Рішення
від 17.05.2021 по справі 761/4503/21
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4503/21

Провадження № 2/761/6202/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

позивача та його представника: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні зали суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, -

в с т а н о в и в:

В лютому 2021 р. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 (відповідач), в якому просив стягнути з відповідача 60000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що органами досудового розслідування ОСОБА_4 , обвинувачувалась в тому, що вона 19 грудня 2012 року, не маючи відповідного доручення чи дозволу діяти від імені ОСОБА_1 , власноручно, від імені останнього, написала заяву про надання дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 3, 3751 га з кадастровим номером 3224684000:04:008:0007, від 19 грудня 2012 року, та засвідчила її підписом від імені потерпілого, чим підробила зазначену заяву, яку, діючи з корисливих мотивів, подала до Тетіївської РДА, де за результатами її розгляду головою Тетіївської РДА видано розпорядження № 1027 від 29.12.2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передачу громадянам - членам СФГ „Хмелівка", в тому числі ОСОБА_1 , земельних ділянок у власність, які розташовані на території Клюківської сільської ради за межами населеного пункту с. Хмелівка, для ведення фермерського господарства , таким чином використавши підроблений документ.

Крім того, ОСОБА_4 24 липня 2013 року, у невстановленому місці, не маючи відповідного доручення чи дозволу діяти від імені ОСОБА_1 , власноручно, від імені останнього, внесла рукописні записи в заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2013, чим повторно підробила зазначену заяву, яку подала до Реєстраційної служби Тетіївського районного управління юстиції для здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з метою отримання права безоплатного використання земельної ділянки з кадастровим номером 3224684000:04:008:0007 площею 3,3751 га, яка на праві власності належить ОСОБА_1 , на підставі якої 12 серпня 2013 року Реєстраційною службою Тетіївського районного управління юстиції Київської області проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку із кадастровим n>номером 3224684000:04:008:0007 площею 3, 7551 га на ім`я ОСОБА_1 та видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , яке 12 серпня 2013 року отримала ОСОБА_4 .

Досудовим слідством дії обвинуваченої кваліфіковані за ч. 1 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою його використання підроблювачем, за ч. 3 ст. 358 КК України КК України, як підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою його використання підроблювачем, вчиненому повторно та за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Ухвалою Ставишенського районного суду Київської області від 06.05.2020 р. у справі № 940/256/20 звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України, на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження № 12018110300000346, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань 7 грудня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України - закрито.

Внаслідок дій відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у щоденних відчуттях негативних емоцій та переживань, порушенні звичного способу життя. Через підробку підпису він змушений був звертатись до правоохоронних органів, що негативно вплинуло на емоційний стан. Крім цього, висновком психолога визначено розмір моральної шкоди в розмірі 60000,00 грн.

Вказане стало підставою для звернення до суду.

У відзиві на позов відповідач заперечує щодо задоволення позову, зазначає, що вона підробила підпис позивача в його інтересах для безоплатної приватизації земельної ділянки, якою він володіє до теперішнього часу. Жодних втрат немайнового характеру (немайнової шкоди) позивач не поніс. Висновок психолога вважає неналежним доказом, оскільки дослідження було проведено спеціалістом, а не атестованим судовим експертом у цій галузі.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали за викладених у позовній заяві обставин, просили його задовольнити.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.02.2021 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Ставишенського районного суду Київської області від 06.05.2020 р. у справі № 940/256/20 звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України, на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження № 12018110300000346, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань 7 грудня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України - закрито.

Вказаною ухвалою суду встановлено, що ОСОБА_4 19 грудня 2012 року, не маючи відповідного доручення чи дозволу діяти від імені ОСОБА_1 , власноручно, від імені останнього, написала заяву про надання дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 3, 3751 га з кадастровим номером 3224684000:04:008:0007, від 19 грудня 2012 року, та засвідчила її підписом від імені потерпілого, чим підробила зазначену заяву, яку, діючи з корисливих мотивів, подала до Тетіївської РДА, де за результатами її розгляду головою Тетіївської РДА видано розпорядження № 1027 від 29.12.2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передачу громадянам - членам СФГ „Хмелівка", в тому числі ОСОБА_1 , земельних ділянок у власність, які розташовані на території Клюківської сільської ради за межами населеного пункту с. Хмелівка, для ведення фермерського господарства , таким чином використавши підроблений документ. Крім того, ОСОБА_4 24 липня 2013 року, у невстановленому місці, не маючи відповідного доручення чи дозволу діяти від імені ОСОБА_1 , власноручно, від імені останнього, внесла рукописні записи в заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2013, чим повторно підробила зазначену заяву, яку подала до Реєстраційної служби Тетіївського районного управління юстиції для здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з метою отримання права безоплатного використання земельної ділянки з кадастровим номером 3224684000:04:008:0007 площею 3,3751 га, яка на праві власності належить ОСОБА_1 , на підставі якої 12 серпня 2013 року Реєстраційною службою Тетіївського районного управління юстиції Київської області проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку із кадастровим n>номером 3224684000:04:008:0007 площею 3, 7551 га на ім`я ОСОБА_1 та видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , яке 12 серпня 2013 року отримала ОСОБА_4 . Досудовим слідством дії обвинуваченої були кваліфіковані за ч. 1 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою його використання підроблювачем, за ч. 3 ст. 358 КК України КК України, як підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою його використання підроблювачем, вчиненому повторно та за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач звернулась до суду в порядку ст.ст. 23, 1167 ЦК України з метою стягнення з відповідача 60000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

За загальним правилом, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Стаття 1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 р. у справі № 308/3695/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з положеннями частини другої статті 12, частин першої, шостої статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Однак, позивачем не доведено належними доказами, що якими саме діями відповідача було завдано немайнову шкоду та в чому вона полягає. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до теперішнього часу є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 3224684000:04:008:0007, що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 15.04.2021 р., інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 14.04.2021 р. Крім цього, позивачем не доведено і причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди). Вказаного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 18.12.2020 р. у справі № 686/17319/19.

Посилання позивача на висновок спеціаліста, як доказ заподіяння йому моральної шкоди , яку було оцінено в 60000,00 грн, суд не приймає до уваги оскільки з його тексту вбачається, що дане дослідження проведено спеціалістом, а не атестованим судовим експертом в цій галузі. При цьому спеціалістом прийнято до уваги лише документи і пояснення, які подані позивачем та не було проаналізовано всі докази, які містяться в матеріалах справи. Також , в ході розгляду справи позивач не заявляв клопотань про призначення у справі відповідної судової психологічної експертизи з метою підтвердження наявності моральних страждань.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 27.08.2020 р. у справі № 752/23814/17-ц.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які вона посилається, підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, суд не вбачає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 211, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 279, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса знаходження: АДРЕСА_2 .

Повне рішення виготовлено 21.05.2021 р.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

СудШевченківський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення17.05.2021
Оприлюднено25.05.2021
Номер документу97122643
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —761/4503/21

Ухвала від 12.05.2021

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Осаулов А. А.

Ухвала від 12.05.2021

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Осаулов А. А.

Ухвала від 04.08.2021

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Осаулов А. А.

Рішення від 17.05.2021

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Осаулов А. А.

Рішення від 17.05.2021

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Осаулов А. А.

Ухвала від 22.02.2021

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Осаулов А. А.

Ухвала від 08.02.2021

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Осаулов А. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні