Рішення

від 13.05.2021 по справі 910/3507/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2021Справа № 910/3507/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ"

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 223884,34 грн

представники сторін:

від позивача: Носенко Т.С.

від відповідача: Шилець А.Р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 220224,86 грн збитків у вигляді упущеної вигоди, з яких: 142034,92 грн - винагорода, 64197,56 грн - пеня, 8727,36 грн - інфляційні втрати, 5265,02 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не правомірно відмовився підписувати акт приймання-передачі наданих юридичних послуг, а тому позивач не отримав доходу на який він розраховував надаючи послуги на виконання договору про надання юридичних послуг від 18.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01.04.2021.

30.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечує.

Протокольною ухвалою від 01.04.2021 відкладено підготовче судове засідання на 22.04.2021.

08.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

19.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

У підготовчому засіданні 22.04.2021 суд розглянув заяву позивача про збільшення позовних вимог та встановив наступне.

У своїй заяві позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 223884,34 грн, з яких: 142034,92 грн - винагорода, 66185,98 грн - пеня, 10234,98 грн - інфляційні втрати, 5428,46 грн - 3% річних.

У відповідності до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, судом прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, у зв`язку із чим має місце нова ціна позову.

У підготовчому засіданні 22.04.2021 представник позивача заявив клопотання про витребування у Національного Банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доказів.

Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, суд на підставі ст.81 Господарського процесуального кодексу України відмовив у його задоволенні, з огляду на необґрунтованість заявленого клопотання. Крім того, клопотання про витребування доказів подане з порушенням строку встановленого ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, що також є підставою для відмови у задоволенні відповідного клопотання.

У підготовчому засіданні 22.04.2021 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.05.2021.

Присутній у судовому засіданні 13.05.2021 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.05.2021 надав пояснення по суті заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 13.05.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ" (Юридична компанія, Позивач), Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" (замовник, Банк) та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд, відповідач) укладено договір про надання юридичних послуг (далі - договір), відповідно до умов якого замовник замовляє, а юридична компанія бере на себе обов`язки за плату надавати замовнику юридичні послуги щодо стягнення простроченої заборгованості боржників Банку, в т.ч. в судовому порядку та/або в межах виконавчого провадження, а саме: ТОВ "ДРУЖКІВСЬКА ХАРЧОСМАКОВА ФАБРИКА" за кредитними договорами №21 від 15.12.2008, № 4 від 22.03.2011; TOB "М.Р." за кредитним договором № 21 від 10.08.2011; відповідних поручителів, в тому числі представництво інтересів та захист прав Банку в судах України, правоохоронних органах та органах прокуратури, а також в органах, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі - юридичні послуги).

Відповідно до п.1.2. договору результатом надання юридичних послуг є зарахування грошових коштів на накопичувальний рахунок банку в рахунок повного погашення кредитної заборгованості, внаслідок наданих юридичною компанією юридичних послуг.

Згідно із п.5.1 договору приймання-передача наданих юридичних послуг здійснюється шляхом підписання сторонами відповідного Акту, який складається лише у разі досягнення бажаного результату надання юридичних послуг (надходження на рахунок замовника коштів), передбаченого в п.1.2 договору, внаслідок наданих юридичною компанією юридичних послуг

Відповідно до п.5.2 договору юридична компаніє складає проект Акту та направляє його Замовнику та Фонду в трьох оригінальних примірниках.

За змістом пункту 5.3. договору Замовник та Фонд зобов`язуються підписати три примірника Акту не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту надання його примірників Юридичною компанією та у зазначений вище строк повернути один підписаний примірник Акту Юридичній компанії або надати вмотивовану відмову від підписання Акту у разі наявності зауважень до наданих Юридичних послуг.

У відповідності до пункту 5.4. договору у випадку мотивованої відмови Замовника та/або Фонду від підписання Акту сторони в строк не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання юридичною компанією мотивованої відмови Замовника та/або Фонду підписують протокол, який містить перелік істотних недоліків юридичних послуг і строки їх усунення.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що сплата винагороди Юридичній компанії здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дня надходження на рахунок замовника коштів відповідно до п.4.1. договору та підписання Акту приймання-передачі юридичних послуг від юридичної компанії в порядку, передбаченому Розділом 5 даного договору.

Позивач зазначає, що у відповідності до умов договору юридична компанія матиме право на отримання винагороди: або в разі отримання коштів Банком в рахунок погашення кредитної заборгованості завдяки діям виконавця, в тому числі і в результаті примусового виконання рішення, або в разі отримання коштів Банком від продажу права вимоги але за умови отримання виконавцем додаткових судових рішень на користь Банку щодо Боржника ТОВ "М.Р." та його поручителя.

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що на виконання умов Договору, виконавцем були надані юридичні послуги, в результаті яких за Банком було зареєстровано право власності на житлові будинки та земельні ділянки, зокрема:

04.07.2019 за ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 3223186800:05:004:0050, що знаходяться за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Романків, вул. Святкова, 2, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "М.Р." на користь АТ "УКРБІЗНЕСБАНК" за Кредитним договором № 21 від 10.08.2011;

04.07.2019 за ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 3223186800:05:004:0052, що знаходяться за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Романків, вул. Святкова, 4, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "М.Р." на користь АТ "УКРБІЗНЕСБАНК" за Кредитним договором № 21 від 10.08.2011;

04.07.2019 за ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 3223186800:05:004:0049, що знаходяться за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Романків, вул. Святкова, 1, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "М.Р." на користь АТ "УКРБІЗНЕСБАНК" за Кредитним договором № 21 від 10.08.2011;

01.11.2019 на рахунок Банку надійшли кошти в розмірі 2898671,77 грн, з яких:

1483345,69 грн. від реалізації 22.10.2019 на електронному аукціоні житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:05:004:0050, що знаходяться за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Романків, вул. Святкова, 2;

1415326,08 грн. від реалізації 22.10.2019 на електронному аукціоні житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:05:004:0052, що знаходяться за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Романків, вул. Святкова, 4.

Отже, за доводами позивача, в результаті наданих позивачем юридичних послуг за ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" зареєстровано право власності на житлові будинки та земельні ділянки, які в подальшому Банк реалізував та отримав кошти у розмірі 2898671,77 грн.

04.11.2019 позивачем подано лист вих. № 2/16-304 від 04.11.2019 зі звітом виконавця від 04.11.2019 про виконання договору про надання юридичних послуг від 18.12.2017 з додатками та три примірника акту приймання-передачі наданих юридичних послуг з проханням передати підписані акти зі звітами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Однак, три примірника Акта приймання-передачі наданих юридичних послуг Фонд зі своєї сторони не підписав та у встановлені Договором строки не надав вмотивованої відмови.

17.01.2020 позивачем направлено до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб лист вих. № 2/16-308 від 17.01.2020 щодо повторного розгляду Актів приймання-передачі наданих юридичних послуг.

Листом вих. № 50-1072/20 від 22.01.2020 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вказав, що незважаючи на зарахування грошових коштів на рахунок Банку, виконавцем не надано підтвердження наявності рішень судів на користь Банку, винесених в результаті наданих Юридичною компанією послуг.

11.03.2020 позивач направив до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб лист вих. № 2/16-311 від 11.03.2020 з проханням оплатити передбачену договором винагороду виконавцю.

Листом вих. № 50-4995/20 від 09.04.2020 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивачу, що ним не надано підтвердження наявності рішень судів на користь банку, винесених в результаті наданих послуг.

08.05.2020 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №12661110045002325 про державну реєстрацію припинення ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" як юридичної особи.

14.09.2020 позивач направив до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимогу вих. № 2/16 від 14.09.2020 про сплату упущеної вигоди відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України.

У відповідь на зазначену вимогу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом вих. № 27-12949/20 від 15.10.2020 повідомив позивача, що підстави для виплати винагороди відсутні та цивільні права останнього не порушувались.

Позивач звертаючись до суду із даним позовом зазначає, що належним способом захисту є відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб Акт не підписав чим не надав згоди Банку на виплату винагороди Позивачу, а ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" 08.05.2020 було припинено, внаслідок чого позивач не отримав доходу, на який він розраховував надаючи послуги на виконання умов договору, а саме винагороди в розмірі 142 034,92 грн, у зв`язку із чим Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має відшкодувати позивачу збитки, які були завдані Фондом, в порядку п.2 ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України.

За розрахунком позивача сума збитків у вигляді упущеної вигоди (у редакції заяви про збільшення позовних вимог) становить 223884,34 грн, з яких: 142034,92 грн - винагорода, 66185,98 грн - пеня (нарахована з 19.11.2019 по 26.02.2021), 10234,98 грн - інфляційні втрати (нараховані з 19.11.2019 по 26.02.2021), 5428,46 грн - 3% річних (нараховані з 19.11.2019 по 26.02.2021).

В обґрунтування заперечень на позов відповідач посилається на наступні обставини:

Відповідно до статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 08 травня 2020 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №12661110045002325 про державну реєстрацію припинення ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" як юридичної особи, а отже , ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим та відповідно до ст.52 Закону вимоги кредиторів до банку, що були незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, і повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" припинено.

Договором визначено, що умовами для сплати винагороди ТОВ "УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ" у разі надходження Банку коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості та/або продажу права вимоги за кредитним договором:

наявність рішення суду на користь Банку, винесеного в результаті наданих ТОВ "УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ" послуг по кредитним договорам № 21 від 15.12.2008 та № 4 від 22.03.2011, укладеним з ТОВ "ДРУЖКІВСЬКА ХАРЧОСМАКОВА ФАБРИКА";

наявність рішень судів на користь Банку, винесених після укладення договору в результаті наданих ТОВ "УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ" послуг, за кредитним договором №21 від 10.08.2011, укладеним з TOB "М.Р.".

Відповідач зазначає, що позивачем не було надано підтверджень наявності рішень судів на користь банку винесених в результаті наданих юридичною компанією послуг, відповідні рішення суду також відсутні в ЄДРСР.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не порушував цивільні права ТОВ "УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ", в розумінні статті 22 ЦК України, оскільки не настала одна з обставин для їх реалізації, визначена пунктом 4.1. договору.

Відповідач вказує, що позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб збитків, понесення збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками.

Також відповідач наголошує, що кошти у сумі 2898671,77 грн надійшли на рахунок Банку в результаті продажу саме майна, яке належало на праві власності банку, а не в рахунок погашення заборгованості за договором № 21 від 15.12.2008 та окрім того зазначеної суми коштів не вистачає для повного погашення заборгованості, що передбачено п.1.2 договору, яка складала 69268475,84 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі, а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Суд також зазначає, що неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Верховний суд України у своїй постанові від 09.12.2014 у справі №3-188гс14 зазначив, що пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання за договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.08.2020 у справі №910/15883/14.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 Цивільного кодексу України).

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані (за вирахуванням затрат).

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц.

Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється позивачем. Отже, звертаючись із позовом про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, позивач повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які б безспірно підтверджували їх розмір. Дослідження і перевірка розміру та складу заявленої до стягнення суми неодержаних доходів (упущеної вигоди) з огляду на реальність їх характеру має суттєве значення для правильного вирішення спору, виходячи із предмета і підстав цього позову.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із матеріалами справи, між позивачем, Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" як замовником та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб укладено договір про надання юридичних послуг, у відповідності до умов якого замовник замовляє, а позивач взяв на себе обов`язки за плату надавати замовнику юридичні послуги щодо стягнення простроченої заборгованості боржників Банку, в т.ч. в судовому порядку та/або в межах виконавчого провадження, а саме: ТОВ "ДРУЖКІВСЬКА ХАРЧОСМАКОВА ФАБРИКА" за кредитними договорами №21 від 15.12.2008, № 4 від 22.03.2011; TOB "М.Р." за кредитним договором № 21 від 10.08.2011; відповідних поручителів, в тому числі представництво інтересів та захист прав Банку в судах України, правоохоронних органах та органах прокуратури, а також в органах, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що результатом надання юридичних послуг є зарахування грошових коштів на накопичувальний рахунок банку в рахунок повного погашення кредитної заборгованості, внаслідок наданих юридичною компанією юридичних послуг.

У пункті 4.1. договору сторонами погоджено, що винагорода юридичної компанії (позивача) за надання юридичних послуг при досягненні бажаного результату, відповідно до п. 1.2 Договору, складає 4,9% від суми коштів, що надійшли банку в рахунок погашення кредитної заборгованості та/або від продажу права вимоги за кредитним договором, за наявності рішення суду на користь банку, винесеного в результаті наданих юридичних послуг, за виключенням коштів від продажу права вимоги за кредитним договором № 21 від 10.08.2011 укладеним з ТОВ "М.Р", в разі відсутності додаткових (крім тих, що існують на день укладення договору) судових рішень, винесених в результаті надання юридичною компанією послуг по договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зі змісту наведених положень договору можна дійти висновку, що виникнення у Банку зобов`язання по сплаті ТОВ "УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ" винагороди було обумовлене настанням наступних обставин:

надходження Банку коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості та/або продажу права вимоги за кредитним договором;

наявність рішення суду на користь Банку, що мало бути винесено в результаті наданих ТОВ "УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ" послуг за договором.

Як визнається сторонами, 01.11.2019 на рахунок Банку надійшли кошти в розмірі 2898671,77 грн.

Так, відповідно до постанови Правління НБУ від 23 квітня 2015 року № 265 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 24 квітня 2015 року № 87 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та призначено уповноваженою особою Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Білу Ірину Володимирівну строком на 1 рік з 24 квітня 2015 року до 23 квітня 2016 року включно.

Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 24 квітня 2016 року №404 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" на два роки до 23 квітня 2018 року включно.

Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 21 березня 2019 року №623 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ГІАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" строком на один рік з 24 квітня 2019 року до 23 квітня 2020 року включно.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У відповідності до ч.1 ст.48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження, зокрема, здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України; здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 1, 2 ст.50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно, що є об`єктом довірчої власності, інше майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.

Відповідно до ч.2 ст.51 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

За змістом ч. 6. ст.51 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб:

1) на відкритих торгах (аукціоні);

2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 2 від 05.07.2012 (надалі - Положення) зокрема визначено, що порядок організації передпродажної підготовки, реалізації майна банку, у тому числі консолідованого продажу майна банку (кількох банків), затверджується виконавчою дирекцією Фонду гарантування (пункт 5.1. Розділу V).

Пункти 5.6 та 5.11. Положення встановлюють, що інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого реалізується. Реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу.

Відповідно до інформації розміщеної в електронній торговій системі https://prozorro.sale 22.10.2019 відбулись аукціони з продажу майна ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" з продажу:

Житлового будинку №2, загал.пл.-244,4 кв.м; житлова пл. 86,7 кв.м за адресою: Київська область, Обухівський р-н, с. Романків, вул.Святкова 2. та земельної ділянки, пл.. 1063 кв.м, кадастровий номер: 3223186800:05:004:0050 (лот GL22N012303);

Житлового будинку №4, загал.пл.-244,9 кв.м; житлова пл. 86,7 кв.м за адресою: Київська область, Обухівський р-н, с. Романків, вул.Святкова 4. та земельної ділянки, пл.. 1036 кв.м, кадастровий номер: 3223186800:05:004:0052 (лот GL22N012304).

Отже, кошти в розмірі 2898671,77 грн надійшли на рахунок Банку в результаті продажу активів банку за спеціально визначеною процедурою, яка регламентує продаж активів неплатоспроможних банків.

Фактично, кошти в розмірі 2898671,77 грн надійшли на рахунок Банку в результаті продажу майна, яке належало на праві власності банку, а не в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами чи від продажу прав вимоги за такими договором.

Разом з тим, зарахування грошових коштів на накопичувальний рахунок банку в рахунок повного погашення кредитної заборгованості (що становила 69268475,84 грн) внаслідок наданих юридичною компанією юридичних послуг, що у відповідності до пункту 1.2. договору є результатом надання юридичних послуг матеріали справи не містять.

Також як зазначено судом вище, за змістом пункту 4.1. договору винагорода позивача за надання юридичних послуг при досягненні бажаного результату, відповідно до п. 1.2 договору, складає 4,9% від суми коштів, що надійшли банку в рахунок погашення кредитної заборгованості та/або від продажу права вимоги за кредитним договором, за наявності рішення суду на користь банку, винесеного в результаті наданих юридичних послуг, за виключенням коштів від продажу права вимоги за кредитним договором № 21 від 10.08.2011 укладеним з ТОВ "М.Р", в разі відсутності додаткових (крім тих, що існують на день укладення договору) судових рішень, винесених в результаті надання юридичною компанією послуг по договору.

Дослідивши зміст листі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вих. № 50-1072/20 від 22.01.2020 та вих. № 50-4995/20 від 09.04.2020, наданих у відповідь на листи позивача щодо підписання акту приймання-передачі наданих юридичних послуг, вбачається, що Фонд повідомляв позивача про ненадання останнім підтвердження наявності рішень судів на користь Банку, винесених в результаті наданих ТОВ "УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ" послуг.

Так, листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.01.2020 за вих. № 50-1072/20 позивача було повідомлено, що в розумінні вимог договору, юридичні послуги вважаються належним чином надані, а в замовника виникає обов`язок, сплатити юридичній компанії винагороду за наявності двох нерозривних факторів - наявність рішень судів на користь банку, винесених в результаті наданих юридичною компанією послуг та зарахування грошових коштів на накопичувальний рахунок банку. Також запропоновано, для повного перегляду підстав для сплати винагороди повідомити про наявність або відсутність рішень судів на користь банку, винесених в результаті наданих юридичною компанією послуг (копія міститься в матеріалах справи).

Листом вих. № 50-4995/20 від 09.04.2020 Фонд повідомив позивача, що останнім не надано підтвердження наявності рішень судів на користь банку, винесених в результаті наданих послуг.

Натомість як підтверджено матеріалами справи позивач судових рішень, прийнятих за результатами наданих позивачем послуг, відповідачу не надав.

Наданий позивачем у матеріали справи план-стратегії по погашенню заборгованості боржником за кредитним договором № 21 від 10.08.2011 визначає лише план дій позивача щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 21 від 10.08.2011, укладеним з ТОВ "М.Р" та не підтверджує настання всіх обставин для визначення та виплати позивачу винагороди за договором про надання юридичних послуг від 18.12.2017.

Разом з тим, посилання позивача на рішення Господарського суду Донецької області від 08.06.2016 р. у справі № 905/1990/15, Обухівського районного суду Київської області від 27.10.2016 у справі № 372/2330/16-ц, Обухівського районного суду Київської області від 27.10.2016 у справі №372/2331/16-ц, Обухівського районного суду Київської області від 27.10.2016 у справі № 372/2332/16-ц, Обухівського районного суду Київської області від 27.10.2016 у справі № 372/2333/16-ц суд вважає необґрунтованим, оскільки вказані рішення ухвалені до укладення договору між сторонами, а тому не можуть вважатися такими, що прийняті за результатами наданих позивачем послуг.

З урахуванням наведеного вище, оцінюючи всі представлені сторонами до матеріалів справи докази у сукупності, можна дійти висновку, що внаслідок не підписання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб акту приймання-передачі наданих юридичних послуг не відбулося порушення зі сторони Фонду зобов`язань за договором про надання юридичних послуг від 18.12.2017, оскільки встановлені вище обставини свідчать про відсутність всіх у сукупності обставин для реалізації права позивача на отримання винагороди, що визначена пунктом 4.1. договору.

Суд зазначає, що за умови відсутності доказів на підтвердження досягнення бажаного результату, визначеного у п.1.2. договору (зарахування грошових коштів на накопичувальний рахунок банку в рахунок повного погашення кредитної заборгованості, внаслідок наданих юридичною компанією юридичних послуг), оскільки позивачем не надано рішень судів на користь банку, винесеного в результаті наданих юридичних послуг, відсутності продажу права вимоги за кредитними договорами, з огляду на те, що кошти у сумі 2898671,77 грн надійшли на рахунок Банку в результаті продажу активів банку за законодавчо визначеною процедурою, яка регламентує продаж активів неплатоспроможних банків, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про протиправність поведінки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не підписання акту приймання-передачі наданих юридичних послуг та відповідно наявності причинного зв`язку між діями Фонду та визначеною позивачем сумою збитків.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18.

Позивачем не у відповідності до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, зокрема щодо наявності неправомірної поведінки з боку відповідача, внаслідок не підписання акту приймання-передачі наданих юридичних послуг та відповідно причинний зв`язок між поведінкою відповідача та збитками відсутній.

Разом з тим заявлені позивачем суми пені, інфляційних втрат та 3% річних не можуть вважатися збитками в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 223884,34 грн, з яких: 142034,92 грн - винагорода, 66185,98 грн - пеня, 10234,98 грн - інфляційні втрати, 5428,46 грн - 3% річних.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРЕЙД-МЕНЕДЖМЕНТ" про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 223884,34 грн.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи наведене, у відповідності до ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд справи покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 25.05.2021.

Суддя С. О. Турчин