Рішення

від 13.04.2021 по справі 449/1190/20

ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 449/1190/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2021 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого: судді Борняк Р.О.,

секретаря: Вовк О.С.,

за участю:

позивачки: ОСОБА_1 ,

представниці позивачки: адвоката Гайової Г.Б.,

представника відповідача: ОСОБА_2 , адвоката Тимошика І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Перемишлянський приладобудівний завод »Модуль» в особі Шаповал Тамари Євгенівни про скасування наказу про звільнення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом та просить скасувати наказ №2 від 30 квітня 2020 року виданий ПАТ Перемишлянський приладобудівний завод Модуль про звільнення з роботи ОСОБА_1 , та анулювати відповідний запис в трудовій книжці, зобов`язати відповідача винести наказ про її звільнення за власним бажанням з 20 лютого 2020 року, видати належно оформлену трудову книжку, провести повний розрахунок, виплатити усі суми заборгованості по заробітній платі належні при звільненні та стягнути судовий збір.

В судовому засіданні позивач підтвердив свої позовні вимоги, та зазначила, що працювала на посаді головного бухгалтера-економіста ПАТ Перемишлянський приладобудівний завод Модуль , вирішила припинити трудові відносини з відповідачем та неодноразово зверталась до директора підприємства ОСОБА_2 з відповідними заявами. Остання відмовлялась отримувати від позивача заяви про звільнення, в подальшому погодилась звільнити, однак зобов`язала позивача відпрацювати 14 днів. 5 березня 2020 ОСОБА_2 забрала в позивача ключі від сейфу з бухгалтерською документацією без складення акту прийому передачі бухгалтерської документації та відмовилась видавати наказ про звільнення та трудову книжку, в подальшому дала вказівку правникам охорони не допускати позивача на територію підприємства. Подальші звернення позивача з вимогою видати наказ про звільнення та трудову книжку були ігноровані ОСОБА_2 . Позивач була змушена звертатись з заявою в відділок поліції, а в подальшому в суд. Після звернення позивача в Перемишлянське відділення поліції, ОСОБА_2 було надано працівникам поліції копію наказу про звільнення позивача за № 2 від 27 травня 2020 року згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - за тривале нез`явлення на роботу. Про такий наказ позивачу стало відомо в подальшому. В цей же час, ні такий наказ, ні трудова книжки позивачу надана не була. В зв`язку з порушеними правами позивач 04.06.2020 року змушена була звернутися з позовом в Перемишлянський районний суд про зобов`язання вчинення дій, а саме - зобов`язати ПАТ Перемишлянський приладобудівний завод Модуль винести наказ про її звільнення з 20 лютого 2020 року та видати належно оформлено трудову книжку та провести розрахунок. Під час розгляду зазначеної цивільної справи представник відповідача, ОСОБА_2 стверджувала що позивач ще не звільнена, звинуватила позивача у порушення трудової дисципліни та повідомила про притягнення до дисциплінарної відповідальності. За результатами розгляду позов був задоволений частково. На виконання такого рішення позивач звернулась у виконавчу службу. В подальшому лише 11.09.2020 року їй було видано оскаржуваний наказ № 2 від 30 квітня 2020 року про звільнення згідно п. 3 частини 1 статті 40 КЗпП України за порушення фінансової і трудової дисципліни, через систематичне нез`явлення на робочому місці, та видано трудову книжку.

Представник позивача, адвокат Гайова Г.Б. просила позов задоволити з мотивів викладених в позовній заяві, також зазначила, що відповідачем порушено трудові права позивача, щодо права на працю, звільнення з робота, та оплату праці, проводилось фабрикування наказів про звільнення, та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В судовому засіданні представник відповідача, ОСОБА_2 позов заперечила, вважає звільнення позивача законним, зазначила що згідно трудового законодавства можливе винесення декількох наказів про звільнення . Зазначила, що наказ № 2 від 30 квітня 2020 року винесений на підставі рішення Перемишлянського районного суду від 14 липня 2020 року, та був вручений позивачу 11 вересня 2020 року. Ставила під сумнів запис в трудовій книжці позивача. Стверджувала, що на час звільненні заборгованості по заробітній платі перед позивачем немає.

Заслухавши пояснення надані в судовому засідання позивачем, представником позивача, представником відповідача, дослідивши документальні докази, матеріали цивільної справи №449/587/20, цивільної справи 449/456/20, суд вважає що такий позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2- рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України - право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (Стаття 8 Конституції України).

