Постанова

від 20.04.2021 по справі 910/7045/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2021 р. Справа№ 910/7045/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Припутніцька Ю.В.

За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 20.04.2021 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/7045/20 (суддя Баранов Д.О., м. Київ, повний текст рішення складено 21.12.2020)

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Дєдов"

до: 1. Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

2. Державного підприємства "Сетам"

про стягнення 414 277,30 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Селянське (фермерське) господарство "Дєдов" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду із позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач-1) та Державного підприємства "Сетам" (далі -відповідач -2), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача-1 суму основного боргу 342 000,00 грн, 3 % річних в сумі 17 024,50 грн, інфляційні збитки в сумі 3 328, 60 грн, а з відповідача- 2 суму основного боргу в розмірі 18 000, 00 грн, 3 % річних в сумі 761, 40 грн та інфляційні збитки в сумі 1 162, 80 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідач-1 не здійснив передачу автомобіля Камаз 45143-013-15, 2007 року випуску позивачу за результатами торгів 21.12.2017 та укладенням договору купівлі-продажу кошти в розмірі 342 000, 00 грн, які були сплачені відповідачу-1 у якості оплати за вказаний товар підлягають стягненню на користь позивача.

Що стосується позовних вимог до відповідача-2, позивач зазначає, що оскільки сплачені організатору торгів - Державному підприємству "Сетам" 14 978, 25 грн гарантійного внеску та 3 021, 75 грн додаткової винагороди є частиною вартості непереданого вантажного автомобіля, вказані кошти також підлягають поверненню позивачеві.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- відсутні підстави для повернення суми гарантійного внеску в розмірі 18 000,00 грн, оскільки не визнавалися недійсними електронні торги арештованим майном проведені 21.12.2017 ДП СЕТАМ з реалізації автомобіля КАМАЗ 45143-013-15, 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ;

- позивачем не наведено імперативні норми, що передбачають повернення організатором торгів гарантійного внеску;

- відсутні підстави для повернення суми 342 000,00 грн, оскільки позивачем не доведено порушення зобов`язань зі сторони відповідача -1 з якими пов`язується понесення винною стороною встановленої Законом відповідальності;

- позивачем не доведено виникнення обов`язку у відповідача-1 щодо повернення сплачених грошових коштів в сумі 342 000,00 грн на рахунок продавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Селянське (фермерське) господарство "Дєдов" (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якій просило скасувати рішення від 09.12.2020 та ухвалити нове рішенням, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема - ст.ст. 663, 693 Цивільного кодексу України, а також порушенням норм процесуального права, яке виражено у неповному з`ясуванні обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позову про стягнення грошових коштів не врахував, що обставини, на які посилається позивач, а саме не передання придбаного товару (автомобіля) можуть бути підставою для застосування наслідків передбачених статтею 693 Цивільного кодексу України. При цьому, для настання передбачених даною нормою наслідків не вимагається визнання недійсним правочину.

Селянське (фермерське) господарство "Дєдов" вказує, що позивачем обрано такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред`явлення вимоги з посиланням на ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, тобто позивач відмовився від прийняття виконання за договором купівлі-продажу, внаслідок чого останній припинився, та як наслідок подав відповідний позову у цій справі.

Крім того, позивач неодноразово звертався до відповідачів із повідомленнями про відмову від договору купівлі-продажу автомобіля та вимогою про повернення грошових коштів сплачених за придбання автомобіля.

Таким чином, із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов`язання. Норма ст. 693 ЦК України надає право покупцю вимагати повернення сплаченої суми за непередане майно у повному обсязі, незалежно від того, яким чином ці кошти розподілені продавцями (в даному випадку виконавчою службою і організатором) після вчинення правочину, а також використані ними чи перераховані третім особам.

Отже, на переконання заявника апеляційної скарги, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення грошових коштів з відповідачів, оскільки відповідачі (продавці) за результатами торгів, з огляду на укладений договір не передали автомобіль покупцю, а позивач (покупець) використав своє право на відмову від договору.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

01.03.2021 від відповідача-2 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/7045/20- без змін.

Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу Селянське (фермерське) господарство "Дєдов" указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

04.03.2021 від відповідача-1 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/7045/20- без змін.

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу Селянське (фермерське) господарство "Дєдов" указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021 апеляційну скаргу Селянське (фермерське) господарство "Дєдов" у справі № 910/7045/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 з Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи №910/7045/20.

08.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/7045/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020, справу призначено до розгляду на 16.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 розгляд справи № 910/7045/20 відкладено на 20.04.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі № 910/7045/20 відмовлено у задоволенні клопотання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Явка представників сторін

У судове засідання 20.04.2021 з`явився уповноважений представник скаржника та представник відповідача -2.

Відповідач -1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від відповідача -1 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідач -1 належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від відповідача -1 клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача -1.

Позиція представників сторін у справі

У судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Селянського (фермерське) господарства "Дєдов" задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги Селянського (фермерське) господарства "Дєдов" заперечував з підстав, викладених у відзиві на неї та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/7045/20 - без змін, як таке що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебувало виконавче провадження, ЄДРВП № 44841228, боржником по якому було ДП "Луцький спіртогорілчаний комбінат" з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області № 903/563/14-1 від 07.08.2014 про стягнення з ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" на користь ПАТ "Західінкомбанк" 3 940 844,54 грн основної заборгованості, 1 058 942,47 грн боргу по сплаті процентів за користування кредитом та 488,49 грн пені, нарахованої за прострочення сплати процентів за користування кредитом, а всього 5 000 275,50 грн.

Постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесені державним виконавцем 25.09.2014.

Відповідно до наявних баз даних УДАІ МВС України у Волинській області (відповідь № 11/6037 від 29.10.2014) за боржником ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" були зареєстровані транспортні засоби, які 20.11.2014 описані державним виконавцем відділу про що складено акт опису та арешт майна боржника, в тому числі описано: КАМАЗ 45143-013-15, (2007), оранжевий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , котрі передані на відповідальне зберігання начальнику транспортно-сировинного відділу ДП "Укрспирт" Луцького МПД Гушинцю Олегу Степановичу, якому роз`яснено обов`язки із збереження майна, попереджено про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт.

21.12.2017 ДП "Сетам" проведено електронні торги арештованим майном з реалізації автомобілю КАМАЗ 45143-013-15, 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , N кузова: НОМЕР_3 за номером лоту № 252617.

За наслідками проведених торгів складено протокол № 305044, відповідно до якого переможцем визначено учасника № 9, який подав найвищу цінову пропозицію, а саме - 360 000,00 грн, та надано Селянському (фермерському) господарству "Дєдов" час до 09.01.2018 для сплати 342 000,00 грн на рахунок продавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області та 3 021,75 грн на рахунок організатора торгів ДП "Сетам" до 09.01.2018.

На виконання вказаних умов позивачем 04.01.2018 було перераховано зазначені вище грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями № 3548 та № 3549.

09.01.2018 начальником Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Волинській області затверджено акт про проведені електронні торги.

09.01.2018 будо винесено постанову виконавця про зняття арешту з майна.

Позивач зазначає, що після отримання зазначеного акта він звернувся за місцезнаходженням автомобіля, зазначеним у протоколі електронних торгів, однак, зберігач відмовився передати майно, а в подальшому посилався на ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.01.2018 у справі № 903/41/18 за позовом ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" до Головного територіального управління юстиції у Волинській області та Селянського (фермерського) господарства "Дєдов", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", Державний концерн спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, Міністерство аграрної політики та продовольства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ДП "Сетам", ПАТ "Західінкомбанк", про визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів, акту про проведені електронні торги та зобов`язання повернути майно, якою було вжито заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вантажний самоскид КАМАЗ 45143-013-15, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відтак, позивач зазначає, що йому фактично не було передано спірне майно для його використання у своїй господарській діяльності.

29.01.2018 було подано заяву до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про відмову зберігача передати придбане майно.

28.02.2018 за заявою керівника Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" про вчинення злочину службовими особами ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018031010000039 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Позивачем, 28.08.2018 та 27.11.2018, у зв`язку з не переданням придбаного майна, на адресу відповідачів було направлено вимогу про повернення грошових коштів за номером лоту № 252617 в сумі 360 000,00 грн.

Позивач вказує, що ДП "Сетам" та управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області відмовились повертати грошові кошти посилаючись на незавершеність розгляду справи № 903/41/18 про визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів, акта про проведені електронні торги та зобов`язання повернути майно.

Позивач зазначає, що за заявою Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.12.2019 у справі № 903/41/18 було скасовано заходи забезпечення позову шляхом зняття арешту із автомобіля.

При повторному зверненні до зберігача 18.12.2019 з метою передачі належного майна за адресою м. Луцьк, вул. Ковельська, 67 представником ДП "Луцький спиртогорілчаний комбінат" усно було повідомлено про відсутність КАМАЗ 45143-013-15, номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 за вказаною адресою, оскільки, зазначений транспортний засіб передано на баланс ДП "Укрспирт" відповідно до акта приймання-передачі основних засобів № 1 від 01.07.2011.

19.12.2019 позивачем було подано заяву до Луцького ВП ГУНП у Волинській області щодо незаконних дій з належним Селянському фермерському господарству "Дєдов" майном та внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12019030010004877.

Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, а також враховуючи лист ДП "Укрспирт" від 18.03.2019 № 163, автомобіль КАМАЗ 45143-013-15, VIN-код НОМЕР_4 на даний час має державний номерний знак НОМЕР_5 , власником якого являється ДП "Укрспирт" на підставі акта приймання-передачі № 1 від 01.07.2011, дата проведення реєстрації 13.06.2018.

Відтак, позивач вказує, що дана обставина фактично унеможливила передачу зазначеного майна Селянському (фермерському) господарству "Дєдов", оскільки, під час дії арешту змінено власника вантажного автомобіля та його державний номерний знак.

У зв`язку з чим, Селянським (фермерським) господарством "Дєдов" 26.03.2020 було повторно направлено лист до відповідачів з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 360 000,00 грн, які були сплачені за результатами проведення електронних торгів в якості попередньої оплати.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач мотивує тим, що оскільки придбане на торгах майно, так і не було передано Селянському (фермерському) господарству "Дєдов", а відповідачами у добровільному порядку не були повернуті грошові кошти в сумі 360 000,00 грн, які були сплачені за результатами проведення електронних торгів, чим у свою чергу було порушено майнові права Селянського (фермерського) господарства "Дєдов", то за таких обставин виникла необхідність звернення з позовом до відповідачів, в якому позивач просить стягнути з відповідача-1 суму основного боргу 342 000,00 грн, 3% річних в сумі 17 024,50 грн, інфляційні збитки в сумі 35 328,60 грн, а з відповідача-2 суму основного боргу в розмірі 18 000,00 грн, 3% річних в сумі 761,40 грн та інфляційні збитки в сумі 1 162,80 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 61 Закону України Про виконавче провадження реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

У п. 1 Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електроних торгів, затвердженого Наказом Мінстерства юстиції України від 22.12.2015 № 2710/5 (далі - Порядок -2710/5) наведено наступні терміни:

- гарантійний внесок - грошова сума, зарахована на рахунок організатора електронних торгів, яку за одним лотом сплачує учасник електронних торгів, розмір якої визначений, виходячи зі стартової ціни лота, та є завдатком по сплаті винагороди організатору електронних торгів за надані ним послуги з реалізації майна;

електронні торги - продаж майна на прилюдних торгах за принципом аукціону або на комісійних умовах засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну;

- організатор електронних торгів - державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком;

- учасник електронних торгів - фізична особа, що має повну дієздатність, або її належним чином уповноважений представник, юридична особа в особі представника, уповноваженого виступати від її імені, які сплатили гарантійний внесок (крім проведення електронних торгів в порядку, встановленому пунктами 1, 2 розділу VI цього Порядку), надали згоду щодо порядку та умов проведення електронних торгів і допущені Організатором до участі в електронних торгах відповідно до вимог цього Порядку;

- ціна продажу лота - фактична ціна реалізації лота на торгах.

