Рішення

від 20.05.2021 по справі 920/1162/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.2021 Справа № 920/1162/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/1162/20

за позовом: Сумської міської ради (40030, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Метінвест» (40000, м. Суми, вул. Соборна, 29 Д, код ЄДРПОУ 40562962)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Суми» (65045, м. Одеса, вул. Базарна, 63, код 33813880)

про стягнення 167353,27 грн.

представники сторін:

позивача - Ромась І.М.;

відповідача (в режимі відеоконференції) - Кулібаба О.О.;

третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 167353,27 грн. за використання земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:006:0021 площею 0,4943 га, розташованої за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 50/1, за період з 01.01.2019 по 30.11.2019, а також стягнути судовий збір в сумі 2510,30 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 24.12.2020 з повідомленням сторін.

23.12.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки за договором оренди борг у відповідача перед позивачем відсутній, вимоги є необґрунтованими, фактично існує переплата у розмірі 1374218,93 грн.

Ухвалою суду від 24.12.2020 відкладено розгляд справи в судове засідання на 26.01.2021.

26.01.2021 представник позивача подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що наполягає на своїй позовній вимозі щодо стягнення з відповідача коштів за вказаний період.

Ухвалою суду від 26.01.2021 постановлено розгляд справи № 920/1162/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; призначити підготовче засідання на 25.02.2021; залучити до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Суми» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

25.02.2021 представник позивача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів, а саме: лист від 10.02.2021 № 06.01-16/393, лист від 24.02.2021 № 2407/5/18-28-04-06-13.

У судовому засіданні 25.02.2021 протокольною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про долучення копій документів.

Ухвалою суду від 25.02.2021 відкладено підготовче засідання на 30.03.2021.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.03.2021закрио підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.04.2021. Однак, 20.04.2021 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився у відпустці, що унеможливлювало розгляд справи.

Ухвалою суду від 06.05.2021 призначено розгляд справи по суті на 18.05.2021.

У судовому засіданні 18.05.2021 оголошено перерву до 20.05.2021.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази в справі, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Капітал Метінвест згідно з протоколом загальних зборів учасників № 1 від 13.06.2016 та акту прийому-передачі від 13.06.2016 є власником нерухомого майна за адресою: м. Суми, пр.-т Курський, 50/1, загальною площею 3021,00 м 2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зазначене майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 5910136600:03:006:0021 площею 0,4943 га.

З 23.05.2012 зазначена земельна ділянка перебувала в оренді ТОВ Еко-Суми на підставі договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація договору - 03.08.2013 за № 591010004000528). Термін дії договору встановлено до 01.12.2019 (зі змінами від 26.11.2014).

Згідно з п. 1.4. Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради департамент здійснює управління майном комунальної власності територіальної громади міста Суми та забезпечує реалізацію державної політики у сфері регулювання земельних відносин у межах, визначених Сумською міською радою та цим положенням, і є її уповноваженим органом з питань управління майном комунальної власності та земельними ресурсами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з моменту придбання нерухомого майна та до цього часу відповідач право користування земельною ділянкою не оформив, договору оренди з Сумською міською радою не уклав, орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачує, внаслідок чого територіальна громада міста Суми не має змоги отримати кошти, які відповідач мав би сплатити за звичайних умов у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.

На виконання повноважень Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 13.02.2019 на адресу відповідача направлено лист № 06.01-16/656 щодо усунення порушень земельного законодавства шляхом вжиття заходів по укладення з Сумською міською радою договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 50-1, що перебуває у користуванні відповідача.

Проте відповідач відповідь на вказаний лист не надав, дій спрямований на укладення договору оренди не вчинив.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Як вбачається зі статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).

Частиною 1 статті 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1,2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до п. е ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

До особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда (ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі ).

Підсумовуючи вищезазначене, у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходять права на земельну ділянку, на якій вказане майно розміщене, у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

При цьому в разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Таким чином, особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 17.11.2020 у справі № 904/5968/19.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності» .

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 50/1, загальною площею 3021,00 м 2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Земельна ділянка площею 0,4943 га, кадастровий номер 5910136600:03:006:0021, на якій розташоване нерухоме майно, належить до комунальної форми власності.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

На запит від 28.02.2019 № 06.01-16/792 Департаменту забезпечення ресурсних платежів стосовно надання інформації про суми сплаченого відповідачем земельного податку та/або орендної плати ГУ ДФС у Сумській області було надано відповідь, в якій зазначено, що ТОВ Капітл Метінвест не обліковується в податковому органі як платник земельного податку та орендної плати за землю.

19.06.2019 Департаментом забезпечення ресурсних платежів було проведено розрахунок збитків за користування відповідачем земельною ділянкою за період з 17.06.2016 по 31.05.2019 та нараховано збитки в розмірі 534960,05 грн.

Листом-повідомленням від 27.08.2019 № 1613/03.02.02-08 відповідача повідомлено про нараховані йому збитки та запропоновано їх відшкодувати шляхом укладення договору про добровільне відшкодування збитків.

У відповідь відповідач направив лист від 19.09.2019 № 19-09-19, в якому зазначив, що по 01.01.2019 за оренду спірної земельної ділянки здійснив оплату попередній орендар ТОВ Еко-Суми , а також оскільки станом на 19.09.2019 договір оренди з ТОВ Еко-Суми не припинений, до ТОВ Капітал Метінвест не перейшло право користування спірною земельною ділянкою.

04.10.2019 Департамент забезпечення ресурсних платежів направив на адресу відповідача лист щодо необхідності укладення договору оренди земельної ділянки, зазначивши про те, що відповідач фактично використовує земельну ділянку та повинен сплачувати орендну плату за користування відповідно до Податкового кодексу України.

Відповіді від відповідача на адресу позивача або Департаменту не надходило.

Згідно з відповіддю ГУ ДФС у Сумській області на лист від 26.06.2019 Департаменту забезпечення ресурсних платежів ТОВ Еко-Суми задекларувало та сплатило орендну плату за землю за період 2016, 2017, 2018 роки.

Листом № 2407/5/18-28-04-06-13 від 24.02.2021 ГУ ДПС у Сумській області повідомило Департамент про те, що ТОВ Капітал Метінвест та ТОВ Еко-Суми у 2019 році не обліковувались у податковому органі як платники земельного податку та/або орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2012 між Сумською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Суми укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 30.11.2011 № 971-МР надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул Курська, 50/1, кадастровий номер 5910136600:03:006:0021, термін дії договору до 01.12.2019 (з урахуванням внесених змін до договору).

17.06.2016 ТОВ Капітал Метінвест набуло право власності на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Курська, 50/1.

Таким чином, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.

Відтак, ТОВ Капітал Метінвест , як новий власник нерухомого майна, з 17.06.2016 фактично стало орендарем земельної ділянки, на якій розміщене придбане майно, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника ТОВ Еко-Суми .

Отже в силу вказаних вище норм чинного законодавства з набуттям відповідачем права власності на об`єкти нерухомого майна, укладений між Сумською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Суми договір оренди земельної ділянки від 23.05.2012 припинився, а відповідно припинилися і зобов`язання ТОВ Еко-Суми зі сплати орендної плати за землю за цим договором, а відповідач фактично став стороною вказаного договору оренди землі, за яким у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Оскільки за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 орендну плату було сплачено попереднім орендарем ТОВ Еко-Суми , позивачем розрахована заборгованість за користування земельною ділянкою площею 0,4943 га за період з 01.01.2019 по 30.11.2019 в сумі 167353,27 грн.

За період з 01.01.2019 по 30.11.2019 місцевий бюджет недоотримав 167353,27 грн. внаслідок використання відповідачем земельної ділянки у м. Суми, пр-т Курський, 50/1, з порушенням законодавства.

Під час розрахунку розміру неотриманої орендної плати позивачем враховано нормативну грошову оцінку земельної ділянки; розмір відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; орендна плата за період.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Метінвест на користь позивача 167353,27 грн. коштів за користування земельною ділянкою площею 0,4943 га, кадастровий номер 5910136600:03:006:0021, розташованою за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 50/1 за період з 01.01.2019 по 30.11.2019.

У відзиві відповідач стверджує, що у останнього перед позивачем відсутня заборгованість, оскільки ТОВ Еко-Суми сплачувало орендну плату та фактично є переплата за договором оренди, але доказів, що підтверджують вказані обставини матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи свої пояснення щодо переплати за договором оренди, відповідач посилається на лист ГУ ДФС у Сумській області, в якому надана інформація про сплату земельного податку та/або орендної плати ТОВ Еко-Суми .

Між тим, відповідно наданої ГУ ДФС у Сумській області інформації неможливо встановити, яка саме сума орендної плати сплачена за договором оренди земельної ділянки від 23.05.2012, оскільки будь-які платіжні документи, які б свідчили про сплату сум орендної плати за вищевказану земельну ділянку за 2016, 2017, 2018 роки, відповідачем не надавались. У листі зазначено, що нарахування по платі за землю в ІКП проводяться згідно поданих до ДПІ податкових декларацій з розбивкою річної суми узгоджених податкових зобов`язань рівними частками за місяцями, а не окремо за кожним договором, тому не має можливості надати достовірну інформацію в разі, коли у платника у користуванні (власності) декілька земельних ділянок.

Враховуючи наведене, відповідачем не доведено здійснення переплат із сплати у спірному періоді орендної плати за ділянку, на якій розташоване нерухоме майно.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232-233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Метінвест» (40000, м. Суми, вул. Соборна, 29 Д, код ЄДРПОУ 40562962) на користь Сумської міської ради (40030, м. Суми, м-н Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) 167353,27 грн. (сто шістдесят сім тисяч триста п`ятдесят три гривні 27 копійок) за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5910136600:03:006:0021, площею 0,4943 га, розташованої за адресою: м. Суми, проспект Курський, 50/1 за період з 01.01.2019 по 30.11.2019.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Метінвест» (40000, м. Суми, вул. Соборна, 29 Д, код ЄДРПОУ 40562962) на користь Сумської міської ради в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, код ЄДРПОУ 40456009) судовий збір в розмірі 2510,30 грн. (дві тисячі п`ятсот десять гривень 30 копійок).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.05.2021.

Суддя В.В. Яковенко