Рішення

від 21.05.2021 по справі 371/98/19

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.05.2021 Єдиний унікальний № 371/98/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року м. Миронівка

ЄУН 371/1380/17

Провадження № 2/371/37/21

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Марусич А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження-Агро про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки за актом приймання - передачі,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивачі звернулися до суду, посилаючись на ті обставини, що після смерті ОСОБА_3 в порядку спадкування набули право спільної часткової власності по Ѕ частці на земельну ділянку з кадастровим номером 3222986300:03:206:0017, площею 6,2037 гектарів, що розташована на території Пустовітської сільської ради Миронівського району Київської області.

За життя ОСОБА_3 , нею та ТОВ Відродження - Агро 10 жовтня 2010 року було укладено договір оренди землі. Договір був зареєстрований в Управлінні Держкомзему в Миронівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 липня 2011 року за № 322290004001311. В зв`язку з набуттям права власності на земельну ділянку та закінченням строку дії договору оренди землі позивачі звернулися до відповідача з листами про припинення права оренди.

ТОВ Відродження - Агро було надано позивачам екземпляр додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 15 листопада 2014 року та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер 31264297, дата формування 19 грудня 2014 року), згідно з якими державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області Пархомук Л.І. було зареєстровано за ТОВ Відродження - Агро право оренди земельної ділянки площею 6,2037 га, що належала ОСОБА_3 , згідно додаткової угоди до договору оренди землі зі строком дії оренди до 10 жовтня 2020 року.

Пунктом 2 додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 15 листопада 2014 року передбачено, що сторони дійшли згоди змінити п. 8 договору виклавши його у такій новій редакції: 8. Даний договір укладено строком до 10 жовтня 2020 року. Строк дії цього Договору визначено сторонами з урахуванням періоду ротації основ сівозміни .

При порівнянні підписів на додатковій угоді від 15 листопада 2014 року про внесення змін до договору оренди землі та на документах, які підписувала за життя ОСОБА_3 , вбачається, що підпис на ньому від імені орендодавця здійснено не ОСОБА_3 . Згідно з Висновком експерта № 327/11/2018, за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 19 листопада 2018 року підпис від імені ОСОБА_3 , що міститься в графі: (підпис) , нижче реквізитів орендодавця у додатковій угоді про внесення змін до договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Відродження - Агро 15 листопада 2014 року, виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою, з ретельним наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_3 .

Вважають, що додаткова угода від 15 листопада 2014 року про внесення змін до договору оренди землі, є недійсною так, як підписана не ОСОБА_3 , а тому вона не створює юридичних наслідків для них, як спадкоємців. Тому договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Відродження - Агро 10 жовтня 2010 року припинив свою дію.

Просили визнати недійсною додаткову угоду від 15 листопада 2014 року про внесення змін до договору оренди землі від 10 жовтня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Відродження - Агро .

Під час розгляду справи позивачами було уточнено позовні вимоги шляхом зміни предмета позовних вимог.

Позивачі зазначили, що, оскільки оспорювана додаткова угода не підписувалася ОСОБА_3 , вона вважається не вчиненою, як правочин, а тому договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Відродження - Агро 10 жовтня 2010 року, припинив свою дію. Проте відповідач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, посилаючись на спірну додаткову угоду.

Вважають, що використання відповідачем земельної ділянки та наявність державної реєстрації (запису) права оренди вказаної земельної ділянки, здійснена на підставі додаткової угоди (без номеру) від 15 листопада 2014 року про внесення змін до договору оренди землі, укладеної між ОСОБА_3 та ТОВ Відродження - Агро 10 жовтня 2010 року, порушує їх право, як власників земельної ділянки.

Як на правову підставу позову, посилаються на норми статті 391 ЦК України, за правилами якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Вважають, що здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Факт користування земельною ділянкою відповідачем та уникнення підписання акту прийняття - передачі земельної ділянки, а також наявність запису про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку перешкоджає у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Наявність державної реєстрації про право оренди на вказану земельну ділянку

З урахуванням зміненого предмета позову, просили скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію (записів) права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право : 8144939, дата та час державної реєстрації: 17 грудня 2014 року) та зобов`язати ТОВ Відродження - Агро повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3222986300:03:206:0017, розташовану на території Пустовітської сільської ради Миронівського району Київської області її власникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за актом приймання - передачі.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 01 березня 2019 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 05 червня 2019 року за клопотанням представника відповідача у справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

24 червня 2020 року на адресу Миронівського районного суду Київської області від експертної установи надійшло повідомлення про залишення ухвали суду без виконання.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 20 серпня 2020 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 16 листопада 2020 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

01 лютого 2021 року від ТОВ Відродження - Агро надійшло клопотання про закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки право оренди припинено 10 жовтня 2020 року в зв`язку з закінченням строку оренди.

Аргументи учасників справи

25 березня 2019 року від ТОВ Відродження - Агро надійшов відзив на позовну заяву за первинним предметом позову про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. Обґрунтовуючи свої заперечення на позовні вимоги про визнання недійсними додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, представник ТОВ Відродження - Агро зазначило, що наданий позивачами висновок експерта № 327/11/2018 за результатами почеркознавчої експертизи від 19 листопада 2018 року є сумнівним. Недодержання письмової форми правочину не може слугувати для визнання його недійсним. Посилаючись на положення статті 218 ЦК України, вважає, що правочин може бути визнаний дійсним, якщо одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом виконання. На думку відповідача, позивачі, які прийняли у спадщину земельну ділянку, знали що вона знаходиться у користуванні відповідача, отримували орендну плату, чим неодноразово вчинювали дії, які свідчать про волю позивачів на укладення та виконання договору.

02 квітня 2019 року від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, в якому вона зазначила, що твердження відповідача про те, що позивачі прийняли умови укладеної додаткової угоди, оскільки продовжували отримувати орендну плату є безпідставним. Позивачі, шляхом направлення листів, неодноразово повідомляли про свої заперечення проти орендних відносин із відповідачем. Орендна плата сплачена не за весь період користування земельною ділянкою. Твердження відповідача про необов?язковість дотримання письмової форми договору оренди суперечить Закону України Про оренду землі .

13 жовтня 2020 року представник позивачів подала до суду заяву про зміну предмета позовних вимог, посилаючись на ті обставини, що додаткова угода до договору оренди землі від 15 листопада 2014 року є неукладеною, просила скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію (записів) права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право : 8144939, дата та час державної реєстрації : 17 грудня 2014 року) та зобов`язати ТОВ Відродження - Агро повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3222986300:03:206:0017, розташовану на території Пустовітської сільської ради Миронівського району Київської області, її власникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за актом приймання - передачі.

Відповідач ТОВ Відродження - Агро щодо уточнених позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки відзиву не надало.

У судове засідання позивачі та представник позивача не з`явилися, в поданій до суду заяві представник позивач вказала, що підтримує позовні вимоги з врахуванням їх уточнення в повному обсязі, просила розгляд справи проводити за їх відсутності та задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача ТОВ Відродження - Агро в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а тому за правилами частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи

Судом встановлені такі обставин і визначені відповідно до них правовідносини.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 успадкували по Ѕ частині земельної ділянки площею 6,2037 гектарів з кадастровим номером 3222986300:03:206:0017, розташованої на території Пустовітської сільської ради Миронівського району Київської області, згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 23 грудня 2016 року приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В. після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право власності зареєстровано 23 грудня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Позивачами (номер запису про право власності 18528720).

Між ОСОБА_3 та ТОВ Відродження - Агро 10 жовтня 2010 року було укладено договір оренди землі. Договір був зареєстрований в Управлінні Держкомзему в Миронівському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 липня 2011 року за № 322290004001311.

Вказані обставини підтверджуються даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 22 березня 2016 року виконавчим комітетом Пустовітської сільської ради Миронівського району Київської області (а.с. 15), свідоцтва про право на спадщину зареєстрованого в реєстрі за № 4746 від 23 грудня 2016 року (а.с.16), договору оренди земельної ділянки від 10 жовтня 2010 року (а.с. 17-19), Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 77942963 від 11 січня 2017 року (а.с. 20-23).

У відповідності до п. 8 договору оренди землі від 10 жовтня 2010 року, договір укладено терміном на 5 років (у разі кладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахування ротації культур згідно з проектом землеустрою). Таким чином, з урахуванням дати державної реєстрації договору, термін дії договору оренди земельної ділянки закінчився 18 листопада 2016 року.

Позивачі неодноразово попереджали ТОВ Відродження - Агро про небажання продовжувати дію договору оренди землі, направляючи до товариства відповідні листи (а.с. 23-32).

Відповідач заперечував факт закінчення строку дії договору оренди, посилаючись на наявність укладеної між спадкодавцем ОСОБА_3 та ТОВ Відродження - Агро додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 15 листопада 2014 року, пунктом 2 якої визначено, що сторони дійшли згоди змінити п. 8 договору, виклавши його у такій новій редакції: 8. Даний Договір укладено строком до 10 жовтня 2020 року. Строк дії цього Договору визначено Сторонами з урахуванням періоду ротації основ сівозміни (а.с. 19).

Запис про право оренди, на підставі додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 15 листопада 2014 року, було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер 31264297, дата формування 19 грудня 2014 року). Державним реєстратором Реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області Пархомук Л.І. було зареєстровано за ТОВ Відродження - Агро право оренди земельної ділянки площею 6,2037 га, що належала ОСОБА_3 , згідно додаткової угоди до договору оренди землі зі строком дії оренди до 10 жовтня 2020 року (а.с. 22).

Згідно з Висновком експерта № 327/11/2018 від 19 листопада 2018 року за результатами проведеної на замовлення позивачів почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_3 , що міститься в графі: (підпис) , нижче реквізитів орендодавця у додатковій угоді про внесення змін до договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Відродження - Агро 15 листопада 2014 року, виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою, з ретельним наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_3 (а.с. 38-44).

Строк дії оспорюваної позивачами у первісному позові додаткової угоди сплив 10 жовтня 2020 року. Земельна ділянка з кадастровим номером 3222986300:03:206:0017 по спливу вказаного строку фактично передана відповідачем позивачам. Вказана обставина підтверджена даними клопотання відповідача про закриття провадження від 01 лютого 2021 року у справі (а.с. 189).

Обставина фактичної передачі земельної ділянки позивачам визнається позивачами, про що свідчить підтвердження цього факту в заяві представника позивачів від 24 лютого 2021 року (а.с. 194).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За приписами статті 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У відповідності до пункту г частини 1 статті 81 Земельного Кодексу України, громадяни набувають право власності на земельну ділянку на підставі прийняття спадщини. Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На підставі пункту б частини 1 статті 90 Земельного Кодексу України, власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Вказані норми закону вказують на те, що позивачі, як власники успадкованої земельної ділянки, мають право на захист свого права, на володіння та користування та розпорядження земельною ділянкою та у випадку порушення його прав, - на відновлення порушеного права.

Статтею 208 ЦК України встановлено, що правочини між фізичною та юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно статті 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та п?ятою статті 203 ЦК України.

За статтею 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов?язані з його недійсністю.

За змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що додаткова угода до договору оренди землі від 15 листопада 2014 року не підписувалась орендодавцем ОСОБА_3 , а тому є невчиненою, не створює юридичних наслідків для позивачів, як спадкоємців. В зв?язку з чим, договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Відродження - Агро 10 жовтня 2010 року припинив свою дію.

Висновок експерта № 327/11/2018 від 19 листопада 2018 року, яким підтверджено вказану обставину, відповідає вимогам статті 102 ЦПК України, його дані не спростовано відповідачем ТОВ Відродження - Агро , а тому факт непідписання ОСОБА_4 вказаної додаткової угоди доведений належними та допустимими доказами.

Реєстрація права оренди на належну позивачам земельну ділянку, коли додаткову угоду до договору оренди ОСОБА_3 фактично не підписувала, не відповідає вимогам закону і створює для позивачів перешкоди у здійсненні ними права користування та розпорядження своїм майном.

Пунктом 57 Постанови Кабінету Міністрів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 від 25 грудня 2015 року визначено, що для державної реєстрації прав, що набуваються, змінюються або припиняються у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість набуття, зміни чи припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 24 Договору оренди землі від 10 жовтня 2010 року після припинення дії договору орендар за актом приймання - передачі на протязі 15 днів повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Таким чином, для внесення запису про припинення права оренди на земельну ділянку державному реєстратору необхідно подати документ, підтверджуючий виконання сторонами умов правочину, направлених на припинення права оренди. В даному випадку таким документом є акт приймання - передачі вказаної земельної ділянки від відповідача позивачам.

Оскільки відповідач ухиляється від підписання такого акту, позивачі позбавлені можливості в позасудовому порядку здійснити реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки.

За відсутності такого акта позивачі позбавлені можливості внести запис про припинення права оренди в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Не зважаючи на факт фактичної передачі земельної ділянки власникам, між сторонами акт приймання - передачі з вини відповідача не підписувався, а тому у позивачів виникла необхідність у скасуванні державної реєстрації права оренди в судовому порядку.

Разом з цим, статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

З огляду на вказану норму, рішення суду про скасування державної реєстрації запису про право оренди є достатньою підставою для внесення запису про припинення права оренди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Оскільки сторонами не заперечується та визнається факт передачі земельної ділянки в натурі від відповідача до позивачів, наявність акту приймання - передачі земельної ділянки між сторонами не має юридичного значення для припинення державної реєстрації права оренди, а задоволення вимог позивачів про скасування державної реєстрації (записів) права оренди земельної ділянки є самостійним достатнім та ефективним способом захисту порушених прав, вимога позивачів про зобов?язання передати земельну ділянку за актом приймання - передачі не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду

На підставі статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Обставини, на які позивачі посилаються як на підставу своїх вимог і запереченьв частині не підписання ОСОБА_4 оспорюваної додаткової угоди та наявності перешкод у здійсненні права власності через державну реєстрацію права оренди земельною ділянкою, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. Наявність запису про державну реєстрацію права оренди за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно порушує право власності позивачів на земельну ділянку. Позивачі позбавлені можливості виключити вказаний запис про реєстрацію речового права через відсутність акту приймання - передачі земельної ділянки, а отже порушення права триває і підлягає захисту.

Відповідачем не спростовано доводів позивачів про факт не підписання ОСОБА_3 спірної додаткової угоди, доказів про реєстрацію припинення за відповідачем права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не надано.

Тому суд, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про доведеність позовних вимог в частині скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди земельної ділянки.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивачів про повернення спірної земельної ділянки за актом приймання - передачі, оскільки земельна ділянка після 10 жовтня 2020 року фактично повернута позивачам, а скасування державної реєстрації права оренди на підставі рішення суду повністю відновить порушені права позивачів як власників земельної ділянки.

Таким чином вимога про повернення оспорюваної земельної ділянки за актом приймання - передачі не є ефективним способом захисту та не підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, судовий збір, сплачений позивачем підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам позивача.

При зверненні до суду позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 768, 40 грн. (а.с. 1).

Оскільки судом підлягає до задоволення одна позовна вимога немайнового характеру, то вказана сума судового збору за правилом частини 1 статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача.

Також позивачем ОСОБА_1 було понесені витрати на проведення почеркознавчої експертизи згідно з договором про надання послуг від 01 листопада 2018 року з ТОВ Експертно - дослідна служба України у розмірі 5200 (п`ять тисяч двісті) грн.

Витрати у розмірі 5200 грн. на підготовку експертного висновку на замовлення сторони підтверджено договором про надання послуг від 01 листопада 2018 року з ТОВ Експертно - дослідна служба України , квитанцією № 33 від 08 листопада 2018 року, актом приймання-здачі виконаних робіт від 19 листопада 2018 року (а.с. 178-181).

Позивачем ОСОБА_1 були понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 2200 грн. згідно договору 18/2018 від 04 червня 2018 року. Обсяг вже наданих послуг і виконаних робіт визначено в договорі 18/2018 від 04.06.2018 р., актах виконаних робіт № 3 від 21 січня 2019 року та № 4 від 05 червня 2019 року, квитанції № 2 від 21 січня 2019 року (а.с. 49-49 зв., 176-177 зв. )

Вказані витрати пов?язані з розглядом справи, документально підтверджені, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, дій сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом.

За правилами частини 2 та частини 3 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 6 статті 139 ЦПК України, встановлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

З огляду на викладене, з відповідача ТОВ Відродження - Агро на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені нею судові витрати у розмірі 768, 40 грн. судового збору, у розмірі 5200 грн. - на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, у розмірі 2200 грн. - витрати на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 133, 137, 139, 141, 229, 258, 259, 263, 264, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження-Агро про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки повернення земельної ділянки, задовольнити частково.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію (записів) права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право : 8144939, дата та час державної реєстрації : 17 грудня 2014 року) з кадастровим номером 3222986300:03:206:0017, розташованої на території Пустовітської сільської ради Миронівського району Київської області.

У задоволенні вимог про повернення земельної ділянки за актом приймання - передачі відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження - Агро на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору, 5200 (п`ять тисяч двісті) гривень витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, 2200 (дві тисячі двісті) гривень витрат на правничу допомогу, всього 8168 (вісім тисяч сто шістдесят вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Миронівським РУ ГУ МВС України в Київській області 03.11.1998, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Позивач: ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Миронівським РУ ГУ МВС України в Київській області 01.11.1996, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Відродження - Агро , адреса місця знаходження: 08840, Київська область, Миронівський район, село Пустовіти, вулиця І.Франка, 91, код ЄДРПОУ 371113352.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук