Постанова

від 19.05.2021 по справі 440/6451/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 р.Справа № 440/6451/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2020, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава, повний текст складено 16.12.20 року по справі № 440/6451/20

за позовом Приватного підприємства "АБІК"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування рішення та податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АБІК" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській про: - визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС в Полтавській області №453 про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій від 03 липня 2020 року форми №5-РРО; - визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області №0001193201 від 01 жовтня 2020 року на суму 476891,42 грн, складеного за результатами акту фактичної перевірки №145/16-31-32-01/33090709 від 03 вересня 2020 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 адміністративний позов Приватного підприємства "АБІК" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій Головного управління ДПС в Полтавській області №453 від 03 липня 2020 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області №0001193201 від 01 жовтня 2020 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного підприємства "АБІК" судові витрати у загальній сумі 24255,39 грн , в т.ч. витрати зі сплати судового збору у сумі 9255,39 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн .

ГУ ДПС у Полтавській області не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає його винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального та порушено норми процесуального права, судом першої інстанції неврахована нормативно обґрунтована позиція ГУ ДПС у Полтавській області. Вказує , що відповідно до інформаційних систем ДПС України, скасований за рішенням контролюючого органу РРО із заводським номером МЗ1200402304, що належить ПП АБПС , вперше був зареєстрований ТОВ КОМПАНІЄЮ АКТИВ-ОІЛ , код ЄДРПОУ 31436558 (основне місце обліку - Головне управління ДПС у Харківській області, Київська ДПІ (Київський район м. Харкова), і введений в експлуатацію 02.07.2013. Отже, строк служби РРО рахується саме від цієї дати і кінцевим терміном дії РРО є 02.07.2020. Враховуючи викладене, на виконання вимог пункту 6 глави 4 розділу II Порядку № 547 03.07.2020 контролюючим органом було здійснено скасування реєстрації вказаного вище РРО ПП АБІК . Підприємством подано заяву на переоформлення ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, в додатку до якої вказано новий РРО МАРІЯ- 303А1 з фіскальним номером №3000827834, заводський (серійний) номер ЗВ1991042820. Фактичне використання нового РРО розпочато з 07.08.2020 року. За результатами перевірки встановлено, що ПП АБІК не забезпечено проведення розрахункових операцій через РРО, зазначений у додатку до ліцензії в період з 03.07.2020 року по 06.08.2020 року. За вказаний період через даний реєстратор розрахункових операцій здійснено розрахунки за реалізоване пальне в сумі 238445,71 грн. Відповідальність за вищезазначені порушення передбачена абз. 10 ч.2 ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР. Також, вважає , що клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим , оскільки в наданих позивачем документах в підтвердження понесених витрат послуги, надані адвокатом, викладені узагальнено без належної деталізації, кількість годин, витрачених адвокатом є завищеною, а оплата за надані послуги є необґрунтованою, відсутні докази ведення Книги обліку доходів та витрат з відображенням адвокатом доходів отриманих від позивача, рахунок № 54/20 від 21.09.2020 на оплату послуг за надання правничої допомоги не містить підпису і дати уповноважених осіб. Просить суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу , скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 по справі № 440/6451/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних повістю.

Приватне підприємство "АБІК" подало до суду відзив на апеляційну скаргу , із наведеними доводами апелянта не згодне . Вказує , що ні ПП АБІК ні суд не має жодного доступу до Інформаційних систем ДПС України, тому перевірити твердження апелянта про те, які відомості в них містять неможливо. Крім того, дані з автоматизованих систем ДФС не є належними доказами в суді , відповідна правова позиція міститься у постанові КАС ВС від 16 квітня 2020 року у справі № 805/5017/15-а. Зазначає , що відповідач не надав ні витяг із Інформаційних систем ДПС України, ні жодного іншого належного та допустимого доказу, який би підтвердив , що скасований за рішенням контролюючого органу РРО із заводським номером М31200402304, що належить ПП АБІК , вперше був зареєстрований ТОВ КОМПАНІЄЮ АКТИВ -ОІЛ , код ЄДРПУО 31435558 (основне місце обліку - ГУ ДПС у Харківській області, Київська ДПІ (Київський район м. Харкова), і введений в експлуатацію 02.07.2013. Отже, строк служби РРО рахується саме від цієї дати і кінцевим терміном дії РРО є 02.07.2020, як і не надав до апеляційної скарги. Також, вважає , що ГУ ДПС у Харківській області згідно п. 6 розділу 4 Порядку № 547 повинно було попередити ПП АБІК за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО, проте зазначений орган державної влади такого повідомлення не надсилав на адресу ПП АБІК , що відповідно спростовує доводи апелянта, що кінцевим терміном дії РРО із заводським номером М31200402304, що належить ПП АБІК є 02.07.2020р. Просить суд апеляційної інстанції врахувати, що датою введення РРО в заводський номер М31200402304 тип МАРІЯ-ЛТ-МТМ є 21.11.2013 року, а не 02.07.2013 року, що підтверджується довідкою про опломбування реєстратора розрахункових операцій № 1407926 від 20.11.2013 року форми № 1-ЦСО (копія довідки міститься в матеріалах справи). Вважає, що контролюючим органом було порушено порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) та ПОРЯДОК опломбування реєстраторів розрахункових операцій в частині відсутності попередження ПП АБІК , а також в відсутності надання довідки про скасування реєстрації обслуговуючому ЦСО, а саме ПФ Сервісний центр НЕО . Зазначає , що відповідач без повідомлення позивача в строк визначений Порядком №547, самостійно вирішив та скасував відповідно до свого рішення 03.07.2020 року РРО із заводським номером М31200402304, що належить ПП АБІК , а потім здійснив фактичну перевірку за наслідками якої склав податкове - повідомлення рішення від 01.10.2020 року №0001193201 на суму 476891 грн. 42 коп. Просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги , рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивачем подано до суду клопотання про заміну відповідача по справі, а саме замінити відповідача - Головне управління ДПС у Полтавській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого, у тому числі, включено Головне управління ДПС у Полтавській області.

Згідно з абз.4 п.3 вказаної постанови Державна податкова служба повинна забезпечити утворення територіальних органів Державної податкової служби відповідно до статті 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

Абзацом 3 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Згідно з абз.4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом ДПС України від 30.09.2020 року №529 утворено як відокремлені підрозділи ДПС України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Полтавській області.

30.09.2020 року було проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу юридичної особи-ДПС України, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за №1000741030008085321.

Згідно з наказом ДПС України від 24.12.2020 року №755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893.

Таким чином, повноваження і функції територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 передано територіальними органами ДПС України, утвореним як її відокремлені підрозділи, зокрема, Головному управлінню ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне клопотання про заміну відповідача у справі задовольнити, замінити Головне управління ДПС у Полтавській області на суб`єкта владних повноважень, який представляє інтереси органів ДПС України - Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 44057192), як правонаступника.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що відповідно до загальнодоступних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 13/ та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №648390 від 06 вересня 2011 року /а.с. 28/ Приватне підприємство "АБІК" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації та набуло правового статусу юридичної особи з 18 серпня 2004 року за зареєстрованими видами діяльності: 47.30 "Роздрібна торгівля пальним (основний)"; 46.71 "Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами" тощо.

ДПІ у м. Полтаві ГУ Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області видано Приватному підприємству "АБІК" реєстраційне посвідчення №3000014367 на реєстратор розрахункових операцій фіскальний номер 3000014367, модель РРО - МАРІЯ-ЛТ-МТМ, заводський номер - МЗ1200402304, на АЗС за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Комарова, 4, дата реєстрації РРО - 21 листопада 2013 року /а.с. 62/.

Головним управлінням ДФС у Полтавській області видано Приватному підприємству "АБІК" ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним (реєстраційний номер: 16120314201900274, дата реєстрації: 01 липня 2019 року, термін дії: з 01 липня 2019 року до 01 липня 2024 року, адреса місця торгівлі: Полтавська область, м.Карлівка, вул. Комарова, 4 /а.с.55/.

Відповідно до додатку до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №16120314201900274 з терміном дії з 01 липня 2019 року до 01 липня 2024 року, адреса місця торгівлі: Полтавська область, м.Карлівка, вул. Комарова, 4, до переліку реєстраторів розрахункових операцій включено: РРО фіскальний номер - 3000014367, дата реєстраційного посвідчення РРО - 21 листопада 2013 року, назва моделі - МАРІЯ-ЛТ-МТМ, заводський номер - НОМЕР_1 , виробник - ПрАТ "Резонанс", дата виготовлення РРО - 22 червня 2013 року /а.с.56/.

Рішенням про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій Головного управління ДПС у Полтавській області №453 від 03 липня 2020 року /а.с. 156/ Приватному підприємству "АБІК" скасовано реєстрацію реєстратора розрахункових операцій моделі МАРІЯ-ЛТ-МТМ, заводський номер МЗ1200402304, фіскальний №3000014367, за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Комарова, 4, у зв`язку із закінченням визначених законодавством строків експлуатації РРО, що підтверджено записом в реєстрі екземплярів РРО від 02 липня 2013 року №000515406, у відповідності до підпункту 3 пункту 1 глави 4 розділу ІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 року за №918/29048.

Головним управлінням ДПС у Полтавській області cкладено довідку про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій №65633 від 03 липня 2020 року /а.с.60/, відповідно до якої 03 липня 2020 року Приватному підприємству "АБІК" скасовано реєстрацію реєстратора розрахункових операцій моделі МАРІЯ-ЛТ-МТМ, заводський номер МЗ1200402304, фіскальний №3000014367, за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Комарова, 4, у зв`язку із закінченням визначених законодавством строків експлуатації РРО.

Наказом Головного управління ДПС у Полтавській області "Про проведення фактичної перевірки" №1177 від 21 серпня 2020 року /а.с. 138/ з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліцензій, свідоцтв та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України наказано провести з 25 серпня 2020 року фактичну перевірку тривалістю 10 діб ПП "АБІК" за місцем фактичного провадження діяльності, що знаходиться за адресою: Карлівський район, м.Карлівка, вул. Комарова, 4, АЗС, за період з 01 січня 2020 року по дату закінчення перевірки у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

На підставі пункту 20.1.4 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України та наказу Головного управління ДПС у Полтавській області "Про проведення фактичної перевірки" №1177 від 21 серпня 2020 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області видано направлення на перевірку №№1247-1248 від 25 серпня 2020 року /а.с. 139-140/ про проведення з 25 серпня 2020 року фактичної перевірки ПП "АБІК" за місцем фактичного провадження діяльності: Карлівський район, м. Карлівка, вул. Комарова, 4, АЗС.

Зі змісту вказаних направлень слідує, що 25 серпня 2020 року о 15:20 год ст. оператору АЗС №3 ПП "АБІК" ОСОБА_1 пред`явлено службові посвідчення та направлення на проведення перевірки №№ 1247-1248 від 25 серпня 2020 року та вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки № 1177 від 21 серпня 2020 року, що підтверджується його особистими підписами.

У період з 25 серпня 2020 року по 03 вересня 2020 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено фактичну перевірку АЗС, що розташована за адресою: Полтавська область, Карлівський район, м.Карлівка, вул. Комарова, 4, та належить суб`єкту господарювання ПП "АБІК".

За результатами перевірки складено акт про результати фактичної перевірки №145/16-31-32-01/33090709 від 03 вересня 2020 року /а.с. 132/, в якому зафіксовано порушення ПП "АБІК" вимог частин 35 та 37 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (зі змінами та доповненнями), в частині незабезпечення суб`єктом господарювання у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним та додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним у переліку реєстраторів розрахункових операцій програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться в місці торгівлі, а також інформації про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться в місці торгівлі, та дати початку їх обліку в контролюючих органах. Відповідальність за вказане порушення передбачена абзацом 10 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (зі змінами та доповненнями).

В акті перевірки зафіксовано, що на АЗС за адресою: Полтавська область, Карлівський район, м.Карлівка, вул. Комарова, 4 здійснюється роздрібна торгівля пальним відповідно до ліцензії (реєстраційний номер 16120314201900274, термін дії з 01 липня 2019 року по 01 липня 2024 року). За період з 01 січня 2020 року по даний час розрахункові операції здійснювалися з використанням наступних реєстраторів розрахункових операцій: тип МАРІЯ-303А1, заводський номер ЗВ1991042820, фіскальний №3000827834, дата введення в експлуатацію 07 серпня 2020 року; тип МАРІЯ-ЛТ-МТМ, заводський номер МЗ1200402304, фіскальний №3000014367, дата введення в експлуатацію 21 листопада 2013 року (реєстрація РРО в органі ДПМ скасована за рішенням контролюючого органу за закінченням визначених законодавством строків експлуатації, рішення №453 від 03 липня 2020 року). В заяві на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ПП "АБІК" вказаний для проведення розрахунків реєстратор розрахункових операцій МАРІЯ-ЛТ-МТМ з фіскальним номером 3000014367, заводський (серійний) номер МЗ1200402304, дата реєстрації 21 листопада 2013 року. Реєстрацію даного РРО скасовано за рішенням контролюючого органу за закінченням визначених законодавством строків експлуатації, рішення №453 від 03 липня 2020 року. Підприємством подано заяву на переоформлення ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, в додатку до якої вказано новий РРО МАРІЯ-303А1 з фіскальним номером 3000827834, заводський (серійний) номер ЗВ1991042820, фактичне використання якого розпочато з 07 серпня 2020 року. Відтак, ПП "АБІК" не забезпечено проведення розрахункових операцій через РРО, зазначений в додатку до ліцензі,ї в період з 03 липня 2020 року по 06 серпня 2020 року. За вказаний період через даний реєстратор розрахункових операцій здійснено розрахунки за реалізоване пальне в сумі 238445,71 грн /а.с.132-134/.

Відповідно до акту відмови від підписання (ознайомлення) акта про результати фактичної перевірки №1296/16-31-32-01/33090709 від 03 вересня 2020 року /а.с.135/ після ознайомлення з актом фактичної перевірки №145/16-31-32-01/33090709 від 03 вересня 2020 року керівник ПП "АБІК" ОСОБА_2 відмовилась від підписання (ознайомлення) акта фактичної перевірки.

Примірники акта про результати фактичної перевірки №145/16-31-32-01/33090709 від 03 вересня 2020 року та акта відмови від підписання (ознайомлення) акта про результати фактичної перевірки №1296/16-31-32-01/33090709 від 03 вересня 2020 року надіслано Приватному підприємству "АБІК" разом із супровідним листом ГУ ДПС у Полтавській області №33627/10/16-31-32-01-23 від 04 вересня 2020 року /а.с. 136/ рекомендованим повідомленням 3600002674880 на адресу, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручено адресату 11 вересня 2020 року /а.с.50-51, 137/.

На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області винесено податкове повідомлення - рішення №0001193201 від 01 жовтня 2020 року /а.с.142-155/, яким на підставі абзацу 10 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" за порушення частин 35 та 37 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" до ПП "АБІК" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем "Адміністративні штрафи та інші санкції" в сумі 476891,42 грн.

Податкове повідомлення - рішення №0001193201 від 01 жовтня 2020 року надіслано Приватному підприємству "АБІК" разом із супровідним листом ГУ ДПС у Полтавській області №36828/10/16-31-09-04 від 02 жовтня 2020 року /а.с. 141/ рекомендованим повідомленням 3600003105162 /а.с. 32/ на адресу, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручено адресату 02 листопада 2020 року /а.с.33/.

Не погодившись із прийняттям відповідачем рішення про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій №453 від 03 липня 2020 року та податкового повідомлення-рішення №0001193201 від 01 жовтня 2020 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про скасування реєстрації зазначеного РРО, відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення №453 від 03 липня 2020 року, тому відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності відповідно до абзацу 10 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (зі змінами та доповненнями).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову , виходячи з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР /далі - Закон № 265/95-ВР/, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктами 1 та 3 статті 3 Закону № 265/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Відповідно до частин першої та третьої статті 12 Закону № 265/95-ВР на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, конструкція і програмне забезпечення яких відповідають конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Не підлягають виключенню з Державного реєстру моделі реєстраторів розрахункових операцій, що раніше пройшли первинну реєстрацію та використовуються суб`єктом господарювання, до закінчення строку їх служби (строку, протягом якого виробник (постачальник) гарантує працездатність таких реєстраторів, у тому числі комплектувальних виробів та їх складових частин, збереження інформації у фіскальній пам`яті, за умови дотримання користувачем вимог експлуатаційних документів). Строк між первинною реєстрацією реєстраторів розрахункових операцій та датою їх виключення з Державного реєстру не може становити менше семи років. У разі зміни законодавчих вимог до використання реєстратора розрахункових операцій виробник (постачальник) зобов`язаний, за наявності технічних можливостей, здійснити доопрацювання реєстратора розрахункових операцій.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону № 265/95-ВР порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, реєстрації і ведення реєстру програмних реєстраторів розрахункових операцій, а також застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі на період відсутності зв`язку між програмним реєстратором розрахункових операцій та фіскальним сервером контролюючого органу (в режимі офлайн), що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) та операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 року за № 918/29048, затверджено Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) /далі - Порядок № 547/.

Відповідно до пункта 1 глави 2 розділа II цього Порядка суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг та відповідно до вимог законодавства повинні застосовувати РРО, зобов`язані зареєструвати РРО відповідно до положень цього Порядку, виконати його персоналізацію, опломбувати та перевести у фіскальний режим роботи.

Реєстрація РРО здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб`єкта господарювання як платника податків (пункт 3 цієї глави).

Відповідно до пункта 4 глави 2 розділа II Порядка №547 для реєстрації РРО суб`єкт господарювання або представник суб`єкта господарювання подає до контролюючого органу заяву про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій за формою №1-РРО.

Згідно пункта 10 глави 2 розділа II Порядка №547 у разі відсутності підстав для відмови в реєстрації РРО посадова особа контролюючого органу не пізніше двох робочих днів з дня надходження реєстраційної заяви приймає рішення про можливість реєстрації РРО, формує та резервує фіскальний номер РРО в інформаційній системі ДФС.

У той же час, як зафіксовано у пункті 14 глави 2 розділа II Порядка №547 завершення процедури реєстрації РРО здійснюється на підставі довідки про опломбування РРО та акта введення в експлуатацію РРО, примірники яких у день введення в експлуатацію Центр сервісного обслуговування надсилає до контролюючого органу, де проводиться реєстрація РРО.

Після отримання належним чином оформлених документів посадова особа контролюючого органу не пізніше наступного робочого дня проводить реєстрацію РРО шляхом внесення даних до інформаційної системи ДФС та надає (надсилає) суб`єкту господарювання реєстраційне посвідчення РРО за формою № 3-РРО, що засвідчує реєстрацію РРО в контролюючому органі.

Датою реєстрації РРО, яка зазначається в реєстраційному посвідченні, є дата, що відповідає даті внесення даних до інформаційної системи ДФС.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 глави 4 розділу ІІ Порядку № 547 реєстрація РРО діє до дати скасування реєстрації РРО, що відбувається у випадках, коли закінчилися визначені законодавством строки експлуатації РРО.

Згідно з пунктом 2 вказаної глави скасування реєстрації РРО на підставах, визначених у підпунктах 1, 11, 12 та 14 пункту 1 цієї глави, здійснюється за заявою суб`єкта господарювання, а на підставах, визначених у підпунктах 2 - 10, 13 пункту 1 цієї глави, може здійснюватися за заявою суб`єкта господарювання або примусово за рішенням контролюючого органу за місцем реєстрації РРО. Рішення про скасування реєстрації РРО оформлюється за формою № 5-РРО (додаток 5). Таке рішення підписується керівником контролюючого органу за місцем реєстрації РРО або уповноваженою особою контролюючого органу.

Абзацом другим пункту 4 глави 4 розділу ІІ Порядку № 547 передбачено, що у разі якщо скасування реєстрації РРО було здійснено за рішенням контролюючого органу, копія довідки про скасування реєстрації направляється до ЦСО, яким проводилося технічне обслуговування РРО, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та використання електронних документів із зазначенням обов`язкових реквізитів електронних документів.

Пунктом 6 зазначеної глави встановлено, що контролюючий орган за місцем реєстрації РРО у випадках, передбачених підпунктами 2, 3 пункту 1 цієї глави, попереджає суб`єкта господарювання за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО. Скасування реєстрації РРО проводиться контролюючим органом не пізніше двох робочих днів з дня настання терміну виведення з експлуатації РРО.

Таким чином, суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій. При цьому реєстрація РРО діє до дати скасування реєстрації РРО, що відбувається, зокрема, у випадку, коли закінчилися визначені законодавством строки експлуатації РРО. Контролюючий орган за місцем реєстрації РРО попереджає суб`єкта господарювання за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО. Скасування реєстрації РРО проводиться контролюючим органом не пізніше двох робочих днів з дня настання терміну виведення з експлуатації РРО. У разі якщо скасування реєстрації РРО було здійснено за рішенням контролюючого органу, копія довідки про скасування реєстрації направляється до ЦСО, яким проводилося технічне обслуговування РРО, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та використання електронних документів із зазначенням обов`язкових реквізитів електронних документів.

Відповідно до пункту 2 Порядку технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 року № 601 /далі - Порядок № 601/, введення в експлуатацію - роботи з технічного обслуговування реєстратора розрахункових операцій (далі - реєстратор), пов`язані з підготовкою його до експлуатації (вхідний контроль, регулювання, усунення виявлених несправностей) відповідно до експлуатаційних документів виробника або постачальника (далі - експлуатаційні документи), а також введення обов`язкових реквізитів чека, фіскального номера користувача та переведення реєстратора у фіскальний режим роботи; строк служби - строк, протягом якого виробник (постачальник) гарантує працездатність реєстратора, у тому числі комплектувальних виробів та його складових частин, збереження інформації у фіскальній пам`яті за умови дотримання користувачем вимог експлуатаційних документів.

Пунктами 4 та 7 Порядку № 601 встановлено, що введення реєстраторів в експлуатацію, їх технічне обслуговування та ремонт здійснюється центрами сервісного обслуговування виключно на підставі укладених з користувачами відповідних договорів.

Експлуатаційні документи на реєстратори, в тому числі іноземного виробництва, повинні складатися державною мовою і відповідати вимогам національного стандарту ДСТУ ГОСТ 2.601:2006 та цього Порядку. Експлуатаційні документи повинні містити доступну і достовірну інформацію. До експлуатаційних документів належать паспорт (формуляр), інструкція з експлуатації, інші текстові, графічні конструкторські матеріали, які окремо або в сукупності дають можливість ознайомитися з характеристиками реєстраторів, правилами їх застосування.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 601 Паспорт (формуляр) реєстратора повинен містити таку інформацію: назва моделі (модифікації), сфера застосування та версія внутрішнього програмного забезпечення (згідно з Державним реєстром реєстраторів розрахункових операцій); номер реєстратора; дата виготовлення; гарантійні зобов`язання виробника (постачальника), у тому числі гарантійний строк зберігання та гарантійний строк експлуатації реєстратора; строк служби реєстратора; складові частини реєстратора згідно із сертифікатом відповідності та конструкторсько-технологічною документацією виробника; комплект поставки; зазначення місць встановлення: пломб (засобів контролю) на корпусі (блоках) реєстратора; пломб виробника на фіскальному блоці з детальним їх описом; відмітка щодо проведення повірки (якщо реєстратор є засобом вимірювальної техніки або містить складові частини, що належать до таких засобів); кількість груп з оподаткування, у тому числі з від`ємним підсумком; максимальна кількість описів товарів, які можуть бути внесені до оперативної пам`яті фіскального блока у процесі програмування; швидкість друкування чекової (контрольної) стрічки; ширина і тип чекової (контрольної) стрічки, кількість символів, призначених для друкування найменувань товарів у чеку; діапазон робочих температур; перелік зовнішніх пристроїв, які відповідно до експлуатаційної документації можуть працювати у складі, під управлінням або разом із реєстратором, і портів, до яких кожен з них може бути підключений; інші параметри (характеристики). Паспорт (формуляр) повинен мати окремі розділи для внесення даних щодо введення реєстратора в експлуатацію та його гарантійного (післягарантійного) ремонту.

Пунктом 11 Порядку № 601 встановлено, що роботи з введення реєстраторів в експлуатацію виконуються центром сервісного обслуговування відповідно до вимог експлуатаційних документів у строк, що не перевищує трьох діб з дати його інформування ДФС про резервування фіскального номера реєстратора.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку доопрацювання електронних контрольно-касових апаратів, затвердженого рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 30 листопада 1999 року №11, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 березня 2000 року за № 133/4354, якщо в експлуатаційній документації строк служби ЕККА не вказано, то він становить 7 років з моменту введення в експлуатацію, але не більше 9 років від дати випуску.

Таким чином, строк експлуатації РРО зазначається в експлуатаційній документації, зокрема у паспорті.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення №453 від 03 липня 2020 року , яким скасовано реєстрацію реєстратора розрахункових операцій (фіскальний номер 3000014367, модель РРО - МАРІЯ-ЛТ-МТМ, заводський номер - МЗ1200402304, який розташований на АЗС за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Комарова, 4) слугувало закінчення строку експлуатації такого РРО.

З матеріалів справи вбачається , що 19 листопада 2013 року між ПП "АБІК" (замовник) та ПФ Сервісний центр "НЕО" ( виконавець) укладено договір на введення в експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт РРО № 74582 /а.с. 66-68/, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по введенню в експлуатацію, технічному обслуговуванню та ремонту реєстратора розрахункових операцій МАРІЯ-ЛТ-МТМ/МТМ-01, заводський №М31200402304, за місцем встановлення: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Комарова, 4, АЗС.

20 листопада 2013 року проведено первинне опломбування реєстратора розрахункових операцій МАРІЯ-ЛТ-МТМ, заводський №М31200402304, що підтверджується довідкою про опломбування реєстратора розрахункових операцій № 1407926 від 20 листопада 2013 року форми № 1-ЦСО /а.с.65,89/.

Згідно з актом введення в експлуатацію РРО № 1407926 від 20 листопада 2013 року /а.с.88/ реєстратор розрахункових операцій МАРІЯ-ЛТ-МТМ/МТМ-01, заводський №М31200402304 введено в експлуатацію 20 листопада 2013 року.

Відповідно до пункту 7 Паспорта Спеціалізованого електронного контрольно-касового апарату МАРІЯ-ЛТ-МТМ /а.с. 72-75/ термін експлуатації СЕККА МАРІЯ-ЛТ-МТМ, заводський номер - МЗ1200402304, складає 7 років з дня введення в експлуатацію (але не більше ніж 3300 Z -звітів), за умови виконання вимог Настанови з експлуатації.

ДПІ у м. Полтаві ГУ Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області видано Приватному підприємству "АБІК" реєстраційне посвідчення №3000014367 на реєстратор розрахункових операцій фіскальний номер 3000014367, модель РРО - МАРІЯ-ЛТ-МТМ, заводський номер - МЗ1200402304, на АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації РРО - 21 листопада 2013 року /а.с. 62/.

Доказів реєстрації РРО та дати початку дії реєстраційного посвідчення саме 02 липня 2013 року податковим органом ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Враховуючи наведене та наявні в матеріалах справи документи суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що строк експлуатації РРО (МАРІЯ-ЛТ-МТМ, заводський номер - МЗ1200402304, фіскальний номер 3000014367, який розташований на АЗС за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Комарова, 4) складає 7 років з дня його введення в експлуатацію, дату початку дії реєстраційного посвідчення 21.11.2013р., то строк експлуатації цього РРО закінчувався лише 20 листопада 2020 року.

Оскільки станом на 03 липня 2020 року строк експлуатації РРО (МАРІЯ-ЛТ-МТМ, заводський номер - МЗ1200402304, фіскальний номер 3000014367, який розташований АЗС за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Комарова, 4 ) ще не закінчився, то у відповідача були відсутні встановлені підстави , визначені підпунктом 3 пункту 1 глави 4 розділу ІІ Порядку № 547 , для прийняття рішення про скасування реєстрації зазначеного РРО у зв`язку із закінченням строку експлуатації такого РРО, тобто , рішення про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій Головного управління ДПС в Полтавській області №453 від 03 липня 2020 року є протиправним та підлягає скасуванню .

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема пальним, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом в тому числі пального на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР /далі - Закон №481/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин)/.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №481/95-ВР, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Відповідно до частини шостої статті 3 Закону №481/95-ВР ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додаються: копії засновницьких документів; атестат виробництва, виданий центральним органом виконавчої влади, уповноваженим відповідно до законодавства, а для малих виробництв виноробної продукції - зареєстрована декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства (крім виробництва пального); договір з акредитованою відповідно до законодавства лабораторією (у разі відсутності власної акредитованої лабораторії); документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Частинами сьомою та дев`ятою зазначеної статті встановлено, що для отримання ліцензії на право виробництва пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів, зокрема акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці виробництва пального, необхідних для виробництва та зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Частиною тридцять четвертою статті 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до частин тридцять п`ятої та тридцять сьомої вказаної статті у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в контролюючих органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій.

Частиною тридцять восьмою наведеної статті також передбачено, що для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів, зокрема: акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального.

Абзацом 10 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.

Зі змісту наведених норм вбачається, що для здійснення господарської діяльності, пов`язаної, зокрема, з роздрібною торгівлею пальним, суб`єкти господарювання зобов`язані мати відповідну ліцензію, у додатку до якої зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій. Недотримання такої вимоги закону є підставою для притягнення суб`єктів господарювання до фінансової відповідальності.

Згідно матеріалів справи у Приватного підприємства "АБІК" наявна ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним (реєстраційний номер: 16120314201900274, дата реєстрації: 01 липня 2019 року, термін дії: з 01 липня 2019 року до 01 липня 2024 року, адреса місця торгівлі: Полтавська область, м.Карлівка, вул. Комарова, 4, у додатку до якої зазначено перелік реєстраторів розрахункових операцій, до якого включено: РРО фіскальний номер - 3000014367, дата реєстраційного посвідчення РРО - 21 листопада 2013 року, назва моделі - МАРІЯ-ЛТ-МТМ, заводський номер - НОМЕР_1 , виробник - ПрАТ "Резонанс", дата виготовлення РРО - 22 червня 2013 року.

В акті про результати фактичної перевірки №145/16-31-32-01/33090709 від 03 вересня 2020 року та в додатку 1 до такого акту зафіксовано порушення ПП "АБІК" вимог частин 35 та 37 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (зі змінами та доповненнями), а саме: ПП "АБІК" не забезпечено проведення розрахункових операцій через РРО, зазначений у додатку до ліцензії, в період з 03 липня 2020 року по 06 серпня 2020 року.

У додатку 1 до акта про результати фактичної перевірки №145/16-31-32-01/33090709 від 03 вересня 2020 року /а.с.144-155/ наведено перелік розрахункових операцій за період з 03 липня 2020 року по 06 серпня 2020 року, які здійснені ПП "АБІК" з використанням РРО МАРІЯ-ЛТ-МТМ фіскальний номер 3000014367, заводський номер - МЗ1200402304.

Враховуючи вищевикладені висновки суду про дію строку експлуатації РРО (МАРІЯ-ЛТ-МТМ фіскальний номер 3000014367, заводський номер - МЗ1200402304) протягом періоду з 03 липня 2020 року по 06 серпня 2020 року та про протиправність рішення про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій Головного управління ДПС в Полтавській області №453 від 03 липня 2020 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності відповідно до абзацу 10 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (зі змінами та доповненнями), тобто, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області №0001193201 від 01 жовтня 2020 року також є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесених податкових повідомлень- рішень належним чином в суді не довів, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката .

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 132 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підстав доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Згідно з п.п. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано наступні документи:

ордер на надання правової допомоги серії ПТ №190664 від 02 листопада 2020 року /а.с.11/;

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 , видане на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області №5 від 27 червня 2006 року /а.с. 12/;

договір про надання правничої допомоги №01-15/09/20 від 15 вересня 2020 року /а.с. 176-178/;

Акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги №01-15/09/20 від 15 вересня 2020 року /а.с.179/;

детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на виконання договору про надання правничої допомоги №01-15/09/20 від 15 вересня 2020 року в адміністративній справі №440/6451/20 станом на 08 грудня 2020 року /а.с.180-181/;

рахунок на оплату послуг за надання правничої допомоги №54/20 від 21 вересня 2020 року /а.с. 182/;

платіжне доручення №121 від 23 вересня 2020 року /а.с.183/;

виписку по рахунку з банку /а.с. 184-185/.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Колегія суддів зазначає, що у цьому випадку принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 120/3929/19-а, від 24.04.2020 у справі № 400/478/19, від 22.04.2020 у справі № 440/1757/19, від 05.11.2020 у справі № 1.380.2019.002578.

Клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України не заявлялось.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.04.2020 року у справі №727/4597/19.

Крім того, колегією суддів відхиляються доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу позивача, про ненадання адвокатом Книги обліку доходів та витрат, в яких були б відображені відповідні суми коштів за надані послуги (виконані роботи), оскільки предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом не є предметом спору.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.10.2020 року у справі №686/5064/20.

Посилання відповідача на відсутність в документах зазначеного часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), є необґрунтованими, оскільки адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №922/1163/18.

Доводи апелянта з посиланнями на те , що рахунок № 54/20 від 21.09.2020 на оплату послуг за надання правничої допомоги не містить підпису і дати уповноважених осіб є помилковими , оскільки такий рахунок № 54/20 від 21.09.2020 року містить підпис керуючого бюро АБ ОЛЕНИ ПАНЧЕНКО і дату його складання 21.09.2020 року.

Переглядаючи висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи співмірність витрат позивача на правову допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та співмірність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн., що підтверджується належними доказами, а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд зазначає, що доводи апеляційної скарги є ідентичними тим, які були висловлені в суді першої інстанції та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 по справі № 440/6451/20 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 24.05.2021 року