цю обставину не оспорював у суді першої інстанції СПД Житарь , що земельна ділянка, на якій він збудував спірний об`єкт та обладнав літній майданчик, йому у власність, користування, оренду або суборенду власником землі не надавалась і він не придбав її на підставі інших цивільно-правових угод.

Матеріали справи також свідчать, що СПД Житарь мав лише дозвіл на розробку проекту „реконструкції" і такий проект було розроблено. Проте, цей дозвіл, згідно вищезазначених норм чинного законодавства, не надає йому права здійснювати будівництво, а дозвіл на виконання будівельних робіт цієї капітальної будівлі СПД Житарь не отримував.

З викладеного вбачається, що СПД Житарь , у порушення вищевказаних норм права, здійснив самочинне будівництво капітальної будівлі, у розумінні ст.376 ЦК України. Враховуючи викладене, у СПД Житарь, відповідно до ч.2 цієї статті, не виникло права власності на цю будівлю

Отже слід звернути увагу на те, що постановою від 08.08.2006 у справі № 17/391-05-11981 скасовано судове рішення від 29.05.2006, яке було підставою для реєстрації права власності ФОП Житаря Р.В. на павільйон-бар "Підводний човен "К-40".

Крім того, слід звернути увагу на те, що за статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

20.02.2020р. набуло законної сили судове рішення у справі №523/6532/14-ц за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Житар Руслана Валерійовича , ОСОБА_2 в особі правонаступника ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю Тімур Біч Клаб , виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Так, постановою Одеського апеляційного суду від 20.02.2020р. відмовлено у задоволенні позову заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Житар Руслана Валерійовича , ОСОБА_2 в особі правонаступника ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю Тімур Біч Клаб , виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

У вказаній постанові Одеський апеляційний суд відзначив, що у позові належить відмовити за спливом позовної давності, а не за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Постановою Верховного Суду від 17.02.2021р. по справі №523/6532/14-ц залишено без змін постанову Одеського апеляційного суду від 20.02.2020р.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13 вказала, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

Відповідно до ст.376 ЦК України, самочинним будівництвом визнається будівля або споруда, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу на будівництво чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Вказаною нормою імперативно, чітко і недвозначно визначено, що:

(1) самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони, зокрема, збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

(2) особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Тобто державна реєстрація це не підстава набуття права власності або користування, а засвідчення державою вже набутого особою права власності або користування і ототожнювати факт набуття права з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. При дослідженні обставин існування в особи права власності або користування, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права, а не є підставою його набуття. Вказане не суперечить правовій позиції, викладеній в Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 по справі №916/3674/19.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

З огляду на вищенаведене, слід констатувати, що ФОП Житар Русланом Валерійовичем здійснено самочинне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці на узбережжі Чорного моря за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172 А на території КП Гідропарк Лузанівка загальною площею 0,0304 га.

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Серков проти України") напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями, передбаченими статтею 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

В рішенні ЄСПЛ у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: згідно з другим реченням першого абзацу особа може бути позбавлена майна тільки "на умовах, передбачених законом", а за змістом другого пункту держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди у процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, вважатиметься порушенням статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

З питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення у справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). Таким чином, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкт їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

На підставі ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (п. б ст. 80 ЗК України).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (ч.ч. 1-2 ст. 83 ЗК України).

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як вбачається з матеріалів господарської справи №916/1839/16, як у Фізичної особи - підприємця Житар Руслана Валерійовича, який здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці, так і у Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб" (особа, за якою на теперішній час зареєстрований об`єкт самочинного будівництва) відсутні будь-які правові підстави щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою на узбережжі Чорного моря за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172 А на території КП Гідропарк Лузанівка загальною площею 0,0304 га, на якій розташований об`єкт самочинного будівництва, а саме павільйон-бар Підводний човен К-40 .

Оскільки в ході розгляду цієї справи судом встановлено, що Одеська міська рада, як розпорядник земельної ділянки комунальної власності, підтримала позицію прокуратури щодо приведення спірної земельної ділянки до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту, то слід констатувати, що задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача знести такий об`єкт узгоджується з положеннями ст.ст. 152, 212 ЗК України та приписами частини 4 статті 376 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (п. б ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правовідносини та правопорушення.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав власника розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Зважаючи на те, що необхідною умовою надання у користування земельної ділянки комунальної власності є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, користування спірною земельною ділянкою за відсутності відповідного рішення є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на здійснення права власності від імені територіальної громади та управління землями, яке підлягає захисту.

Висновки суду в результаті розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері господарського судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

Законодавство, в тому числі і ГПК України, не містить визначення поняття нововиявлені обставини , проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які передбачені нормами права і тягнуть виникнення, зміну або припинення правовідносин; які мають істотне значення для вирішення справи по суті; існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам господарського процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою стадією судового процесу (факультативна стадія), під час якої суд, що ухвалив судове рішення, після набрання ним законної сили переглядає його з ініціативи осіб, які брали участь у справі, або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки у зв`язку з виявленням істотних обставин, що існували, але не були їм відомі на час вирішення справи.

Отже, необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення ніж те, яке було прийняте). Вказані висновки не суперечать Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2021р. по справі № 910/12465/18.

Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Окрім того, під час вирішення питань щодо правової природи юридичних фактів як нововиявлених обставин та їх істотності необхідно керуватися правилами статті 86 ГПК України.

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

До того ж, як вже неодноразово наголошувалося Верховним Судом процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, передбачена ГПК України, не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін, тому суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 по справі № 19/028-10/13).

Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, ТОВ "Тімур Біч Клаб" зазначає, що підставами прийняття рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2016р. у справі №916/1839/16 послугувало те, що фактично на підставі заочного рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 08.10.2014р. у справі №523/6532/14-ц було скасовано договір купівлі продажу будівлі, укладений між ФОП Житарь Р.В. та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та скасовано свідоцтво про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб" на будівлю, яке у свою чергу було отримано на підставі Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2006 року, відповідно до якого рішення Господарського суду Одеської області від 29 травня 2006 року у справі № 17/391-05-11981, на підставі якого Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа Житарь Руслан Валерійович набував право власності на Будівлю, було скасовано. Крім того, заявник вказує, що додатковою підставою для задоволення позову був факт відсутності права власності чи користування земельною ділянкою як у Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб" так і у ФОП Житарь Р.В.

Як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб" у своїй заяві, у зв`язку із тим, що заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 08 жовтня 2014 року є скасованим - договір купівлі-продажу будівлі від 26.09.2006 року та свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 від 10.11.2006 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімур Біч Клаб" на Будівлю є дійсними, а тому рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2016р. по справі №916/1839/16 підлягає перегляду за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Слід відзначити, що однією з умов для задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та скасування рішення, що переглядається, є істотність нововиявлених обставин для розгляду справи, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення ніж те, яке було прийняте. Крім того, нововиявлені обставини мають в установленому порядку спростовувати факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Зі змісту позовної заяви прокурора у справі № 916/1839/16 вбачається, що підставами для звернення до суду було самовільне зайняття земельної ділянки на узбережжі Чорного моря, яка у передбаченому законом порядку не виділялася, у користування не передавалася, що було установлено Господарським судом Одеської області та послужило підставою для задоволення позовних вимог про приведення земельної ділянки загальною площею 0,0304 га, розташованої на узбережжі Чорного моря за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172А, на території КП "Гідропарк "Лузанівка" до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованого павільйону-бару "Підводний човен "К-40".

Предметом позову у справі №523/6532/14-ц було визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, тоді як предметом позову у справі №916/1839/16 є приведення земельної ділянки до попереднього стану та повернення земельної ділянки у зв`язку з її самовільним зайняттям.

Суд не може погодитись із заявником, що в основу рішення від 22.09.2016р. по справі №916/1839/16 було покладено скасування заочного рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 08.10.2014р. у справі №523/6532/14-ц.

У вказаному рішенні, серед іншого, зазначено, що у відповідача відсутні будь-які правові підстави щодо користування спірною земельною ділянкою, наслідком чого є застосування положень ст. 212 ЗК України.

Земельні правовідносини являють собою суспільні земельні відносини, що виникають у сфері взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем і врегульовані нормами земельного права. Земельні відносини є особливим видом майнових відносин з приводу землі, які врегульовані земельним законодавством. Специфіка відносин, пов`язаних з землею, обумовлена особливостями предмета цих відносин, а саме землі.

Сукупність обставин, встановлених у рішенні Господарського суду Одеської області від 22.09.2016р. по справі 916/1839/16 свідчать про його законність та обґрунтованість, у зв`язку з чим, суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та залишає в силі рішення суду від 22.09.2016р. по справі №916/1839/16.

Керуючись ст.ст. 234, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Тімур Біч Клаб про перегляд рішення Господарського суду Одеської області за нововиявленими обставинами (вх. №2-5063/17 від 22.09.2017р.) по справі №916/1839/16 - відмовити.

2. Залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2016р. по справі №916/1839/16.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з моменту складання повного тексту. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Вступну та резолютивну частини ухвали оголошено 18 травня 2021р. Повний текст ухвали складений та підписаний 24 травня 2021 р.

Суддя Р.В. Волков