Постанова
від 20.05.2021 по справі 540/1010/20
П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1010/20

Головуючий в І інстанції: Дубровна В.А.

Дата та місце ухвалення рішення: 30.12.2020 р.

м. Херсон

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді - доповідача -Шеметенко Л.П. судді -Стас Л.В. судді -Турецької І.О. за участю секретаря - Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Агроконтинент на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Агроконтинент до Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Агроконтинент звернулось до суду з адміністративним позовом до Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.03.2020 року № 171309, якою на товариство накладено штраф у розмірі 17 000 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення підстав позову від 01.07.2020 року, позивач посилався на протиправність оскаржуваної постанови та зазначив, що загальна маса транспортного засобу ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1 та полупричепа самоскида СДСі , реєстраційний номер НОМЕР_2 разом із вантажем становить 37 570 кг., тоді як у квитанції про зважування № 51673 від 01.03.2020 року зазначено, що загальна маса транспортного засобу становить 38900 кг. Позивач вважає, що це свідчить про те, що ваги мали похибку, а враховуючи те, що в оскаржуваній постанові мова йде про перевантаження на вісь на 1800 кг., наявність такої похибки повинна враховуватись при визначенні обставин наявності вини у вчиненні правопорушення.

Також позивач посилався на те, що вказаний транспортний засіб здійснював перевезення шроту соняшникового гранульованого, який є сипучим розподільним вантажем, а тому слід враховувати властивості цього вантажу, який є подільним вантажем, що може переміщуватись по всім осям транспортного засобу під час руху. З огляду на зазначене, позивач вважав, що проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг.

З огляду на викладене, позивач вважав, що визначення вагових параметрів транспортного засобу позивача було здійснено з порушенням положень Порядку № 879, а тому отримані в результаті зважування дані не можуть вважатись достовірними.

Крім того, представник товариства зазначив, що технічний паспорт стаціонарного вагового комплексу з використанням автомобільних ваг САВПВ-20 має посилання на ГОСТ 29329-92, ГОСТ 3041-96 у розділі Маркування та пломбування , а також на ГОСТ 30414-96 та ГОСТ 8.453-82 в розділі Повірка ваг . Позивач зазначає, що згідно каталогу національних стандартів та кодексів усталеної практики, який розміщено на офіційному сайті ДП Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості станом на 01.07.2020 року ГОСТ 30414-96 відсутній, а ГОСТ 29329-92 та 8.4.53-82 скасовані та не діють в Україні. В свою чергу, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 908/М від 03.07.2019 року ДП Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації зазначено, що за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ ЕN 45501:2007, однак вказаний ДСТУ скасовано у 2008 році та на даний час зазначені технічні умови не діють на території України.

З огляду на викладене, позивач вважає, що використання службовими особами Чорноморського регіонального управління Укртрансбезпеки законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки САВПВ-20 під час зважування транспортного засобу позивача відбулось поза межами закону, а тому результати такого зважування не можуть бути покладені в основу постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Агроконтинент .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Агроконтинент подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив аналогічні підстави для скасування оскаржуваної постанови, що і у поданому адміністративному позові. Апелянт вказував на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача про те, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, однак вказана методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги твердження представника товариства про незаконність застосування засобу вимірювальної техніки - САВПВ-20 № 0001.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2020 року позивач здійснював перевезення вантажу Шрот український соняшниковий гранульований вантажним автомобілем ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1 з полупричепом-самоскидом СДСі , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Власником транспортного засобу ДАФ є ТОВ "Агроконтинент", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником полупричепа-самоскида є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Того ж дня, 01.03.2020 року головними спеціалістами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі М14 "Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 203 км" було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів.

У ході проведення перевірки було здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1 з полупричепом-самоскидом СДСі реєстраційний номер НОМЕР_2 , за результатами якого встановлено навантаження на осі транспортного засобу 7,400 т, 12,850 т, 6,100 т, 6 2500 т, 6 300т, повна маса транспортного засобу 38 900 т., про що складено довідку № 025856 від 01.03.2020 р.

Також посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт № 040906 від 01.03.2020 р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому зазначено, що фактична маса транспортного засобу, що перевіряється, становить 38,900 т., нормативно допустима 40,000 т.; фактичні осьові навантаження 7,400 т, 12,850 т, 6,100 т, 6,250 т, 6,300 т при нормативно допустимому навантаженні 11 т на кожну вісь.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №217659 від 01.03.2020 р., яким зафіксовано порушення, що виявилось у перевезенні вантажу з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР габаритно-вагових норм на 16,81 % без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

24.03.2020 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті відповідачем винесено постанову № 171309 про застосування до ТОВ Виробничо-торгівельна компанія Агроконтинент адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

За наслідком розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, що факт порушення позивачем вимог п.22.5 ПДР, а саме, перевезення вантажів з перевищенням вагових норм на одиночну вісь підтверджено належними та допустимими доказами, а доводи позивача не спростовують факт такого перевищення ним нормативно допустимого вагового (осьового) навантаження транспортного засобу. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 171309 від 24.03.2020 р. та відсутність підстави для її скасування.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно частин першої, четвертої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Пунктом 3 цього Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За змістом пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

Місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Згідно із п. 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Наведеними вище правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

З огляду на те, що на законодавчому рівні механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів регулюється Порядком №879, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач при проведенні зважування транспортного засобу позивача правомірно керувався саме цим Порядком.

Також суд вірно врахував, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 671 були внесені зміни до Порядку № 879 та скасовано п.19 Порядку №879 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

З матеріалів справи встановлено, що адміністративно-господарські санкції були застосовані до позивача у зв`язку із встановленням факту перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів на 16,81 % без відповідного дозволу, зокрема, встановлено навантаження на вісь транспортного засобу -12,850 т, тоді як гранично допустимою є 11 т.

У зв`язку з виявленням вказаного порушення позивача було притягнуто до відповідальності згідно абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Заперечуючи проти виявленого порушення, позивач посилався на те, що при вирішенні питання щодо притягнення товариства до відповідальності відповідачем не було враховано те, що вантаж, який перевозився є сипучим та подільним, тобто не було враховано властивостей вказаного вантажу та можливість його переміщення по всім осям транспортного засобу під час руху.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. №3353 - ХІІ (далі Закон - №3353 - ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Аналогічно частиною 3 статті 48 Закону № 2344-III встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 22.1 ПДР маса вантажу, що перевозиться і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно ст. 33 Закону України Про автомобільні дороги від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Таким чином, правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними:

- перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі;

- перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

В свою чергу, абз. 15 ч.1 ст. 60 Закону № 2344-IIІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вказаної норми абз. 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за вказаною нормою необхідним є встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу.

Сторонами у справі не заперечується обставина, що позивач перевозив шрот соняшниковий гранульований, який являє собою подрібнене знежирене насіння соняшника та за своїми характеристиками є подільним, тобто може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Головна мета такої заборони - збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Унаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Отже, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

З огляду на непередбачення на законодавчому рівні можливості отримання особою дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

У такому випадку до перевізника має бути застосована відповідальність у вигляді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, відповідно до п. 31-1 Порядку №879.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 р. № 814/1460/16.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова від 24.03.2020 року № 171309 про накладення на ТОВ Виробничо-торгівельна компанія Агроконтинент штрафу у розмірі 17 000 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт , прийнята Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті є протиправною та підлягає скасуванню, а позов ТОВ Виробничо-торгівельна компанія Агроконтинент - задоволенню.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи, доводам сторін по справі, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення, про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2837 від 09.04.2020 року.

При зверненні з апеляційною скаргою підприємством було сплачено судовий збір у розмірі 3153 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4411 від 25.02.2021 року.

Враховуючи задоволення позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню на користь ТОВ Виробничо-торгівельна компанія Агроконтинент за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 39816845) підлягають судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 5 255 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 30.07.2020 року представником ТОВ Виробничо-торгівельна компанія Агроконтинент було подано до суду першої інстанції клопотання про розподіл судових витрат, в якому позивач просив стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч.ч. 1-5 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Частиною 7 цієї статті передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 11 статті 139 КАС України визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI ) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Звертаючись із вимогою про стягнення з відповідача у справі витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн., представник позивача подав до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги, укладений 06.04.2020 року між ТОВ ВТК Агроконтинент та адвокатським об`єднанням Правові технології ; виписку по рахунку адвокатського об`єднання Правові технології про проведення операції на суму 8 000 грн. з контрагентом ТОВ ВТК Агроконтинент (призначення платежу: за юридичні послуги на виконання договору про надання правової допомоги від 06.04.2020 року згідно рахунків № 5 від 27.04.2020 року та № 6 від 28.04.2020 року), акт приймання-передачі наданих послуг від 27.07.2020 року по договору про надання правової допомоги від 06.04.2020 року, в якому міститься детальний опис робіт, виконаних адвокатом по справі № 540/1010/20, а саме: - консультація - 1 год., вартість - 1000 грн.;- складання позовної заяви (безпосередньо написання, виготовлення додатків, проведення розрахунку, відправка відповідачу та суду) - 4 год., вартість - 3 000 грн.,- складання запиту - 0,5 год., вартість - 500 грн., - складання заяви про збільшення підстав позову - 1,5 год., вартість - 1500 грн.,- участь у судових засіданнях - 2 год., вартість 2000 грн.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, згідно якої при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Проаналізувавши наданий у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачу адвокатом послуг, а також подані ним документи на предмет співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, колегія суддів вважає, що заявлена позивачем сума не відповідає критерію розумності та співмірності.

Колегія суддів враховує, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні, справи даної категорії не потребують значного часу для підготовки правової позиції.

З огляду на зазначене час витрачений адвокатом на підготовку позовної заяви та зави про зміну підстав позову - загалом 5,5 год., з урахуванням сформованої позиції позивача у даній справі, на думку колегії суддів, є завищеним, як і визначення часу участі представника позивача у судових засіданнях.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши наявні у матеріалах справи докази колегія суддів вважає, що справедливим і співмірним є стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Агроконтинент - задовольнити.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Агроконтинент задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті № 171309 від 24.03.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна компанія Агроконтинент (код ЄДРПОУ 32989699, Херсонська область, м. Каховка, вул. Промислова, 2Д) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 39816845) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 5 255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 25.05.2021 р.

Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька

СудП'ятий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення20.05.2021
Оприлюднено26.05.2021
Номер документу97147625
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —540/1010/20

Постанова від 20.05.2021

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Шеметенко Л.П.

Постанова від 20.05.2021

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Шеметенко Л.П.

Ухвала від 14.04.2021

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Шеметенко Л.П.

Ухвала від 14.04.2021

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Шеметенко Л.П.

Рішення від 30.12.2020

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Дубровна В.А.

Рішення від 30.12.2020

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Дубровна В.А.

Ухвала від 14.08.2020

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Дубровна В.А.

Ухвала від 24.07.2020

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Дубровна В.А.

Ухвала від 28.05.2020

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Дубровна В.А.

Ухвала від 24.04.2020

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Дубровна В.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні