Постанова

від 17.05.2021 по справі 480/5531/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 р. Справа № 480/5531/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А., П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2020, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 25.11.2020 по справі № 480/5531/20

за позовом ОСОБА_1

до Сумської міської ради

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Сумської міської ради ( далі - СМР відповідач), в якому просила:

- зобов`язати Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради ( далі - Управління архітектури та містобудування СМР) надати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва Реконструкція магазину продовольчих товарів з добудовою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № земельної ділянки: 5910136300:05:001:0080.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що на момент внесення змін до Генерального плану міста ( 2012-2013 роки) та плану зонування території м. Суми, затвердженого рішенням СМР від 06.03.2013 № 2180-МР, на спірній земельній ділянці вже знаходилося нежитлове приміщення, будівництво якого здійснювалось з відому і дозволу відповідача, та було передано у власність ОСОБА_2 ( її батьку). СМР, затверджуючи у 2012 - 2013 роках зміни до містобудівної документації щодо зонування території, не врахувала, що 05.11.2012 - Управлінням архітектури та містобудування СМР вже були надані позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (для реконструкції продовольчого магазину з добудовою кафе) та те, що на момент проведення зонування території міста, вищевказана земельна ділянка мала комерційне цільове призначення і на ній знаходився магазин - кафе, чим порушила її права, як власника нежитлового приміщення.

10.03.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду з Сумського окружного адміністративного суду витребувано справу № 480/5531/20.

31.03.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду задоволено клопотання апелянта та поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження по справі №480/5531/20.

13.05.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду задоволено клопотання СМР про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

10.04.2021 на адресу Другого апеляційного адміністративного суду від Управління СМР надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з положеннями ч.1,3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

27.06.2002 Управлінням архітектури, містобудування та житлової СМР затверджено архітектурно-планувальне завдання № 742/10 на проектування об`єкта архітектури для нового будівництва, розширення, реконструкції, реставрації (крім пам`яток історії та культури), капітальний ремонт за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

21.01.2003 № 2527 рішенням виконкому СМР затверджено Акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 27.12.2002 за адресою: АДРЕСА_1 .

29.08.2007 між СМР та ОСОБА_2 укладено договір оренди, згідно якого ОСОБА_2 прийняв в оренду земельну ділянку СМР площею 0,0126 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці знаходиться споруда. Відповідно п. 2.1. вказаного договору земельна ділянка надається в оренду під розміщення магазину з зупинкою. Договір укладався терміном до 25.04.2012 (а.с. 14-16).

07.10.2009 між СМР та ОСОБА_2 укладено договір оренди, згідно якого ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку СМР, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,0090 га. Земельна ділянка вільна від забудови. Відповідно п.2.1. Земельна ділянка надається в оренду під розміщення магазину та кафе з зупинкою (добудова до магазину). Договір укладався терміном до 25.02.2014 (а.с. 17-19).

05.11.2012 Управлінням архітектури та містобудування СМР надані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , для реконструкції продовольчого магазину з добудовою кафе (а.с. 20).

19.12.2012 СМР прийняло рішення №1943-МР, яким внесено зміни до генерального плану м. Суми, затвердженого рішенням СМР від 16.10.2002 №139-МР (а.с. 74).

06.03.2013 рішенням СМР №2180-МР затверджено містобудівну документацію План зонування території м. Суми (а.с. 76).

25.11.2015 виготовлено технічний паспорт на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21-22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

20.10.2016 приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Сумської області видано свідоцтво про право на спадщину за законом , згідно якого спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з нежитлового приміщення, магазину-кафе за літ А-1 , (цегляне) загальною площею 123,8 м 2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці міської ради, право власності на яке за спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим СМР 27.03.2003 року. Спадкоємцем даного майна є його донька - ОСОБА_1 (а.с. 23).

28.01.2019 між СМР та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки відповідно до якого СМР (продавець) на підставі рішення СМР від 28.11.2018 № 4262-МР Про продаж земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 передала у приватну власність Покупця ( ОСОБА_1 ) земельну ділянку площею 0,0353 га, кадастровий № 5910136300:05:001:0080, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . У відповідності до п. 1.2. вищевказаного договору - Цільове та функціональне призначення земельної ділянки: Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, під магазином та кафе (а.с. 24-26).

18.07.2020 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила надати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва Реконструкція магазину продовольчих товарів з добудовою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300:05:001:0080 (а.с. 30).

27.07.2020 Управління архітектури та містобудування СМР листом № 94/0800-12 повідомило позивача, що намір забудови зазначеної ділянки - реконструкція магазину з прибудовою, не відповідає функціональному призначенню території, визначеному містобудівною документацією: згідно з планом зонування території м. Суми, затвердженого рішенням СМР від 06.03.2013 № 2180-МР, оскільки значена ділянка належить до території рекреаційної зони озеленених територій загального користування Р-3, де запланований об`єкт будівництва не належить до дозволеного виду забудови, а тому відмовило у наданні містобудівних умов та обмежень (а.с. 31).

Вважаючи таку відмову Управління архітектури та містобудування СМР протиправною позивач звернулась до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції суд виходив з відсутності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон № 3038).

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 26 цього забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону №3038 основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови та завдання на проектування.

За приписами п. 8 ч.1 ст. 1 Закону № 3038 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №809/721/18, від 10.10.2019 у справі №260/1499/18, від 20.02.2020 у справі №813/52/13-а, який суд, з урахуванням ч.5 ст.242 КАС України враховує при вирішенні спірних правовідносин.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 29 Закону №3038 фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.

Наведеним законодавчим приписам кореспондує ч.4 ст.33 Закону №3038, якою встановлено, що розміщення об`єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.

Підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, а також для їх скасування встановлюють частини 4, 8 ст. 29 Закону №3038.

Відповідно до п. 3 ч.4 вказаної статті підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Колегія суддів зазначає, що підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень. При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №810/726/18, яку суд, з урахуванням ч.5 ст. 242 КАС України, застосовує до спірних правовідносин.

Як встановлено судовим розглядом підставою для відмови Управління архітектури та містобудування СМР позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень слугувала невідповідність наміру забудови зазначеної ділянки ( реконструкція магазину з прибудовою)

функціональному призначенню території, визначеному містобудівною документацією, оскільки згідно з планом зонування території м. Суми, затвердженого рішенням СМР від 06.03.2013 № 2180-МР дана земельна ділянка належить до території рекреаційної зони озеленених територій загального користування Р-3.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 3038 планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

За визначенням, закріпленим у ч.1 ст.17 Закону №3038 генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Частинами 1 та 2 ст. 18 цього Закону передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Відповідно до ч.ч. 4-5 вказаної статті параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Перелік зазначених параметрів визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.

За приписами ч. 7 ст. 18 Закону № 3038 за порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Як вірно встановлено судом першої інстанції наразі є чинним Генеральний план м. Суми зі змінами, внесеними рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 №1943-МР та План зонування території міста Суми (зонінг), затверджений рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР , який деталізує положення генерального плану міста.

Згідно з пп. 3 п. 2 Правові основи введення та сфери дії плану зонування території Глави 1 Загальних положень Пояснювальної записки до Плану зонування м. Суми зонінг є містобудівною документацією, вимоги якої, відповідно до ст. 144 Конституції України, є обов`язковими для виконання на відповідній території органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, посадовими особами, які здійснюють та контролюють містобудівну діяльність на території міста, а також для судових органів - як підстава для вирішення спірних питань щодо забудови та іншого використання земельних ділянок.

З плану зонування території м. Суми вбачається, що земельна ділянка позивача за кадастровим номером 5910136300:05:001:0080, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Прокоф`єва, 36/1 розташована в зоні Р-3 "Рекреаційні зони озеленених територій загального користування", що підтверджується викопіюванням з містобудівної документації План зонування території міста , затвердженої рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 №2180-МР та викопіюванням з Генерального плану м. Суми відповідно до змін затверджених рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 №1943-МР.

Відповідно до Пояснювальної записки до Плану зонування території: "Р-3. Рекреаційні зони озеленених територій загального користування" переважні види використання: озеленені території загального користування (парки, сади, сквери, бульвари, міські ліси, водойми); навчально-туристичні та екологічні стежки; малі архітектурні форми; спортивні майданчики. Супутні види дозволеного використання: споруди, шляхи, лінійні та інші об`єкти транспорту і зв`язку, пов`язані з обслуговуванням даної зони, відповідно обладнанні експозиційні зони, що встановлюються адміністрацією; заклади прокату необхідного інвентарю; громадські вбиральні; пункти прокату спортивного інвентарю; пересувні тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності (крім споруд із продажу алкогольних (слабоалкогольних) та тютюнових виробів).

Допустимі види використання, які потребують спеціальних погоджень: культові споруди; меморіальні комплекси; станції прокату човнів та рятувальні станції; оранжереї; пристані; фізкультурні майданчики; човнові станції, яхтові клуби; інші будівлі для конторських та адміністративних цілей, пов`язані з обслуговуванням даної зони.

З огляду на належність земельної ділянки позивача до зони Р-3 "Рекреаційні зони озеленених територій загального користування" та враховуючи можливі види використання земель, в межах даної зони, які не передбачають проектування об`єкта будівництва Реконструкція магазину продовольчих товарів з добудовою , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку має місце невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документаціях на місцевому рівні - Плану зонування території міста, що є законною підставою для відмови у наданні містобудівних умов і обмежень відповідно до п.3 ч.3 ст. 29 Закону № 3038.

Посилання ОСОБА_1 на протиправність дій відповідача з огляду на те, що на момент внесення змін до Генерального плану міста ( 2012-2013 роки) та плану зонування території м. Суми, затвердженого рішенням СМР від 06.03.2013 № 2180-МР, на спірній земельній ділянці вже знаходилося нежитлове приміщення, будівництво якого здійснювалось з його відому і дозволу, колегія суддів відхиляє та визнає слушним висновок суду першої інстанції про те, що План зонування території м. Суми, затверджений рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР та Генеральний план м. Суми зі змінами, внесеними рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 № 1943-МР, є чинним та протиправним не визнавався.

Щодо доводів апелянта про те, що СМР, затверджуючи у 2012 - 2013 роках зміни до містобудівної документації (зонування території), не врахувала, що 05.11.2012 - Управлінням СМР вже були надані позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (для реконструкції продовольчого магазину з добудовою кафе) колегія суддів зазначає, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державну реєстрацію земельної ділянки позивача площею 0,0353 га з кадастровим номером 5910136300:05:001:0080 здійснено Управління Держземагенства у Сумському районі Сумської області -10.03.2015, тобто після внесення змін до містобудівної документації.

Крім того, містобдувні умови і обмеженні забудови земельної ділянки від 05.11.2012 № 70/11.01-32 були видані на земельні ділянки, які знаходились у користуванні відповідно до Договорів оренди земельних ділянок від 29.08.2007 №2508 (кадастровий номер земельної ділянки 5910136300:05:06:0102) та від 07.10.2009 №6186 (кадастровий номер земельно ділянки 5910136300:00:05:001:0112).

Посилання позивача на те, що внаслідок внесення змін до містобудівної документації відповідачем порушено її права як власника нежитлового приміщення, оскільки спірна земельна ділянка мала комерційне цільове призначення і на ній знаходився магазин - кафе, колегія суддів відхиляє та зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №3038 зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Щодо інших доводів сторін колегія суддів зазначає.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року по справі № 480/5531/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 25.05.2021