Згідно ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

У відповідності до ст. 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників. Згідно положень ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Частиною 3 ст. 24 КЗпП України зокрема передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Відповідачем визнано факти - оскаржуваний наказ № 2 від 30 квітня 2020 року було винесено на підставі і на виконання рішення Перемишлянського районного суду від 14 липня 2020 року.

Притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності без зазначення повних і точних відомостей про суть та дату порушення є незаконним. (Постанова ВС України від 08 січня 2020 року у справі № 153/1339/17.)

Правова оцінка притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності наказом від 24 квітня 2020 року була надана в рішенні Перемишлянського районного суду Львівської області від 14 липня 2020 року.

Інформація щодо повних і точних відомостей про суть та дату порушення відсутня в оскаржуваному наказі.

З оглянутих матеріалів цивільної справи 449/587/20 (а.с. 18) встановлено факт не допуску на робоче місце позивача з 20.02.2020 року.

У відповідності до п. 4 ч. 1ст. 36 КЗпП України підставами для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45). Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. Відповідно до ст. 48 КЗпП України, до трудової книжки заносяться зокрема відомості по роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом міністрів України. Так. на підставі п. 3-4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27 квітня 1993 року № 301, трудові книжки зберігаються на підприємствах, установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку; відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 року № 9).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , п. 8).

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п.п. 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

При обчисленні розміру вихідної допомоги використовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 1995 року № 100 із змінами і доповненнями (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Порядком не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані. Якщо протягом розрахункового періоду (тобто разом в сумі за 2 останні календарні місяці перед звільненням) відпрацьовано хоча б один день, обчислення середньої заробітної плати проводиться виходячи з нарахувань за цей день.

Останнім абзацом пункту 4 цього Порядку визначено, що коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу було нараховано ПАТ «Перемишлянський приладобудівний завод »Модуль» за 31 робочий день січня 2019 року - 7500 грн., а за 20 робочих днів лютого 2020 року - 2 765.32 грн.

Виходячи з наведеного середньомісячний заробіток ОСОБА_1 становить 5 132,66 грн. (7500 грн.+2765,32 грн.=10 265,32 грн. - сума нарахованої зарплати за 2 останні місяці, 10 265,32 : 2= 5 132,66 грн. - середньомісячний заробіток).

Отже, вихідна допомога, яка на підставі ст. 44 КЗпП України мала бути виплачена при припиненні трудового договору внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю (ч. 1 ст. 39 КЗпП України) у розмірі, не менше середньомісячного заробітку, становить 5 132,66 грн.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 201.28 грн. ( 10265.32 грн. : 51), а час розрахунку при звільненні, враховуючи межі заявлених позовних вимог, слід рахувати за період з 20 лютого 2020 року, по 13 квітня 2021 року, тобто, по день ухвалення рішення судом і вона відповідно складає 418 робочих днів.

Отже, середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку становить 84 135,45 грн. (201.28* 418), який визначений без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата їх є відповідно обов`язком роботодавця та працівника.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку обґрунтованість позовних вимог позивача, з зазначенням формулювання про розірвання такого трудового договору як за згодою сторін, оскільки позивач не ставить питання про своє поновлення на роботі.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 83, 89, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позов задоволити.

1. Скасувати наказ №2 від 30 квітня 2020 року виданий ПАТ Перемишлянський приладобудівний завод Модуль про звільнення з роботи ОСОБА_1 .

2. Припинити безстроковий трудовий договір укладений між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ Перемишлянський приладобудівний завод Модуль згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КзПП України угода сторін , з дати постановлення судом рішення.

3. Зобов`язати ПАТ Перемишлянський приладобудівний завод Модуль видати наказ про звільнення ОСОБА_1 , згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КзПП України, та видати належно оформлену трудову книжку.

4. Стягнути з ПАТ Перемишлянський приладобудівний завод Модуль (ЄДРПОУ 05777118 Львівська область м. Перемишляни вул. Галицька буд72) в користь ОСОБА_1 , середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги - 84 135,45 грн.

5. Стягнути з ПАТ Перемишлянський приладобудівний завод Модуль (ЄДРПОУ 05777118 Львівська область м. Перемишляни вул. Галицька буд72) в користь ОСОБА_1 , вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку - 5 132,66 грн.

6. Стягнути з ПАТ Перемишлянський приладобудівний завод Модуль (ЄДРПОУ 05777118 Львівська область м. Перемишляни вул. Галицька буд72) в користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 840 грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Львівського Апеляційного суду через Перемишлянський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складений 23.04.2021 року.

Суддя Р. О. Борняк