Постанова

від 20.04.2021 по справі 911/648/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2021 р. Справа№ 911/648/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Припутніцька Ю.В.

За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 20.04.2021 р.

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі № 911/648/20 (суддя Христенко О.О., м. Київ, повний текст рішення складено 28.10.2020)

за позовом Прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади

с. Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області

до: 1. Ірпінської міської ради Київської області

2. Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив "Марін-Білдер-Київ",

про визнання недійсними рішень ради, договору оренди земельної ділянки із змінами

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В.о. прокурора Київської області (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі територіальної громади с. Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом вих. № 05/09/1-479вих20 від 21.02.2020 до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (правонаступником якого є Ірпінська міська рада Київської області) (надалі - відповідач 1) та Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив "Марін-Білдер-Київ" (надалі - відповідач 2), в якій просив суд визнати :

- недійсним рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради "Про затвердження проєкту відведення та передачу земельної ділянки в оренду Обслуговуючому кооперативу житлово-будівельному кооперативу "Марін-Білдер-Київ" від 28.09.2007;

- визнати рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради "Про внесення змін до договору оренди від 16.10.2007 та продовження терміну дії договору" № 2/44 від 16.07.2019;

- недійсними договори оренди земельної ділянки № 513 від 16.10.2007 та № 896 від 21.08.2019 про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007, укладених між Михайлівсько-Рубежівською сільською радою та Обслуговуючим кооперативом житлово-будівельним кооперативом "Марін-Білдер-Київ".

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення Закону України "Про кооперацію", Житлового кодексу УРСР, оскільки відповідач 2 не створювався як житлово-будівельний кооператив, тому відсутні підстави для надання відповідачу 2 земельної ділянки у користування у відповідності до вимог ст. 41 Земельного кодексу України; вирішення питання вибору та надання у користування відповідачем 1 відповідачу 2 земельної ділянки площею 20,6933 га для житлово-котеджної забудови здійснено при відсутності містобудівної документації; земельна ділянка площею 20,6933 га для розміщення громадсько-котеджної забудови в межах с. Михайлівська-Рубежівка на момент її відведення відносилась до земель сільськогосподарського призначення - рілля, а не до земель житлової та громадської забудови; прокурор просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/648/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд встановив, що Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив "Марін-Білдер-Київ" (відповідач -2) створено всупереч вимогам ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, рішення Михайлівсько-Рубежівіської сільської ради "Про затвердження проєкту відведення та передачу в оренду ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, тому наявні правові підстави для визнання його недійсним. Водночас, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску прокурором строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем -1 та відповідачем -2.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення від 31.08.2020 у справі №911/648/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга Заступник керівника Київської обласної прокуратури обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема - ч. 1 ст. 261 та ч. 4 ст. 264 Цивільного кодексу України, а також порушенням норм процесуального права, а саме: ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначає невірне застосування судом першої інстанції положення про позовну давність.

Скаржник вважає помилковими посилання місцевого господарського суду на подані Михайлівсько-Рубежівською сільською рдою копії запитів та відповідей на них за 2015 рік, оскільки останні не містять доказів проінформованості прокурора безпосердньо про викладені в позові факти порушень раніше, ніж зазначено у позові. При цьому долучено лише копії запитів органів прокуратури та відповіді на них з питань проведення перевірок дотримання вимог законодавства щодо сплати орендної плати, а також пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів за період 2013-2014 років, сплати втрат сільськогосподарського виробництва. Інші відповіді не конкретизовані.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що жоден із зазначених документів ніяким чином не спростовує викладені у позовній заяві обставини щодо початку перебігу строку позовної давності і не підтверджує факт отримання таких відомостей та факт обізнаності прокурора безпосередньо із фактами допущення порушень при прийнятті оскаржуваних рішень та укладення оспорюваного договору оренди, а тому на це час у справі відсутні належні та допустимі докази як такого інформування так і встановлення прокурором раніше ніж у 2017 році фатів допущення порушень за результатами проведення будь - яких перевірок з даного питання. Не спростовує цих обставин і факт пред`явлення прокурором позову у справі № 911/3775/17, оскільки останній заявлявся у грудні 2017 року, а даний позов пред`явлено 21.02.2020.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

26.04.2021 від відповідача - 2 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/648/20- без змін.

Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

23.03.2021 від відповідача - 1 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/648/20- без змін.

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2020 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури справу №911/648/20 передано на розгляд колегії суддів - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/648/20 - залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2020, справу призначено до розгляду на 16.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/648/20 призначено на 23.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі №911/648/20 клопотання Ірпінської міської ради Київської області про заміну неналежного відповідача у справі № 911/640/20 задоволено. Замінено відповідача 1 - Михайлівсько-Рубежівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області на її правонаступника - Ірпінську міську раду Київської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 відкладено розгляд справи № 911/648/20 на 250.04.2021.

Явка представників сторін

У судове засідання 20.04.2021 з`явився уповноважені представники сторін.

Позиція представників сторін у справі

Прокурор у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/648/20 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача - 1 у судовому засіданні просив апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, а на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2021 у справі №911/648/20- без змін, як таке що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача - 2 у судовому засіданні просив апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, а на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2021 у справі №911/648/20- без змін, як таке що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, відповідно до п. 3 Статуту Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Марін-Білдер-Київ", затвердженого загальними зборами його членів 24.07.2006, кооператив створено з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів, пов`язаних з отриманням та користуванням земельними ділянками для будівництва житла, їх огородження, підведення необхідних комунікацій та організацій та будівництва на відведених земельних ділянках членам кооперативу житлових будинків з надвірними будівлями за індивідуальними проєктами, які відповідають вимогам чинного законодавства України та попередньо узгоджено з Правлінням кооперативу, подальшім обслуговуванням інженерних мереж і споруд, комунікацій, створення структур, забезпечуючи господарську діяльність кооперативу.

Кооператив, як юридичну особу, зареєстровано 21.08.2006 за № 13571020000001636.

Засновниками кооперативу є громадяни: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3.

Доказів того, що вказані особи перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до суду не надано.

Згідно п. 4.1 Статуту ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" основними завданнями кооперативу є: отримання в користування у встановленому законодавством порядку земельних ділянок; організація будівництва та підведення необхідних комунікацій до цих ділянок; огородження та розмітка земельних ділянок; організація будівництва житлових будинків для членів кооперативу; забезпечення охороною об`єктів кооперативу; розвиток і зміцнення матеріально-технічної бази кооперативу.

Рішенням Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Про затвердження проєкту відведення та передачу земельної ділянки в оренду Обслуговуючому кооперативу житлово-будівельному кооперативу "Марін-Білдер-Київ" від 28.09.2007 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Обслуговуючому кооперативу житлово-будівельному кооперативу "Марін-Білдер-Київ" площею 20,6933 га (рілля) терміном на 10 років для розміщення громадсько-житлово-котеджної забудови в селі Михайлівка-Рубежівка; передано земельну ділянку площею 20,6933 га (рілля) в оренду терміном на 10 років Обслуговуючому кооперативу житлово-будівельному кооперативу "Марін-Білдер-Київ" для розміщення громадсько-житлово-котеджної забудови в селі Михайлівка-Рубежівка за рахунок земель запасу Михайлівсько-Рубежівської сільської ради.

На підставі вказаного рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради 16.10.2007 між Михайлівсько-Рубежівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області ("орендодавець", надалі - відповідач 1) та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив "Марін-Білдер-Київ" ("орендар", надалі - відповідач 2) укладений Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого відповідач 1 передає, а відповідач 2 приймає у платне, строкове користування земельну ділянку площею 20,6933 га кадастровий номер 3222485201:01:033:0012, що перебуває у комунальній власності Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Земельна ділянка, яка передається в оренду, має склад сільськогосподарських угідь (рілля) (п. 2.1 Договору). Земельна ділянка передається в оренду для розміщення громадсько-житлово-котеджної забудови (п. 2.2 Договору). Даний договір укладається на десять років і діє до 28.09.2017 та набирає чинності з дати його державної реєстрації. (п. 3.1 Договору).

Вказаний Договір оренди земельної ділянки від 16.10.2007 посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, про що зроблено запис в реєстрі за № 513. Договір зареєстрований у Михайлівсько-Рубежівській сільській раді, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 17.11.2007. Договір зареєстрований у Києво-Святошинському районному відділі Київської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що зроблено запис у державному реєстрі земель від 30.11.2007.

Рішенням Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007, укладеного між Михайлівсько-Рубежівською сільською радою та ЖБК "Марін-Білдер-Київ" від 24.01.2008 земельну ділянку площею 20,6933 га віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови; за взаємною згодою між Михайлівсько-Рубежівською сільською радою та ЖБК "Марін-Білдер-Київ" внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007 зареєстрованого за № 513.

На підставі вказаного рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради 27.02.2009 між Михайлівсько-Рубежівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області ("орендодавець") та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив "Марін-Білдер-Київ" ("орендар") укладений Договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007, відповідно до умов якого внесено зміни в п. 1.1 договору оренди щодо категорії землі, яка передається в оренду, а саме що ці землі віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови.

Вказаний Договір про внесення змін в договір оренди земельної ділянки від 16.10.2007 посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, про що зроблено запис в реєстрі за № 741.

Рішенням Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Про затвердження генерального плану населеного пункту Михайлівка-Рубежівка" від 04.06.2010 затверджено генеральний план населеного пункту Михайлівка-Рубежівка Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

У вказаному рішенні зазначено, що було розглянуто генеральний план поєднаний з детальним планом території села Михайлівка-Рубежівка, розроблений інститутом "УкрНДІпроцивілсільбуд" на підставі рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 24.12.2005.

Рішенням Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Про затвердження технічної документації землеустрою щодо інвентаризації земель, які знаходяться в користуванні ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" в межах села Михайлівка-Рубежівка, Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району" № 5 від 28.05.2015 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, які знаходяться в користуванні ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" на умовах оренди в межах села Михайлівка-Рубежівка Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; надано дозвіл на внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007, зареєстрованого за № 513, та встановлено площу орендованої земельної ділянки - 10,7740 га в тому числі: 3222485201:01:033:5095 - 0,0211 га, 3222485201:01:033:5094 - 0,1263 га, 3222485201:01:033:5093 - 7,8317 га, 3222485201:01:033:5092 - 0,2678 га, 3222485201:01:033:5090 - 0,1096 га, 3222485201:01:033:0012 - 2,0701 га, 3222485201:01:033:5091 - 0,2105 га, 3222485201:01:033:5089 - 0,1369 га; внесено зміни до п. 3.1 Договору щодо встановлення річної орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель.

На підставі вказаного рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради 20.07.2015 між Михайлівсько-Рубежівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області ("орендодавець") та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив "Марін-Білдер-Київ" ("орендар") укладений Договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007, відповідно до умов якого внесено зміни в п. 1.1 та п. 1.2 договору оренди щодо віднесення земельної ділянки, яка передається в оренду, до категорії земель житлової та громадської забудови; розмір земельної ділянки яка передається в оренду становить 10,7740 га та складається із земельних ділянок площею: 2,0701 га кадастровий номер 3222485201:01:033:0012; 0,0211 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5095; 0,1263 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5094; 7,8317 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5093; 0,2678 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5092; 0,1096 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5090; 0,2105 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5091; 0,1369 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5089, для розміщення громадсько-житлово-котеджної забудови.

Вказаний Договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007 посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, про що зроблено запис в реєстрі за № 4211.

Рішенням Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Про внесення змін до двору оренди земельної ділянки від 16.10.2007 про продовження терміну дії договору" № 5/17 від 20.04.2017 надано дозвіл на укладення договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованого в реєстрі за № 513 від 16.10.2007, а саме зменшення площі земельної ділянки (виключити земельну ділянку площею 0,1096 га (кадастровий номер 3222485201:01:033:5090), земельну ділянку площею 0,2105 га (кадастровий номер 3222485201:01:033:5091), земельну ділянку площею 0,1369 га (кадастровий номер 3222485201:01:033:5089); доручено сільському голові від імені сільської ради укласти з ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" додаткову угоду до договору оренди землі від 16.10.2007 про продовження (поновлення) терміну дії договору оренди земельної ділянки для розміщення громадсько-житлово-котеджної забудови терміном на 5 років.

На підставі вказаного рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради 04.05.2017 між Михайлівсько-Рубежівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області ("орендодавець") та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив "Марін-Білдер-Київ" ("орендар") укладений Договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007, відповідно до умов якого сторони домовились про припинення права оренди орендаря на земельні ділянки: 0,1096 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5090, 0,2105 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5091, 0,1369 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5089. Внесено зміни в п. 1.1 та п. 1.2 договору, що орендодавець передає, а орендар приймає у платне, строкове користування земельну ділянку загальною площею 10,317 га, що перебуває у комунальній власності Михайлівсько-Рубежівської сільської ради та складається з земельних ділянок площею: 2,0701 га кадастровий номер 3222485201:01:033:0012; 0,0211 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5095; 0,1263 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5094; 7,8317 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5093; 0,2678 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5092, для розміщення громадсько-житлово-котеджної забудови. Вказані земельні ділянки є частиною земельної ділянки площею 20,6933 га кадастровий номер 3222485201:01:033:0012, що передавалася відповідно до рішення Миїхайлівсько-Рубежівської сільської ради від 28.09.2007.

