Рішення

від 13.05.2021 по справі 302/205/21

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/205/21

2/302/126/21

Номер рядка звіту 2

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

13.05.2021 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В. П

з участю: секретар судового засідання Куруц В.І.,

представник позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні райсуду в смт Міжгір`ї справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужба в Закарпатській області до ОСОБА_2 , третя особа Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про усунення перешкод у користуванні державним нерухомим майном,-

В С Т А Н О В И В:

26.02.2021 в суд подано зазначений позов з таки обґрунтуванням вимог.

На балансі позивача знаходиться державне нерухоме майно, а саме нежитлова будівля (адмінбудинок), яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1126254421224, що стверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію іншого речового права. Право власності на цю будівлю оформлене на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (витяг з вищезазначеного Державного реєстру 133011312). Ця будівля розміщена на земельній ділянці № НОМЕР_1 , користувачем якої є позивач з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги (кадастровий номер 2122455100:01:020:0058 згідно з витягом з вище зазначеного Державного реєстру 173733079).

У зазначеній нежитловій будівлі розміщено районний відділ ГУ та Міжгірська районна державна лікарня ветеринарної медицини на праві оренди.

У 1989 році за заявою відповідача на спільному засіданні комітету профспілки працівників агропромислового об`єднання та адміністрації забезпечено приміщенням відповідача (водія) у зв`язку з виробничою необхідністю та специфікою роботи. Що стверджено протоколом № 4 від 16.10.1989. Позивач вважає надання відповідачу приміщення незаконним, безпідставним, бо зазначене нерухоме майно є державною власністю, не було житловим, а тому заселення у службове нежитлове приміщення є недопустимим. Відповідачу не надавалось жодного правовстановлюючого документу на це нерухоме майно. У 1994 році Міжгірська селищна рада склала акт, що в приміщенні райветлікарні незаконно проживає відповідач. У 1995 році ця установа (на той час балансовий утримувач приміщення) звернулась до Міжгірського районного суду Закарпатської області про виселення з будинку ОСОБА_2 . Ухвалою цього суду від 17.05.1995 (справа 3 2-118/95) встановлено, що вимоги ветлікарні можуть бути задоволені, якщо ветлікарня чи власник будівлі Міжгірська районна рада нададуть відповідачу належне жиле приміщення, а тому за відсутністю вільного житлового фонду суд постановив залишити заяву без розгляду. Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.04.2011 в спаві № 2-77/2011 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 (відповідачу) про визнання права власності на житлове приміщення загальною площею 78, 14 кв.м. Позивач вважає, що цим рішенням встановлено, що в цілому будинок АДРЕСА_1 є нежитловим будинком, а також те, що відповідачу було запропоновано житлове приміщення в будівлі колишнього дитячого садочку. Однак він відмовився від такого і в подальшому запропоноване приміщення було надано іншій особі під житло.

Позивач покликається на те, що орган поліції і Міжгірська селищна на звернення позивача в 2020 році про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном не зреагувала належно. Відповідач не перебуває на обліку осіб, які потребують покращення житлових умов в органі місцевого самоврядування, не реагує на вимоги позивача.

З огляду на викладене обґрунтування позивач просить суд застосувати положення статті 321 ч.1 ЦК України для захисту прав позивача як власника нерухомого майна.

У справі винесено такі процесуальні рішення :

- Згідно ухвали судді від 09.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду , відкрито провадження в справі та призначено підготовчий судовий розгляд;

- Згідно ухвали суду від 08.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Процесуальні заяви та позиції сторін, третьої особи.

24.03.2021 відповідач у відзиві на позов повність заперечив позовні вимоги на основі такого обґрунтування.

Відповідач пояснив, що вселився в приміщення на підставі рішення профкому та адміністрації колишнього Міжгірського РАПО, яке на той час було володільцем і розпорядником підлеглих служб та установ. Це приміщення раніше було обладнане під житлове і в такому проживала до вселення відповідача ОСОБА_3 із сім`єю, починаючи з 1973 року. Зазначене приміщення уявляє собою фактично житлову квартиру на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 . Відповідач із сім`єю проживає в цій квартирі постійно протягом 32 років.

Відповідач також зазначив, що у 1993 році приміщення бувшої районної насінневої станції, належне колишньому Міжгірському РАПО (будинок, в якому знаходиться квартира) було передано згідно розпорядження Представника Президента України в Міжгірському районі від 29.01.1993. У 1995 році Міжгірська районна лікарня ветеринарної медицини зверталась в суд з позовом про виселення сім`ї відповідача із займаної квартири. Ухвалою Міжгірського районного суду від 17.05.1995 позовну заяву залишено без розгляду з підстав, що виселення може мати місце тільки за умови надання мені цим позивачем або Міжгірською районною радою іншого житлового приміщення в установленому законом порядку. Таке приміщення не було надане, а тому відповідач продовжував і надалі проживати в квартирі.

У 2011 році відповідач звернувся в суд з позовом до Міжгірської районної лікарні ветеринарної медицини, КП Міжгірське БТІ , Міжгірської селищної ради про визнання права власності на житлове приміщення, в якому проживає. Рішенням суду від 12.04.2011 (справа № 2-77/2011) відповідачу відмовлено у задоволенні позову з підстав, що ці вимоги є передчасними, бо зазначена будівля, де знаходиться жиле приміщення, яке займає з сім`єю відповідач, передана в комунальну власність Закарпатської обласної ради на підставі рішення Міжгірської селищної ради № 2 від 30.01.2006, про що видано свідоцтво про право власності, яке було зареєстровано в КП Міжгірьске БТІ і за цим власником обліковується в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідач вважає, що цим рішенням суду, а також починаючи з 1995 року по даний час не оспорювалось правомірність проживання відповідача у квартирі. Відповідач власним коштом здійснював поточні і капітальний ремонти в квартирі . Згідно окремо укладених договорів сплачував за газопостачання та електропостачання квартири, здійснив окреме водопостачання. Він і члени його сім`ї є постійно зареєстрованими в цьому жилому приміщенні. Відповідач вселився в житлове приміщення на підставі відповідного дозволу задовго до того як позивач одержав право власності на будівлю, в якому розміщено це житло. Ні відповідач, ні члени його сім`ї не мають іншого житла для проживання, а також коштів на його придбання. Відповідач вважає, що зазначеним житлом володіє правомірно і покликається на застосування положень національного законодавства, судову практику та практику Європейського Суду щодо застосування принципів статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу щодо забезпечення права на житло, мирне володіння майном, поваги до приватного життя і не допущення втрати житла невиправданим втручанням у це право.

Окрім цього, відповідач покликається на застосування положень закону про позовну давність з огляду на презумпцію обізнаності позивача про стан своїх суб`єктних прав та на правові позиції Верховного Суду України в аналогічних спорах.

Третя особа без самостійних вимог в своїх письмових поясненнях підтримала позицію позивача на основі обґрунтувань позовних вимог.

Відповідач у судове засідання 13.05.2021 не з`явився і подав заяву про розгляд справи без його участі на підставі позиції, яка викладена у відзиві на позов та запереченні та на підготовчому судовому розгляді.

Третя особа без самостійний вимог на забезпечила участь представника в судовому засіданні 13.05.2021.

Суд постановив розглянути справу без участі зазначених осіб, бо такі належно повідомлені про розгляд справи по суті, про що є підтвердження в матеріалах справи. Окрім цього, зазначені учасники цивільної справи надали суду свої процесуальні позиції та докази, на які вони покликаються.

Оцінивши зміст позовних вимог, подані в справу докази, доводи сторін і їх представників, процесуальні заяви, суд дійшов такого висновку.

Встановлені судом обставини.

Згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.04.2011, яке не оскаржувалось і набрало законної сили (справа № 2-77/2011), показами свідка ОСОБА_3 , іншими документами, що були предметом дослідження і оцінки за рішеннями судів у вищезазначеній справі, встановлено такі обставини, які визнані сторонами і не оспорюються.

ОСОБА_4 з сім`єю з відповідного дозволу вселився в обладнане приміщення під житлове на другий поверх будівлі АДРЕСА_1 в жовтні 1989 року, яке уявляє собою станом на час розгляду справи, згідно з технічним паспортом від 23.02.2021, виготовленим КП Міжгірське БТІ , - квартиру загальною площею 77,91 кв. м , що складається з двох житлових кімнат житловою площею 44, 82 кв.м, а також кухні, санвузла і двох коридорних приміщень з індивідуальним водопостачанням, каналізацією, електричним і газовим постачанням, телефонним зв`язком і кабельним телебаченням. Комунальні послуги сплачуються ОСОБА_2 за індивідуально укладеними договорами з постачальниками цих послуг.

Будинок № НОМЕР_2 , де знаходиться зазначене вище житлове приміщення за вказаною адресою, раніше належав Міжгірському районному агропромисловому об`єднанню, складу якого входили Міжгірська районна насіннєва станція, Міжгірська районна лікарня ветеринарної медицини. Опісля ця будівля була передана в комунальну власність Закарпатської обласної ради. Станом на час розгляду справи власником будинку АДРЕСА_1 є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, що стверджено вищезазначеним записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивач як юридична особа у складі Держпродспоживслужби є балансоутримувачем будинку і користувачем земельної ділянки, яка обслуговує цей будинок.

З установлених обставин видно , що відповідач та члени його сім`ї вселились в спірне приміщення,яке до цього було обладнано фактично під житлове (квартиру) для проживання спеціалістів,працівників установ, що входили владного та господарюючого суб`єкта (РАПО), не самовільно, а з відповідного дозволу,зафіксованого адміністрацією і профкомом відомчої установи.

У зазначеному приміщенні відповідач з сім`єю проживає більше 31 одного року. До вселення відповідача в цьому приміщенні також проживала сім`я гр. ОСОБА_3 більше 16 років і це приміщення їй надавалось у зв`язку з роботою на посаді начальника районної насінневої станції.

Оцінивши встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд відхиляє доводи і заяву відповідача про застосування строку позовної давності, бо розглядувані позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпоряджанням майном є негаторним позовом і до цих вимог позовна давність не застосовується. Такий висновок надано і в постанові Верховного Суду КЦС від 27.01.2021 справа № 205/4349/16-ц до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується.

Суд вважає, що за встановленими обставинами передчасними та безпідставними є застосування положень статті 391 ЦК України, бо позивач ставить питання, по суті, про виселення сім`ї відповідача з жилого приміщення, в яке він вселився з відповідного дозволу і в якому проживає тривалий час з дозволу володільців і власників будівлі. Володільці будинку, які діяли від імені держави, свого часу вчинили дії, за якими з їх згоди та ініціативою, в подальшому з мовчазної згоди, - частина будинку використовується тривалий час для житлового приміщення. До зазначених правовідносин суд застосовує статтю 8 Європейської Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, які застосовані в рішеннях Європейського суду з прав людини Прокопович проти Росії пункт 36, Баклі проти Сполученого Королівства пункт 63, за якими житло - це конкретне місце проживання з триваючими зв`язками в залежності від фактичних обставин , втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла .

В постанові Верховного Суду КЦС від 24.02.2021 № 296/4642/19 зазначено, що тривалий час проживання в житлі (незалежно від правового режиму) є достатньою підставою для того, щоб його вважати належним особі.

Отже, суд вважає ,що право власності позивача на приміщення обтяжене тривалим проживанням відповідача у цьому приміщенні , яке достовірно має ознаки житлового.

Позивач, закладаючи позов до суду щодо захисту своїх прав з вимогою усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні належним йому нерухомим майном, зігнорував це правове обтяження. Зокрема, позивачу достовірно відомо про зазначені вище обставини щодо вселення відповідача в приміщення, фактичне переобладнання цього приміщення під житлове задовго до вселення відповідача, тривалість проживання відповідача в цьому житловому приміщенні. Для забезпечення належного балансу прав добросовісних власника і користувача майна, позивачу належить вжити заходів щодо надання сім`ї відповідача іншого житлового приміщення в установленому законом порядку. Статтею 9 Житлового кодексу Української РСР, який є чинним, ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

З огляду на встановлені обставини та викладене обґрунтування , суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судових витрат до стягнення чи повернення не має.

Керуючись статтями 263-265, 268 , 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Копію рішення надіслати відповідачу і третій особі для відома.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п.15.5 ч. 1 розділу VII Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст.273 ЦПК України.

Повне рішення складено 24.05.2021р..

Суддя: В. П. Кривка