Рішення

від 13.05.2021 по справі 910/13529/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2021Справа № 910/13529/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Волковій Д. Р., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроброкер"

до Державного агентства резерву України

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Ніжинський комбінат хлібопродуктів"

про стягнення 1 884 490,68 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Михайлець О. В.

від третьої особи: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року до Господарського суду м. Києва із позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроброкер" (далі - ТОВ "Агроброкер", позивач) до Державного агентства резерву України (далі - Держрезерв, відповідач) про стягнення коштів у сумі 1 884 490, 60 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву № Юр-2в/117з від 19.09.2016 р. в частині відпуску ТОВ "Агроброкер" жита 2 класу у кількості 1 466,379 тонн, вартість якого була сплачена позивачем.

У позові ТОВ "Агроброкер" просить стягнути з Держрезерву кошти попередньої оплати у сумі 1 335 000, 00 грн., інфляційні втрати у сумі 434 943, 00 грн. та 3 % річних у сумі 114 547, 68 грн., що разом складає 1 884 490, 60 грн.

Під час першого розгляду справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 р. до участі у справі була залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Ніжинський комбінат хлібопродуктів" (далі - ДП "НКХП", третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 р. позовні вимоги ТОВ "Агроброкер" було задоволено, стягнуто з Держрезерву попередню оплату в сумі 1 335 000, 00 грн., інфляційні втрати в сумі 434 943, 00 грн., 3 % річних в сумі 114 547, 68 грн.

Постановою Верховного Суду від 26.11.2020 р. рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 р. справа була прийнята до нового розгляду у загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання, учасникам спору надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач надав свій відзив (під час першого розгляду справи), у якому проти позову заперечив, вважав, що у вирішенні даного спору необхідно керуватись положеннями спеціального законодавства у сфері державного матеріального резерву, зокрема, Законом України "Про державний матеріальний резерв" та Порядком реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 25.08.2004 р. Також зазначив, що свої зобов`язання за договором Держрезерв виконав, передавши позивачу два примірники розпорядження (наряду) на відпуск матеріальних цінностей (жита 2 класу у кількості 1 466,379 тонн) і у подальшому відповідач не несе відповідальності за те, яким чином позивачем буде реалізоване право на отримання матеріальних цінностей від зберігача (ДП "НКХП"). При цьому у разі невиконання зберігачем розпорядження Держрезерву з передачі цінностей покупцю, то до позивача, як власника майна, переходять усі права Держрезерву до відповідального зберігача, як до боржника. На підставі викладеного вважав, що він є неналежним відповідачем у справі.

Третя особа - ДП "НКХП" у письмових поясненнях, наданих під час першого розгляду справи, вказала, що позивач не підтвердив належними доказами тієї обставини, що ДП "НКХП" було прийняте від позивача жито 2 класу у кількості 1466,379 тонн на зберігання, а тому обов`язку третьої особи повернути покупцю матеріальні цінності позивач не довів.

Під час нового розгляду спору учасники справи своїм правом не скористались, заяв по суті позову не надали.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, повторно не з`явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за їх відсутності до суду не надали, тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.

Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та врахувавши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.11.2020 р. по даній справі, суд дійшов висновку, що позов ТОВ "Агроброкер" задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.

Установлено, що 19.06.2016 р. між ТОВ "Агроброкер" (покупець) та Держрезервом (продавець) був укладений договір купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву № Юр-2в/117з, за умовами якого:

- продавець продає (відпускає) матеріальні цінності державного резерву, а покупець купує матеріальні цінності державного резерву на умовах EXW "Франко-склад" відповідно до Інкотермс-2010 (п. 1.1);

- найменування матеріальних цінностей - 1466,379 тонн жита 2 класу, рік закладення 2009, яке знаходиться на зберіганні у ДП "НКХП" (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, пр. Урожайний, 16) (п. 1.2, 1.3 договору);

- вартість матеріальних цінностей, що реалізуються за договором визначається за результатами проведеного аукціону та відповідно до протоколу від 06.09.2016 р. № 154/зерно, лот № 210 та складає: жито 2 класу у кількості 560,300 тонн вартістю 257 349,70 грн. без ПДВ; жито 2 класу у кількості 352,250 тонн вартістю 431 316,04 грн. без ПДВ; жито 2 класу у кількості 553,829 тонн вартістю 423 834,26 грн., що разом становить 1 466,379 тонн загальною вартістю 1 335 000,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 2.2 договору грошові кошти, сплачені покупцем на рахунок продавця, як гарантійний внесок, зараховуються як останній платіж в оплату вартості матеріальних цінностей, вказаних у пункті 2.1 договору на підставі листа-звернення покупця.

Покупець може здійснювати оплату за матеріальні цінності частинами (пункт 3.1 договору). Протягом 30-ти календарних днів з дати укладення договору покупець здійснює повну оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, вказаний у реквізитах договору (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору протягом 5-ти робочих днів з дати отримання коштів продавець передає покупцю (уповноваженому представнику покупця за довіреністю) два примірники розпорядження (наряду) на відпуск оплачених матеріальних цінностей.

Покупець (уповноважений представник покупця за довіреністю) протягом 5-ти робочих днів після отримання розпорядження (наряду) повинен прибути до організації (підприємства) - зберігача матеріальних цінностей державного резерву та отримати матеріальні цінності, що вказані у розпорядженні (наряді), або укласти договір про їх відповідальне зберігання; договір укладається з дати отримання розпорядження (наряду) (п. 3.5 договору). З моменту передачі розпорядження (наряду) продавцем покупцю останній несе всі подальші витрати, пов`язані із зберіганням, відвантаженням та транспортуванням матеріальних цінностей (п. 3.6 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору продавець має право вимагати від покупця оплати за матеріальні цінності. Покупець має право після здійснення оплати протягом 5-ти робочих днів отримати два примірники розпорядження (наряду) на відпуск матеріальних цінностей (п. 4.2 договору).

Продавець зобов`язаний видати покупцю два примірники розпорядження (наряду) на відпуск матеріальних цінностей після настання підстав, вказаних у пункті 3.3 договору (п. 4.3 договору). Покупець зобов`язаний: оплатити вартість матеріальних цінностей; вибрати з державного резерву матеріальні цінності у передбачені договору строки або укласти договір про їх відповідальне зберігання (п. 4.4 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 01.12.2016 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1 договору).

Того ж дня (19.09.2016 року) між ТОВ "Агроброкер" (поклажодавець) та ДП "НКХП" був укладений договір надання послуг зерновим складом № 44 (далі - договір зберігання). Відповідно до умов цього договору поклажодавець зобов`язується передати, а зерновий склад зобов`язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові та олійні культури, продукти їх переробки (далі - продукція) фактичної якості та кількості, яка визначається за фактичною кількістю продукції, що надійшла на карточку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями, що видаються зерновим складом поклажодавцю; зберігання зерна та продукції передбачає комплекс заходів для довготривалого збереження, що включає в себе приймання, доробку, зберігання та відвантаження продукції (п. 1.1).

Продукція, що передається на зберігання - жито (п. 1.2 договору зберігання). Зерновий склад забезпечує знеособлене зберігання продукції за культурами, класами і роками врожаю (п. 1.3 договору зберігання).

Строк зберігання починається з моменту фактичної передачі (постачання або переоформлення) продукції зерновому складу та закінчується з моменту відвантаження поклажодавцю або переоформлення на нового власника, але не пізніше ніж 31.05.2017 за кількістю календарних днів фактичного періоду зберігання (п. 2.1 договору зберігання).

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу № Юр-2в/117з від 06.09.2016 р., з урахуванням суми гарантійного внеску, ТОВ "Агроброкер" (покупець) перерахувало на користь Держрезерву грошові кошти у загальній сумі 1 335 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1092 від 27.10.2016 на суму 420 000,00 грн., № 1093 від 28.10.2016 на суму 782 358,20 грн., № 1036 від 02.09.2016 на суму 132 641,80 грн.

У свою чергу, Держрезерв, на виконання п. 4.3 договору, передав ТОВ "Агроброкер" розпорядження (наряди) № 0.64 від 27.10.2016 р. на 635,3 тонн жита 2 класу 2009 року закладення вартістю 419 023,07 грн. та № 0.64/63 від 09.11.2016 р. на 831,079 тонн жита 2 класу 2009 року закладення вартістю 915 976,93 грн., що разом становить 1466,679 тонн вартістю 1 335 000,00 грн.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, 17.08.2019 р. ТОВ "Агроброкер" звернулось до Держрезерву з вимогою (лист від 15.08.2019 р.), у якій просило на виконання договору № Юр-2в/117з від 19.09.2016 р. передати позивачу 1466,679 тонн жита 2 класу 2009 року закладення загальною вартістю 1 335 000,00 грн. протягом 7 днів з дня отримання вимоги.

У відповідь на вказану вимогу, Держрезерв листом від 27.08.2019 р. повідомив позивача, що згідно з актами, складеними на виконання розпоряджень, зерно було відпущене ТОВ "Агроброкер" у повному обсязі.

Не погоджуючись із такою відповіддю, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому вказує, що придбане жито від відповідача він не отримав, при цьому ДП "НКХП" (зберігач) заперечує наявність на зерновому складі жита, яке належить позивачу, тому останній просить стягнути з відповідача попередню оплату у сумі 1 335 000,00 грн., інфляційні втрати у сумі 434 943,00 грн. та 3 % річних у сумі 114 547,68 грн.

Перевіряючи такі доводи ТОВ "Агроброкер" та вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У даному випадку права та обов`язки учасників спору виникли на підставі наступних правочинів:

- договору № Юр02в/117з купівлі-продажу (відпустку) матеріальних цінностей державного резерву від 19.09.2016, укладеного між ТОВ "Агроброкер" та Держрезервом;

- договору надання послуг зерновим складом № 44 від 19.09.2016, укладеного між ТОВ "Агроброкер" та ДП "НКХП".

При цьому договір купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву № Юр02в/117з від 19.09.2016 р. був укладений відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв", отже, й правовідносини між сторонами, що пов`язані з матеріальними цінностями державного резерву, окрім загальних норм Цивільного кодексу України, регулюються нормами спеціального закону - Закону України "Про державний матеріальний резерв" та прийнятими на його виконання підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 25.08.2004 р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положенням статті 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно із преамбулою Закону України "Про державний матеріальний резерв" цей Закон визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального і регулює відносини в цій сфері.

Статтею 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Згідно зі ст. 2 вказаного Закону відпуском матеріальних цінностей з державного резерву є реалізація чи безоплатна передача матеріальних цінностей державного резерву визначеному одержувачу (споживачу) або реалізація їх на ринку.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" матеріальні цінності з державного резерву реалізуються на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 25 Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 25.08.2004 р. (далі - Порядок), Держрезерв протягом п`яти робочих днів після виконання переможцем аукціону умов договору купівлі-продажу матеріальних цінностей щодо оплати їх вартості видає розпорядження відповідальному зберігачеві про їх відпуск переможцю аукціону. У разі невиконання відповідальним зберігачем розпорядження Держрезерву до переможця аукціону переходять усі права Держрезерву щодо відповідального зберігача як до боржника.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції про оформлення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1042 від 24.09.2012, організації - зберігачі матеріальних цінностей державного резерву, що належать до сфери управління Держрезерву, проводять відпуск матеріальних цінностей на підставі розпорядження (наряду) та довіреності покупця з подальшим оформленням накладної та акта на виконання розпорядження (наряду). Відпуск матеріальних цінностей підтверджується складанням авізо, яке надсилається організацією - зберігачем матеріальних цінностей, що належить до сфери управління Держрезерву, разом з актом на виконання розпорядження (наряду) до Держрезерву не пізніше п`яти робочих днів з дати проведення відпуску.

Отже, зі змісту статей 2 та 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" вбачається, що реалізація матеріальних цінностей з державного матеріального резерву на ринку можлива лише у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та на підставі рішення про відпуск їх з державного матеріального резерву. Таким рішенням є відповідне розпорядження (наряд) про відпуск матеріальних цінностей з державного резерву.

Вказана норма кореспондується умовам договору купівлі-продажу матеріальних цінностей № Юр02в/117з від 19.09.2016, укладеного між ТОВ "Агроброкер" та Держрезервом. Так, відповідно до п. 3.3 договору купівлі-продажу продавець зобов`язався протягом 5 робочих днів з дати отримання грошових коштів передати позивачу два примірника розпорядження (наряду) на відпуск оплачених матеріальних цінностей.

У розділі 4 договору купівлі-продажу "права і обов`язки сторін" сторони передбачили, що: 1) продавець має право - вимагати від покупця оплати за матеріальні цінності, визначені пунктом 2.1 договору (пункт 4.1.1 договору), а покупець - має право після здійснення оплати протягом 5-ти робочих днів отримати два примірники розпорядження (наряду) на відпуск матеріальних цінностей (пункт 4.2.1 договору); 2) продавець зобов`язаний - видати покупцю два примірники розпорядження (наряду) на відпуск матеріальних цінностей після настання підстав, зазначених у пункті 3.3 договору, а покупець зобов`язаний оплатити вартість матеріальних цінностей, визначених пунктом 2.1 договору, та вибрати з державного резерву матеріальні цінності у передбачені договором строки, або укласти договір про їх відповідальне зберігання.

Згідно з п. 3.5 договору покупець протягом 5-ти робочих днів після отримання розпорядження (наряду) повинен прибути до зберігача матеріальних цінностей державного резерву та отримати матеріальні цінності, що вказані у розпорядженні (наряді) або укласти договір про їх відповідальне зберігання. З моменту передачі розпорядження (наряду) продавцем покупцю, останній несе всі подальші витрати, пов`язані із зберіганням, відвантаженням та транспортуванням матеріальних цінностей (п. 3.6 договору).

Як вже встановлено судом, сторонами спору були виконані обов`язки за договором купівлі-продажу, а саме - ТОВ "Агроброкер" у повному обсязі сплатило вартість матеріальних цінностей у сумі 1 335 000,00 грн., а Держрезерв видав покупцю два примірника розпорядження (наряди) № 0.64/62 від 27.10.2016 р. та № 0.64/63 від 09.11.2016 р. на відпуск матеріальних цінностей - жита 2 класу 2009 року закладення, кількістю 1466,679 тонн вартістю 1 335 000,00 грн.

При цьому умовами договору купівлі-продажу не передбачено обов`язку Держрезерву фактично здійснювати постачання (відпуск) матеріальних цінностей (жита) ТОВ "Агроброкер" (покупцю). Отримання товару здійснюється самим покупцем на підставі наданих Держрезервом розпоряджень (нарядів) у ДП "НКХП" - зберігача матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Отже, враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач довів належними доказами факт виконання своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу матеріальних цінностей № Юр-2в/117з від 19.09.2016 р.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність порушень Держрезервом прав позивача, суд доходить висновку, що підстав для повернення відповідачем на користь ТОВ "Агроброкер" коштів за сплачене ним жито 2 класу у кількості 1466,379 тонн у сумі 1 335 000, 00 грн. немає.

Також немає підстав і для стягнення нарахованих позивачем інфляційних втрат у сумі 434 943, 00 грн. та 3 % річних у сумі 114 547, 68 грн., які є похідними вимогами від основної.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі невиконання відповідальним зберігачем розпорядження Держрезерву, до переможця аукціону переходять усі права Держрезерву щодо відповідального зберігача як до боржника (п. 25 Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву).

Згідно з ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Отже, норми закону надають боржнику право покласти на іншу особу виконання його обов`язку перед кредитором, в свою чергу, покладення боржником на іншу особу виконання обов`язку перед кредитором закон обмежує лише у випадку, коли відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто.

Таким чином, відповідно до пункту 25 Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву позивач отримав право вимоги до відповідального зберігача щодо постачання матеріальних цінностей за договором та у разі невиконання відповідальним зберігачем розпорядження Держрезерву до позивача переходять всі права Держрезерву у правовідносинах з ДП "Ніжинський комбінат хлібопродуктів", який є боржником.

Так, встановлено, що у провадженні Господарського суду Чернігівської області знаходилась справа № 927/143/19 за позовом ТОВ "Агроброкер" до ДП "НКХП" про зобов`язання відповідача повернути жито. Як стверджував позивач у вказаній справі, предметом спору стало часткове отримання від зберігача (ДП "НКХП") жита - у кількості 707,680 т., що було предметом договору купівлі-продажу № Юр02в/117з від 19.09.2016 р. та знаходилось на зберіганні у ДП "НКХП" відповідно до договору зберігання № 44 від 19.09.2016 р.

Однак, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 р., що набрала законної сили, провадження у справі № 927/143/19 було залишене без розгляду за заявою ТОВ "Агроброкер".

У даній справі позивач (ТОВ "Агроброкер") зазначає, що ДП "Ніжинський КХП", як зберігач жита, яке було придбане у відповідача за договором купівлі-продажу № Юр-2в/117з від 19.09.2016 р., вказав на те, що таке жито у нього відсутнє, оскільки поклажодавець не передавав його на зберігання, а представник відповідача у судовому засіданні вказував, що куплене позивачем жито було видане останньому належним чином третьою особою за договором зберігання на підставі відповідних актів.

При цьому матеріали справи містять копії односторонніх актів ДП "НКХП" № 17 від 01.11.2016 р. та № 18 від 10.11.2016 р., наданих відповідачем, з яких вбачається, що на підставі розпоряджень (нарядів) Держрезерву № 0.64/62 від 27.10.2016 р. та № 0.64/63 від 09.11.2016 р. ДП "НКХП" відпустило ТОВ "Агроброкер" 1466,679 тонн жита 2 класу 2009 року закладення. Указані акти складені в односторонньому порядку третьою особою, тобто без участі поклажодавця (позивача).

Також у справі містяться листи ДП "НКХП" від 19.09.2016 р., від 10.11.2016 р., від 06.02.2018 р., від 23.02.2018 р., адресовані ТОВ "Агроброкер", у яких зерновий склад з 2016 р. по 2018 р. просив позивача забрати своє жито, що знаходилось у нього на зберіганні, оскільки воно має перевищені терміни зберігання, зараженість довгоносиком та подальше зберігання такого зерна призводить до погіршення його якісних і кількісних показників. Доказів направлення вказаних листів адресату учасники справи не надали.

Разом з тим, суд враховує, що за змістом ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Згідно з п. 3.2 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 р., підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання. Оригінал першого примірнику складської квитанції вручається поклажодавцю. Оригінал другого примірнику складської квитанції зберігається зерновим складом.

При витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом. На повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки "Погашено", про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно. Погашені оригінали складських квитанцій та їх другі примірники зберігаються на зерновому складі протягом трьох років з дня їх погашення (п. 3.4 Положення).

Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. Складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа (ст. 1 вищевказаного Закону).

Відповідно до п. 2.12 Інструкції про оформлення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1042 від 24.09.2012, організації-зберігачі матеріальних цінностей державного резерву, що належать до сфери управління Держрезерву, проводять відпуск матеріальних цінностей на підставі розпорядження (наряду) та довіреності покупця з подальшим оформленням накладної та акта на виконання розпорядження (наряду). Відпуск матеріальних цінностей підтверджується складанням авізо, яке надсилається організацією - зберігачем матеріальних цінностей, що належить до сфери управління Держрезерву, разом з актом на виконання розпорядження (наряду) до Держрезерву не пізніше п`яти робочих днів з дати проведення відпуску.

Крім того, відповідно до умов договору № 44 від 19.09.2016 р., укладеного між ТОВ "Агроброкер" (поклажодавець) та ДП "НКХП" (зерновий склад), поклажодавець зобов`язується передати, а зерновий склад прийняти на зберігання жито фактичної якості та кількості, яка визначається по фактичній кількості продукції, що надійшла на карточку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями, що видаються зерновим складом поклажодавцеві.

Згідно з п. 3.5 вказаного договору передача продукції зерновим складом поклажодавцю зі зберігання здійснюється на підставі письмового клопотання поклажодавця, у присутності його представника, за умовою кінцевого розрахунку за надані зерновим складом послуги (приймання, доробку, зберігання, оформлення документів) та за відвантаження, після отримання оригіналу доручення, складських документів, пред`явлення паспорту з послідуючою видачею поклажодавцю товаротранспортних, накладних, акта виконаних робіт, посвідчення про якість, акта - розрахунку.

Передача продукції зерновим складом поклажодавцю зі зберігання та розрахунки проводяться у заліковій вазі, виходячи з фактичної якості продукції, що визначилась в партії у процесі доробки та зберігання продукції на момент відвантаження. Відвантаження здійснюється в обмежуваний 20 денний період (п.п.3.6, 3.7 договору).

Згідно з п. 3.8 договору при відвантаженні продукції обов`язкова присутність представника поклажодавця, який підписує товаротранспортну накладну по отриманню продукції, після чого відповідальність за зберігання по кількості та якості продукції покладається на поклажодавця. Передача продукції можлива шляхом переоформлення на іншого власника, по письмовій заяві, з відображенням якості цієї продукції, а також при укладенні договору на зберігання з новим власником і його письмовій згоді.

Аналіз зазначених правових норм та умов договору зберігання свідчить про те, що зміна власника зерна, переоформлення зерна, рух зерна (його прийняття на зберігання, видача) оформлюються складськими документами на зерно, які чітко визначені законом (первинні документи).

Водночас, учасники справи не надали належних первинних документів щодо дотримання порядку оформлення зерна на виконання договору зберігання та подальшого його руху, а наявні у справі докази такими не є.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що під час розгляду даної справи відповідач належними та вірогідними доказами довів суду те, що зобов`язання за договором купівлі-продажу № Юр02в/117з від 19.09.2016 р. перед ТОВ "Агроброкер" ним було виконане, а усі зобов`язання щодо видачі матеріальних цінностей (жита 2 класу 2009 року закладення, кількістю 1 466,679 тон) перейшли до зберігача матеріальних цінностей (ДП "НКХП").

Проте, вимоги до зберігача не є предметом розгляду даного позову.

Отже, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агроброкер" до Держрезерву суд відмовляє.

У разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору за правилами ст. 129 ГПК України покладаються на позивача, у тому числі, зі сплати судового збору за подачу позову, апеляційної та касаційної скарг Держрезерву від 26.03.2020 р. та від 15.07.2020 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроброкер" до Державного агентства резерву України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Ніжинський комбінат хлібопродуктів" про стягнення коштів у сумі 1 884 490,68 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроброкер" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41, офіс 32, ідентифікаційний код 38920475) на користь Державного агентства резерву України (01601, місто Київ, вулиця Пушкінська, будинок 28, ідентифікаційний код 37472392) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг в розмірі 98 935 (дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) грн. 76 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 13 травня 2021 року.

Повний текст рішення складений 24 травня 2021 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.