Відповідно до п. 1 Розділу Х Порядку на підставі копії протоколу переможець електронних торгів у формі аукціону протягом десяти банківських днів з дня формування протоколу здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно в такому порядку:

1) зазначена в протоколі електронних торгів сума коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди Організатору за цим лотом, перераховується переможцем на рахунок відділу державної виконавчої служби;

2) сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок Організатора, визнається частиною оплати переможцем придбаного ним на електронних торгах майна і залишається Організатору в рахунок оплати наданих ним послуг з проведення електронних торгів;

3) різниця між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди Організатору перераховується переможцем на рахунок Організатора у разі, якщо майно реалізовано за ціною, вищою від стартової. Організатор забезпечує можливість оплати своєї винагороди за допомогою платіжних карток, в тому числі через Веб-сайт;

4) у разі проведення електронних торгів в порядку, визначеному пунктами 1, 2 розділу VIІ цього Порядку, сума винагороди Організатору перераховується переможцем на рахунок Організатора.

Згідно із п. 4 указаного розділу Порядку після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди Організатору) на підставі протоколу про проведення електронних торгів, який надійшов на електронну адресу, державний виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги і затверджує його у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Відповідно до п. 5 Розділу Х Порядку а акті про проведені електронні торги зазначається така інформація: ким, коли і де проводилися електронні торги; стисла характеристика реалізованого майна; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує її особу, місце проживання (у разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ); сума, внесена переможцем електронних торгів за придбане майно; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи (найменування юридичної особи) - боржника, її місце проживання (місцезнаходження); дані про правовстановлювальні документи, що підтверджують право власності боржника на майно.

У п. 8.9. розділу Х Порядку визначено, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги. У разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі- продажу. Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем, відповідно, є переможець електронних торгів. Сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець переможець електронних торгів.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 650 Цивільного кодексу України).

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті ( ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10 розділу X Порядку №2710/5 переможець електронних торгів зобов`язаний отримати майно у зберігання не пізніше семи робочих днів з дати отримання акта. У разі отримання майна пізніше семи робочих днів з дати отримання акта витрати на зберігання майна в період, що перевищує вказані вище сім робочих днів, покладаються на переможця електронних торгів.

Положеннями ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

У зв`язку з цим, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати шляхом пред`явлення вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 2018 у справі №904/8972/17.

Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України унормовано, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом ( ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вище викладене та те, що Головне територіальне управління юстиції у Волинській області та його правонаступник відповідач -1 не передали автомобіль КАМАЗ 45143-013-15, 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_6 кузова: НОМЕР_3 , покупцю (позивачу) за результатами торгів та укладення договору купівлі - продажу, а зазначений автомобіль фактично був переданий Державному підприємству Укрспирт на підставі акта приймання- передачі № 1 від 01.07.2011, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що сплачені на підставі платіжного доручення від 04.01.2018 № 3548 на користь Головного територіального управління юстиції у Волинській області позовні вимоги стягнення 342 000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача до відповідача -2 про стягнення основного боргу в розмірі 18 000, 00 грн, 3 % річних в сумі 761, 40 грн та інфляційні збитки в сумі 1 162, 80 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. Розділу Х Порядку № 2710/5 на підставі копії протоколу переможець електронних торгів у формі аукціону протягом десяти банківських днів з дня формування протоколу здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно в такому порядку:

1) зазначена в протоколі електронних торгів сума коштів, яка дорівнює різниці між ціною продажу придбаного лота і сумою винагороди Організатору за цим лотом, перераховується переможцем на рахунок відділу державної виконавчої служби;

2) сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок Організатора, визнається частиною оплати переможцем придбаного ним на електронних торгах майна і залишається Організатору в рахунок оплати наданих ним послуг з проведення електронних торгів;

3) різниця між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди Організатору перераховується переможцем на рахунок Організатора у разі, якщо майно реалізовано за ціною, вищою від стартової. Організатор забезпечує можливість оплати своєї винагороди за допомогою платіжних карток, в тому числі через Веб-сайт;

4) у разі проведення електронних торгів в порядку, визначеному пунктами 1, 2 розділу VIІ цього Порядку, сума винагороди Організатору перераховується переможцем на рахунок Організатора.

При перерахуванні коштів за придбане майно переможець зобов`язаний зазначати в розрахунковому документі номер лота, за яким здійснюється оплата.

Відповідно до ч 2 Розділу Х Поряду № 2710/5 гарантійний внесок переможця електронних торгів зараховується до ціни продажу в рахунок сплати винагороди організатору.

Таким чином, оскільки сплачені організатору торгів ДП Сетам 14 978, 25 грн гарантійного внеску відповідно до платіжного доручення від 18.12.2017 № 5052 та 3 021, 75 грн додаткової винагороди організатору відповідно до платіжного доручення від 04.01.2018 № 3549 є частиною вартості переданого вантажного автомобіля, що також вбачається з Протоколу проведення електронних торгів № 305044, відповідно до якого ціна продажу зазначена у розмірі 360 000,00 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги стягнення 18 000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було також заявлено до стягнення з відповідача 1 - 3% річних в сумі 17 024,50 грн, інфляційні збитки в сумі 3 328, 60 грн, а з відповідача- 2 3 % річних в сумі 761, 40 грн та інфляційні збитки в сумі 1 162, 80 грн.

З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником готового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% січних (або ж іншого розміру процентів встановленого договором) не є санкціями, а зиступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у зідшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів знаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому на ці кошти 3% річних та інфляційні втрати нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних (або ж іншого розміру процентів, встановленого договором) входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання перед клитором.

Якщо вже зазначалось вище, згідно ст. 693 ЦК України, покупець, у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів, має або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати Вселення суми попередньої оплати.

А відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи наведені норми права, вимагати поставити товар або повернути передоплату у випадку порушення строків поставки є правом покупця. Отже, просточка рочка з повернення авансу (передоплати) виникає з моменту пред`явлення вимоги від покупця. До цього моменту у постачальника існує зобов`язання се поставки товару. Право на застосування до суми заборгованості індексу інфляції та трьох відсотків річних, передбачених статтею 625 ЦК України, виникає лише тоді, коли у постачальника (продавця) зобов`язання з поставки товару перетворюється в зобов`язання з повернення передоплати, а це відбувається у випадку за вимогою покупця.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3 % річних в сумі 17 024,50 грн, інфляційні збитки в сумі 3 328, 60 грн, судом апеляційної інстанції встановлено, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача -1 розмір інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому позовна вимога про стягнення з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції штрафних санкцій (інфляційні втрати та 3% річних) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також перевіривши и розрахунок заявлених до стягнення 3 % річних в сумі 761, 40 грн та інфляційні збитки в сумі 1 162, 80 грн судом апеляційної інстанції встановлено, що заявлені позивачем до стягнення з ДП Сетам розмір інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача -2 штрафних санкцій (інфляційні втрати та 3% річних) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимог щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 12 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, між позивачем та Адвокатським бюро "Кривенка Михайла Петровича був укладений договір про надання правової допомоги №02/01-1 від 02.01.2020. Копію Додатку № 12 від 09.03.2020 до Договору про надання правної допомоги №02/01-1 від 02.01.2020.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано до матеріалів справи акт приймання- передавчі наданих послуг від 29.05.2020 № 05/20-1; копію рахунку- фактури від 29.05.2020 № 05/20-1, копію платіжного доручення від 05.06.2020 № 13231; копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 125 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 902/347/18.

Крім того, у пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, судом зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

З огляду на викладене, посилання заявника на неспівмірність та розумність витрат на професійну правничу допомогу з предметом позову, саме як на підставу зменшення таких витрат, - є необґрунтованим, оскільки відповідна дія щодо зменшення відповідних витрат є можливою за сукупності обставин щодо наявності клопотання іншої сторони та за наявності належних, допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України спростування обґрунтованості розміру понесених витрат.

При цьому, враховуючи те, що відповідне клопотання в розумінні вимог процесуального закону (зокрема, ст.ст. 14, 169 ГПК України) - відповідачами 1, 2 не заявлялось, враховуючи співмірність та обґрунтованість вимог позивача щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн та їх документальне підтвердження, відсутність належних, допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України спростування обґрунтованості розміру понесених витрат саме в розмірі 16 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником у апеляційній скарзі

Суд апеляційної інстанції, що доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ч. 1, ч.ч. 2,4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності та наявні у справі матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" підлягають задоволенню, у зв`язку з їх доведеністю та обгрунтованістю.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, як суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено як порушення норм процесуального права так і норми матеріального права, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позову за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається на відповідачів у справі.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/7045/20 про відмову у задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Державного підприємства "Сетам" про стягнення 414 277,30 грн скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Державного підприємства "Сетам" про стягнення 414 277,30 грн задовольнити.

4. Стягнути з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79000, Львівська обл., м. Львів, пл. М. Шашкевича, буд. 1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43317547) на користь Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" (27300, Кіровоградська обл., смт Олександрівка, вул. Залізнична, буд. 1Б; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20653891, р/р НОМЕР_7 ) 342 000 (триста сорок дві тисячі) грн 00 коп - основного боргу, 17 024 (сімнадцять тисяч двадцять чотири) грн 50 коп. - 3% річних, 35 328 (тридцять п`ять тисяч триста двадцять вісім) грн 60 коп - інфляційних втрат та 5 915 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн 25 коп судового збору.

5. Стягнути з Державного підприємства Сетам (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39958500) на користь Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" (27300, Кіровоградська обл., смт Олександрівка, вул. Залізнична, буд. 1Б; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20653891, р/р НОМЕР_7 ) 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп. - основного боргу, 761 (сімсот шістдесят одну) грн 40 коп - 3% річних, 1 162 (одну тисячу сто шістдесят дві) грн 80 коп та 298 (двісті дев`яносто вісім) грн 80 коп судового збору.

6. Стягнути з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79000, Львівська обл., м. Львів, пл. М. Шашкевича, буд. 1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43317547) на користь Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" (27300, Кіровоградська обл., смт Олександрівка, вул. Залізнична, буд. 1Б; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20653891, р/р НОМЕР_7 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 230 (п`ятнадцять двісті тридцять) грн 20 коп.

7. Стягнути з Державного підприємства Сетам (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39958500) на користь Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" (27300, Кіровоградська обл., смт Олександрівка, вул. Залізнична, буд. 1Б; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20653891, р/р НОМЕР_7 ) витрат на професійну правничу у розмірі 769 (сімсот шістдесят дев`ять) грн 60 коп.

8. Стягнути з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79000, Львівська обл., м. Львів, пл. М. Шашкевича, буд. 1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43317547) на користь Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" (27300, Кіровоградська обл., смт Олександрівка, вул. Залізнична, буд. 1Б; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20653891, р/р НОМЕР_7 ) 8 872 (вісім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 66 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Стягнути з Державного підприємства Сетам (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39958500) на користь Селянського (фермерського) господарства "Дєдов" (27300, Кіровоградська обл., смт Олександрівка, вул. Залізнична, буд. 1Б; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20653891, р/р НОМЕР_7 ) 448 (чотириста сорок вісім) грн 34 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

10. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

11. Доручити Господарському суду міста Києва у порядку ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видати відповідні накази.

12. Матеріали справи № 910/7045/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.05.2021 після виходу суддів із відпусток.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко