Рішення

від 18.05.2021 по справі 924/26/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"19" травня 2021 р. Справа № 924/26/21

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Кузиній М.-О.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, м. Вінниця

до Відкритого акціонерного товариства "Летичівський агрегатний завод", смт. Летичів Хмельницької області

про розірвання договору купівлі-продажу державного об`єкта малої приватизації від 11.10.2019р. та стягнення 2 124,27грн.

Представники сторін:

від прокуратури: Грамчук Т.А. - згідно наказу №52к від 11.09.2020р.;

від позивача: Стецюк Т.Л. - згідно довіреності №101 від 10.12.2020р.;

від відповідача: не з`явились.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, винесено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

05.01.2021р. на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, м. Вінниця до Відкритого акціонерного товариства "Летичівський агрегатний завод", смт. Летичів Хмельницької області про:

- розірвання договору купівлі-продажу державного об`єкта малої приватизації - окремого майна-погріб, загальною площею 113,8кв.м., який знаходиться за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, смт. Летичів, вул. І.Франка, 33, укладеного 11.10.2019р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Відкритим акціонерним товариством "Летичівський агрегатний завод";

- стягнення 2 124,27грн., з яких: 695,40грн. - неустойка, 898,49грн. - інфляційні збитки, 530,41грн. - 3% річних у зв`язку із неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу державного об`єкта малої приватизації від 11.10.2019р.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ВАТ „Летичівський агрегатний завод 11.10.2019р. укладено договір купівлі - продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна-погріб, загальною площею 113,8 кв.м., який знаходиться за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, смт. Летичів, вул. І. Франка, 33, вказаний об`єкт був придбаний за ціною -13 908,00грн. Водночас, відповідно до інформації наданої Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, вказані кошти за придбаний об`єкт до цього часу не перераховано.

Зазначає, що невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу, призвело до порушення умов договору, які тягнуть наслідки передбачені ст. 611 Цивільного кодексу України, а саме - розірвання договору, а також повернення об`єкта приватизації в державну власність та відшкодування спричинених збитків.

Крім того, вказує на порушення відповідачем вимог 629 ЦК України. Звертає увагу, що відповідно до п.7.1 договору, у разі несплати коштів згідно з договором покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта приватизації. А також, відповідно до п.7.2 договору, у разі прострочення строку виконання грошового зобов`язання, покупець сплачує продавцю суму боргу з урахуванням індексів інфляції за весь час прострочення та 3% річних за користування коштами, які йому необхідно сплатити продавцю.

Акцентує, що прокурором визначено у даному випадку порушення інтересів держави, яке полягає в неналежному виконання умов договору купівлі-продажу державного майна та необхідності захисту економічних інтересів держави.

Ухвалою суду від 25.01.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/26/21 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 30.03.2021р., згідно п.3 ч.2 ст. 185 ГПК України, судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Розгляд справи, з метою з`ясування всіх обставин справи, судом було відкладено.

Представник прокуратури в судовому засіданні просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з обставин викладених в позовній заяві та підтверджених матеріалами справи.

В судовому засіданні представник позивача - Фонду державного майна України, позовні вимоги підтримав та зазначив про наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується наявними в справі поштовими повідомленнями.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Окрім того, судом звернуто увагу, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України „Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України „Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018р. у справі №921/6/18 та від 21.03.2019 у справі №916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи мали право та дійсну можливість ознайомитися з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка учасника справи не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відкрите акціонерне товариство "Летичівський агрегатний завод" зареєстровано за місцезнаходженням: 31500, Хмельницька область, Летичівський район, смт. Летичів, вул. І.Франка, буд. 33, код ЄДРПОУ 00901683.

09.09.2019р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях видано наказ №236 „Про продаж шляхом викупу об`єкта приватизації, окремого майна та укладення договору купівлі-продажу.

11.10.2019р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (далі - продавець) та Відкритим акціонерним товариством „Летичівський агрегатний завод (далі - покупець) укладено договір купівлі - продажу, згідно якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт малої приватизації окреме майно-погріб, загальною площею 113,8 кв.м., який знаходиться за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, смт. Летичів, вул. І. Франка, 33, та обліковується на балансі ВАТ „Летичівський агрегатний завод (далі об`єкт приватизації), а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплативши ціну його продажу (п.1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору, об`єкт приватизації є державною власністю. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого ОСОБА_1 , державним реєстратором Хмельницької міської ради від 14.06.2018 року, індексний номер витягу: 127542941. Право власності зареєстровано 13.06.2018, номер запису про право власності: 26614591, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1576252668230.

Відповідно до висновку про вартість об`єкта державної власності малої приватизації, затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 10.06.2019р. №202, ринкова вартість об`єкта приватизації становить 11 590,00 грн без урахування ПДВ (п. 1.3 договору).

Об`єкт приватизовано відповідно до статті 16 Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна шляхом викупу ВАТ „Летичівський агрегатний завод, код ЄДРПОУ 00901683 на балансі якого знаходиться об`єкт приватизації та на виконання наказу Фонду державного майна України від 02.07.2019р. №644 „Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 № 1637 „Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році (п. 1.4. договору).

Згідно п. 1.5. договору, об`єкт приватизації продано за 13 908,00грн., у тому числі ПДВ 2 318,00грн.

Пунктами 2.1, 2.2. договору сторони передбачили, що покупець зобов`язаний сплатити продавцю ціну продажу за об`єкт у розмірі 13 908,00грн, у тому числі ПДВ - 2 318,00грн у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня укладення договору та в порядку встановленому пунктом 2.2. договору. Розрахунки за об`єкт приватизації здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку покупця на рахунок. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та хмельницькій областях.

Цей Договір є підставою для сплати покупцем коштів за придбання об`єкту приватизації. Датою розрахунку за об`єкт приватизації за цим договором є дата зарахування коштів на рахунок продавця (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, передача об`єкта приватизації покупцю здійснюється продавцем протягом 10 робочих днів, після зарахування коштів у повному обсязі ціни продажу об`єкта приватизації разом з неустойкою (у разі її нарахування), на підставі Акту приймання передачі.

Передача об`єкта приватизації продавцем і прийняття його засвідчується актом приймання-передавання, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками (за наявності) (п. 3.2 договору). Право власності на об`єкт приватизації переходить до покупця після зарахування коштів у повному обсязі ціни продажу об`єкта приватизації разом з неустойкою (нарахування) та державної реєстрації права власності на придбаний об`єкт приватизації в установленому законом порядку.

Згідно п. 5.1.1 договору, покупець зобов`язаний не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору сплатити суму, зазначену у п. 2.1. цього договору.

У разі несплати коштів згідно з договором протягом 30 календарних днів з дня нотаріального посвідчення такого договору покупець сплачує на користь продавця р/р 37185070056369 банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код 42964094, неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта приватизації (п. 7.1 договору).

Відповідно до п.п. 7.2, 7.3 договору, у разі прострочення строку виконання грошового зобов`язання, покупець сплачує продавцю суму боргу з урахуванням індексів інфляції за весь час прострочення та 3% річних за користування коштами, які йому необхідно сплатити продавцю. Сплата штрафних санкцій не звільняє покупця від виконання договірних зобов`язань в період дії умов цього договору.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що у разі, якщо покупець в установлений договором строк не виконав зобов`язання по сплаті коштів, що передбачені пунктом 2.1. або не прийняв об`єкт приватизації, продавець може порушити питання про розірвання цього договору і вимагати відшкодування збитків.

У разі розірвання в судовому порядку договору, у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань, об`єкт приватизації підлягає поверненню у державну власність (п. 7.5 договору).

Згідно п.11.2 договору, у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, а об`єкт приватизації повернений до державної власності в порядку, встановленому законодавством України.

Договір набирає чинності з моменту його укладення та його нотаріального посвідчення (п.12.2 договору).

Договір підписано представниками сторін, скріплено їх печатками та посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №6351.

22.10.2019р. РВ ФДМ України по Вінницькій та Хмельницькій областях звернулось до ВАТ „Летичівський агрегатний завод з листом №11-08-00947 про необхідність сплати коштів за придбаний об`єкт приватизації у визначений договором строк. 13.11.2019р. покупцю була направлена претензія №11-08-01110 про сплату коштів за придбаний об`єкт приватизації та неустойки.

14.04.2020р. та 03.12.2020р. Хмельницькою місцевою прокуратурою направлено листи №31/3-5044вих-20 та №31-16123вих20 РВ ФДМ України по Вінницькій та Хмельницькій областях про надання інформації щодо приватизації об`єктів державної власності в тому числі приміщень погребів що знаходяться за адресою: смт. Летичів, вул. І.Франка,33 та вжиття заходів щодо стягнення боргу та розірвання договору.

Листами від 29.04.2020р. вих. № 10-19/1271, від 22.05.2020 №10-7/1453 та від 14.12.2020 за вих. №10-4/3526 РВ ФДМ України по Вінницькій та Хмельницькій областях повідомило про відсутність сплати ВАТ „Летичіський агрегатний завод коштів за об`єкт приватизації, а також вказало на не пред`явлення позовної заяви у зв`язку із відсутністю фінансування витрат на судовий збір.

23.12.2020р. Хмельницька місцева прокуратура листом №31/3-17179вих20 повідомила Регіональне відділення ФДМ України по Вінницькій та Хмельницькій областях про намір здійснювати представництво інтересів держави та звернення до суду.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

В той же час, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Судом враховано, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

При цьому, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В контексті зазначеного судом враховано, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999 № 3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття „інтереси держави, визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у с та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, враховуючи роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідність дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018р. у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019р. у справі № 911/1497/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи є суб`єктами управління об`єктами державної власності.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України „Про Фонд державного майна України, Фонд державного майна України (далі - Фонд) у сфері приватизації державного майна виступає відповідно до ст. 4 Закону України „Про управління об`єктами державної власності. Згідно із п. 2 ст. 6 Закону України „Про Фонд державного майна України регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Фонд, відповідно до основних завдань, здійснює контроль у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, тощо. Фонд здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення, що становлять єдину систему державних органів приватизації.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ст. 326 Цивільного кодексу України).

Згідно з Положенням про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України 18.04.2019, останнє є територіальним органом Фонду державного майна України.

Відповідно до абз. 19 ч. 2 ст. 7 Закону України „Про Фонд державного майна України та Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.04.2019 №389, серед основних повноважень державних органів приватизації у межах своєї компетенції є здійснення контролю виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна.

Невиконання зазначеного правочину всупереч встановленому державою порядку, зачіпає інтереси держави у сфері управління об`єктами державної власності, у даному випадку порушення інтересів держави полягає в неналежному виконання умов договору купівлі-продажу державного майна та необхідності захисту економічних інтересів держави, що є підставою для їх захисту шляхом звернення до суду з позовом. А з огляду на те, що органом, уповноваженим державою управляти майном та здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, дотепер не вжито заходів щодо захисту державного майна, що підтверджується листами від 29.04.2020р. вих. № 10-19/1271, від 22.05.2020 №10-7/1453 та від 14.12.2020 за вих. №10-4/3526, у прокурора наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді, про ним здійснено відповідне повідомлення, згідно листа №31/3-17179вих20 від 23.12.2020р.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурором дотримано встановлений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок щодо звернення до органу, уповноваженого на захист майнових інтересів держави, яким у даній справі є РВ Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, з повідомленням про виявлені порушення законодавства та надання розумного строку для відреагування на стверджуване порушення інтересів держави. У зв`язку з отриманням відповідей зазначеного компетентного органу про непред`явлення позову та відсутність будь-яких посилань цього органу на вчинення дій для усунення виявлених порушень, прокурор правомірно скористався процесуальними повноваженнями щодо звернення з позовом до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для представлення прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем 11.10.2019р. укладено договір купівлі - продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна-погріб, загальною площею 113,8кв.м., який знаходиться за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, смт. Летичів, вул. І. Франка, 33.

Відповідно до преамбули Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна, цей Закон регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Статтею 1 Закону України „Пpо приватизацію державного і комунального майна встановлено, що приватизація державного або комунального майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Положеннями ч. 1 ст. 26 Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна (надалі Закон про приватизацію) передбачено, що під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Відповідно до п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 01.07.1998 справа № 9-рп „угоди приватизації є особливими договорами купівлі-продажу державного майна, на які поширюються відповідні норми цивільного законодавства про угоди, якщо інше не випливає із законодавства про приватизацію. Нормами зобов`язального права регулюються питання невиконання або часткового невиконання умов договору купівлі-продажу державного майна.

За приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання має виконуватись належним чином, при цьому одностороння відмова від їх виконання не допускається.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2.1 договору, відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу ціну продажу об`єкта приватизації у розмірі 13 908,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2 318, 00 грн.) у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня укладення договору в порядку встановленому договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України „Пpо приватизацію державного і комунального майна, виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є , зокрема, невиконання умов продажу об`єкта і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк.

Згідно приписів ч.ч. 9, 10, 11 ст. 26 Закону про приватизацію, на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду. У разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню в державну (комунальну) власність. Порядок повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затверджується Фондом державного майна України

Відповідно до п.7.4 договору, сторони погодили, що у разі, якщо відповідач в установлений договором строк не виконав зобов`язання по сплаті коштів, позивач може порушити питання про розірвання договору і вимагати відшкодування збитків.

Окрім цього, у разі розірвання в судовому порядку договору, у зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань, об`єкт приватизації підлягає поверненню у державну власність (п. 7.5 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до інформації наданої Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, вказані кошти за придбаний об`єкт приватизації відповідачем перераховано у визначені договором строки не було, що підтверджується листами від 29.04.2020р. за №10-19/1271, від 14.12.2020р. за № 10-4/3526 від 22.05.2020р. №10-7/1453.

Судом також враховано, що на час розгляду справи доказів оплати об`єкту приватизації згідно договору в повному обсязі матеріали справи не містять, а сторонами не надано.

З огляду на зазначене, оскільки зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, враховуючи факт повного невиконання відповідачем договірних зобов`язань у строки, встановлені договором та Законом України „Про приватизацію державного і комунального майна, суд дійшов висновку про наявність безумовної підстави для розірвання договору від 11.10.2019р. купівлі-продажу державного об`єкта малої приватизації.

Окрім того, прокурором та позивачем заявлено до стягнення з відповідача 695,40грн. неустойки (штрафу), 898,49грн. - інфляційних збитків, 530,41грн. - 3% річних у зв`язку із неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу державного об`єкта малої приватизації від 11.10.2019р.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що у разі несплати коштів згідно з договором протягом 30 календарних днів з дня нотаріального посвідчення такого договору відповідач сплачує на користь позивача неустойку в розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта приватизації.

З огляду на зазначене, суд, здійснивши перерахунок штрафу (неустойки), встановив, що він є арифметично вірним та обґрунтованим до стягнення в заявленому розмірі 695,40грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 договору сторони встановили, що у разі прострочення строку виконання грошового зобов`язання, відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням індексів інфляції за весь час прострочення та 3% річних за користування коштами, які йому необхідно сплатити позивачу.

Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних (за допомогою системи „Законодавство), суд прийшов до висновку, що вони є обґрунтованими, за зазначені у розрахунку періоди у визначеному прокурором та позивачем розмірі 530,41грн. та підлягають задоволенню.

Стосовно нарахувань втрат від інфляції в сумі 898,46грн. за періоди: листопад 2019 року січень 2021 року, судом враховано наступне.

Індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.

Судом враховано, що прокурор та позивач при здійсненні розрахунку інфляції у встановлених ним періодах не включив період в якому мала місце дефляція (грудень 2019 року). Крім того, при здійснення обрахунків ним було нараховано інфляційні втрати не на місяць наступний за місяцем в якому мав би були здійснений платіж, а на поточний.

Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми „Законодавство) вважає, що відповідно до заявленого позивачем періоду арифметично вірними та правомірними будуть інфляційні втрати в розмірі 854,58грн., які підлягають задоволенню. В стягненні решти інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню частково на суму 695,40грн неустойки (штрафу), 530,41грн. 3% річних, 854,58грн. інфляційних втрат, а в решті суми позовних вимог належить відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір від 11.10.2019р. купівлі-продажу державного об`єкта малої приватизації-окремого майна-погріб, загальною площею 113,8 кв.м., який знаходиться за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, смт. Летичів, вул. І.Франка, 33, укладеного Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Відкритим акціонерним товариством "Летичівський агрегатний завод".

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Летичівський агрегатний завод" (31500, Хмельницька обл., смт. Летичів, вул. Ів. Франка, 33; ідентифікаційний код 00901683) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (21018, м. Вінниця, вул. Гоголя, буд.10; ідентифікаційний код 42964094) 695,40грн. (шістсот дев`яносто п`ять гривень 40 коп.) неустойки, 530,41грн. (п`ятсот тридцять гривень 41 коп.) 3% річних, 854,58грн. (вісімсот п`ятдесят чотири гривні 58 коп.) інфляційних втрат.

Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Летичівський агрегатний завод" (31500, Хмельницька обл., смт. Летичів, вул. Ів. Франка, 33; ідентифікаційний код 00901683) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, ідентифікаційний код 02911102) 4204,00грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.) відшкодування судового збору.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.05.2021р.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 5 прим. (надісл. всім реком. з повідом.):

1 - до справи;

2 - Хмельницькій місцевій прокуратурі (29001, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 63);

3 - позивачу (21018, м. Вінниця, вул. Гоголя, буд.10);

4 - відповідачу (31500, Хмельницька обл., смт. Летичів, вул. Ів. Франка, 33);

5 - Хмельницькій обласній прокуратурі (29000, м. Хмельницький, провул. Військоматський, 3).