Постанова

від 24.05.2021 по справі 911/1660/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2021 р. Справа№ 911/1660/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Пашкіної С.А.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарм"

на рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2020 р. (повне рішення складено 30.11.2020 р.)

у справі № 911/1660/20 (суддя - Бабкіна В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарм"

про стягнення заборгованості у розмірі 171368,89 грн

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія" звернулося до Господарського суду міста Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарм" про стягнення 127081,39 грн заборгованості за договором поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р., 18808,68 рн пені, 2459,39 грн 3% річних, 2659,82 грн інфляційних втрат та 20359,61 грн збитків.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору поставки свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.2020 р. у справі № 911/1660/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 127081,39 грн основного боргу, 18808,68 грн пені, 2459,39 грн 3% річних та 2659,82 грн інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарм" подало апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Також у тексті апеляційної скарги відповідачем викладено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду на підставі ч. 2 ст. 256 ГПК України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач за умовами укладеного договору поставки був зобов`язаний поставляти відповідачу продукцію в ексклюзивних упаковках, в яких заборонялось поставляти товар іншим покупцям. При цьому, позивач порушив умови вказаного договору в частині ексклюзивності упаковок та поставляв продукцію в таких упаковках іншим покупцям, в результаті чого між сторонами велись усні перемовини і було прийнято спільне рішення, що відповідач не сплачуватиме решту коштів за отриману продукцію, у зв`язку з чим, на переконання відповідача, відсутні підстави для задоволення даного позову про стягнення основного боргу, штрафних санкцій. Також скаржник вказує, що позивачем було невірно здійснено розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1660/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 р. поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження рішення суду, зупинено його дію, відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1660/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

12.03.2021 р. через канцелярію суду від відповідач надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Новалік-Фарм в задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

20.09.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарм" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 49ПЛ/2017 (далі - договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовляти, поставляти і передавати у власність товари (товар) відповідно до додатку № 1 та замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість, на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору поставки постачальник передає покупцю товар в асортименті, кількості та за цінами згідно додатку № 1 та товарно-транспортних та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Як передбачено п. 2.2 договору поставки, річний план закупівель товару сторони погоджують в додатку № 1.

У відповідності до п. 2.6 укладеного договору поставка наступних партій товару здійснюється постачальником протягом 10 календарних днів з моменту узгодження замовлення, якщо інше не погоджено сторонами додатково.

За п. 2.9 договору поставки ціни на товар, що поставляється, вказуються в накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару, та відповідають цінам, вказаним в додатку № 1.

Згідно з п. 2.11 договору продукція відвантажується покупцю на умовах DDP згідно з Інкотермс 2000 (в редакції Міжнародної Торгової Палати 2000 р.). Місце поставки товару: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Промислова, 3.

Відповідно до п. 2.12 договору ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно з відповідними накладними за цим договором.

Пунктом 2.14 договору поставки передбачено, що приймання товару покупцем здійснюється по кількості згідно накладних на кожну партію товару. Право власності на товар переходить покупцю в момент отримання останнім товару. Моментом отримання товару вважається відмітка покупця та/або його уповноваженими особами про отримання товару в накладній постачальника.

Покупець здійснює оплату за поставлений товар в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у реквізитах сторін договору (п. 3.1 договору поставки).

Згідно з п. 3.2 договору оплата першої партії замовленого товару проводиться покупцем в день поставки товару на підставі накладних, однак в будь-якому випадку, не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту поставки товару.

За умовами п. 3.3 договору днем поставки товару вважається дата передачі постачальником товару покупцю відповідно до п. 2.14 договору.

Оплата наступних партій замовленого товару проводиться на умовах часткової оплати, а саме - суму в розмірі 30% від загальної суми, вказаної в накладних, покупець сплачує в день поставки товару; залишкову суму в розмірі 70% від суми, вказаної в накладних, покупець сплачує на умовах відтермінування платежу строком не більше 45 календарних днів з моменту поставки товару (п. 3.4 договору поставки).

Відповідно до п. 3.5 договору поставки розрахунок за поставлений товар вважається здійсненим покупцем після надходження коштів відповідно до п.п. 3.2 та 3.4 на розрахунковий рахунок постачальника.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2018 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за цим договором в частині здійснення розрахунків, а також відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору. Дія договору автоматично продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії протягом одного місяця до закінчення строку, вказаного у п. 7.1 договору (п. п. 7.1 - 7.3 договору поставки).

20.09.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарм" було підписано додаток № 1 (комерційні умови співпраці) до договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р., відповідно до п. 1 якого сторонами було погоджено річний об`єм закупівлі у кількості 20000 одиниць на суму 65400,00 грн, де перша партія - 16% річного об`єму, наступні партії - по потребі.

Пунктом 2 вказаного додатку сторони погодили асортимент, ціну та технічні характеристики по кожній номенклатурній позиції, а саме - пластир першої медичної допомоги ТМ Панночка 10 пластирів 19мм*72 мм на тканинній основі, кількість упаковок - 30/1200, річний план закупівлі - 20000,00 шт. на суму 65400,00 грн.; пластир перцевий ТМ Панночка 10см*15см, перфорований, розмір 10см*15см та 10см*18см, кількістю 50/800 упаковок на загальну суму 276000,00 грн.

Річний об`єм по кожній номенклатурній позиції відліковується від моменту поставки першої партії даної номенклатурної позиції (п. 3 додатку).

29.03.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарм" було підписано додаткову угоду № 1 до додатку № 1 до договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р., відповідно до п. 1 якої сторони домовились доповнити перелік та затвердити наступні умови співпраці, а саме - річний план та поставки товару, де річний об`єм закупівлі у кількості 46000 штук упаковок на суму 495460,00 грн, де перша партія - 16% річного об`єму, наступні партії - по потребі.

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 1 сторони затвердили асортимент, ціну та технічні характеристики по кожній номенклатурній позиції, а саме - пластир косметичний ТМ Панночка 6см*10см від мозолів, бородавок, натоптишів, кількість упаковок - 50/1200, річний об`єм - 40000,00 шт. на суму 394000,00 грн; пластир косметичний ТМ Панночка Плюс від мозолів, бородавок № 5, кількість упаковок - 120 кількість упаковок, річний об`єм - 6000 шт. на суму 101460,00 грн.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 річний об`єм по кожній номенклатурній позиції відліковується від моменту поставки першої партії даної номенклатурної позиції (п. 3 додатку).

18.04.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарм" було підписано додаткову угоду № 2 до додатку № 1 до договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р., відповідно до п. 1 якої сторони домовились доповнити перелік та затвердити наступні умови співпраці, а саме - річний план та поставки товару, де річний об`єм закупівлі у кількості 80000 штук упаковок на суму 261600,00 грн, по потребі.

Пунктом 2 додаткової угоди № 2 сторони затвердили асортимент, ціну та технічні характеристики по кожній номенклатурній позиції, а саме - пластир першої медичної допомоги ТМ Панночка 10 пластирів 19мм*72мм на тканинній основі, кількість упаковок - 30/1200, річний об`єм - 80000,00 шт. на суму 261600,00 грн.

Згідно з п. 3 додаткової угоди № 2 річний об`єм по кожній номенклатурній позиції відліковується від моменту поставки першої партії даної номенклатурної позиції.

23.01.2019 р. між ТОВ "Калина медична виробнича компанія" та ТОВ "Новалік-Фарм" було підписано додаткову угоду № 3 до додатку № 1 до договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р., відповідно до п. 1 якої сторони домовились доповнити перелік та затвердити наступні умови співпраці, а саме - річний план та поставки товару, де річний об`єм закупівлі у кількості 40000 штук упаковок на суму 276000,00 грн, по потребі.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 3 сторони затвердили асортимент, ціну та технічні характеристики по кожній номенклатурній позиції, а саме - пластир перцевий ТМ Панночка 10см*15см перфорований, річний об`єм - 20000,00 шт. на суму 124200,00 грн; пластир перцевий ТМ Панночка 10см*18см перфорований, річний об`єм - 20000 шт. на суму 151800,00 грн на загальну кількість упаковок - 50/800.

Річний об`єм по кожній номенклатурній позиції відліковується від моменту поставки першої партії даної номенклатурної позиції (п. 3 додаткової угоди №3).

06.08.2019 р. між ТОВ "Калина медична виробнича компанія" та ТОВ "Новалік-Фарм" було підписано додаткову угоду № 4 до договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р., якою було внесено зміни у реквізити сторін.

На виконання умов укладеного договору поставки позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 149173,39 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: № 1144 від 16.08.2019 р. на суму 7092,00 грн, № 1260 від 30.08.2019 р. на суму 62517,96 грн, № 1363 від 30.09.2019 р. на суму 79563,43 грн.

Вказані видаткові накладні були підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідачем було частково оплачено поставлений товар на суму 22092,00 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ "Калина медична виробнича компанія" по контрагенту ТОВ "Новалік-Фарм" за період з 15.01.2017 р. до 02.06.2020 р., у зв`язку з чим неоплаченим залишається товар на суму 127081,39 грн.

15.11.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарм" лист № 188/1, в якому просило відповідача сплатити заборгованість за укладеним договором поставки до 25.11.2019 р.

24.01.2020 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 01-23/20-1, в якій просив сплатити заборгованість за поставлений товар.

У відповідь, відповідачем було надіслано позивачу гарантійний лист № 13 від 26.02.2020 р., яким визначено графік виконання фінансових зобов`язань за поставлений товар за договором поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р., а саме - березень 2020 року в сумі 40000,00 грн, квітень 2020 року в сумі 40000,00 грн, травень 2020 року в сумі 57081,39 грн, та зазначав, що зобов`язання ТОВ "Новалік-Фарм" будуть виконані у повному обсязі у вказані періоди.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р. здійснив лише часткову оплату товару, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 127081,39 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як передбачено ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами укладеного договору поставки сторони передбачили, що продукція відвантажується покупцю на умовах DDP згідно з Інкотермс 2000 (в редакції Міжнародної Торгової Палати 2000 р.) (п. 2.11 договору).

Відповідно до ст. А.4 DDP Інкотермс 2000 (в редакції Міжнародної Торгової Палати 2000 р.) продавець зобов`язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, названої покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

Згідно зі ст. А.7 DDP Інкотермс 2000 продавець зобов`язаний дати покупцю достатнє повідомлення про відправлення товару, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити заходів, звичайно необхідних для одержання поставки товару.

Покупець зобов`язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу (п. Б.1 DDP).

За п. Б.4 DDP Інкотермс 2000 покупець зобов`язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності зі статтею А.4.

Отже матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату поставленого позивачем товару не здійснив у повному обсязі, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 127081,39 грн, в той час як доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р. підлягає задоволенню у розмірі 127081,39 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 18808,68 грн пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно п. п. 3.2, 3.4 покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення оплати, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 18808,68 грн пені підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, її розмір є арифметично правильним.

Також, за неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 2459,39 грн 3% річних та 2659,82 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індекса інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нараховані позивачем 2459,39 грн 3% річних та 2659,82 грн інфляційних втрат є арифметично правильними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач також просив суд стягнути з відповідача 20359,61 грн збитків у вигляді вартості нереалізованого товару внаслідок невиконання відповідачем річного плану закупівель.

29.08.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина медична виробнича компанія" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайнек" (далі - підрядник) було укладено договір підряду № 4716, відповідно умов якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання за плату надати послуги з виготовлення пакетів з давальницької сировини замовника.

На підтвердження понесення збитків позивач надав наступні докази:

- довідку-розрахунок вартості упаковки станом на 01.06.2020 р. на суму 20359,61 грн (папір пакувальний з друком - замовляється у постачальника ТОВ "ВІП Графікс"; з паперу пакувального формувались пакети, де послуги з переробки надавало ТОВ "Тайнек");

- роздруківку оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 за 01.06.2020 р. по номенклатурі пакети з друкованим логотипом;

- акт звірки взаємних розрахунків за період лютий 2019 року - березень 2019 року між ТОВ "Калина медична виробнича компанія" та ТОВ "ВІП Графікс" за договором підряду № 27.01-2018 від 02.01.2016 р., з якого вбачається, що 26.02.2019 р. відбулося надходження пакувальних матеріалів від ТОВ "ВІП Графікс" до ТОВ "Калина медична виробнича компанія" на суму 52236,36 грн (за накладною № 55 від 26.02.2019 р.), а 29.03.2019 р. ТОВ "Калина медична виробнича компанія" було здійснено оплату у сумі 52236,36 грн за поставлені ТОВ "ВІП Графікс" пакувальні матеріали.

Також позивач надав до матеріалів справи копію службового листа від 18.08.2020 р. завідуючого складом ТОВ "Калина медична виробнича компанія" Оленіч М.В. на ім`я директора ТОВ "Медична виробнича компанія" про рух сировини (упаковки) для виготовлення продукції під ТМ "Панночка" за період з 20.09.2017 р. по 18.08.2020 р.

На підставі вказаного позивач просить суд стягнути з ТОВ "Новалік-Фарм" 20359,61 грн коштів за виготовлення упаковки, яка не може бути реалізована іншим покупцям, оскільки маркована торгівельною маркою відповідача.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Як передбачено ч. 2 ст. 224 ГПК України, збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 р. у справі № 917/1651/16.

Як передбачено ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Таким чином позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування, а також, на позивача покладено обов`язок доведення того факту, що ці доходи (вигода) не є абстрактними.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження тієї обставини, що замовлення позивачем та виготовлення упаковки на суму 20359,61 грн було узгоджено з відповідачем, оскільки за затвердженими додатковою угодою № 3 від 23.01.2019 р. до додатку № 1 до договору поставки річний план та поставка товару визначалися річним об`ємом закупівлі у кількості 40000 шт. упаковок на суму 276000,00 грн, по потребі.

При цьому, надані позивачем докази понесення витрат на виготовлення упаковки фактично за змістом не пов`язані з Товариством з обмеженою відповідальністю "Новалік-Фарм".

Отже, неможливо встановити, що заявлені до стягнення кошти за своєю правовою природою є реальними збитками (упущеною вигодою), в розумінні чинного законодавства, оскільки відсутні належні та допустимі докази понесення вказаних витрат саме з вини відповідача, у зв`язку з чим відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача та здійсненими позивачем витратами, а тому вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача збитків у даній справі не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 20359,61 грн збитків, є необґрунтованою, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про те, що позивачем було невірно здійснено розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано контррозрахунку вказаних сум та не вказано в чому саме полягає неправильність здійсненого розрахунку, а навпаки колегією суддів вказаний розрахунок перевірений та є арифметично правильним.

Також, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що позивач за умовами укладеного договору поставки був зобов`язаний поставляти відповідачу продукцію в ексклюзивних упаковках, в яких заборонялось поставляти товар іншим покупцям. При цьому, позивач порушив умови вказаного договору в частині ексклюзивності упаковок та поставляв продукцію в таких упаковках іншим покупцям, в результаті чого між сторонами велись усні перемовини і було прийнято спільне рішення, що відповідач не сплачуватиме решту коштів за отриману продукцію.

Однак у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження вищезазначених обставин, у тому числі докази порушення позивачем умов укладеного договору поставки № 49ПЛ/2017 від 20.09.2017 р. в частині ексклюзивності упаковок.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2020 р. у справі № 911/1660/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальність Новалік-Фарм задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність Новалік-Фарм залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2020 р. у справі № 911/1660/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2020 р. у справі № 911/1660/20.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальність Новалік-Фарм .

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.05.2021 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В.Андрієнко

С.А. Пашкіна