Вказаний Договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007 посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, про що зроблено запис в реєстрі за № 567.

Рішенням Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Про внесення змін до двору оренди земельної ділянки від 16.10.2007 про продовження терміну дії договору" № 2/44 від 16.07.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що розташована в межах села Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району Київської області (кадастровий номер 3222485201:01:033:0012) загальною площею 2,0701 га, яка знаходиться у користуванні ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" на дві земельні ділянки: ділянка № 1 площею 1,9769 га (кадастровий номер 3222485201:01:033:5441) та ділянка № 2 площею 0,0932 га (кадастровий номер 3222485201:01:033:5440); надано дозвіл на укладення договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованого в реєстрі за № 513 від 16.10.2007 та договору про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 04.05.2017 зареєстрованого в реєстрі за № 567, а саме зменшення площі земельної ділянки (виключити земельну ділянку площею 0,0932 га (кадастровий номер 3222485201:01:033:5440).

На підставі вказаного рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради 21.08.2019 між Михайлівсько-Рубежівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області ("орендодавець") та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив "Марін-Білдер-Київ" ("орендар") укладений Договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007, відповідно до умов якого сторони домовились про припинення права оренди орендаря на земельну ділянку площею 0,0932 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5440, яка утворилася в результаті поділу земельної ділянки площею 2,0701 га кадастровий номер 3222485201:01:033:0012. Внесено зміни в п. 1.1 та п. 1.2 договору, що орендодавець передає, а орендар приймає у платне, строкове користування земельну ділянку загальною площею 10,2238 га, що перебуває у комунальній власності Михайлівсько-Рубежівської сільської ради та складається з земельних ділянок площею: 1,9769 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5441; 0,0211 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5095; 0,1263 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5094; 7,8317 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5093; 0,2678 га кадастровий номер 3222485201:01:033:5092, для розміщення громадсько-житлово-котеджної забудови. Вказані земельні ділянки є частиною земельної ділянки площею 20,6933 га кадастровий номер 3222485201:01:033:0012, що передавалася відповідно до рішення Миїхайлівсько-Рубежівської сільської ради від 28.09.2007.

Вказаний Договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007 посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, про що зроблено запис в реєстрі за № 896.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення Закону України "Про кооперацію", Житлового кодексу УРСР, оскільки відповідач 2 не створювався як житлово-будівельний кооператив, тому відсутні підстави для надання відповідачу 2 земельної ділянки у користування у відповідності до вимог ст. 41 Земельного кодексу України; вирішення питання вибору та надання у користування відповідачем 1 відповідачу 2 земельної ділянки площею 20,6933 га для житлово-котеджної забудови здійснено при відсутності містобудівної документації; земельна ділянка площею 20,6933 га для розміщення громадсько-котеджної забудови в межах с. Михайлівська-Рубежівка на момент її відведення відносилась до земель сільськогосподарського призначення - рілля, а не до земель житлової та громадської забудови.

Також прокурор просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Щодо представництва інтересів держави прокурором, суд апеляційної зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України і ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

В даному випадку порушаються інтереси держави, оскільки незаконне прийняття оскаржуваного рішення суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України.

Конституція України визначає, що земля є об`єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межа, визначених Конституцією.

Статтею 80 ЗК України закріплено суб`єктний склад власників землі, відповідно до якого громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, є суб`єктами права власності на землі комунальної власності, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про дотриманими прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та звернення з даним позовом в інтересах держави.

Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Вказаною нормою передбачено можливість надання в оренду земельних ділянок юридичній особі для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив.

При цьому безоплатне надання у власність житлово-будівельного кооперативу земельних ділянок зумовлено необхідністю забезпечити громадян, які потребують поліпшення житлових умов, жилими приміщеннями у будинках створеного ними житлово-будівельного кооперативу.

Згідно ст.ст. 133, 137 Житлового кодексу УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих радах народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, ЖК УРСР, Примірним статутом ЖБК та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту ЖБК загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Пунктом 1 Примірного статуту ЖБК встановлено, що житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Згідно ч. 5 ст. 7 Закону України "Про кооперацію" чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Відповідно до п. 3 Примірного статуту ЖБК число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Згідно ч. 2 ст. 135 ЖК УРСР до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР) і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені в частині першій статті 143, частині другій статті 145 і частині першій статті 146 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного суду України "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 135 Житлового кодексу Української РСР" від 20.12.2019 у справі № 12-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини другої статті 135 Житлового кодексу Української РСР. Положення частини другої статті 135 Житлового кодексу Української РСР, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (ч. 6 ст. 137 ЖК УРСР та абз. 2 п. 4 Примірного Статуту ЖБК).

Так, у Статуті ОК "ЖБК "Марін-Білдер-Київ" не було визначено кількості квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що може призвести до здійснення кооперативом діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу - обслуговування членів кооперативу шляхом забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а не будівництво житла для інших осіб.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за організаційно-правовою формою ОК "ЖБК "Марін-Білдер-Київ" є "обслуговуючим кооперативом".

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розмір внесків засновників кооперативу становить - 0,00 грн і матеріали справи не містять доказів інших надходжень до статутного фонду ОК "ЖБК "Марін-Білдер-Київ" для будівництва житла на отриманій в оренду земельній ділянці.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції прийшов до вірно висновку про те, що ОК "ЖБК "Марін-Білдер-Київ" не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом, оскільки його фактична мета та порядок створення, організація та діяльність не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЗК України, місцевій раді надано право передати земельну ділянку безоплатно у власність саме житлово-будівельному кооперативу, який створений у відповідності із ст.ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, а не будь-яким, в тому числі обслуговуючим кооперативам, тому Михайлівсько-Рубежівською сільською радою під час безоплатного надання земельних ділянок ОК "ЖБК "Марін-Білдер-Київ" не дотримано положень вказаної норми права, оскільки Рада мала можливість, і, в силу покладених на неї функцій була зобов`язана з`ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК "ЖБК "Марін-Білдер-Київ", переконатись у додержанні останнім порядку його створення у відповідності до вимог чинного законодавства, та підстави передачі землі житлово-будівельному кооперативу.

Аналогічні висновки були викладені Верховним Судом України під час прийняття постанови від 17.06.2014 у справі № 21-195а14 та перегляду судових рішень у справі № 922/4401/15.

З урахуванням наведено, оскільки ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" створено всупереч вимогам ст.ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, тому рішення Михайлівсько-Рубежівіської сільської ради "Про затвердження проєкту відведення та передачу в оренду ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, а, відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявні правові підстави для визнання його недійсним.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 04.09.2018 у справі № 922/2614/17 та від 05.09.2018 у справі № 922/3165/17.

Разом з тим під час розгляду справи у суді першої інстанції:

- відповідачем -1 у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог прокурора у даній справі.

- відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог прокурора у даній справі.

Місцевий господарський суд, надавши оцінку встановленим матеріалами справи обставинам, дійшов висновку про пропуск прокурором строку позовної давності у зв`язку з чим і відмовив в позові.

Прокурор не погоджується саме з пропуском позовної давності.

Вирішуючи дане питання суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Положеннми ст. 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення ( ч. 3 ст. 267 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою уповноваженою особою.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо з жовтня 2017 року за результатами системного аналізу інформації різних органів державної влади, установ та організацій.

Вказані факти свідчать про об`єктивні обставини, пов`язані зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та захисту інтересів держави.

У позовній заяві (в прохальній частині) прокурор просить визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право.

Разом з тим, ч. 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що у разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту, то прокурор просив суд визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право.

Дослідивши обставини дотримання прокурором строку позовної давності для звернення до суду з позовом у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017 ) та статтею 74 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі №405/4999/15-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 20.11.2018 у справі №372/2592/15, від 06.06.2018 у справі №372/1387/13-ц, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 05.06.2018 у справі №359/2421/15-ц, від 30.05.2018 у справі №367/2271/15-ц, від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 та від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц.

У застосуванні зазначених положень слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17.

Слід також зазначити, що оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за діяльність її органів, прийняття нормативно-правових актів не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11.05.2016 у справі №910/3723/14 та Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі №914/1708/17, від 22.05.2018 у справі № 922/1084/17 та від 19.11.2019 у справі №910/16827/17.

При цьому, прокурор приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.

Визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не позивач.

Як убачається із матеріалів справи, прокурор звернувся з позовом у даній справі до Господарського суду Київської області- 16.03.2020 (вказане підтверджується відміткою канцелярії місцевого господарського суду на першому аркуші позовної заяви).

Як вже зазначалось вище, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Крім того, фундаментальне значення має факт, коли саме держава, а не її конкретний орган або прокурор, могла довідатися про наявність порушеного права.

Прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі територіальної громади села Михайлівка-Рубежівка, представництво якої відповідо до норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" здійснює сільська рада, яка є відповідачем у даній справі, та якій відомо про спірні рішеня та договори з моменту їх прийняття (28.09.2007) та укладання (16.10.2007).

Так, у матеріалах справи наявна копія листа вих. № 2859вих.15 від 17.03.2015 прокуратури Києво-Святошинського району до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради про наданя прокуратурі району завірених належним чином копій рішень Михайлівсько-Рубежівської сільської ради про наданя в оренду земельних ділянок ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" разом з документами на підставі яких приймались дані рішеня, в тому числі іформацію про наявність заборгованості зі сплати орендної плати.

Михайлівсько-Рубежівська сільська рада листом вих. № 233 від 27.03.2015 направила на адресу прокурора Києво-Святошинського району копії рішень щодо надання в оренду земельних ділянок ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" та відповідних договорів.

Відповідно до копії листа вих. № 3860вих15 від 06.04.2015 прокуратури Києво-Святошинського району до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради щодо повідомлення про виплату в повному обсязі втрат сільськогосподарського виробництва при відведенні земельних ділянок ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ".

Михайлівсько-Рубежівська сільська рада на адресу прокурора Києво-Святошинського району направила листа вих. № 260 від 10.04.2015, в якому зазначила про неврахування ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" втрат сільськогосподарського виробництва, оскільки цільове призначення переданих в оренду земельних ділянок - розміщення громадсько-житлово-котеджної забудови. У цьому листі також зазначено про направлення прокурору генерального плану села в електронному вигляді.

Так, у матеріалах справи наявна копія листа вих. № 43940вих15 від 20.04.2015 прокуратури Києво-Святошинського району до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земель Михайлівсько-Рубежівської сільської ради та про те чи надавалась довідка ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" про відсутність забудови на земельній ділянці, яка надана їм в оренду, з метою визначення нормативної грошової оцінки землі.

Михайлівсько-Рубежівська сільська рада на адресу прокуратури Києво-Святошинського району направила листа вих. № 285 від 20.04.2015 з копією технічної документації з нормативної оцінки земель с. Михайлівка-Рубежівка.

У всіх зазначених запитах прокуратури зазначено, що прокуратурою району проводиться робота по встановленню підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в сфері ефективного використання земель державної та комунальної власності.

Разом з тим, прокурорм на спростовано факт направлення у березні-квітні 2015 року вказаних запитів прокуратурю Києво-Святошинського району до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, та отримання у березні-квіті 2015 року відповіді на вказані запити від Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, в тому числі щодо ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ".

Тобто, з квітя 2015 року прокурору відомо про спірні рішення та договори оренди, і, відповідно, відомо, що земельні ділянки надавались в оренду саме ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ".

Також у позовній заяві прокурор зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням містобудівного законодавства, а саме вирішення питання вибору та надання у користування земельної ділянки відповідачу 2 для житлово-котеджної забудови при відсутності генерального плану с. Михайлівка-Рубежівка.

Як зазначалося вище, Михайлівсько-Рубежівською сільською радою на адресу прокурора Києво-Святошинського району направлявся лист вих. № 260 від 10.04.2015, в якому зазначалося про направлення прокурору генерального плану села в електронному вигляді.

Тобто, станом на квітень 2015 року прокурор був обізнаний щодо спірного рішення та укладення спірного договору між відповідачем 1 та відповідачем 2, та був не позбавлений права звернутися до суду з позовом на підставі порушень, зазначених у даній позовній заяві.

У грудні 2017 року перший заступник прокурора Київської області звертався до Господарського суду Київської області з позовом до Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельному кооперативу "Марін-Білдер-Київ" про визнання недійсними рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 28.09.2007 "Про затвердження проєкту відведення та передачу земельної ділянки в оренду Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельного кооперативу "Марін-Білдер-Київ"; рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 24.01.2008 "Про внесення змін до договору оренди від 26.02.2008, укладеного між Михайлівсько-Рубежівською сільською радою та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельним кооперативом "Марін-Білдер-Київ"; рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 28.09.2015 № 5 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, які знаходяться у користуванні ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" в межах села Михайлівка-Рубежівка, Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району"; рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 20.04.2017 № 5/17 "Про внесеня змін до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007 та продовження терміну дії договору"; договору оренди земельної ділянки № 513 від 16.10.2007, укладеного між Михайлівсько-Рубежівською сільською радою та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельним кооперативом "Марін-Білдер-Київ" та договори про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007, укладені 27.02.2009, 20.07.2015 № 4211, від 04.09.2017 № 567.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2018 у справі № 911/3775/17 повернуто позовну заяву першому заступнику прокурора Київської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше, як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм права, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається.

Поряд з цим, слід зазначити, що позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом частини 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає про сплив позовної давності і наявність підстав для задоволення заяв відповідача 1 та відповідача 2 про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності.

Водночас, прокурор не довів суду того факту, що він не міг дізнатися про порушені права у межах строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах (пп. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доказування, що строк було пропущено з поважних причин, проте, у даному випадку прокурором не доведено, а місцевим господарським судом не встановлено обставин, які вказували б на поважність причин пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним рішення Михайлівсько-Рубежівської сільської ради "Про затвердження проєкту відведення та передачу земельної ділянки в оренду Обслуговуючому кооперативу житлово-будівельному кооперативу "Марін-Білдер-Київ" від 28.09.2007 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Михайлівсько-Рубежівською сільською радою та Обслуговуючим кооперативом житлово-будівельним кооперативом "Марін-Білдер-Київ".

Оскільки позовні вимоги про визнаня недійсним рішення Михаійлівсько-Рубежівської сільської ради № 2/44 "Про внесення змін до договору оренди від 16.10.2007 та продовження терміну дії договору" від 16.07.2019 та визнаня недійсним договору № 896 від 21.08.2019 про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 16.10.2007, укладеного між Михайлівсько-Рубежівською сільською радою та Обслуговуючим кооперативом житлово-будівельним кооперативом "Марін-Білдер-Київ" є похідними, тому в задоволені таких вимог також слід відмовити.

З огляду на зазначене, а також зважаючи на установлений як апеляційним господарським судом так і судом першої інстанції факт спливу позовної давності за наявності вимог про її застосування та за відсутності поважних причин для відновлення цього строку, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду, що правових підстав для задоволення позову у цьому випадку немає.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі

Твердження скаржника про те, що запити прокуратури стосувалсь інших питань, та не містять доказів проінформованості прокурора про викладені в позові факти порушення раніше, ніж зазначено в позові, судом апедяційної інстанції відхиляються, оскільки отримавши у березні-квітні 2015 року копії спірних рішень та договорів, прокурору стало відомо, що земельна ділянка передавалась в оренду саме ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ", а також мета передачі вказаної земельної ділянки.

Норми Житлового кодексу УРСР та ЗК України, на які прокурор посилається та стверджує про їх порушення при наданні в ореду земельної ділнки відповідачу 2, діяли як на момент прийняття/укладення спірних документів, так і у квітні 2015 року, коли прокурор отримав від відповідача 1 оскржувані документи.

За таких обставин місцевий господарський дійшов обґрунтованого висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем позовної давності з огляду на те, що упродовж тривалого часу прокурор був обізнаний із фактом передачі земельної ділянка саме ОК ЖБК "Марін-Білдер-Київ" та мав право і можливість звернутися до суду за захистом порушеного права, але таким правом не скористався.

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи і не може бути переоцінене.

Вказаним спростовуються доводи скаржника, стосовно того, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам прокурора стосовно пропуску позовної давності.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволення позовних вимог, у зв`язку з пропустрок строку позовної давнсоті про який було заявлено відповідачами у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі № 911/648/20 та, відповідно, апеляційна скарга Заступника керівника Київської обласної прокуратури є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 дія оскаржуваного рішення була зупинена в силу приписів ч. 5 ст. 262 ГПК України, і за наслідками апеляційного розгляду рішення залишено без змін, а тому дія рішення Господарського суду Київської області від 31.08.20250 у справі №911/648/20 підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі № 911/648/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу № 911/648/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 24.05.2021 після виходу суддів із відпусток.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко