Рішення

від 21.05.2021 по справі 826/7929/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2021 року м. Київ № 826/7929/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" до про Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" (далі - ТОВ "Енергосервіс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.05.2016 № 0752615147;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.05.2016 № 0742615147;

- зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві вилучити з АІС "Податковий блок" та інших інформаційних баз органів і зборів акт за № 55/26-15-13-07-02-10/32771803 від 21.03.2016 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Енергосервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Браво СТ" та ТОВ "Арттревел 2012" за період з 01.01.2010 по 31.12.2014 та інформації, внесену на підставі даного акта;

- зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві відновити в АІС "Податковий блок" та інших інформаційних базах органів і зборів показники податкових зобов`язань, які були збільшені позивачеві Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі акта за № 55/26-15-13-07-02-10/32771803 від 21.03.2016 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Енергосервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Браво СТ" та ТОВ "Арттревел 2012" за період з 01.01.2010 по 31.12.2014.

Також, у позовній заяві позивач просить суд зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві подати звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у ході обшуку, проведеного 10.03.2016 слідчим СУФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 29.02.2016, у товариства було вилучено первинні документи по господарським операціям з ТОВ "Браво СТ" та ТОВ "Арттревел 2012". Стверджує, що позивач повідомляв відповідача про вказані обставини, а тому висновок контролюючого органу про ненадання первинних документів до перевірки є безпідставним. Також, наголошує на тому, що позивачем вживались заходи щодо відновлення первинних документів по господарським операціям з ТОВ "Браво СТ" та ТОВ "Арттревел 2012". На думку позивача, у відповідача не було правових підстав для проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Енергосервіс", позаяк жодних відомостей про те, що порушення вимог законодавства під час здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ "Браво СТ" та ТОВ "Арттревел 2012" допущено саме ТОВ "Енерготехсервіс" не міститься ні в акті перевірки, ні в постановах слідчого. На переконання позивача, контролюючий орган повинен був провести лише зустрічну звірку щодо господарських відносин позивача та зазначених контрагентів. Акцентує увагу на тому, що висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на інформації, що міститься у базах даних контролюючого органу та викладена у постановах слідчих, без дослідження первинних фінансово-господарських документів.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/7929/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 29.08.2016.

29.08.2016 представником відповідача Перепелюком О.В. подано до суду заперечення, за змістом яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що платником податків проігноровано неодноразові прохання перевіряючого надати документи, що стосуються предмету перевірки, в тому числі, ухвалу слідчого судді, протокол обшуку. Наголошує на тому, що актом перевірки встановлено нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Браво СТ" та ТОВ "Арттревел 2012", що підтверджується протоколами допитів посадових осіб, які заперечують свою причетність до господарської діяльності вказаних підприємств.

02.03.2017 представником відповідача Перепелюком О.В. подано до суду пояснення, у яких останній з посиланням на обставини, встановлені вироком Печерського районного суду міста Києва від 30.07.2015 у справі № 757/22907/15-к, вказує на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Браво СТ" та ТОВ "Арттревел 2012".

На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл від 11.10.2017 № 6995 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2017 визначено суддю Катющенка В.П. для розгляду адміністративної справи № 826/7929/16.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2017 адміністративну справу № 826/7929/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 26.12.2017.

26.12.2017 представником позивача Моренком Ю.І. подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 26.12.2017, відкладено розгляд справи на 01.03.2018.

01.03.2018 представником позивача Сайком Ю.В. подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представники сторін у судове засідання 01.03.2018 не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи подану представником позивача заяву та зважаючи на неявку у судове засідання представника відповідача, суд на підставі статей 194, 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 21.05.2021 допущено заміну первинного відповідача його правонаступником.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 09.03.2016 по 14.03.2016 посадовою особою Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Енергосервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Браво СТ" та ТОВ "Арттревел 2012" за період з 01.01.2010 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 21.03.2016 № 55/26-15-13-07-02-10/32771803 (а.с. 17-47).

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Енергосервіс":

пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, пп. 139.1.1 та пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 176990,00 грн, у тому числі: за 2013 рік - на суму 65494,00 грн, за 2014 рік - на суму 111496,00 грн;

п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 192824,00 грн, у тому числі: за листопад 2013 року в сумі 5501,00 грн, за грудень 2013 року в сумі 63440,00 грн, за січень 2014 року в сумі 10562,00 грн, за лютий 2014 року в сумі 58582,00 грн, за листопад 2014 року в сумі 54739,00 грн.

На запит контролюючого органу від 29.02.2016 № 1111 ТОВ "Енергосервіс" листом від 14.03.2016 № 14/03 повідомило останнього, що згідно ухвали по кримінальному провадженню № 32015230000000055 від 17.03.2015 був проведений обшук та згідно протоколу обшуку від 10.03.2016 було вилучено документи по операціям з ТОВ "Браво СТ" та ТОВ "Арттревел 2012" (а.с. 51).

01.04.2016 до контролюючого органу надійшов лист ТОВ "Енергосервіс" від 31.03.2016 № 31/03, у якому останній в доповнення листа від 14.03.2016 № 14/03 просив долучити протокол обшуку від 10.03.2016 (а.с. 52).

Листом від 22.03.2016 № 6932/10/26-15-14-07-02-15 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило ТОВ "Енергосервіс" про неможливість прийняття до уваги листа від 14.03.2016 № 14/03, оскільки відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 29.02.2016 № 1111 термін проведення документальної позапланової перевірки закінчився 14.03.2016 (а.с. 53-55).

Листом від 11.04.2016 № 8516/10/26-15-14-07-02-15 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило ТОВ "Енергосервіс", що лист від 31.03.2016 № 31/03, яким надано протокол обшуку від 10.03.2016, не може бути прийнятий до уваги в ході перевірки, так як термін її проведення закінчився 14.03.2016, а результати оформлено актом від 21.03.2016 № 55/26-15-13-07-02-10/32771803 (а.с. 56-57).

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки, відповідач листом від 29.04.2016 № 10116/10/26-15-14-07-02-15 повідомило ТОВ "Енергосервіс", що висновки акта перевірки від 21.03.2016 № 55/26-15-13-07-02-10/32771803 залишено без змін (а.с. 61-68).

На підставі виявлених порушень, 06.05.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0742615147 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 221238,00 грн, у тому числі: 176990,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 44248,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 49);

№ 0752615147 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 241030,00 грн, у тому числі: 192824,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 48206,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 48).

Не погодившись з рішеннями та діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як на одну з підстав протиправності оскаржуваних рішень позивач вказує на відсутність у відповідача правових підстав для проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідач у запереченні констатує дотримання останнім процедури проведення призначення та проведення перевірки.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу II ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК України).

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:

- непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);

- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних рішень позивач вказує, що у контролюючого органу не було правових підстав для призначення та проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.02.2016 начальником Головного управління ДФС у м. Києві прийнято наказ № 1111, яким на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, на виконання постанов старшого слідчого слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві Зінорука М.М. від 02.12.2014, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 31.10.2013 № 1201311000000110, та слідчого з ОВС першого відділу КР слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві капітана податкової міліції Третяка В.Б. від 16.01.2015, що винесена під час досудового розслідування у кримінальному провадженні від 12.11.2013 № 32013110000000275, призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Енергосервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Браво-СТ" та ТОВ "Арттревел 2012" за період з 01.01.2010 по 31.12.2014, тривалістю 5 робочих днів з 09.03.2016.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2015 до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшла постанова старшого слідчого слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві Зінорука М.М. від 02.12.2014 з вимогою призначити проведення перевірки ТОВ "Енергосервіс".

26.01.2015 до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшла постанова слідчого з ОВС першого відділу КР слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві капітана податкової міліції ОСОБА_1 з вимогою призначити проведення перевірки ТОВ "Енергосервіс".

Поряд з цим, наказ про призначення перевірки від 29.02.2016 № 1111 прийнято контролюючим органом більше чим через рік після надходження постанов слідчих, незважаючи на те, що на момент прийняття наказу про проведення перевірки у слідчих не було повноважень призначати проведення перевірок.

У редакції Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), що діяла до 15.07.2015, пунктом 4 частини другої статті 40 було передбачено повноваження слідчого призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

Поряд з цим, підпунктом 12 пункту 5 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про прокуратуру", який набрав чинності від 15.07.2015, виключено пункт 4 частини другої статті 40 КПК України.

Таким чином, з 15.07.2015 у слідчих відсутні повноваження на призначення перевірок, відповідно у контролюючого органу не було правових підстав для призначення проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Енергосервіс" на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Так, частиною другою статті 93 КПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Поряд з цим, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, а поняття "отримання актів перевірок" не є тотожним з поняттям "доручати проведення перевірок".

Суд акцентує увагу на тому, що встановлені главою 8 розділу ІІ ПК України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні ПК України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само, на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 75-81 ПК України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а відтак, є порушенням суб`єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що з 15.07.2015 у слідчих відсутні повноваження на призначення перевірок, суд дійшов висновку, що відповідач був позбавлений права приймати наказ про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України з дотриманням яких законодавець пов`язує можливість проведення документальної позапланової перевірки.

У свою чергу, порушення процедури призначення перевірки дає підстави для висновку про незаконність її проведення.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.04.2019 у справі № 804/5722/16, від 26.02.2019 у справі № 826/9082/15, від20.12.2019 у справі № 520/2207/19, від 25.03.2019 у справі № 806/4875/14 та від 17.07.2019 у справі № 808/553/18.

Зважаючи на викладене у сукупності та враховуючи незаконність проведення контролюючим органом перевірки, результати якої оформлені актом від 21.03.2016 № 55/26-15-13-07-02-10/32771803, суд дійшов висновку, що вказані обставини унеможливлюють виникнення правових наслідків такої перевірки, у тому числі, визначення за її наслідками грошових зобов`язань оскаржуваними у цій справі податковими повідомленнями-рішеннями.

Вказана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.01.2018 у справі № 826/442/13-а та від 17.12.2020 у справі № 810/1625/16.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.05.2016 № 0752615147 та № 0742615147, прийняті на підставі незаконної перевірки, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Поряд з цим, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача вилучити з АІС "Податковий блок" та інших інформаційних базах органів і зборів щодо проведеної перевірки та показники податкових зобов`язань, які були збільшені оскаржуваними рішеннями, з огляду на наступне.

Так, підпунктом 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

З аналізу наведених положень вбачається, що інформація, внесена до інформаційних систем органів доходів та зборів, не визначає змісту прав та обов`язків платників податків, є службовою інформацією, яка використовується в інформаційно-аналітичних цілях з метою здійснення податкового контролю.

У свою чергу, підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

В контексті наведених правових норм суд зазначає, що дії відповідача по внесенню до інформаційних баз результатів перевірок не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків, оскільки контролюючий орган має законодавчо визначене право на внесення таких даних до інформаційних баз.

У даному випадку права позивача повністю захищені, шляхом скасування судом податкових повідомлень-рішень, і у цій частині додаткового захисту не потребують.

За наведених підстав суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про встановлення відповідачеві строку для подання звіту про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що судом скасовано індивідуальні акти та не зобов`язано відповідача вчиняти будь-які дії, суд не вбачає підстав для застосування до останнього заходів судового контролю за виконанням рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" (02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 5, офіс 408/3, ідентифікаційний код 32771803) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.05.2016 № 0742615147 та № 0752615147.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" (02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 5, офіс 408/3, ідентифікаційний код 32771803) 6934,02 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко